Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
neorganika_laboratornye.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

Лабораторна робота № 16. Твердість води. Визначення зальної твердості води комплексонометричним методом.

Мета роботи: ознайомитися з методом визначення твердості води.

Матеріали і обладнання:розчин трилону Б 0,02 н, буферний розчин з рН = 10 (суміш NH4OH і NH4Cl), порошок індикатора хромоген чорний + NaCl, набір води різної твердості; бюретка; піпетка об’ємом 25 мл, конічні колби для титрування об’ємом 100 мл, мірний циліндр об’ємом 50 мл, піпетки Мора об’ємом 25 мл, лійка.

Теоретичний мінімум.

Природна вода містить розчинні та нерозчинні домішки, які потрапляють у воду в процесі кругообігу, що відбувається в природі. Ці домішки іноді роблять воду непридатною для використання в багатьох технологічних процесах. Стосовно реакцій взаємодії з розчиненим у воді киснем усі забрудники можна поділити на два типи (табл.16.1).

Таблиця 16.1. – Типи забруднень води та джерела їх надходження.

Речовини, для окиснення

яких потрібен кисень

Приклад

Збудники інфекцій

Поживні речовини для рослин

Органічні речовини

Бактерії та віруси (стічні води, відходи тваринного походження)

Нітрати та фосфати (добрива, промислові відходи)

Детергенти (Na5P3O10), інсектициди, пестициди, гербіциди, стічні води.

Інші типи забруднення води

Мінерали і хімікати

Осади

Радіоактивні речовини

Теплові забруднення

Кислоти, основи та солі (шахтні води, неорганічні промислові відходи)

Мул (продукти ерозії грунта)

Радіоактивні ізотопи (утворюються внаслідок добування або виготовлення радіоактивних речовин)

Теплоскид (вода, що охолоджується, з парових турбін електростанцій)

У таблиці 16.2 наведено деякі найхарактерніші елементи – забруднювачі води та їх гранично допустимі концентрації.

Таблиця 16.2 – Елементи, що забруднюють воду

Елементи

Хімічний стан

Токсичний ефект та джерело надходження

ГДК,

мг/л

As

AsO2-

Ниркова недостатність, розумові розлади (з пального, мийних засобів, відходів металургії)

0.01

Cd

Cd2+

Гіпертонія, хвороби нирок, зменшення вмісту гемоглобіну в крові (цигарковий дим, копалини)

0.001

Cr

CrO42-

Можливий канцероген (гальванічні виробництва, виготовлення матеріалів з використанням цементу)

0.01

Cu

Cu2+

Порушення діяльності печінки (копалини, мідні труби)

0.01

Fe

Fe2+

Fe3+

У разі підвищенного вживання зростає сприятливість до інфекцій (мінеральні джерела, іржавий метал)

0.1

Pb

Pb2+

Анемія, ниркова недостатність, розумова відсталість у дітей, судороги (автомобільні викиди)

0.03

Hg

Hg2+

Hg22+

Нервові розлади, параліч, божевілля, сліпота (відходи хімічного виробництва)

0.002

Ag

Ag+

Знебарвлення шкіри та очей (гальванічні виробництва, стічні води)

0.005

Se

SeO32-

Порушення діяльності печінки (мінерали, металургія)

0.01

CN-

CN-

Отруєння з летальним кінцем за концентрації 1 мг/л (спалювання сміття, синтетичних матеріалів)

0.01

N

NO3-

Захворювання крові - метгемоглобінемія у дітей (вода, добрива)

0,05

Твердість води визначають розчинені у воді солі кальцію, магнію та інших металів. В таблиці 16.3 приведені основні катіони металів, які провокують твердість та головні аніони, з якими вони поєднуються.

Таблиця 16.3

Катіони

Аніони

Кальцій (Ca2+)

Гідрокарбонат (HCO3-)

Магній (Mg2+)

Сульфат (SO42-)

Стронцій (Sr2+)

Хлорид (Cl-)

Залізо (Fe2+)

Нитрат (NO3-)

Марганець (Mn2+)

Силікат (SiO32-)

Виділяють карбонатну та некарбонатну твердість.

Карбонатна твердість Тк зумовлена присутністю у воді добре розчинних гідрокарбонатів Ca(HCO3)2, Mg(HCO3)2, Fe(HCO3)2. При тривалому кип’ятінні такої води в результаті розкладання термічно нестійких гідрокарбонатів у ній виникає осад, який містить поганорозчинні кальцій карбонат та магній гідроксид.

+t0C

Ca(HCO3)2 → CaCO3 + CO2 + H2O

+t0C

Mg(HCO3)2 → Mg(OH)2 + 2CO2

Некарбонатна твердість Тнк зумовлена присутністю у воді сульфатів і хлоридів кальцію та магнію CaCl2, CaSO4, MgCl2, MgSO4, тому її ще називають сульфатно-хлоридною. Солі, що зумовлюють цю твердість, при нагріванні залишаються незмінними, а коли їх концентрації стають більшими, ніж їх розчинність, вони відкладаються у вигляді накипу в зоні випаровування на поверхні нагрівання.

Загальна твердість Тз дорівнює сумі карбонатної та некарбонатної твердості і вимірюється молярною концентрацією еквівалентів іонів Ca2+ і Mg2+, моль/л:

Тз = ТCa2+ + ТMg2+ = n(½Ca2+) + n(½Mg2+) (16.1)

Кількість речовини еквівалентів (ммоль) можна розрахувати за рівнянням:

1 m(x)

n( x) = , (16.2)

z* M((1/z*)x)

де m(x) – маса відповідного іона, мг; М((1/z*)х) – молярна маса еквівалента іона, г/моль; z* - число еквівалентності іона, що дорівнює його заряду.

Підставивши в (16.1) вираз (16.2), одержимо:

m(Ca2+) m(Mg2+) [Ca2+] [Mg2+]

Tз =  +  =  + ,

M(½Ca2+) M(½Mg2+) 20,04 12,16

де [Ca2+] і [Mg2+] – концентрації цих іонів, виражені в мг/л.

Кількісне визначення твердості ґрунтується на здатності органічної сполуки трилону Б утворювати з іонами кальцію й магнію міцні та добре розчинні комплекси.

Трилон Б – це двонатрієва сіль етилендіамінтетраоцтової (ЕДТА) кислоти

O =C-CH2 CH2-C=O

N a-O N-CH2-CH2-N O-Na

O =C-CH2 CH2-C=O

HO OH

Cкорочена формула Na2H2R.

Трилон Б в розчині дисоціює за схемою:

Na2H2R = 2Na+ + H2R2

Реакцію іонів магнію й кальцію з трилоном Б можна записати так:

Ca2+ + H2R2 = CaR2 + 2H+; Mg2+ + H2R2 = MgR2+ + 2H+.

Твердість води визначають титруванням проби води розчином трилону Б відомої концентрації в присутності індикатора хромоген чорний. Індикатор у присутності іонів кальцію та магнію забарвлює воду в червоний колір (середовище лужне, створене аміачним буфером, рН = 10), а у відсутності іонів Ca2+ та Mg2+  в синій.

При титруванні забарвлення індикатора змінюється в ту мить, коли всі іони солей твердості будуть зв’язані трилоном Б. Необхідну концентрацію іонів гідрогену підтримують додаванням до досліджуваної проби буферної суміші NH4OH і NH4Cl.

Постійна твердість визначається вмістом сульфатів і хлоридів кальцію і магнію.

За значенням твердості природну воду поділяють на :

 - дуже м’яку Т< 1,5;

 - м’яку  Т= 1,5 – 4;

 - середньої твердості Т= 4 – 8;

 - тверду Т= 8 – 12;

 - дуже тверду Т > 12 мг-екв/л.

Дуже часто тверду воду перед використанням зм’якшують. Звичайно цього досягають обробкою води різними хімічними речовинами.

Так карбонатну твердість можна усунути додаванням гашеного вапна Са(ОН)2;

Са2+ + 2НСО3- + Са2+ + 2ОН- → 2СаСО3↓ + 2Н2О;

Mg2+ + 2НСО3- + Са2+ + 2ОН-→ Mg(ОН)2↓ + 2СаСО3↓ + 2Н2О

При одночасному додаванні вапна і соди (Na2CO3)  можна позбутися карбонатної і некарбонатної твердості (вапняно – содовий спосіб). Карбонатна твердість при цьому усувається вапном, а некарбонатна  - содою:

Застосовують і інші методи усунення твердості води, серед яких один з найсучасніших ґрунтується на використанні катіонів (катіонітний спосіб)  - речовин , що здатні обмінювати свої іони на іони металів (рис.35). Для усунення твердості води застосовують катіоніти на основі іонообмінних смол та алюмосилікатів.

Катіоніти можна регенерувати, і регенерований катіоніт використовувати далі для усунення твердості води.

Вихідна тверда вода

Іоннообмінна смола (натрій – катіоніт)

Пом’якшена вода

Рис. 35. Механізм дії катіонітного способа пом’якшення води

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]