Договір 944 року

При вивченні тексту договору слід враховувати, що він був під­писаний після походу князя Ігоря на Царгород в 941 році, і цей по­хід завершився невдачею.

«Повість минулих літ» під 944 роком розповідає про новий похід Ігоря на Царгород. Греки про це дізнались і послали до Ігоря по­сольство з обіцянками сплатити данину. Похід було припинено, і Ігор повернувся до Києва.

Сам договір дати підписання не має. Ймовірніше, що договір був підписаний у вересні - грудні 944 року і не пізніше цієї дати. Бо Ві­зантійський імператор Роман із своїми дітьми Степаном і Костян­тином померли між 16 грудням 944 і 27 січням 945 роками. Тому договір міг бути підписаний між літом 941 і груднем 944 року.

В літо 6453 прислали Роман, Костянтин і Степан до Ігоря послів для встановлення мирних відносин. Ігор же переговоривши з ними про мир, надіслав своїх дружинників до Романа. Роман же скликав бояр і сановників. І привели руських послів і наказали їм говорити, а також записувати промови обох сторін на хартію.

Список з другого (примірника) договору знаходився у царів Ро­мана, Костянтина і Степана, христолюбивих владик.

1. Ми від імені руського народу, посли і купці, Ігор, посол Іго­ря, Великого князя Руського й інші посли: Вуєфаст Святослава, сина Ігоря; Іскусєв - княгині Ольги; суди - Ігоря, племінник Ігоря, Гліб - Владислава (всього 23 і купців - 29. Прим. Г. А.) послані Іго­рем, Великим князем Руським, і всім князівством і усіма людьми Руської землі. І вони доручили відновити нам старий мирний договір, вже багато років як порушений, і утвердити дружбу між гре­ками і руськими.

І нам Великий князь Ігор, і його бояри, і всі люди руські, послали нас до Романа, Костянтина і Степана великих грецьких царів учи­нити дружбу: з самими царями, і з усіма боярами, і з усіма грець­кими людьми, на всі роки (до тих пір), поки світить сонце й існує сам світ. А якщо (хто-небудь) із руської країни задумає порушити цю дружбу, то нехай ті з них, які прийняли хрещення, одержать від Вседержителя Бога - відплату і осудження на загибель, і на цьому світі, і в загробному, а ті з них, які не хрещені, нехай не отримають допомоги ні від Бога, ні від Перуна, нехай не захистяться вони сво­їми щитами і нехай загинуть вони від мечів своїх, від стріл та іншої зброї, і нехай будуть рабами на цьому світі і загробному.

2. Великий князь Руський і його бояри нехай відправляють до Греції, до великих царів грецьких (стільки) кораблів із своїми по­слами і купцями скільки захочуть. Якщо (раніше) було постановле­но, щоб посли приносили золоті печатки, а купці - срібні, то тепер наказав наш князь посилати грамоти до нашого царського світлості. Послані ними (тобто руськими) посли і гості, нехай приносять гра­моту, де буде написано так: «Послав стільки кораблів», щоб із таких (грамот) знали і ми, що приходили вони з мирними намірами. Якщо ж прийдуть без грамоти і попадуться до наших рук, то нам слід за­тримати (їх до тих пір) поки не сповістимо Вашому князю; якщо ж вони не дадуть себе затримати і будуть чинити опір, то (якщо будуть вбиті) нехай не карається Вашим князем смерть їх; якщо ж втечуть, приїдуть на Русь, то напишемо ми Вашому князю - і нехай робить (з ними), що захоче.

2а. Якщо являться руські для торгівлі, то нехай не збирають мі­сячних. І нехай заборонить (руський) князь своїм послам і (взагалі) приїжджаючим сюди руським творити безпорядки в наших селах, і в нашій країні. Нехай ті, хто (сюди) приїдуть, живуть поблизу мо­настиря святого Мамонта; і коли наша царська світлість пришле (до них кого-небудь), хто перепише їх імена, то нехай (тільки) тоді вони візьмуть місячне, яке їм належить - спочатку (ті хто прийшов) із Києва, потім із Чернігова і Переяслава. І нехай входять до міста тіль­ки через ворота в супроводі царського чиновника, обеззброєні по 50 чоловік, і виходять назад, а царський чиновник нехай їх охороняє.

Якщо ж хто-небудь із руських чи греків вчинить беззаконня, нехай той (чиновник) розсудить їх. Коли ж руські входять до міста, то не­хай не створюють безпорядку, - нехай вони не мають права купити дорогоцінних тканин більше ніж на 50 золотих (кожний). І якщо хто купить що-небудь із тих тканин, то нехай покаже (їх) царському чиновнику, а той наклавши печать, віддасть їх йому. І від'їжджаючи звідси руські нехай беруть з нас по мірі необхідності їжу на дорогу, і що потрібно (для забезпечення) людей, як було встановлено раніше, і нехай повертаються безпечно в свою країну, а у святого Мамонта зимувати (вони) не мають права.

Якщо втече челядин від руських, які прийшли в країну нашого царського світлості, і (ті хто живе) біля церкви святого Мамонта, якщо знайдеться він, то нехай забирають його; якщо ж не знайдеть­ся, то нехай присягнуть наші руські-християни у відповідності з їх вірою, а не християни - за їх звичаєм, і тоді, візьмуть від нас згідно встановленій раніше розцінці: 2 дорогоцінні тканини за челядина.

Якщо втече до вас наш челядин, від людей нашого царського світлості, чи із нашої столиці, чи із інших місць і принесе що-небудь (із собою), то Вам слід повернути його, а якщо все, що він приніс, буде цілим, то забрати від нього (тобто хазяїна) два золотих за за­тримання (челядина).

Якщо ж ті, хто із руських, спробує (самостійно) взяти що-не­будь у людей нашої царської світлості, і свою спробу здійснить, то буде суворо покараний: якщо ж він вже візьме (що-небудь), то не­хай заплатить вдвічі; і якщо те ж вчинить грек руському, то (він) буде підданий такому ж покаранню, якому був підданий і той (русь­кий при здійсненні крадіжки).

Якщо ж станеться (приключиться) вкрасти що-небудь русь­кому у греків, то слід повернути не лише вкрадене, (а й приплати­ти зверх) його ціни; якщо станеться, що вкрадене вже продане, то нехай поверне його ціну, і буде покараний за грецькими законами, звичаями, і за законами і звичаями руських.

І скільки б сюди полонених християн нашої країни руські не приводили, то якщо буде юнак чи красива дівчина - нехай (при їх викупі) дають (греки) по 10 золотих і забирають їх, якщо ж буде середнього віку, то дають 8 золотих і забирають його, якщо ж буде старий чи дитина, то дадуть 5 золотих.

Якщо ж виявляться (будуть) руські із числа полонених у рабстві в греків, то нехай руські викупають їх по 10 золотих; якщо ж грек ку­пив (руського), то слід йому присягнути і взяти свою ціну, скільки він дав за нього.

8.1 про Корсунську сторону. Руський князь не має права воювати в тій стороні, ні в яких-небудь містах тієї землі, а та країна не буде вам підвласна; коли ж попросить у нас воїнів руський князь, щоб воювати, дамо йому (стільки), скільки йому буде необхідно.

9.1 про це. Якщо знайдуть руські грецький корабель, викинутий де-небудь на берег, нехай не причиняють йому шкоду; якщо ж хто візьме з нього що-небудь, чи оберне яку-небудь людину (з цього ко­рабля) в рабство чи вб'є, то буде покараний згідно руському і грець­кому звичаю (закону).

10. Якщо ж руські застануть в усті Дніпра корсунян за рибною ловлею, нехай не причиняють їм ніякого зла. І нехай руські не ма­ють права зимувати в усті Дніпра, в Білобережжі і у Святого Єлфе-рія, з настанням осені нехай відправляються в Русь до своїх домів.

11.1 про це. Якщо ж прийдуть чорні болгари і стануть воювати в Корсунській стороні, то просимо руського князя, щоб він не допус­кав їх причиняти шкоду його країні.

Якщо ж буде здійснено яке-небудь злодіяння греками, підда­ними нашого царського світлості, то (ви) не матимете права їх (са­мовільно) карати, але згідно з веління нашого царського світлості, нехай понесуть (вони покарання) в міру здійсненого.

Якщо ж уб'є християнин руського чи руський християнина і буде схоплений родичами вбитого, то нехай буде він убитий.

13а. Якщо ж убивця втече, а він буде багатим (імущим), то нехай майно візьмуть родичі вбитого. Якщо ж він буде небагатим і (при цьому) він втече, то нехай його розшукують поки не знайдуть; якщо ж його розшукають, то нехай буде він убитий.

14. Якщо ж вдарить мечем, чи списом, чи якою-небудь іншою зброєю русин грека чи грек русина, то нехай за такий злочин заплатить за звичаєм руським 5 літрів срібла. Якщо він буде не багатим (не імущим), то нехай настільки буде розпродано в нього все, що навіть, і одяг, в якому він ходить, і той з нього знімуть, а (що стосується) недостачі, то нехай поклянеться згідно своєї віри, що нічогоне має - і нехай буде відпущений.

Якщо ж побажає наша царська світлість одержати від Вас во­їнів для боротьби з нашими ворогами і якщо напише (про це) до Вашого великого князя, то нехай пошле до Вас (стільки їх), скіль­ки потрібно; нехай про це дізнаються всі інші країни, яка дружба зв'язує греків з руськими.

Ми ж цей договір написали на двох хартіях: і одна з хартій зна­ходиться у Вашого царської світлості - на ній же зображено хрест і написано наші імена; а на другій (написали імена) Ваші посли і Ваші купці. Прямуючи (назад) разом з послом нашої царської світлості, нехай (вони) передадуть її Великому князю Руському Ігорю, і його людям; і ті, одержавши хартію, нехай присягнуть, що будуть істинно дотримуватись того, про що ми домовилися, і що ми написали в цій хартії, на якій написані наші імена.

Ми ж (клянемося): ті із нас, хто хрещений, присягаємося в со­борній церкві Святого Іллі, перед чесним Христом і цією хартією дотримуватись всього, що на ній написано, і нічого із того (що на ній не писано), не порушувати, а якщо це порушить (хто-небудь) із нашої країни, чи князь, чи хтось інший хрещений чи нехреще-ний, - нехай не одержить він допомогу від Бога, нехай він буде ра­бом в цьому житті і загробному і нехай буде він заколотий власною зброєю. А нехрещені руські, кладучи свої щити, оголені мечі, обручі і решту зброї присягаються, що все написане на цій хартії буде ви­конане Ігорем, всіма боярами і всіма людьми руської країни завжди, в усі майбутні роки.

Якщо ж хто-небудь із князів чи із руських людей християн чи нехристиян, порушить те, що написано на цій хартії, то слід йому вмерти від власної зброї і да буде він, порушивши присягу, про­клятий богом і Перуном. І якщо буде великий князь Ігор достойно оберігати цей укладений договір про дружбу, да не розрушиться він (тобто цей договір, до того часу), поки світить сонце і стоїть весь світ, в наші часи і загробному.

Посли ж послані Ігорем, повернувшись до нього з грецькими по­слами, і розповіли йому всі промови царя Романа. Ігор же покликав грецьких послів і сказав їм: «Розповідайте, що наказав Вам цар?». І сказали посли царя: «Ось відправив нас цар задоволений миром, бо хоче мати мир і дружбу з руським князем. І твої посли привели наших царів до присяги, а нас послали привести до присяги тебе і твоїх дружинників». І обіцяв Ігор так зробити. І зранку покликав Ігор послів, і пішов на гору, де стояв Перун, і поклав свою зброю, щити і золото, і присягнув Ігор і його дружинники, і скільки було руських дружинників, а руських християн приводили до присяги в церкві Святого Іллі, що стоїть над Ручієм в кінці Пасічної бесіди. Це була соборна церква, бо багато варяг і хозар були християнами. Ігор же затвердив мир з греками, відпустивши послів, подарувавши їм хутра, челядь і віск. Посли ж прийшли до царів і розповіли всі про­мови Ігоря про дружбу його до греків.