- •Теми лабораторних занять
- •Загальні правила виконання лабораторного практикуму
- •Надання першої допомоги
- •Хімічні реактиви, їх зберігання та робота з ними
- •Хімічний посуд
- •Посуд загального призначення
- •Посуд спеціального призначення
- •Мірний посуд
- •Лабораторна робота № 2. Основні закони хімії. Визначення еквівалентної маси цинку
- •Теоретичний мінімум.
- •Нескляний посуд
- •Хід виконання роботи
- •Обробка результату
- •Контрольні питання та завдання
- •Хід виконання роботи
- •Обробка результатів
- •Теоретичний мінімум
- •Хід виконання роботи
- •Обробка результатів
- •Дослід 2. Вивчення впливу каталізатора (інгібітору) на швидкість реакції
- •Теоретичний мінімум
- •Характерні особливрсті каталізаторів
- •Хід виконання роботи
- •1. Каталітична дія іонів купруму на швидкість окиснення калій йодиду пероксидом водню в кислому середовищі
- •2. Уповільнення взаємодії нітратної кислоти з міддю за допомогою тіосечовини.
- •Контрольні питання та завдання
- •Лабораторна робота № 4. Визначення теплового ефекту реакції нейтралізації
- •Теоретичний мінімум
- •Хід виконання роботи
- •Обробка результатів
- •Контрольні питання та завдання
- •Лабораторна робота № 5 Приготування розчинів певної концентрації.
- •Теоретичний мінімум
- •Хід виконання роботи
- •Контрольні питання та завдання
- •Лабораторна робота № 6.
- •Слабкої кислоти
- •Теоретичний мінімум
- •Хід виконання роботи
- •Обробка результатів
- •Контрольні питання та завдання
- •Лабораторна робота № 7. Гідроліз солей
- •Теоретичний мінімум
- •Хід виконання роботи.
- •Контрольні питання та завдання
- •Лабораторна робота № 8. Окисно – відновні реакції.
- •Теоретичний мінімум
- •Хід виконання роботи
- •Контрольні питання та завдання
- •Лабораторна робота № 9. Вивчення методів добування неорганічних сполук різних класів та їх властивостей
- •Теоретичний мінімум
- •Хід виконання роботи
- •Контрольні питання та завдання
- •Лабораторна робота № 10. Хімія елементів та їхнів сполук. Водень. Кисень. Гідроген пероксид. Методи добування та їх властивості
- •Теоретичний мінімум
- •Хід виконання роботи
- •Контрольні питання та завдання
- •Лабораторна робота № 11. Хімія елементів та їх сполуки. Елементи I та II групи, головної підгрупи.
- •Теоретичний мінімум
- •Хід виконання роботи
- •Контрольні питання та завдання
- •Теоретичний мінімум
- •Хід виконання роботи
- •Контрольні питання та завдання
- •Дослідження властивостей сульфурвмісних сполук
- •Теоретичний мінімум
- •Хід виконання роботи
- •Контрольні питання та завдання
- •Лабораторна робота № 13. Хімія елементів та їх сполуки. Дослідження властивостей сполук мангану та хрому.
- •Теоретичний мінімум
- •Хід виконання роботи
- •Контрольні питання та завдання
- •Лабораторна робота № 14. Вивчення властивостей елементів підгрупи феруму. Синтез сполук феруму, кобальту, нікелю.
- •Теоретичний мінімум.
- •Хід виконання роботи.
- •Контрольні питання та завдання
- •Лабораторна робота № 15. Комплексні сполуки. Методи отримання та їх хімічні властивості
- •Теоретичний мінімум
- •Хід виконання роботи.
- •Контрольні питання та завдання
- •Лабораторна робота № 16. Твердість води. Визначення зальної твердості води комплексонометричним методом.
- •Теоретичний мінімум.
- •Хід виконання роботи.
- •Обробка результатів
- •Контрольні питання та завдання
- •Додаток
- •Рекомендована література.
Лабораторна робота № 8. Окисно – відновні реакції.
Мета роботи: практично ознайомитися з перебігом окисно-відновних реакцій та навчитися урівнювати рівняння реакцій методом електронного балансу.
Матеріали і обладнання: розчини солей: калій перманганат, калій дихромат (K2Cr2O7), натрій сульфіт (Na2SO3), ферум(III) хлорид (FeCl2), калій йодид (KJ), натрій нітрит (NaNO2), ферум(II) сульфат (FeSO4), плюмбум(II) ацетат ((CH3COO)2Pb); розчин натрій гідроксиди (NaOH) 30 %, розчин гідроген пероксиду (H2O2) 3 %, кристали солі калій перманганату (KMnO4), Al мет., Zn мет, хлоридна кислота (HCl) конц., сульфатна кислота (H2SO4) конц., розчин сульфатної кислоти (H2SO4) 1,0 н; розчин крохмалю; штатив з пробірками, мікрошпатель.
Теоретичний мінімум
Окисно-відновні реакції мають велике значення у природі – як у живій, так і у неживій. Наприклад, процес горіння – це окисно-відновна реакція, в якій кисень повітря виступає в якості окисника. Процеси фотосинтезу, дихання, травлення – все це є окисно – відновні реакції.
Окисно-відновні реакції – це реакції, що супроводжуються зміною ступенів окиснення атомів, що входять до складу реагуючих речовин.
Ступінь окиснення – це умовний заряд, якого набув би атом у молекулі, за умови, що всі електронні пари його хімічних зв'язків змістилися б до більш електронегативного атома.
Ступінь окиснення може бути позитивною, негативною та нейтральною. Як правило, при написанні ступеня окиснення атома у сполуці знак "+" та "-" ставиться перед цифрою, яка вказує на велечину заряда: H2 S-2.
Одиничний заряд іона позначається тільки знаком "+" та "-", а при написанні багатозарядного іона цифри ставлять перед знаком заряда: SO42-.
Ступені окиснення обчислюють за певними правилами:
1. Сума ступенів окиснення всіх атомів сполуки дорівнює 0, а складного іона – заряду іона:
H2+
S+6O4-
2
:
(+1)·2 + (+6)·1 + (–2)·4 = 0;
2. Ступень окиснення атомів у простих речовинах дорівнює нулю.
3. Ступень окиснення металів у сполуках завжди позитивний.
Певні метали мають сталий ступень окиснення:Li, Na, K, Rb, Cs, Fr (лужні метали) в усіх сполуках мають ступень окиснення +1;
Be, Mg, Ca, Sr, Ba, Ra та Zn мають ступень окиснення +2; у Al +3.
Інші метали мають змінний ступень окиснення:
Fe+2O-2 Fe2+3O3-2
4. Гідроген дуже часто має ступень окиснення +1. Винятки – гідриди металів, де Гідроген має ступень окиснення -1: Na+H-, Ca+2H2-
5. Ступень окиснення Флуора – завжди –1.
6. Оксиген, дуже часто має ступень окиснення –2. Винятки: H2+O2-, Ba+2O2-, O+2F2-
7. У молекулах солей ступені окиснення елементів кислотного залишка такі ж самі, як і в молекулах відповідних кислот.
Найвищий ступень окиснення елемента часто співпадає з номером групи, у якій розташовано елемент у періодичній системі елементів.
Найнижчий ступень окиснення елемента для неметалів можна розрахувати наступним чином: номер групи відняти вісім.
Процес віддавання електронів називають процесом окиснення. Частинки, які віддають електрони, є відновниками, у процесі реакції вони окиснюються (ступінь окиснення їх підвищується).
Процес приєднання електронів називають процесом відновлення. Частинки, які приєднують електрони, є окисниками, під час реакції вони відновлюються (ступінь окиснення знижується). Окисник окиснює іншу речовину, сам при цьому відновлюється. Відновник відновлює іншу речовину, сам при цьому окиснюється.
Елементи, які знаходяться у вищому ступені окиснення, можуть тільки відновлюватися, тобто бути окисниками, тому що їх атоми спроможні лише приймати електрони.
Елементи, які знаходяться у нижчому ступені окиснення, можуть лише приймати електрони тобто бути відновниками. Речовини, що містять елементи в проміжних ступенях окиснення, можуть як віддавати, так і приймати електрони.
Важливими окисниками є такі прості речовини: кисень (O2),галогени (Cl2, Br2, I2). В якості окисників можуть виступати іони металів, що знаходяться не в нижчих ступенях окиснення Fe+3, Ti+4, Sn+4.
Найбільш поширеними окисниками серед складних речовин є: KMn+7O4, K2Cr2+6O7, HN+5O3, H2O2-, HСl+7O4.
З простих речовин в якості відновників можуть виступати метали, а також деякі неметали – водень (H2), вуглець (С). Відновниками можуть бути також негативні іони неметалів – Cl–, Br–, I–, S–2, N–3, а також позитивні іони металів, що знаходяться у низьких ступенях окиснення Cu+, Fe+2, Cr+3, Sn+2, Mn+2. Найбільш важливішими відновниками серед складних речовин є: N-3H3, H2 S-2, C+2O, Na2S+4O3, NaN+3O2
Одним з методів складання рівнянь окисно-відновних реакцій є метод електронного балансу. За цим методом складають електронні рівняння, в яких вказуються ступені окиснення, а також число відданих та прийнятих електронів. Кількість відданих електронів має дорівнювати кількості приєднаних електронів.
