Договір 971 року

При вивченні договору слід пам'ятати, що він укладався князем Святославом у важких для нього умовах. Він був в облозі війська Цимісхія в Доростолі. За візантійськими джерелами (Лев Диякон) завершення боротьби Святослава з Цимісхієм припадало на 972 рік, коли після Доростольської битви 24 червня 972 року Святослав по­слав послів до імператора укласти мир.

І послав Святослав послів до царя в Доростол, бо там знаходився цар, кажучи так: «Хочу мати з тобою тривкий мир і дружбу». (Цар) же почувши це, зрадів і послав йому подарунки, більше попередніх. Святослав же прийняв дари і почав думати зі своєю дружиною, так говорячи: «Якщо не укладемо з цісарем миру, а він дізнається, що нас мало, то, підійде, влаштує нам облогу в місті. Руська земля далеко, а печеніги з нами воюють, хто нам (тоді) допоможе? Якщо ж укладемо з цісарем мир, - адже він нам зобов'язався платити данину, - то нам того буде достатньо. Якщо ж не стане відправляти (нам) данину, тоді знову зберемо багато воїнів, підемо з Русі на Царгород». І була до вподоби дружині ця промова. І послали кращих мужів до цісаря. Ці­сар на наступний ранок призвав їх і сказав: «Нехай говорять руські посли». Вони ж сказали: «Так говорить наш князь: хочу бути в трив­кій дружбі з цісарем грецьким на усі майбутні часи». Цісар же зрадів­ши, наказав писцю записати на хартії усю промову Святослава.

І почали посли говорити усі промови, і почав писець писати. Так говорили вони: список з другим (примірником) договору, який знаходився у Святослава, Великого князя Руського і цісаря грецького Іоанна, якого називали Цимісхієм, написані Свенельдом і сінкелем Феофілом в Доростолі, місяця липня, індикта 14 в рік 6479.

1. Я, Святослав, князь руський, як присягав так і підтверджую цим договором свою присягу, і хочу разом з підвладними мені русь­кими боярами і іншими мати мир і стійку дружбу з Іоанном, вели­ким цісарем грецьким, з Василем і Костянтином - Богом даними цісарями, і з усіма вашими людьми до кінця світу.

2.1 ніколи не буду зазіхати на вашу країну і збирати війська (для війни з нею), і не поведу другого народу на вашу країну і землі, під-власні грекам, на Корсунську область з усіма її містами і на Болгар­ську землю.

Якщо хто-небудь інший зазіхне на вашу країну, то я буду йому суперником і буду битися з ним.

Як вже клявся я грецьким цісарям, а зі мною бояри і вся Русь, да дотримаємось в (майбутньому) ці непорушні договори. Якщо ж вищесказане я, і ті, хто разом зі мною, і хто підвласні мені, не дотри­маються, нехай будуть прокляті Богом, в якого віруємо, Перуном, і Велесом - богом худоби, і пожовтіємо як золото, і да будемо по­рубані своєю власною зброєю. І не вагайтесь в правді того, що нині зобразили на золотій дощечці, написали на цій хартії і скріпили сво­їми печатями.

Святослав уклав мир з греками і в човнах вирушив до порогів.

Церковне право київської русі Устав князя Володимира Святославовича

Характеризує юрисдикцію церкви в епоху Київської Русі. Церк­ва з моменту введення християнства на Русі вела боротьбу за збе­реження і захист своїх інтересів. З цією метою церква добивалася отримання спеціальних актів великокняжої влади, які отримали на­зву церковних «Уставів». «Устав» князя Володимира в початковому його вигляді до нас не дійшов, а зберігся в шести пізніших редакці­ях. «Устав» князя Ярослава є коротким кодексом норм, які регулю­ють відносини між церквою і державою. Вони регулюють правове положення духівництва і межі юрисдикції церкви, а також головну галузь державного життя - сімейно-шлюбну.