9.3. Тренування інтелекту
Менеджерська діяльність пов’язана з вирішенням дуже різноманітних задач. Для цього менеджеру кожен раз потрібні нові знання, тому він повинен думати.
У менеджерській діяльності всі операції обдумування виконання основних функцій менеджменту мають дві моделі. Перша базується на отриманні рішень, висновків шляхом логічного міркування, тобто аналітичним шляхом. В основі другої моделі лежить творче ( латеральне) мислення.
Для аналітичного мислення характерним є використання відомих операцій - аналізу, синтезу .узагальнення, порівняння й інших. Латеральне мислення також базується на використанні цих операцій, але вони для нього не є основними. У ньому переважає дія механізму інтуїції. Ознайомимося коротко з цим механізмом.
Під інтуїцією психологи розуміють таке мислення, яке здійснюється "на краю" свідомості. Інтуїтивне рішення проблеми - це миттєвий акт, рішення "з місця". Але за таким процесом завжди прихований процес роботи думки. Ефективність прийняття інтуїтивних рішень залежить від досвіду, знань, навиків менеджера, його психологічного стану. Особливо важлива роль інтуїції в прогнозуванні подій.
Усі концепції латерального мислення не мають конкретних розрахунків (цього зробити майже неможливо) і тому люди відносяться до них з певною пересторогою, недовірою. Латеральне мислення дозволяє відшукати механізм рішення, який має , однак, лише образний вигляд. Тому завжди довіряти концепціям такого мислення не слід. Разом з цим, латеральне мислення - це інструмент дуже делікатний, що вимагає цілеспрямованого розвитку. Тренувати латеральні здібності можна, розвиваючи швидкість, гнучкість та прогностичність розуму. Швидкість розуму - це здатність за одиницю часу вирішити таку кількість задач (завдань), з якими може впоратися при випадковій вибірці приблизно 40 із 100 респондентів. Гнучкість - це вміння швидко перебудовуватися й відмовлятися від засвоєних раніше тверджень. Прогностичність являє собою вміння людини передбачати наступлення цілком конкретних подій (росту цін, спаду виробництва і т.д.).
Латеральне мислення надзвичайно необхідне кожному менеджеру. Здатність творчо мислити ставить менеджера за інших рівних умов на голову вище своїх колег.
У сучасних умовах перемагає та система, яка вміє використати творчий потенціал та ініціативу всіх своїх працівників. В умовах ринкової економіки повинна прийматися до уваги будь-яка ідея, що приносить хоч яку-небуть користь.
9.4. Управління стресом
Стрес - це фізіологічна й головним чином психічна перевтома організму. У другому випадку причини стресу можуть мати інформаційне, або емоційне забарвлення.
Стрес викликає в організмі певні відхилення, які проявляються у підвищеній активності чи пасивності людини. Зауважено, що стрес характеризується наявністю трьох фаз:
тривоги, супротиву й виснаження. Люди по-різному переносять на собі названі фази стресу, що залежить як від їхніх особистих, так і від багатьох інших факторів: одні проявляють реакцію суперництва й борються з ним, інші пасують. У зв'язку з цим усіх людей можна поділити на дві групи: "А" і "Б". Доцільність такого поділу доведена американським кардіологом Мейєром Фрідманом. Його теорія не всіма підтримується, але, в міру нагромадження фактів, вона завойовує все більше прихильників
Люди, які відносяться до типу "А" чи "Б", можуть пізнати себе за співвідношенням відповідей на такі питання:
- як часто вас мучить думка, що ви постійно не встигаєте зробити необхідного?;
- чи намагаєтеся ви зробити все більше справ за все менший відрізок часу?;
- чи обурюєтеся ви, якщо затримується ваш поїзд?;
- чи намагаєтеся ви настільки бути всюди першим, що сердитеся, навіть, коли програєте у грі дитині?
Найбільш головні риси в поведінці представників типу "А" - хвороблива поспішність і нестриманість у прояві гніву. Представники типу "Б" - повна протилежність типу "А".
Дослідження показали, що ступінь піддатливості стресу багато в чому визначається типом темпераменту людини. Тому доцільно визначити стресостійкість керівників у взаємозв'язку з їхнім темпераментом, для чого найбільше підходить тест Айзенка.
В якості профілактики стресових станів найбільш добре зарекомендували себе вправи, які створюють і підтримують мажорний настрій. Ці вправи є психорегулюючими та їх слід включати до свого режиму дня. До них відносяться:
- ранкова гімнастика як акт фізичного, вольового й емоційного загартування;
- дихальна гімнастика у вигляді повного дихання, оживляючого дихання;
- лицева гімнастика, яка полягає у побудові на обличчі шести стандартних масок (здивування, страху, гніву, відрази, туги й радості), у яких проявляється гама емоційних експресій людини;
- тренування грацій тіла з метою створення хорошого настрою, для чого слід випрямитися, розправити плечі;
- використання доброти, гучності в голосі, щоб він був приємним для вас і оточуючих (наспівування мелодій, проговорювання віршів, наприклад);
- застосування мікропауз для усунення неприємного відчуття невпевненості (наприклад, шляхом масажу пальців рук, піднімання рук угору, використання повного дихання і т.д.).
Потрібно знати, що стрес - це також і необхідна умова життєдіяльності. Відомий канадський фізіолог Ганс Сельє, який вперше описав стрес, вважає, що життя без стресу не мислиме. Негативні наслідки має не сам стрес, а дистрес як його складова частина, якого й слід уникати.
Стрес, зазвичай, оволодіває тими, хто прискіпливо дбає про особисту значущість, виховує в собі риси егоїста. Люди ж, які володіють колективістськими рисами, завжди перебувають у мажорному настрої, а значить мало, а то й узагалі не потрапляють у стресові ситуації.
Розділ 10. Зміна управлінської парадигми в умовах світової економіки.
Зміни, які відбуваються у світовій ринковій системі, призвели до необхідності розробки нової управлінської парадигми – системи ідей та уявлень, яка здатна вирішити протиріччя, які виникли в науці, дати пояснення зібраному емпіричному матеріалу та відкрити шлях до подальшого поглиблення знання.
Перехід до нової парадигми здійснюється по схемі „виклик - відповідь” і назріває тоді, коли наука не здатна пов’язати в одне ціле і пояснити все більшу кількість фактів та явищ. Дійсність кидає виклик науці, і нова парадигма стає відповіддю на нього. Ключовими моментами нової управлінської парадигми є наступні принципові положення.
Відмова класичних шкіл менеджменту від управлінського раціоналізму, вираженого у переконанні, що успіх будь-якої організації визначає перш за все раціональна організація виробництва продукції, розвиток спеціалізації, зниження витрат, чи, іншими словами, вплив управління на внутрішні фактори виробництва. Замість цього на першому місці – проблема гнучкості і пристосування (адаптивності) до змін агресивно налаштованого відносно організації зовнішнього середовища. Саме фактори зовнішнього середовища диктують стратегію і тактику організації.
Використання в управлінні теорії систем, яка полегшує завдання розгляду організації як єдиного цілого, що складається з певних складових частин. Організація як відкрита система представлена в таблиці 10.1.
Таблиця 10.1. Характеристика організації як відкритої системи
Риси та ознаки |
Характеристика, обґрунтування |
Компоненти |
Система складається з деякої кількості частин, які називаються елементами |
Зв’язки |
Компоненти системи пов’язані між собою |
Структура |
Форма зв’язку організаційно закріплена в структурі |
Взаємодія |
Компоненти впливають один на одного своїм знаходженням у системі и виходом з неї, що є результатом взаємовпливу и взаємодії із зовнішнім середовищем. |
Процес |
Зміни, які відбуваються в результаті взаємодій, називаються процесами |
Холізм та емерджентні ознаки |
Система - цілісність (holism - англ., holos - грец. „ціле”), яка виявляє ознаки, що виникають тільки в результаті взаємодії її компонентів |
Ідентифікація |
Ознаки системи, на основі яких їх можна ідентифікувати і відрізнити від інших явищ, що не входять в систему |
Оточення |
Представлене явищами, утвореннями, які, не будучи частиною системи, суттєво на неї впливають. Це зовнішнє середовище системи. |
Концептуалізм |
Система - це концепція, особлива форма якої відображає цілі і цінності індивіда чи групи, які розробили цю концепцію. |
Внутрішнє середовище кожної організації формується під впливом деяких змінних, які впливають на процес перетворень. До таких факторів належать структура підприємства, його ресурси та культура. У складі ресурсів величезну роль відіграють люди, їх знання, здібності та мистецтво взаємодії.
Однак хоча ці фактори діють в межах організацій, вони не завжди знаходяться під прямим контролем менеджменту, так як стан організації залежить також від зовнішнього середовища.
Використання ситуаційного підходу до управління. Згідно цього підходу поведінка організації є реакцією на зовнішні впливи. Його центральний момент – ситуація, тобто конкретний набір обставин, які здійснюють значний вплив на роботу організації в даний момент часу. З цього випливає важливість прийомів виділення факторів, впливаючи на які можна ефективно досягнути мети.
Згідно теорії систем будь-яку організацію схематично можна представити наступним чином (див. рис. 10.1).
Рис. 10.1. Загальна системна модель організації
Визнання соціальної відповідальності менеджменту перед суспільством в цілому та окремими людьми, які працюють в організації. Людина – ключовий ресурс, і в зв’язку з цим від менеджменту вимагаються зусилля зі створення умов для реалізації закладеного в ньому потенціалу до саморозвитку. Звідси випливає необхідність уваги до таких факторів як організаційна культура (наявність у всіх працівників спільних цілей, їх безпосередня участь у виробленні шляхів досягнення цих цілей, зацікавленість у забезпеченні спільних кінцевих результатів організації), демократизація управління, стиль керівництва і лідерство.
Нова парадигма вимагає перегляду принципів управління. Зараз головна уваги приділяється людському (соціальному) аспекту управління: спрямованість менеджменту на людину, на формування у людей здатності до взаємодії, на підвищення ефективності їх зусиль; менеджмент невіддільний від культури, ґрунтується на довірі до людей. Крім того, менеджмент полегшує комунікації між людьми і визначає індивідуальний внесок кожного працівника в загальний результат. Золотим правилом менеджменту є етика в бізнесі.
Основні принципи сучасного управління:
обов’язкова умова – відповідальність;
терпимість до людей;
внутрішня комунікація на підприємстві (як горизонтальна, так і вертикальна);
методи роботи з людьми, які забезпечують розкриття їх здібностей та задоволення власною роботою;
обов’язкове встановлення участі кожного працівника в загальних результатах;
своєчасна реакція на зміни в зовнішньому середовища;
етика бізнесу;
чесність і довіра до людей;
опора на фундаментальні основи менеджменту;
чітке уявлення про те, якою повинна бути організація;
якість особистої роботи та її постійне удосконалення.
Зміна управлінської парадигми відома в літературі як „тиха управлінська революція”. Ця назва з’явилася у зв’язку з тим, що зміна парадигми не призводить до негайного зламу і руйнування складених структур, систем та методів менеджменту; основні положення старої системи можуть застосовуватися, поступово пристосовуючись до нових умов.
Необхідно згадати також про зміну управлінської парадигми і в Україні в період радикальних змін в економіці. Викликом у даному випадку стала різка зміна напрямку в розвитку країни від соціалістичного господарства до економіки ринково-підприємницького типу. Відповідь – необхідність формування нової парадигми, положення якої повинні виражати об’єктивні потреби економіки, що знаходиться в стані реформування, і суспільства в цілому; виявити ключові моменти переходу до ринкової економіки та здійснити його з найменшими втратами для суспільства.
Основними положеннями нової парадигми управління економікою країни, із врахуванням гармонійного входження у світову економіку, є наступні:
Гнучке поєднання методів ринкового регулювання, на основі зворотних зв’язків, з державним регулюванням соціально-економічних процесів.
Формування і функціонування ринкових господарюючих суб’єктів як відкритих, соціально орієнтованих систем.
Самоуправління на всіх рівнях і перехід до поліцентричної системи господарювання.
Поєднання ринкових та адміністративних методів управління підприємствами державного сектору економіки.
Отже, менеджмент є наукою про науково обґрунтоване та якісно побудоване управління організацією з метою забезпечення ефективного її функціонування, для чого менеджмент використовує ряд основоположних принципів. Центральною фігурою менеджменту є менеджер, професійний управлінець, керівник, який виконує ряд управлінських ролей і повинен володіти багатьма якостями, важливим для успішного виконання ним своєї роботи. Хоча в різних країнах вимоги до менеджера дещо відрізняються, найважливіші компоненти ефективного керівництва – це розуміння ситуації та вміння управляти людськими ресурсами. При управлінні підприємством слід враховувати стрімкі зміни у світовій ринковій економіці, з яких випливають і зміни в управлінській парадигмі.
Розділ 11. Досвід менеджменту у високорозвинутих країнах