Організація Війська Запорозького реєстрового, перебуваючого на службі Речі Посполитої (1638 р.)

На вічні часи позбавляємо козаків старшинства, всяких старовидних судових установ, права, доходів і інших відзнак, набутих ними за вірні послуги від наших предків і тепер вна­слідок заколотів утрачених, і бажаємо тих, кого в живих збе­регло воєнне щастя, мати в стані простого народу, оберненого в холопів.

Реєстровим же козакам, число яких Річ Посполита ви­значила на своїй службі тільки 6 тисяч і які смирилися перед нами і Річчю Посполитою, ми встановлюємо таку військову організацію, згідно з постановою цього сейму.

На місце старшого, який більше не буде (вибиратись) з серед козаків, ми будемо ставити старшого комісара, від сей­му до сейму, за рекомендацією гетьманів,— людину, яка була б народжена в шляхетському стані, в лицарській справі досві­дчена, підтримувала б у війську лад, запобігала б усяким бун­там, була б справедлива до вбогих людей і з розпорядження гетьмана приходила б у той час і на призначене місце, де по­требуватиме Річ Посполита. Він мусить бути приведений до присяги...

4. Цьому комісарові мусять коритися осавули, полковники, сотники, як і все військо. Всі вони, також полковники з комі­саром, мусять залежати від гетьмана. Більше того і осавула ми мусять бути шляхтичі, досвідчені в лицарському ремеслі випробуваної доблесті і віри. Сотники і отамани можуть оби­райся.

ігщещог комісара мусить бути в Трахтемирові, як у центральному пункті. Полковники мусять перебувати кожний при своєму полку, причому не від­лучатися з своїх місць, хіба на законній підставі і то з відома коронного гетьмана.

Полки з своїми полковниками повинні ходити по черзі на Запоріжжя для охорони тих місць і щоб перешкодити татарсь­ким переходам через Дніпро. Треба невпинно стежити, щоб козацька вольниця не ховалась по островах і звідти не чинила б походів на море. Разом з тим жоден козак не повинен нава­жуватись ходити на Запоріжжя без паспорта комісара; спійма­ний комендантом козацьким, він підлягає смертній карі.

Попереджаємо також про те, щоб перебуваючі на службі у Речі Посполитої козаки не терпіли від старост і українських підстарост безсудних вироків. Так само козаки не повинні чи­нити ніяких труднощів у здобуванні доходів у наших маєт­ках, — за цим полковники і комісари повинні пильно стежи­ти і, якби виявились недбалими у виконанні своїх обов'язків, то підлягають відповідальності перед коронним гетьманом. В разі виникнення справи між міщанином з наших маєтків і ре­єстровим козаком в судах у такій справі повинні засідати під­старости з полковником.

7....Козаки реєстрові ніким не повинні бути обтяжені як щодо земель, так і особисто. Наші міщани, згідно з старовинними правами і заборонами, не повинні ні самі вступати в козаки, ні втягати в це своїх синів, ні навіть віддавати заміж за козаків своїх дочок під страхом кари з конфіскацією майна. Попереджую про те, щоб козаки в далеких українських мі­сцевостях (крім Черкас, Чигирина, Корсуня, де для безпеки від поганих повинні проживати); в інших містах на самій Україні не проживали, щоб, живучи там разом, вони не мали ніякого приводу до зборищ і далі до бунтів.