"Московські статті", схвалені царським урядом під час перебування в Москві і. Брюховецького (22 жовтня 1665 р.)* (Витяги)

. ...Я, гетьман, з Військом Запорозьким перед пресвітлим престолом государським б'ємо чолом, що мені, гетьманові, з усім вірним Військом Запорозьким, і з усім миром християн­ським, і зо всіма малоросійськими містами, які міста і села перед війною під рукою короля польського і у володіннях ді-дичних і недідичних панів лядських перебували, а нині під са­модержавною його царської пресвітлої величності рукою є і надалі будуть, бути навіки під їх государською високою і си­льною рукою непорушне в вічному підданстві. А для втихоми­рення частих в малоросійських містах хитань, які за попере­дніх гетьманів на Україні бували і які тепер часто через нестійкість жителів малоросійських міст вибухають, (треба), щоб Україна з малоросійськими містами, і містечками, і сло­бодами, і селами, і з усяких чинів жителями в них під його царської пресвітлої величності і його государських дітей, бла­городних государів-царевичів, і їх государських наслідників, високодержавчою і сильною рукою, в безпосередньому і справ­жньому підданстві стройно перебуваючи і звичну повинність з міст і сіл в Державну казну віддаючи, при сильній і від воро­гів в непохитній обороні государській вічно перебували... 3. Про обрання гетьмана і про надання на булаву гетьман­ську. Якщо судом божим нинішньому і майбутньому гетьмано­ві смерть трапиться, то щоб проміж Війська Запорозького ко­зацького, а не з іншого якогось народу і війська, справжнього козака гетьманом по стародавніх правах військових обирати на гетьманство по указу великого государя, його царської пресві­тлої величності, при особі, від престолу його государського присланій, вільно Війську Запорозькому було; а обраний геть­ман в Москву їздити і великого государя пресвітлі очі бачити, повинен буде так, як нині гетьман нинішній за своєю обіцян­кою учинив...

5. Про воєвод і про ратних людей, в якому місті мають бути. По указу великого государя, його царської пресвітлої ве­личності, в містах при воєводах має бути ратних людей: у Ки­єві — п'ять тисяч, в Переяславі — дві тисячі, а з тих двох ти­сяч у Канів п'ятсот чоловік переміною ходити мають, в Чернігові — тисяча двісті, в Ніжині — тисяча двісті ж, в Нов-городку триста, в Полтаві — тисяча п'ятсот, і з них на Запо­рожжя тисяча піде, в Кременчуку — триста, на Кодаку — три­ста, в Острі — триста з Києва, також і до Мотовилівки триста з Києва ж ходити мають, при гетьмані — сто чоловік. Для того ж б'є чолом великому государеві гетьман з військом, щоб воє­води в дорогу воїнську гетьману і полковникам половину рат­них людей із міст давали, не відмовляючись указом государсь-ким; про це, припадаючи до лиця землі вже вдруге гетьман з військом чолом б'ють. Ті ж воєводи, що перебувають по містах, ні до яких справ ні до судів козацьких втручатися не повинні...

9. Про послів чужоземних. Як перед цим без государевої волі до чужих навколишніх земель, тобто до хана кримського і до інших, не посилав гетьман своїх посланців, так і надалі, пам'ятаючи присягу з цілуванням хреста, гетьман виконувати з військом готовий.

І великий государ, його царська пресвітла величність геть­мана Івана Брюховецького жалує, за то, милостиво похваляє...