Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ОРРЗ тези лекций.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
408 Кб
Скачать
☆

Тема 2. Методологічні основи розкриття та розслідування злочинів

План лекції

1.Структура, методологічні основи розкриття та розслідування злочинів.

2. Практика, передовий досвід правоохорон­них органів як основне джерело окремих криміналістичних методик.

3. Поняття етапу розслідування і їх роль у організації розслідування злочинів.

4. Сутність, поняття та форми протидії розслідуванню злочинів та шляхи її подолання. Суб’єкти протидії розслідуванню.

1.Структура, методологічні основи розкриття та розслідування злочинів

Методологічними основами організації розкриття та розслідування злочинів є положення окремої криміналістичної методики, як теорії, її структура.

Окрема криміналістична методика – це впорядкована сукупність практичних рекомендацій (або комплекс науковообґрунтованих та апробованих практикою порад типізованого характеру) щодо організації та здійснення розкриття, розслідування та попередження окремих видів (родів) злочинів (Р.С. Бєлкін, І.М. Лузгін, В.Ю. Шепітько та інші).

Кожна окрема криміналістична методика незалежно від її виду будується за певною схемою, тобто має загальну структуру, що складається з визначених типових взаємопов’язаних елементів. У структурі окремих криміналістичних методик виділяють такі типові елементи:

1) криміналістична характеристика відповідної групи, виду злочину;

2) обставини, що підлягають встановленню, доказуванню злочинів розглядуваної категорії;

3) порушення кримінальної справи та початковий етап розслідування (або оцінка первинного матеріалу про злочин, типові слідчі ситуації, програми перевірки заяви про злочин у стадії порушення кримінальної справи та відповідний комплекс (програма, алгоритм) слідчих дій, оперативно-розшукових, організаційних заходів початкового етапу розслідування);

4) наступний етап розслідування (або типові слідчі ситуації наступного етапу розслідування та відповідний комплекс (програма, алгоритм) слідчих дій, оперативно-розшукових, організаційних заходів наступного етапу розслідування);

5) особливості тактики проведення окремих слідчих дій (найбільш характерні для окремого виду злочинів);

6) профілактичні дії слідчого при розслідуванні окремої групи, виду злочинів (іноді виділяють також попередню профілактичну діяльність слідчого).

Криміналістична характеристика – це система відомостей про елементи механізму скоєння злочинів окремого виду (групи), в яких відбиваються закономірні зв’язки між цими елементами, використовувані для побудови і перевірки версій при розслідуванні конкретних злочинів.

Загальновизнаною в криміналістиці є така структура криміналістичної характеристики: предмет злочинного посягання; спосіб учинення злочину (підготовки, скоєння та приховування); типові сліди злочину (або слідова картина); характеристики особи потерпілого (жертви); характеристики особи злочинця; обставини вчинення злочину (знаряддя, місце, час та обстановка вчинення злочину тощо). Зазначені елементи криміналістичної характеристики взаємопов’язані один із одним або зв’язками однозначними, або статистичного характеру.

Предметом злочинного посягання слід вважати матеріальний предмет органічної та неорганічної природи, з яким злочинець вступає у взаємодію, змінює та перетворює його (за М.В. Салтевським).

У криміналістичному аспекті спосіб учинення злочину розуміють як об’єктивно і суб’єктивно зумовлену систему поведінки суб’єкта до, під час, після скоєння злочину, коли залишилися різного роду сліди, які дозволяють за допомогою криміналістичних прийомів та засобів отримати уявлення про суть того, що сталося, своєрідність злочинної поведінки правопорушника, його окремі особисті дані й, відповідно, визначити найбільш оптимальні методи розв’язання завдань з розкриття злочину (за М.П. Яблоковим, В.Я. Колдіним).

Спосіб тісно пов’язаний із усіма іншими елементами криміналістичної характеристики. Наприклад, відповідно до конкретних способів учинення злочину може розроблятися відповідна професіоналізація злочинців. Також використання злочинцем певних способів учинення злочину призводить до пов’язаних із цим змін як у органічному, так і в неорганічному середовищі, якими в гносеологічному аспекті є сліди злочину. Тому між способом учинення злочину та його слідами існує безпосередній зв’язок.

Порушення кримінальної справи та початковий етап розслідування

Процес порушення кримінальної справи є першою, початковою, стадією кримінального судочинства, яка розпочинається з моменту прийняття заяв та повідомлень про злочин і завершується прийняттям рішення про порушення кримінальної справи або про відмову в цьому. Вихідні дані, за якими порушено кримінальну справу, є об’єктом специфічної криміналістичної оцінки з позиції дослідчих ситуацій та версій, що виникли на початковому етапі розслідування і визначають характер та спрямованість розв’язуваних на зазначеній стадії пошуково-пізнавальних завдань.

Особливості порушення кримінальної справи (характер дослідчої ситуації) залежать від певних чинників: а) за ознаками якого злочину приймається рішення; б) якою мірою та в якому первісному матеріалі ці ознаки висвітлені.