Міграція медичних працівників та її соціально-економічні наслідки

Головною причиною міграції медичних працівників є національні розбіжності у рівні заробітної плати. Для країн із державною охороною здоров'я характерно функціонування монопсонії й обмеження верх­ньої межі заробітної плати. У США та Швейцарії, де немає монопсонії, а є конкуренція у попиті на працю, рівень заробітної плати не стримується державою. Як результат: заробітна плата американських рів перевищує середню заробітну плату по країні у 5,12 разу, тоді як в Англії, де функціонує національна система охорони здоров'я, 2,39 разу. Це спричинює еміграцію англійських лікарів. Аналогічна причина спостерігається і в інших країнах, де велика роль держави в регулюванні ринку медичної праці. Наприклад, тільки в 2009 р. на за кордон з Німеччини виїхало майже 2500 медиків. Сьогодні 17 тис. німецьких лікарів працюють за межами країни. Вільні німецького ринку праці заповнюють чеські лікарі. У 2010 р. 3,5 тис. чеських лікарів виїхало на заробітки в країни Західної Європи, Азії й США. За таких умов українські лікарі емігрують у Чехію, нині нараховується майже 3 тис.

Саме низька заробітна плата, яка не відповідає вартості життямедичних працівників в Україні, створює одну з економічних умов еміграції. Друга умова, що полегшує пересування медичних робіт до інших країн, є приєднання України доCOT.

Іншими чинниками еміграції українських медичних працівників, стали довготривала стагнація у 90-х роках XX ст., подальше недосконале формування охорони здоров'я і, як наслідок, різке погіршення якості життя медичних працівників, відсутність належних умов праці, зіпрестижу професії. Не останню роль у відпливі «медичних умів» з України відіграє тіньова економіка, суб'єкти якої зацікавлені в низькій заробітній платі медичних працівників, їх залежності від начальства ти земних фармацевтичних компаній. В умовах глобалізації міграційна політика стає важливим елементом державного регулювання. Як впливає міграція медичних працівників на країну-реципієнта?

1. Приймаючи іноземну робочу силу, країни використовують фактор розвитку своїх продуктивних сил, забезпечення нормального процесу медичного обслуговування. Адже в постіндустріальних країнах на велику увагу заслуговують саме інвестиції в людину, її здоров’я.

2. Іммігрантам пропонують ті робочі місця, які не популярні с місцевого населення, — наприклад у фтизіатрії, хоспісах для догляду за тяжкохворими тощо. Тобто іноземні лікарні в першу чергу запрошуватимуть лікарів — вихідців своєї країни, а потім вже лікарів-грантів. Хоча при тривалому використанні іноземних робітників за­лежність окремих галузей охорони здоров'я від їхньої праці стає на­стільки великою, що потребує все нових і нових «ін'єкцій» імміграції.

3. Присутність у країні іммігрантів сприяє вливанню національної робочої сили в найбільш динамічні сектори економіки. Як наслідок у багатьох промислово розвинених країнах формуються два сегменти ринку праці національного й іноземного. Імпорт дешевої робочої сили є вигідним для місцевих роботодавців, оскільки дає їм змогу маніпулю­вати рівнем заробітної плати своїх працівників, тиснути на них під час трудових переговорів.

4. Розвиток імміграції дозволяє країнам-реципієнтам заощаджувати кошти на медичній освіті.

Додатковими аргументами на користь приймання медичних праців­ників є зменшення витрат виробництва за рахунок відносно низької ці­ни праці іноземних медичних працівників та зростання конкуренто­спроможності медичних послуг (це має значення для страхових ком­паній та приватних структур); зростання додаткового попиту на спо­живчому ринку й виробництва. Іноземні робітники часто розглядають­ся як певний амортизатор у випадку криз і безробіття: вони першими можуть бути звільнені. Мігрантів не забезпечують пенсіями й не враховують при реалізації різного роду соціальних програм. Шляхом залучення робітниць молодого віку деякі держави намагаються вирі­шити демографічні проблеми.

На 63-й сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров'я 21.05.2010 р. було одностайно прийнято Глобальний кодекс ВООЗ з практики між­народного найму персоналу охорони здоров'я. Він встановлює доб­ровільні стандарти праці мігрантів, сприяє досягненню справедливого співвідношення інтересів робітників охорони здоров'я країн-донорів і країн-реципієнтів.

Тепер розглянемо наслідки еміграції медичних сестер з України. її обсяги навіть вищі за еміграцію лікарів. Для останніх в розвинених країнах існують певні бар'єри у вигляді різних тестів та інших засобів захисту корпоративних інтересів національних лікарів. Проте європей­ські країни з системами охорони здоров'я Бісмарка й Беверіджа, а та­кож США навіть зацікавлені у притоку іноземних медичних сестер. Так, американський журнал «Forbes» опублікував список найпопулярніших вакансій під час рецесії. Одна з них — саме вакансія медичної сестри. Її заробітна плата може сягати від 55 до 90 тис. дол. на рік.

Попит на наших працівників зростає під впливом старіння населення розвинених країнах. Зростає захворюваність на хронічні, онкологічні або психічні хвороби, такі хворі потребують тривалого лікування соціальної допомоги. Особливо стрімко демографічні проблеми впливають на потреби в медичних сестрах й нянях, медичних професіоналах з догляду за безнадійно хворими.

Тобто, особливості професії залишають цю нішу ринку праці малопривабливою для європейських і американських робітників, значна частина медичних сестер приїжджає за спеціальними програми. Велика Британія, наприклад, їх розробляє для громадян, які н; лежать до країн Євросоюзу. Уряд Канади має програму, метою зменшення бар'єрів для іноземних медичних робітників. Очікується, що в 1011—1015pp. канадський ринок праці прийме додатково 800 медичних сестер.

Ця категорія мігрантів є більш захищеною і не має тих трудно які супроводжують мігрантів інших професій. Європейська комі питань міграції зазначає, що нелегальні робітники не мають можливості звернутися до кваліфікованих лікарів, зокрема в гінекології, з можливістю участі в профілактичних програмах уряду — наприклад, вакцинації, мамографії та ін. Жінки часто стають жертвами торгівлі йнасильництва.

Але переваги, які надають програми залучення медичних працівників віком до 30 років у розвинених країнах, є прямою загрозою національної безпеки України. Отже, національна економіка безповоротно втрачає інтелект, висококласних спеціалістів, плоди їх потенціальної діяльності, витрати на медичну освіту та підвищення кваліфікації. Ризики полягають і в тому, що скорочується число носіїв національної тури і прогресивних тенденцій. Крім того, з урахуванням тендер зрізу професії медичної сестри значно погіршується репродуктивний стан населення України. Також еміграція породжує структурне безробіття. Так, за відносно заповнених вакансій у хірургії загального профілю, травматології, урології, дерматології існує дефіцит медсестер швидкої допомоги у дільничній медицині, рентгенології, фтизіатр сільській місцевості загалом. Перетворилася на стійку тенденція до зниження престижу професії.

В Україні не вистачає близько 17 тис. лікарів і понад 14 тис. медичних сестер, у системі МОЗ України понад 40 тис. посад обіймають особи пенсійного віку, а 30 тис. — сумісники. Водночас за кордоном пра­цюють майже 7 млн найактивніших та ініціативних українців. Не див­но, що Україні пропонують рецепти покращання ситуації на ринку пра­ці, що несприятливі для нас взагалі. Наприклад, професор Північно-Західного університету (м. Чикаго, штат Іллінойс у США) радить за­безпечити «цивілізовано організований експорт медичних кадрів», обґрунтовуючи цю думку тим, що в Україні «величезна кількість мед­персоналу, за послуги якого все одно нікому платити».

Це критична ситуація для національної безпеки країни, яка потре­бує програми, спрямованої на радикальне поліпшення умов і оплати праці медичних робітників, пошуки українських фахівців за кордоном і сприяння їх працевлаштуванню на батьківщині. При цьому альтерна­тивним експортним джерелом України можуть стати будівництво сана­торіїв та рекреаційна індустрія, експорт медичних послуг (завдяки роз­витку туризму), зростання продажу страхових медичних полісів, роз­ширення телемедичної мережі.

Основні поняття: глобалізація, економічна глобалізація; екологіч­на, демографічна, продовольча, енергетична, інформаційна проблеми сучасного світового розвитку, безпека людського розвитку.