2. Організація, планування слідчими розслідування нерозкритих злочинів минулих років. Метод колективного планування розслідування злочину та взаємодія слідчого.

Організація та планування розслідування нерозкритих злочинів минулих років. Проблеми організації розслідування злочинів минулих років полягають у розв'язанні певного переліку питань тактичного та організаційного характеру, зокрема наступних.

1. Необхідно керівнику слідчого підроздслу визначитися з тим, кому потрібно доручити нове розслідування нерозкритого злочину: слідчому, що раніше проводив по ньому розслідування та вимушений був зупинити провадження в справі, чи іншому слідчому. Обидва рішення мають свої позитивні та негативні сторони й вимагають також врахування психологічних чинників.

2. Якщо слідчий встановлює, що певна, слідча дія була проведена неякісне або взагалі не проводилась, то в новому плані розслідування він повинен намічати шляхи усунення цього недоліку (перша особливість розслідування). З цією метою, слідчий повинен:

- ознайомитись з місцем події ( при необхідності - оглянути йогоповторно або додатково, для чого в окремих ситуаціях треба зробитивідповідну реконструкцію обстановки);

- повно, всебічно й об 'сктивно перевірити версії щодо причетності дозлочину певних осіб;

- висунути і перевірити версії про вчинення злочину особами, які ранішевчиняли аналогічні злочини;

- у тісній взаємодії з працівниками оперативних служб органу дізнаннявиявити можливі джерела нових доказів у справі;

- додатково допитати потерпілих, осіб, що підозрювалися у вчиненніцього злочину та свідків.

3. Особливість планування розслідування у справах про нерозкриті злочини минулих років полягає у використанні інформації, яка була отримана після зупинення слідства. До них необхідно віднести:

- узагальнення даних про нові злочини, вчинені аналогічним способом, іпро осіб, що її вчинили;

- матеріали оріснтировок, доручень, повідомлень і запитів іншихтериторіальних органів про злочини та причетних до них осіб; - нову інформацію, яка отримана оперативним працівником внаслідокпроведення оперативно -розшукових заходів;

- дані про осіб, що становлять оперативний інтерес у зв'язку знерозкритим злочином;

- клопотання, заяви і повідомлення осіб, зацікавлених у розкриттізлочину (також включити скарги та прорахунки первинного розслідування);

- інформація від громадськості про можливу причетність донерозкритого злочину окремих осіб.

4. Під час планування розслідування у справах зазначеної категорії є необхідність використання методів колективного планування. Одними з методів колективного планування розслідування с дискусія та метод експертних оцінок.

Взаємодія слідчого з оперативними працівниками органів дізнання в ході розслідування кримінальних справ про нерозкриті злочини минулих років.

Ст. 209 КПК України зобов'язує як безпосередньо слідчого, так і органи дізнання вживати заходів до встановлення особи, що вчинила злочин. Ці заходи слідчий повинен здійснювати у взаємодії з оперативними працівниками органів дізнання в наступних формах:

1) спільне вивчення та аналіз матеріалів первинного розслідування, подальше планування заходів щодо розкриття та розслідування злочинів;

2) спільна робота слідчого й оперативних працівників у слідчо-оперативних групах;

3) взаємний і систематичний обмін інформацією між слідчим і оперативними працівниками в ході роботи по зупиненій справі;

4) направлення слідчим доручень органу дізнання про провадження окремих слідчих дій та заходів розшукового характеру;

5) надання допомоги слідчому працівниками органу дізнання при провадженні слідчих і розшукових дій тощо.

Як показує слідча практика, найбільш ефективною формою взаємодії слідчого й органів дізнання при роботі по зупинених справах є створення спеціальної слідчо-оперативної групи. Це дозволяє:

1) забезпечити чітку погодженість діяльності слідчого з оперативними працівниками протягом усього терміну розслідування;

2) забезпечити чітке розмежування компетенції слідчого й працівників органу дізнання;

3) організувати роботу учасників слідчо-оперативної групи у відповідності до спільно складеного й узгодженого плану;

4) оптимізувати використання такої форми взаємодії як направлення слідчим органу дізнання доручень про провадження слідчих і розшукових дій (доручення даються усно безпосередньому виконавцеві - оперативному працівнику, який входить в склад слідчо-оперативної групи);

5) прискорити процес взаємного обміну інформацією між слідчим і оперативним працівником;

6) ефективно контролювати слідчим повноту та своєчасність виконання учасниками слідчо-оперативної групи доручень і вказівок по провадженню слідчих і розшукових дій;

7) більш активно та повно використовувати в процесі розслідування можливості оперативних підрозділів по проведенню розшукових заходів;

8) підтримувати між учасниками слідчо-оперативної групи ділові партнерські стосунки при роботі в “команді”, які забезпечують досягнення спільної мети та основані на загальній зацікавленості в результатах спільної роботи;

9) створити реальні умови для наукової організації праці.

Створення слідчо-оперативних груп викликане складністю справ, значним обсягом роботи по їх розслідуванню, необхідністю забезпечення на постійній основі всіх форм взаємодії протягом тривалого періоду. При визначенні персонального складу слідчо-оперативних груп повинні враховуватися також психологічні чинники організації взаємодіїх