Договори Русі з Візантією Договір 907року

Про договір 907 року ми дізнаємося із «Повісті минулих літ». Особливого договору в 907 році укладено, напевно, не було. Пере­лік послів в цьому договорі взято з договору 911 року, перелік міст взято з договору 944 року. На матеріалах цього договору побудована і клятва на вірність договору.

Олег же, трохи відступивши від Царгороду, почав вести пере­говори про мир з грецькими царями Леоном і Олександром, послав до них в місто послів: Карла, Фарлофа, Вермуда, Руальда і Стеми-да із словами: «Платіть мені данину». І сказали греки: «Що хочеш дамо тобі!» І сказав Олег: «Дати (своїм) воїнам на 2000 кораблів по 12 гривень на ключ і потім давати на утримання приїздивших із руських міст, перш за все, із Києва, а також із Чернігова, Переясла­ва, Полоцька, Ростова, Любеча й інших міст, бо по тих містах сидять підвладні,Олегу князі».

Коли приходять руські, нехай беруть на утримання скільки хочуть, а якщо прийдуть купці, то нехай беруть місячне на протязі 6 місяців: хліб, вино, м'ясо, рибу і плоди. Коли ж руські відправля­ються до себе, то нехай беруть у вашого царя на дорогу їжу якоря, сіті, вітрила і що їм потрібно.

3.1 зобов'язались греки. І сказали царі й усі бояри. Якщо являть­ся руські не для торгівлі, нехай не беруть місячного. Нехай (русь­кий) князь заборонить своїм послам, і (взагалі) приїжджаючим сюди руським, творити безпорядки в наших селах і в нашій краї­ні. Приїжджаючі сюди руські нехай живуть поблизу (монастиря) святого Мамонта; і коли наша царська величність пришле (до них кого-небудь), хто перепише їх імена, то (лише) тоді вони візьмуть місячне, яке їм належить - спочатку ті, хто приїхав із Києва, потім із Чернігова і Переяслава, і з інших міст. І нехай входять в місто тільки через одні ворота у супроводі царського чиновника без зброї, чоловік по 50, і, нехай торгують, скільки їм потрібно, не сплачуючи ніяких торгових мит.

4.1 так, царі Леон і Олександр заключили мир з Олегом, зобов'я­зуючись сплатити данину і присягли обидві сторони: самі (греки) цілували хрест, а Олега і його дружинників привели до присяги, по руському звичаю; і клялись ті своєю зброєю і своїм богом Перуном, Велесом, богом худоби. І так був утверджений мир.

Договір 911 р.

При вивченні цього договору слід врахувати, що він був укладе­ний після переможного походу Олега на Царгород, який, згідно з «Повістю минулих літ», було здійснено в 907 році.

В рік 6420 послав Олег своїх дружинників встановити мирні відносини і заключити договір між Візантією і Руссю; і послав їх сказав так!

Ми, від (імені) руського народу, Карл, Інгельд, Фарлоф, Вер-муд, Гуди, Руальд, Карн, Фрелав, Рюар, Труан, Лідул, Фост, Стемид, послані Олегом Великим князем Руським, і всіма підвладними йому світлими боярами, до вас: Леона, Олександра, Констянтина, божою милістю великих самодержців, царів грецьких, для підтвердження і відновлення дружби, яка існувала між греками і руськими на протя­зі багатьох років, згідно бажанню і велінню наших князів і всіх під­владних їм руських. Наша світлість більш за всіх бажає милості Бога підтвердити і закріпити дружбу, яка існує між християнами і русь­кими, які багаторазово дійсно намагалися не тільки на словах, айв письмовій формі, і непорушною присягою, клянучись своєю зброєю, підтвердити і закріпити цю дружбу згідно нашій вірі і звичаю.

2.Такими є розділи милості Божої, мирна угода, як ми про неї домовились. Перш за все, укладемо з вами, греками, мир і буденно дружити один з одним всією душею і серцем, і не допустимо, згідно нашого спільного бажання, ніякого обману чи злочину з боку тих, що перебувають під рукою наших світлих князів і подбаємо наскіль­ки (це) можна, зберегти з вами, греками, (надалі) бездоганну друж­бу, письмовим договором виражену і клятвою підтверджену.

Так само і ви, греки, надалі завжди дотримуйтесь таку ж непо­рушну і незвабливу дружбу по відношенню до наших світлих князів руських і до всіх, хто знаходиться під рукою нашого світлого князя, завжди і в усі літа.

3.А про справи щодо злочинів домовимося так: нехай звинува­чення, які містяться в публічно представлених (речових) доказах, будуть визнано доведеними; коли ж якому-небудь (з доказів) не бу­дуть вірити, то нехай клянеться та сторона, яка домагається, щоб її доказу не довіряли; і коли присягне, згідно своєї віри, нехай пока­рання буде відповідним злочину.

4.Про це. Якщо хто-небудь уб'є (кого-небудь) - руський хрис­тиянина чи християнин руського - нехай умре на місці скоєного убивства. Якщо ж убивця втече, а (він) є заможнім, то частину його майна, яка належить йому за законом, нехай візьме родич убитого, але і дружина вбивці нехай забере те, що належить їй за звичаєм (законом). Якщо вбивця буде бідняком (не імущим), і при цьому він втік, то нехай знаходиться під судом до того часу поки не буде знайдений, (якщо ж буде знайдений, то) нехай умре.

5.Якщо (хтось) вдарить мечем чи поб'є (когось) яким-небудь знаряддям, то за той удар чи побиття нехай віддасть 5 літрів срібла за звичаєм руським. Якщо ж злочинець є убогим (не імущим), то нехай дасть скільки зможе, аж до того, що навіть зніме з себе той самий одяг, в якому ходить (і віддасть потерпілому), а (що стосу­ється) недостачі, то нехай поклянеться згідно своєї віри, що ніхто не може допомогти йому, і нехай після цього, за провину, (з нього більше) не стягують.

6.Про це. Якщо руський вкраде що-небудь у християнина, або християнин у руського і злодій буде спійманий в той самий час, коли чинить кражу (краде), при цьому, він (злодій) буде чинити опір тим, хто втратив що-небудь (у кого вкрав), і буде вбитий, то не карають за його смерть ні християнина ні Руса, але нехай потерпілий візьме те своє (майно), яке у нього пропало. Якщо ж злодій здається без опору в руки того, у кого здійснив кражу, і буде ним зв'язаний, то нехай по­верне те, на що осмілився посягнути, в потрійному розмірі.

7.Про це. Якщо хто-небудь - руський у християнина чи христи­янин у руського, - завдаючи муки, вчинить грабіж або явно насиль­но візьме що-небудь, що належить другому, нехай відшкодує збитки в потрійному розмірі.

8.Якщо викинутий буде човен сильним вітром на чужу землю і буде він знайдений нами, руськими, то якщо збереться (господар) спорядити човен разом зі своїм товаром і відіслати назад в Грецьку землю, (то) ми проведемо його через будь-яке небезпечне місце, поки не вийде він в місце безпечне; якщо ж цей човен врятований після бурі чи після того як він був викинутий на мілину, не зможе сам по­вернутися в своє місце, то ми руські, допоможемо гребцям того чов­на і проведемо його з товаром неушкодженим. В тому випадку, якщо станеться таке нещастя поблизу грецької землі з руським човном, то (ми, греки,) проведемо його в Руську землю і нехай (вільно) прода­ються товари того човна, (так, що) якщо можна продати що-небудь із (того) човна, то нехай греки вивантажать товар човна. І коли прихо­димо (ми), руські, в Грецію для торгівлі чи з посольством до вашого царя, то пропустимо (ми, греки,) з честю привезений для продажу товар з човна. Якщо ж станеться (так, що) хто-небудь із прибулих на тому човні буде вбитий чи побитий нами руськими, чи станеться (так що), що-небудь буде знято із човна, то нехай руські, зробивши це, будуть присуджені до вищезазначеного покарання.

9.Про це. Якщо полонений, (із числа підданих) тієї чи іншої кра­їни, насильно утримується руськими чи греками, будучи проданий в ту їхню країну і з'явиться (співвітчизник полоненого), руський чи грек, то (тоді дозволяється його) викупити і повернути викупленого на батьківщину, а ті купці (які викупили його) візьмуть ціну його, чи нехай буде зарахована у викупну ціну поденно (відпрацьована ринкова) ціна челядина. Так само, якщо і на війні (він) буде взятий тими греками, все рівно нехай повернеться він в свою країну, і відда­но буде (за нього), як сказано вище, його ціна, існуюча в звичайних торгових розрахунках.

Коли ж необхідно іти на війну. Коли ж вам необхідно іти на війну, і якщо виникне потреба в людях, а ці (руські) захочуть від­дати шану Вашому царю, то скільки б із тих хто прийшов (до Вас) в будь-який час не захотіли залишитися у Вашого царя, по своїй волі, нехай буде виконано їх бажання.

Про полонених руськими (християнах), привезених із будь-якої країни на Русь і зразу ж продаються до Греції.

Якщо ж коли-небудь полонені християни будуть привезені із якої-небудь країни на Русь, то вони повинні продаватися по 20 зо­лотих і повертатися до Греції.

Про це. Якщо руський челядин буде вкрадений, чи втече, чи буде насильно проданий, і руські почнуть скаржитися, то нехай під­твердиться це свідченнями челядина, (тоді) руські його візьмуть; також якщо і купці загублять челядина і заявлять про це, то нехай проводять розшук і найшовши його - заберуть... Якщо хтось не до­зволить провести цього розшуку місцевому, чиновнику, то буде вва­жатися винуватим.

Про руських, які знаходяться на службі в Греції у Грецького царя. Якщо хтось (із них) помре, не заповівши свого майна, а своїх (родичів) у нього (в Греції) не буде, то нехай повернуть його майно найближчим родичам на Русі. Якщо ж він складе заповіт, то нехай той, кому (він) написав (розпорядження) успадкувати майно, ві­зьме заповітне і успадковує його.

.13. а) Про руських, які здійснюють торгівельні операції.

Про різних (людей), котрі ходять в Грецію і залишаються в боргу... Якщо злодій (боржник) (не) повернеться на Русь, то нехай руські скаржаться грецькому цісареві, і він (боржник), нехай буде схоплений і повернутий силою на Русь.

Те ж саме нехай зроблять і руські грекам, якщо станеться таке ж (з ними).

Для підтвердження і непорушності миру, що має бути між вами християнами (і нами), ми учинили цей мирний договір новим на­писанням написаний на двох хартіях - вашого царя і власноручно, цісар закріпив (клятвою), чесним хрестом і святою єдиносущною трійцею єдиного істинного Бога Вашого, і віддали нашим послам. Ми ж клянемося вашому царю, поставленому (на царство) милістю Бога, за звичаєм і за законом нашого народу, що ні ми, ні хто-небудь із нашої країни не (буде) порушувати (цих) встановлених пунктів мирного договору. І цей письмовий примірник договору дали ва­шим царям на утвердження, щоб цим договором був підтверджений і скріплений існуючий між нами мир.

Місяця вересня 2, індикту 15, в рік від створення світу 6420 (2 вересня 911 року) за давньоруським вересневим літочисленням.

Цар же Леон вшанував руських послів дарами: золотом і шов­ками і дорогоцінними тканинами; і приставив до них своїх мужів показати їм церковну красоту, золоті палати і багатства, які в них зберігаються: багато золота, дорогоцінних тканин, дорогоцінного каміння, а також чудеса свого бога і муки господні: вінець, цвяхи, багряницю, мощі святих, навчаючи їх своєї віри і показуючи їм іс­тинну віру. І потім відпустив їх в свою землю з великою честю.

Посли ж, послані Олегом, прийшли до нього і розповіли усі про­мови обох царів, як встановили мирні відносини і заключили дого­вір між Грецькою землею і Руською і (вирішили, що в майбутньому) не переступати клятви - ні грекам, ні руським.