- •Передмова
- •1.1. Основні етапи розвитку менеджменту
- •1.2. Розвиток менеджменту в Україні
- •Розділ 2 м енеджмент та його інструментарій
- •1. Суть і значення методів менеджменту
- •2. Класифікація методів менеджменту
- •3. Особливості застосування методів менеджменту в умовах переходу до ринкових відносин
- •3.1. Загальна характеристика та класифікація функцій менеджменту
- •3.2. Функція менеджменту „планування”
- •Пошук та вибір іноземного партнера
- •Робочий план дня
- •2.1. Предмет, об’єкт та зміст планування
- •2.2. Планування – основна функція управління
- •2.3. Завдання курсу планування діяльності туристичних установ
- •2.4. Бізнес-план як кінцевий продукт планування
- •2.4.1. Мета складання бізнес-плану та області його застосування.
- •2.4.2. Структура бізнес-плану
- •2.4.3. Критерії оцінки ефективності інвестиційного проекту
- •13.2. Індекс доходності
- •Оцінка комерційної та бюджетної ефективності проекту
- •3.2. Функція менеджменту „організація”
- •3.2.1. Організація, її роль та значення
- •2. Структурна побудова організацій та особливості дії в них функції "організація"
- •Керівник організації
- •3. Культура організації
- •4. Організації в Україні та їхній розвиток
- •3.4. Функція менеджменту „мотивація”
- •3.5. Функція менеджменту „контроль”
- •4.1. Поняття та характеристика комунікацій
- •4.2. Інформація як матеріал комунікацій та її види
- •4.3. Мова та ділове письмо як складові комунікацій
- •4.4. Документи та інші носії інформації
- •5.1. Суть процесу керівництва та лідерства
- •5.2. Стилі керівництва та типи менеджерів
- •5.3. Шляхи вдосконалення керівництва колективом
- •6.1. Сутність та класифікація управлінських рішень
- •6.2. Процес розробки та умови прийняття управлінських рішень
- •6.3. Методи прийняття управлінських рішень
- •7.1. Природа й сутність конфлікту
- •7.2. Умови та причини виникнення конфліктів
- •7.3. Шляхи запобігання та способи вирішення конфліктів
- •8.1. Зміст організації управлінської праці менеджера
- •8.2.Організація роботи з документами
- •8.3. Організація й проведення ділових зустрічей
- •8.4. Організація прийому відвідувачів
- •9.1. Управління часом
- •9.2. Швидке читання
- •9.3. Тренування інтелекту
- •9.4. Управління стресом
- •11.1. Особливості японського менеджменту.
- •Працівники отримують задоволення від залежності, яка визначається тісним вертикальним зв’язком в структурі колективу, яка сприймається як гарантія захищеності та безпеки;
- •Основним завданням менеджера є підтримка в колективі духу корпоративності, об’єднанні працівників спільними інтересами і розумінням загальних цілей роботи;
- •11.2. Особливості американського менеджменту.
- •11.3. Порівняльна характеристика американського та японського менеджменту.
- •11.4. Німецька модель менеджменту.
- •11.6. Особливості французької системи менеджменту.
- •11.7. Шведська модель менеджменту
- •Список літератури
4.1. Поняття та характеристика комунікацій
Усі функції менеджменту взаємопов’язані і діють, якщо в організації є певна система комунікацій.
Спільна (колективна) діяльність людей передбачає контакти між ними у вигляді обміну інформацією. Тільки на цій основі люди, об’єднані в організацію, можуть досягти своєї мети. Будь–яка організація, навіть дуже мала, обов’язково має відповідну систему комунікацій.
У вузькому розумінні слова, комунікація — це обмін інформацією між двома й більшою кількістю людей. Тобто основним матеріалом комунікації є інформація.
Мескон, Альберт і Хедоурі наголошують, що комунікації виникають між:
організацією та зовнішнім довкіллям (споживачами, державою і т.д.);
підрозділами та працівниками організації (між різними рівнями управління організацією, між керівниками й підлеглими, між неформальними організаціями тощо).
З уваги на спрямованість потоків інформації розрізняють такі комунікації:
зверху вниз (від вищої інстанції до нижчої, від керівника до підлеглого);
знизу вверх (від підлеглих до керівників);
горизонтальні (між членами трудового колективу, які займають рівноправні посади).
Основними елементами комунікації є: джерело інформації, передавач, приймальник, отримувач. Весь шлях від джерела інформації (відправника) до отримувача називається каналом комунікації. Канали можуть бути формальні (офіційні) й неформальні (неофіційні). Формальні канали встановлені адміністративно й зв’язують працівників як вертикальними, так і горизонтальними щаблями керування. До неформальних каналів комунікацій належать ті, які не збігаються з офіційно встановленими. Для ефективного функціонування виробничих колективів потрібно, щоб в організації діяли як формальні, так і неформальні комунікації, які повинні бути збалансованими. Якщо організація володітиме лише системою формальних комунікацій, то процес проходження інформації буде бюрократизуватися. Якщо домінуватиме система неформальних комунікацій, то це призведе до поширення чуток, які заважатимуть нормальній діяльності.
4.2. Інформація як матеріал комунікацій та її види
Інформація — це сукупність повідомлень, які відображають конкретний стан явища, події, виробничо-господарської діяльності. Інформацію можна класифікувати за певними ознаками. За повнотою охоплення явища: повна, часткова, надлишкова; за періодом дії: разова, періодична, довгострокова, постійна; за змістом: адміністративна, фінансова, бухгалтерська, довідкова, конструкторська, технологічна, інша; за достовірністю: достовірна й недостовірна.
В.Зігерт та Л.Ланг описують поняття тотальної інформації. Тотальна інформація — це не лише фрази, почуті, або прочитані, а вся сукупність "сприйнятого сигналу": тон та інтонація голосу, настрій і зовнішній вигляд передавача, довколишня обстановка, навіть спогади та асоціації. Ефект комунікації залежить від цілого ряду цих соціально-психологічних факторів, які мають місце в процесі передачі та сприйняття інформації, які є її складовими. Особливо сильно проявляються соціально-психологічні фактори при мовній (словесній) передачі інформації. При цьому задіються три канали її передачі та сприйняття кожною людиною: емоційний, нормативний та канал знань. Емоційний канал тестує поступаючу інформацію на відповідні асоціації, настрій, важливість тощо. Наприклад, сприйняття інформації доповідача залежатиме від постановки його мови, зовнішнього вигляду, віку й посади, тобто від його емоційних елементів. Крім цього, велике значення матиме манера поведінки доповідача, його жести, міміка, тобто його відповідність певним соціальним та особистим нормам, які прийняті в тому чи іншому колективі, чи навіть суспільстві. Це все включається в поняття нормативного каналу сприйняття й передачі інформації. І нарешті, в каналі знань відбувається оцінка змісту інформації, її призначення, що є найважливішим. Мета передачі інформації саме в тому й полягає, щоб вона набула якості знань у тих, для кого вона призначена. Але ця якість буде недостатньою, або інформація буде сприйматися набагато важче й довше, якщо вона буде передаватися без відповідних емоційних та нормативних складових.
Зв'язок між відзначеними каналами того, хто передає інформацію, та того, хто її сприймає, називається трансакціями. При передачі інформації дуже важливо постійно аналізувати трансакційні зв'язки. Адже, якщо в інформації будуть домінувати емоційна й нормативна складові, то може і не відбутися її сприйняття отримувачем.
Отже, тепер можна сказати, що комунікація— це не лише система, яка забезпечує обмін інформацією між її членами, але це ще й взаємні поставки емоційних елементів і ціннісних уяв.
У комунікаційних процесах постійно виникають шуми. Інформаційний шум — це те, що деформує інформацію, її зміст (відхилення, помилки тощо). Отже, слід враховувати можливі неточності при передачі інформації. Як правило, відправлена інформація ніколи не співпадає з отриманою. Є зона попадання (відправлено й отримано), є частина сигналу, що не дійшла до адресата (відправлено, але не отримано), та є найбільш загадкова частина — щось доходить до адресата, не будучи відправленим. Тому, при передачі інформації, слід бути максимально точним і уважним.