Розділ IV. Колірна гармонія.

Гармонія - це домірність і пропорційність одного цілого.

Колірна гармонія - рівновага колірних сил.

Основні моменти гармонії - внутрішня єдність, цілісність і погодженість.

У природі все завжди гармонійно.

При зіставленні кольорів необхідно враховувати основні характеристики кольору (світлота, насиченість, колірний тон).

6 пар зіставлення кольорів:

1. подоба по колірному тону, розходження по світлоті і насиченості;

2. подоба по світлоті, розходження по колірному тону і насиченості;

3. подоба по насиченості, розходження по колірному тону і світлоті;

4. подоба по колірному тону і світлоті, розходження по насиченості;

5. подоба по світлоті і насиченості, розходження по колірному тону;

1. сполучення в якому обидва кольори розрізняються по всім трьом характеристикам (це сполучення буде не гармонійним через відсутність подібності).

Світлі кольори добре сполучаються з білим. Сполучення темних кольорів з білим занадто різко.

З чорним добре сполучаються майже всі кольори, однак при зіставленні з темно-зеленим, синім, фіолетовим чорний здобуває помітний колірний відтінок і виглядає забрудненим. Контур підвищує чіткість малюнка, теплий контур створює враження тіні, а світлий - канта.

Темний контур знижує світлоту відконтурованої поверхні, а світлий - підвищує її. Дані кольори мають різну помітність. Помітність колірних плям, оточених колірними (кольоровими) формами, у першу чергу від того, на скількох вони відрізняються від фона по світлоті. Відмінність плям від фона по колірному тону і насиченості менш істотна. На відстані найбільш помітні чорні об'єкти на жовтому фоні і зелені - чорному. Гірше помітний червоний і синій на білому фоні. Погано помітні білі об'єкти на синім фоні і чорні - на білому. Найбільше глибоко запам'ятовуються в пам'яті теплі кольори (жовтий, жовтогарячий, червоний). Червоний - як акцент переважніше зеленого або синього, котрі не кидаються в око і не запам'ятовуються.

Самі стійкі гармонійні сполучення дають протилежні кольори. Максимум кольорів, які можна сполучити - 2-3 кольори.

Кольорова гармонія.

Що таке гармонія кольорів ? Дослідники кольорів дослідили різні теорії.Вони навіть міркували над застосуванням кольорових акордів за допомогою портативної моделі настройок. Але хто захоче розрішити запитання кольорових гармоній абож обставити, наприклад, кімнату, вибрати колір одягу, підібрати кольори за допомогою механічних або математичних допоміжних засобів, той буде здивований, так як різні кольори компонують з іншими тільки в дійсно конкретних умовах.

Коли ми говоримо, що червоне та синє гармонують один з одним, навіть тоді коли вони розділені білим кольором, ми будемо праві. Але якщо ми таким же способом пофарбуємо в кімнаті стелю в червоний колір, стіни в білий а підлогу в синій, то воно просто буде не гармонічне, тобто це свідчить про те, що конструкція, знайдена на площині, не може бути механічно перенесена в простір, тобто необхідний цілий ряд кольорових корективів.

Гармонія кольорів не може бути регламентована ніякими правилами. Кольорове коло – це джерело, в якому встановлений основний порядок кольорів, але він не повинен прислуговувати як таблицею розрахунку в практичному розрішенні питання гармонії. Хороше, гармонічне кольорове оздоблення залежить не тільки від художнього сприйняття або хорошого смаку. З іншого боку воно залежить від конкретно вибраних кольорів, від їхнього зв’язку з фарбованим об’єктом, від взаємних співставлень або протиставлень.

Коли говорять, що зелене та синє не підходять один до одного, то забувають добавити: “Як рівноцінні частини одної поверхні”. Коли бачуть зелений пролісок а над ним синє небо, ніхто не зверне увагу на дисгармонію. Але навіть і тоді, коли два сусідніх кольорів органічно слідують один за одним, наприклад, ніжний бирюзовий за темно – фіолетовою блакиттю, які в свою чергу ще оздоблені білим (навколо бірюзи) або чорним (навколо синього), вони виражають динамічний розвиток, яке в іншому відношенні виглядає гармонічно.

Перш за все кольори що не співпадають один з одним, можна зробити гармонічними, або змінити їх фактуру. В природі дуже часто бархотні, фіолетово – сині кольори дуже пасують з гладким зеленим листям. Коли світла блакіть простору стає безмежною або темна блакить – глубину, тоді обидва кольори прекрасно зливаються з тіньовою зеленню. Кармин та кіноварь, не гармонують в кольоровій гармонії одної блузки, прекрасно вживаються, коли зливаютьсябархат та цегла або коли з пурпурної глибини виражається вогнево – червоне полум’я, тобто це чітко виражає взаємовідносини кольору та матеріали (фактури) та розкриває також ще один додатковий засіб, яким можливо оперувати в художньо – проектній діяльності, трансформує ту чи іншу реальність в розробці поставленої задачі.

Різні кольори гармонують лише тоді, коли зливаються в одній композиції, вони вірішують спір в одному сприймаючому їх сірим або коли вони являються різними “просторовими враженнями” (наприклад, оранжево – червоні кольори проти синього неба).

Активні кольори – жовтий та червоний завжди мають перевагу над пасивними – синім та зеленим, тому вони вживаються в невеликій кількості.

Чим більше ми не залишаємо кольору його чистоти, затемняючи їх сірим або чорним, чи навпаки, - освітляємо, слабимо, тим сильніше міняється їх характер та положення серед інших кольорів. В решті – решт протилежні кольори приглушуються, та наближаються до сірого кольору, що знаходиться в центрі кола. Коротше кажучи,в їх зближенні чи врівноваженні, так і в інших протилежностях можуть встановлюватися гармонії кольорів.

Як колір гармонує з кольором всередині своєї кольорової пари, так він може гармонувати з сутністю людини, тобто доповнювати його, додаючи йому найбільшу виразливість (як колір та “протиколір”), бути з ним відкритим та братерським.

Оскільки кольорова гармонія не може зрівнятися гармонії звуків або бути виражена математичними пропорціями (співвідношенням розміром струн!), а розмір хвилі бути тільки зрівнувальним, але ні в якому разі не абсолютною величиною(адже хвилі – це механічні формули, які можуть розяснити розходження світла тільки з позиції “якби”), то всі намагання заснувати нову кольорову гармонічну науку будуть марними.

Замкнене коло гармонійне; не зовсім замкнуте дисгармонічним; квадрат гармонійним; “незовсім квадрат” – дисгармонійним. Одна секунда або септима може в неповній октаві виявити внутрішню дисгармонію.

Як показує приклад з секундами та септимами, і тут бувають зміщення за часом, отже статистична дисгармонія може при русі в звуці акорду або в мелодії стати гармонійною.

Таке зміщення за часом тобто посилення та послаблення кольорів повинно також слідувати принципам гармонії. Час вже тим входить в світ кольорів, що ми можемо спостерігати в їхньому русі зміну одних на інші,тобто час вносить в світ кольорів елемент руху(тобто часопросторовий фактор), але також фактор швидкості та фактор більш довшого (порівняно з іншими століттями) цілодобового перебування людини в кольоровому світі (неон, архітектурні підсвітки та інше).

Якщо архітектура трактується як застигла музика, то і кольорові елементи архітектури також повинні бути “музичними”. Вони повинні співвідноситися своїм “формам” та бути з ними пов’язані в статичній та динамічній гармонії. Тому будівля в стилі барокко можливе навіть повинно бути пофарбоване просто бездоганно на відміну від будинку в романському стилі. Неслід забувати, що геометричні форми пов’язані з фарбами суворими законам гармонії и те що фарби можуть також “виражатися”, як геометричні форми. Адже прямокутник не символізує рух, возгорання, як і сильне бажання вирватися, і не подібний він враженню,яке ми сприймаємо від погляду на вогненно червоний колір? Адже синє не має на меті зконцентруватися або замкнутися в ідеальну форму кулі? Невже жовтому кольору не властиве стремління вийти за кордони своїх можливостей, а глибокому ультрамарину не присутня реальність, кришталево чіткої постійності, котре символічно представлене в нейтральному чотирикутнику?

Подібні зв’язки кольорів з формами представлені в абстрактних художніх творах. Завдяки змішанню кольорів з протилежними формами породжують драматизм, що перебуває, наприклад в синьому трикутнику, в жовтому або червоному колі. Адже художники не винні в тому, що лише деякі люди не можуть пройти осторонь гри акторів в драмі чи комедії.