4. Збір інформації про особистість обвинуваченого, необхідної для винесення обгрунтованого і справедливого вироку

Зібрані відомості про особу обвинуваченого повинні знайти відбиття у матеріалах кримінальної справи, оскільки вони враховуються судом під час визначення виду і міри покарання.

Вивчення особи обвинуваченого з цих позицій включає в себе встановлення: віку; громадянства; освіти; сімейного стану; стану здоров’я; наявність професії, постійного місця проживання; поведінки під час вчинення злочину і після нього; поведінки в сім’ї, на роботі, за місцем проживання та інших відомостей про особистість. Слідчими діями, спрямованими на вирішення цього завдання, найчастіше є допит самого обвинуваченого, допити свідків і потерпілих, виїмка і обшук з метою виявлення інформації про особистість, призначення судово-психіатричної, судово-психологічної та судово-наркологічної експертиз. Звичайно, що метою цих слідчих дій є не тільки вивчення особистості обвинуваченого а також і встановлення інших обставин, що входять в предмет доказування за кримінальною справою.

Для одержання зазначеної інформації крім процесуальних засобів можливе використання і непроцесуальних – оперативно-розшукових дій, безпосереднього спостереження поведінки, емоційних проявів обвинуваченого під час проведення слідчих дій з його участю.

5. Основи взаємодії слідчого з оперативними працівниками та іншими службами на наступному етапі розслідування

Перевірно-дослідницький і доказовий характер етапу не виключає постійної націленості слідчих і взаємодіючих з ними оперативних працівників на виявлення додаткових даних у справі, виявлення нових епізодів злочинної діяльності і нових осіб, причетних до їх здійснення, пошуку нових джерел інформації.

Діапазон взаємоузгодженої слідчої та оперативно-розшукової діяльності, незважаючи на відносну обмеженість у порівнянні з первинним етапом, не повинен замикатися лише на оперативне обслуговування обвинувачуваних. В спільному плані слідчої та оперативної роботи завжди повинні включатися перспективні цілі, тим більше, якщо по розслідуваній кримінальній справі є надійні джерела і канали надходження негласної інформації і з'явилися можливості для провадження короткострокових і навіть довгострокових оперативних комбінацій, що передбачено Законом України “Про оперативно-розшукову діяльність”.

Саме на подальшому етапі відбувається остаточна спільнна перевірка основної версії в справі, оскільки інші версії були перевірені до кінця на початковому етапі і цілком фальсифіковані (визнані помилковими). Однак для оптимальності перевірки версії, що залишилася, висувається так названа контрверсія, що істотно підвищує надійність перевірки, виконуючи важливу підстраховочну функцію.

Наступні слідчі дії можна визначити як підсистему ситуаційного типу, ефективно виконуючу функцію по одержанню і дослідженню фактичних даних і їх використанню в процесі розслідування для надійного встановлення всіх обставин, що підлягають доказуваннюпо кримінальних справах, що забезпечує перевірку специфічних (конкретних) версій і перехід від вірогідних передбачень достовірних знань.

Настання заключного етапу характеризується усуненням чи подоланням усіх складних слідчих ситуацій, достатньою інформаційною повнотою і всебічністю, що дозволяє вірогідно й об'єктивно з’ясувати всі обставини, що мають значення для справи.

У зміст етапу входять процесуальні дії по повному завершенню провадження в справі, деякі організаційно-технічні заходи, а іноді і додаткові слідчі дії (за вказівкою прокурора, що наглядає, начальника слідчого підрозділу, при задоволенні клопотань обвинувачуваного, його захисника, інших учасників кримінального судочинства). Однак при традиційній послідовності етапів розслідування всі ці можливі додаткові дії за своїм характером і задачам не повинні бути спрямовані на досягнення якісно нових, що істотно відрізняються від уже досягнутих результатів розслідування.