Регулювання доходів медичних працівників

Регулювання доходів медичних працівників передбачає пряме та непряме регулювання. Пряме регулювання — це встановлення роз­міру мінімальної заробітної плати, інших державних норм і гарантій, умов та розмірів оплати праці працівників бюджетного сектору охоро­ни здоров'я, а також головних лікарів закладів, заснованих на дер­жавній та комунальній формах власності. Непряме регулювання — це оподаткування доходів працівників; регулювання фонду оплати праці фармацевтичних підприємств-монополістів згідно з переліком, визначеним владою; застосування системи індексації трудових доходів для захисту заробітної плати від інфляції.

Заробітна плата складається з двох частин.

Основна (традиційна) заробітна плата—це винагорода за викона­ну роботу відповідно до встановлених норм праці. У державних медич­них закладах України існує у вигляді тарифної системи, до якої належать:

□ тарифні розряди, що характеризують складність та кваліфікацію виконуваних робіт (їх 25);

□ тарифні ставки, які виступають мірою ціни медичної праці певної складності (розряду) упродовж певного часу (години, дня, тижня); тарифна ставка першого розряду — найнижча;

□ міжкваліфікаційні (міжпосадові) співвідношення розмірів тариф­них ставок (посадових окладів);

□ тарифні сітки (схеми посадових окладів), тобто сукупність та­рифних розрядів, ставок і міжкваліфікаційних співвідношень для працівників, які виконують різні за складністю роботи;

□ тарифно-кваліфікаційні довідники, розроблені Міністерством праці й соціальної політики України.

В охороні здоров'я за тарифної системи діє погодинна оплата праці (в інших галузях ще й відрядна оплата праці). Погодинна оплата праці за­лежить від тривалості відпрацьованого часу і практикується серед спе­ціалістів та керівників. Відрядна заробітна плата залежить від кіль­кості продукції і застосовується передусім для оплати праці у галузі ма­теріального виробництва. В офтальмологічній практиці (наприклад,МНТК «Мікрохірургія ока» проф. Федорова) діяв колективний тобто колективна відрядна оплата праці за кінцевими результатом роботи бригади (колективу). У практиці сімейного лікаря застосовується наділення його глобальним фондом грошових коштів для розрахунків з усіма суб'єктами й отримання власної винагороди за працю.

Додаткова (гнучка) заробітна плата — винагорода за працюпонад встановлену норму, за виробничий успіх, винаходи та раціоналізаторство, особливі умови праці. Це доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, премії за сумлінне виконання виробничих завдань та функцій.

Отже,

Фіксована частина Змінна частина

Заробітна плата = +

(традиційні форми) (гнучкі форми)

Різновидом «гнучкої» оплати праці є участь у прибутках (дох підприємств, коли працівник за підсумком року до фіксованоїзаробітної плати додатково отримує й свою частину прибутку (доходів). Вона виплачується або готівкою, або перераховується у пенсійний фонд. Уперше цю систему запровадив Г. Форд (в автомобільномувиробництві), але згодом її перейняли у банківській системі, сфері та охороні здоров'я. Вона забезпечила зацікавленість працівників в успіху організації, ліквідувала відчуженість від керування й власності. У медицині існує ще й плата за кваліфікацію та знання персоналу. Із розвитком контрактних відносин у державній охороні здоров'я, посиленням автономії медичних організацій, розвитком конкурентних засад гнучкі форми оплати праці набули поширення і в європейські охороні здоров'я. Заохочення видаються за якісну працю, високу культуру обслуговування, призначення медичних препаратів на принципах фармакоекономіки.

Застосування змінної складової заробітної плати ефективне навіть у малому медичному бізнесі. В Україні це проявилося відразу, щойно почав розвиватися. Так, у 2000p., за даними департаменту маркетингу КА «Кар'єра», який проаналізував 2021 заяву на ринку праці, більшу кількість (37 %) від пропонованих роботодавцями зарплат лікарям у недержавному секторі медицини склала не гарантована оплата праці, а частка виручки від реалізації послуг, пов'язана з кінцевимрезультатом.

Які можливі шляхи вдосконалення оплати праці медичних працівників в Україні? Головна проблема полягає у низькому рівні заробітної ати лікарів і медичних сестер, це спричинює їх міграцію: внутрішню - до інших галузей економіки — та зовнішню — за кордон. Якщо,за даними Держкомстату України, середня заробітна плата штатних працівників у травні 2011 р. дорівнювала у промисловості — 3058 грн, у фінансовій сфері — 5381 грн, на транспорті — 3043 грн, то в охороні здоров'я та наданні соціальної допомоги — 1751 грн.

Одна з головних причин низької офіційної зарплати лікарів — монопсонія. Нагадаємо, що ця структура є характерною для ринку праці державних лікарів. У темі 7 «Монополія та конкуренція» називалися шляхи її пом'якшення — активізація профспілок та медичних асоціацій, формування двосторонньої (білатеральної) монополії на ринку праці.

Ще один шлях підвищення заробітної плати — збільшення бю­джетного фінансування охорони здоров'я, адже воно на 5—5,5 % від ВВП нижче, ніж рекомендує ВООЗ. Потрібно, нарешті розвивати за­гальнообов'язкове медичне страхування. Його впровадження, напри­клад, у Молдові дало змогу збільшити бюджет медицини у 4 рази . Однак медичні працівники стали заручниками тіньових схем україн­ського бізнесу. Недостатність коштів спонукає їх шукати шляхи отри­мання власних тіньових доходів. Вони також змушені підкорятися неформальним правилам, які диктують постачальники, що тягне за собою необхідність відшкодування витрат за допомогою неформальних доплат пацієнтами. Це провокує розквіт тіньової економіки. Звідси ви­пливає, що скорочення тіньової економіки в охороні здоров'я та за її межами водночас є шляхом підвищення зарплат усім медичним праців­никам бюджетної галузі. Для цього потрібні політична воля представ­ників влади, її відокремлення від великого бізнесу, щире вболівання за національну безпеку, податкова та судова реформа, підвищення профе­сіоналізму управлінців усіх рівнів, посилення ролі регіонів.

Основні поняття: економічні функції держави, соціальна політика, консервативна модель, соціал-демократична модель, рівень життя, якість життя, індекс людського розвитку, номінальні доходи, реальні Доходи, крива Лоренца, коефіцієнт Джині, децильний коефіцієнт, мінімальна заробітна плата, зовнішні ефекти (екстерналії), погодинна та відрядна заробітна плата, колективний підряд, основна та додаткова заробітна плата.