2. Висунення версій і планування розслідування на початковому етапі розслідування. Алгоритми вирішення слідчих ситуацій на початковому етапі розслідування

У зв’язку з тим, що попередню перевірку здійснюють органи дізнання, в межах складового елемента окремих методик розслідування розглядають питання взаємодії слідчого з органами дізнання. Це стосується складання плану спільної діяльності на стадії порушення кримінальної справи; розроблення програми перевірки заяв; на думку деяких криміналістів, також типових «дослідчих ситуацій».

З моменту прийняття рішення про порушення кримінальної справи триватиме початковий етап розслідування злочину. Періодизація процесу розслідування злочину для формування окремих криміналістичних методик має ключове значення.

Для початкового етапу розслідування характерний такий перелік завдань:

а) установлення місця, часу та інших обставин скоєння злочину, його суті, а також виявлення, фіксація та вилучення його слідів, які під впливом несприятливих умов можуть зникнути чи бути знищеними;

б) встановлення, розшук і затримання особи (або вибір запобіжного заходу), підозрюваної у вчиненні злочину;

в) збирання доказів, достатніх для пред’явлення обвинувачення особі хоча б за одним епізодом злочинної діяльності.

В окремих криміналістичних методиках залежно від характеру первинних матеріалів про злочин розроблюються типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування.

Традиційно для слідчої практики на початковому етапі розслідування злочинів, порушених за фактом, є узагальнення типових слідчих ситуацій за повнотою вихідної інформації щодо підозрюваної особи, наприклад, на шість слідчих ситуацій:

1) у первинних матеріалах повністю відсутня інформація, яка б вказувала на підозрювану особу;

2) у первинному матеріалі наявна інформація, яка дозволяє визначити коло невстановлених осіб, серед яких може перебувати злочинець;

3) у первинному матеріалі наявна інформація, яка дозволяє стверджувати, що визначене певне коло підозрюваних осіб;

4) у первинному матеріалі наявна інформація щодо особи-безпосереднього виконавця злочину, який діяв у складі ОЗГ, але повністю відсутня інформація щодо інших членів групи;

5) у первинному матеріалі наявна інформація щодо певної особи, яка вчинила злочин, але поки ще відсутні безпосередні докази, які б вказували на вчинення цього злочину саме нею;

6) у первинному матералі наявна інформація про особу злочинця, обставини справи, докази у справі, особа визнає себе винною.

Типова ситуація стосовно певного етапу розслідування виконує орієнтовно-методологічну функцію. Вона полягає в тому, що визначення змісту типової слідчої ситуації конкретного виду злочину на криміналістичному етапі розслідування, оцінка предмета доказування у справі дають можливість сформулювати відповідні типові версії, тактичні завдання розслідування та відповідно обрати засоби їх вирішення. Це обґрунтовує її визначну роль саме для створення окремої криміналістичної методики.

Всебічність і повнота розслідування кожної справи можуть бути досягнуті при правильному визначенні об­ставин, що підлягають встановленню. Для цього важливе значення має побудова версії, кримінально-правова ква­ліфікація злочину, загальні положення про склад злочину і предмет доказування, а також рекомендації методики розслідування.

Типова версія – це найхарактерніше для конкретної ситуації з точки зору певної галузі знання або узагальненої практики судового дослідження (оперативно-розшукової, слідчої, експертної, судової) припущення щодо окремих фактів чи події в цілому. Всебічним, науково обґрунтованим підхід до розслідування злочинів буде лише якщо слідчий висуне та перевірить всі ймовірні обставини справи, всі можливі у певній ситуації слідчі версії. Правильна побудова версій припускає створення системи, логічної низки версій.

Для вірної побудови системи версій слідчому необхідно дотримуватися таких логічних правил: а) висунуті версії повинні бути зіставлювані; б) за змістом версії повинні бути альтернативними; в) за справою слід висовувати вичерпний перелік зіставлюваних, альтернативних, реальних версій; г) для пошуку осіб, причетних до злочину, слід будувати декілька ланцюжків слідчих версій.

Перевірка версій вимагає від слідчого визначення завдань своєї подальшої діяльності з розслідування певного злочину. Тактичні завдання класифікуються на дві групи: тактичні завдання процесуального характеру (головні завдання розслідування, безпосередньо зумовлені предметом доказування у кримінальній справі); тактичні завдання криміналістичного характеру (проміжні – зумовлені криміналістичною характеристикою злочину та слідчою ситуацією).Відповідно до видів слідчої ситуації тактичні завдання також можна поділити на конкретні та типові завдання.

Тактичне завдання вирішуються шляхом застосування засобів криміналістичної тактики, до яких належать тактичні прийоми в межах слідчої дії, окремі слідчі дії та їх комплекси разом із організаційними та оперативними заходами. Одним з пріоритетних напрямків розроблення криміналістичних рекомендацій визнається розроблення саме таких комплексів, тобто алгоритмів дій слідчого.

Наприклад, перелік можливих дій слідчого, що входять до алгоритму в залежності від конкретної слідчої ситуації:

а) перевірочні дії:

- отримання пояснень,

- витребувати документи із установи, організації тощо,

- витребувати характеристики.

- вивчити документи,

- скерувати запит в психоневрологічний диспансер,

- доставити затриманого в міліцію тощо;

б) слідчі дії:

- огляд місця події,

- допит,

- очна ставка,

- пред'явлення для впізнання осіб або предметів у натурі чи за фотографіями.

- обшук,

- виїмка,

- призначення діагностичних чи ідентифікаційних експертиз,

- відтворення обстановки і обставин події,

- отримання зразків для порівняльного дослідження.

в) доручення органам дізнання:

- встановлення очевидців,

- виявлення знайомих,

- пошуки автомобіля, предметів тощо,

- перевірка особи на причетність її до злочину,

- встановлення особи за браком інформації про неї,

- з'ясування походження, приналежності предмета чи речі,

- встановлення місця збуту викраденого,

г) перевірка за криміналістичними обліками:

- за ознаками зовнішності,

- за способом вчинення злочину,

- за прізвиськами,

-дактооблік,

- за слідами на місці Інших злочинів,

- прізвищний облік,

- за викраденими речами, предметам тощо.

д) процесуальні рішення:

- порушення кримінальної справи,

- затримання з поміщенням в КПЗ (з особистим обшуком),

- застосування взяття під варту,

- відмова у порушенні кримінальної справи,

- отримання санкції прокурора на проведення обшуку,

- обшук,

- зупинення провадження у справі,

- закриття кримінальної справи,

- призначення розтину трупа тощо.

Однією з важливих умов успіху розслідування зло­чину є вміле поєднання слідчих дій і розшукних заходів.

Після з’ясування слідчих та інших дій, необхідних для розслідування намічених обставин, слід визначити час їх проведення, що має важливе технічне й організа­ційне значення. При цьому важливо намітити найдоціль­нішу, в умовах конкретної справи, черговість проведення окремих дій, що дає змогу слідчому раціонально розпо­ділити робочий час і сприяє прискоренню розслідування.