Пристрій для полегшення пуску двигуна

Пристрій для полегшення пуску двигуна

Мал. 9. Структурна схема системи пуску двигуна електричним стартером.

До складу системи пуску входять акумуляторна батарея, стартер, електрична мережа (реле, вимикачі, проводи) та пристрої, що полегшують пуск. У стартер може бути вмонтований додатковий редуктор.

Електричний стартер конструктивно об’єднує в собі електродвигун 14 (мал. 22.), механізм приводу з муфтою вільного ходу 11 та електромагнітне тягове реле.

Мал. 10. Принципова схема керування електричним стартером:

1 – акумуляторна батарея; 2 – контактні болти; 3 – рухома контактна пластина;

4 – вимикач стартера; 5 – витягувальна обмотка тягового реле; 6 – стримувальна обмотка тягового реле; 7 – якір тягового реле; 8 – шток; 9 – важіль приводу; 10 – відводка;

11 – муфта вільного ходу; 12 – шестерня приводу; 13 – зубчастий вінець маховика;

14 – стартерний електродвигун; 15 – якір; 16, 17 – послідовна і паралельна обмотки збудження

При замиканні контактів вимикача стартера 4 або додаткового реле чи реле блокування струм подається на втягувальну 5 і утримувальну 6 обмотку. Якір 7 тягового реле переміщується до осердя електромагніта і за допомогою штока 7 та важеля 9 механізму приводу вводить шестерню 12 в зачеплення з вінцем маховика. В кінці ходу якоря реле контактна пластина 3 замикає силові контакти 2 і електродвигун стартера, отримавши живлення від акумуляторної батареї, обертає колінчастий вал двигуна. При цьому втягувальна обмотка шунтується рухомою контактною пластиною і в тяговому реле працює лише одна утримувальна.

Шестерня приводу залишається в зачепленні з вінцем маховика доти, доки контакти вимикача 4 замкнуті. Обертанню якоря 15 стартера від маховика після пуску двигуна запобігає муфта вільного ходу 11. Після розмикання контактів вимикача 4 втягувальна і утримувальна обмотки тягового реле через силові контакти 2 перемикаються послідовно і тепер створюють два однакових, але протилежно спрямованих магнітних потоки. Осердя електромагніта розмагнічується, і зворотна пружина переміщує якір 7 в неробочий стан, розмикає силові контакти 2 і виводить шестерню із зачеплення з вінцем маховика.

10. Контрольно – вимірювальні прилади автомобілів

Контрольно – вимірювальні прилади та інформаційні системи призначені для контролю за режимом руху і технічним станом автомобіля, а також за виникненням аварійних режимів у системах та передавання інформації водію про стан і режими роботи механізмів, систем і агрегатів машини.

Автомобільні контрольно – вимірювальні прилади за способом відображення інформації, яку вони дають водієві, поділяють на покажчики і сигналізатори.

Електричний контрольно – вимірювальний прилад (покажчик) складається з датчика і приймача, з’єднаних між собою проводами для передавання сигналу (мал. 11.). У місці контролю встановлюють датчик 1 приладу, а в місці спостереження – приймач 2. Датчик має звичайно крім чутливого елемента 3, що вимірює контрольований параметр (вхідний сигнал), який - небудь перетворювач 4 сигналу в електричну величину, яка передається чутливому елементу 5 приймача. Сигнал, що надійшов у приймач, перетворюється в переміщення стрілки, і на шкалі маємо значення контрольованого параметра. В сигналізаторах приймачем є сигнальна лампа.

Мал. 11. Структурна схема контрольно – вимірювального приладу (покажчика):

1 – датчик; 2 – приймач; 3 – чутливий елемент датчика; 4 – перетворювач сигналу в датчику; 5 – чутливий елемент приймача; 6 – перетворювач сигналу в приймачі; 7 – шкала показів приймача

.

За призначенням усі контрольно – вимірювальні прилади поділяють на такі групи: вимірювання температури (покажчики температури); вимірювання тиску (покажчики тиску); вимірювання рівня палива (покажчики рівня); контролю зарядного режиму акумуляторної батареї (покажчики струму і напруги); вимірювання швидкості автомобіля і пройденого шляху (спідометри); вимірювання частоти обертання (тахометри); вибору економного витрачання палива (економетри); неперервного вимірювання і реєстрації швидкості руху автомобіля, пройденого шляху і витрати палива (тахографи).