- •Передмова
- •1.1. Основні етапи розвитку менеджменту
- •1.2. Розвиток менеджменту в Україні
- •Розділ 2 м енеджмент та його інструментарій
- •1. Суть і значення методів менеджменту
- •2. Класифікація методів менеджменту
- •3. Особливості застосування методів менеджменту в умовах переходу до ринкових відносин
- •3.1. Загальна характеристика та класифікація функцій менеджменту
- •3.2. Функція менеджменту „планування”
- •Пошук та вибір іноземного партнера
- •Робочий план дня
- •2.1. Предмет, об’єкт та зміст планування
- •2.2. Планування – основна функція управління
- •2.3. Завдання курсу планування діяльності туристичних установ
- •2.4. Бізнес-план як кінцевий продукт планування
- •2.4.1. Мета складання бізнес-плану та області його застосування.
- •2.4.2. Структура бізнес-плану
- •2.4.3. Критерії оцінки ефективності інвестиційного проекту
- •13.2. Індекс доходності
- •Оцінка комерційної та бюджетної ефективності проекту
- •3.2. Функція менеджменту „організація”
- •3.2.1. Організація, її роль та значення
- •2. Структурна побудова організацій та особливості дії в них функції "організація"
- •Керівник організації
- •3. Культура організації
- •4. Організації в Україні та їхній розвиток
- •3.4. Функція менеджменту „мотивація”
- •3.5. Функція менеджменту „контроль”
- •4.1. Поняття та характеристика комунікацій
- •4.2. Інформація як матеріал комунікацій та її види
- •4.3. Мова та ділове письмо як складові комунікацій
- •4.4. Документи та інші носії інформації
- •5.1. Суть процесу керівництва та лідерства
- •5.2. Стилі керівництва та типи менеджерів
- •5.3. Шляхи вдосконалення керівництва колективом
- •6.1. Сутність та класифікація управлінських рішень
- •6.2. Процес розробки та умови прийняття управлінських рішень
- •6.3. Методи прийняття управлінських рішень
- •7.1. Природа й сутність конфлікту
- •7.2. Умови та причини виникнення конфліктів
- •7.3. Шляхи запобігання та способи вирішення конфліктів
- •8.1. Зміст організації управлінської праці менеджера
- •8.2.Організація роботи з документами
- •8.3. Організація й проведення ділових зустрічей
- •8.4. Організація прийому відвідувачів
- •9.1. Управління часом
- •9.2. Швидке читання
- •9.3. Тренування інтелекту
- •9.4. Управління стресом
- •11.1. Особливості японського менеджменту.
- •Працівники отримують задоволення від залежності, яка визначається тісним вертикальним зв’язком в структурі колективу, яка сприймається як гарантія захищеності та безпеки;
- •Основним завданням менеджера є підтримка в колективі духу корпоративності, об’єднанні працівників спільними інтересами і розумінням загальних цілей роботи;
- •11.2. Особливості американського менеджменту.
- •11.3. Порівняльна характеристика американського та японського менеджменту.
- •11.4. Німецька модель менеджменту.
- •11.6. Особливості французької системи менеджменту.
- •11.7. Шведська модель менеджменту
- •Список літератури
11.3. Порівняльна характеристика американського та японського менеджменту.
Останнім часом американці докладають багато зусиль, щоб вияснити сутність японських методів управління і перенести позитивний досвід Японії на свої підприємства. В 50-60-ті рр. ХХ ст. ситуація була зворотною: японські фірми переймали американські принципи організації виробництва, технологію виробництва, підходи до формування організаційних структур та ін. Як вже зазначалося, „гуртки якості” і система постачання „точно в час” зародилися в Америці, але не отримали там широкого розповсюдження. Однак вони дали хороші результати на японських фірмах. Водночас інше американське нововведення – американські методи управління „людськими ресурсами” – не знайшли застосування в Японії.
В останні роки американські корпорації почали впроваджувати в себе нововведення, які привели американські фірми до значного успіху. Так, американська компанія „Дженерел Моторз” (General Motors) впровадила система „точно в час”, а інша компанія „Дженерел Електрик” (General Electric) - гуртки якості.
Однак не всі методи управління, які використовуються в Японії, знаходять своє застосування в американських фірмах. Це стосується системи довгострокового чи „пожиттєвого найму” працівників, освіти за рахунок відрахувань від прибутків фірми для своїх працівників та ін.
Значні культурні відмінності між японцями та американцями зумовлюють труднощі в обміні управлінським досвідом. Це виявляється зокрема і на практиці ведення переговорів. Американська культура не надає великого значення традиції, церемонії та формальності, і прагнуть без зайвих процедур одразу ж приступити до конкретного обговорення основної теми зустрічі. Японці ж в переговорах схильні лише давати короткі зауваження, не люблять першими починати бесіду, цінять доброзичливий тон, а в них самих мова та відповіді доволі розпливчасті, зазвичай не говорять „ні” (для цього в японській мові існує до двох десятків оборотів).
В табл. 11.1 дано порівняння японської та американської моделі менеджменту, яке дозволяє виділити переваги і недоліки кожної з них.
Таблиця 11.1. Порівняльний аналіз японського і американського менеджменту
Японська модель |
Американська модель
|
1. Філософія фірми |
|
Зі зміною керівництва філософія фірми не змінюється. Кадри залишаються, так як діє система „пожиттєвого найму”. |
Зміна керівництва фірми супроводжується зміною працівників-управлінців та робітників. |
2. Цілі фірми |
|
Забезпечення зростання прибутку та добробуту всіх працівників фірми. |
Зростання прибутку фірми і дивідендів індивідуальних вкладників.
|
3. Організаційна структура управління |
|
Фірма складається з автономних у комерційному плані відділень. Висока роль функціональних служб у штаб-квартирах. Використання проектних структур управління. |
Корпорація складається з автономних відділень.
Використання матричних структур управління. |
5. Найм и кадрова політика |
|
Широке використання праці випускників вузів і шкіл. Перепідготовка і навчання всередині фірми, без відриву від виробництва. Просування по службі з врахуванням вислуги років. Оплата праці в залежності від віку і стажу роботи у фірмі (так звана зрівняльна зарплата). |
Найм працівників на ринку праці через мережу університетів, шкіл бізнесу та ін. Націленість на індивідуальну, особисту кар’єру. При наймі працівника перевіряється відповідність його вакантній посаді за допомогою таких методів як конкурс, оцінка знань, навичок у спеціальних „центрах оцінки”, здача іспитів на посаду. Індивідуальна оцінка і атестація працівників. Оплата праці в залежності від індивідуальних результатів та заслуг працівника. |
6. Організація виробництва і праці. |
|
Основна увага приділяється цеху — низовій ланці виробництва. Використовується система „точно в час” (Канбан). Робота груп (гуртків) якості і здійснення жорсткого контролю якості на всіх стадіях виробничого процесу всіма працівниками фірми. Обов’язки між працівниками строго не розподілені. Працівники виконують різноманітні види робіт в залежності від ситуації; девіз – „Дій по ситуації”. |
Основна увага приділяється не виробництву, а адаптації до зовнішнього середовища. Працівники виконують роботи на основі чіткого виконання посадових інструкцій. Ставки зарплати строго визначені в залежності від посади, виконуваної роботи і кваліфікації. Зарплата встановлюється у відповідності з попитом та пропозицією на ринку праці.
|
7. Стимулювання працівників. |
|
При сприятливому фінансовому положенні премії виплачуються два рази на рік (кожного разу по два-три місячних оклади). Виплати і пільги з соціальних фондів: часткова чи повна оплата житла, витрати на медичне страхування і обслуговування, в пенсійні фонди, доставка на роботу транспортом фірми, організації колективного відпочинку та ін. |
Стимулювання працівників значно нижче, ніж у Японії, хоча дохід президента великої американської корпорації в середньому в три рази вище, ніж президента японської фірми.
|
8. Внутрішнє планування |
|
Внутрішні відділення фірми мають плани на три роки, що включають в себе інвестиційну політику і заходи з впровадження нової техніки, а також перспективні плани на 10-15 років. Плани розробляються за принципом „плавкого” планування відділеннями фірми. В плані відділеннями показується об’єм виробництва, кількість продукції в натуральному вираженні, прибуток, штатний розклад, перелік постачальників. |
Процес планування децентралізований. Відділеннями плануються основні фінансові показники, витрати на виробництво, збут і НДДКР, які можуть корегуватися протягом року. По кожному виду продукції використовуються „стратегічні господарські центри” (СГЦ).
|
9. Фінансова політика |
|
Частка прибутку відділення (до 40%) використовується ними самостійно. Прибуток направляється на раціоналізацію виробництва, на скорочення матеріальних витрат та впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, на модернізацію обладнання. Широке залучення позичкових коштів. |
Адміністрація фірми перерозподіляє прибуток між відділеннями. Розширення виробництва за рахунок покупки (поглинення, злиття) інших корпорацій. Самофінансування корпорацій.
|
Хоча Японія і США є лідерами у розвитку управлінської сфери у світі, їх моделі менеджменту суттєво відрізняються. Американську модель менеджменту можна охарактеризувати як індивідуалістичну, неформальну, матеріалістичну і орієнтовану на цінність часу. В той же час в Японії групі приділяється набагато більше уваги, ніж індивіду – підлеглість і співпраця важливіші, ніж індивідуалізм, однак підприємство ставить собі за мету пожиттєву турботу про кожного свого працівника.