Додатковий матеріал Кольори

Кольори використовуються в символіці з найдавніших часів. Значення кольорів і асоціації, що вони викликають, сильно відрізняються від культури до культури. Нижче приведені сім основних кольорів і їх найбільш часта символіка — у стародавності й у наші дні.

Чорний — ніч, смерть, каяття, розкладання, гріх, зло і деструктивні сили, тиша і порожнеча. Оскільки чорний поглинає всеі нші кольори, він також виражає заперечення и відчай,.є протистоянням білому, позначає негативний початок. У китайській філософії — це "Інь". У християнській церкві чорний символізує горе й оплакування, а також скорботу. У средньовічному мистецтві він позначав каяття. Чорний був одним з п'яти квітів, запропонованих у 1200 році 176-м папою Інокентієм III (1198 — 1216) для позначення часів року в християнському календарі; чорний використовували в месах по покійним і на службах у "Жагучу п'ятницю" — на одязі, на покривалах вівтаря й інших предметах, необхідних під час церковних служб. З недавніх часів церква стала враховувати національні особливості (приміром, чорний у Японії позначає радість), і використання чорного кольору перестало бути обов'язковим.

Як знак смерті чорний використовувався багатьма: він був на прапорі анархістів, на прапорах піратів ("Веселий Роджер"); квадрати чорної матерії суддя в британському суді розривав при проголошенні смертного вироку. Бубонну чуму, що знищила в 1348 році приблизно 25 мільйонів чоловік тільки в Європі, називали "Чорною смертю", тому що тіло чорніло. Таємні науки, якими займалися відьми і чаклуни, а також інші, хто мали справу з "Князем пітьми", дияволом, іменувалися "чорною магією" (у даному випадку "чорна" означає "зв'язана з дияволом").

У геральдиці чорний називається жалоба. На чорно-білому зображенні герба його позначають буквами "5" чи "sа", чи ж заштриховують нижню частину малюнка горизонтальними чи вертикальними лініями, а при печатці її покривають суцільним чорним кольором.

Чорна смерть.

Звичай надягати чорне в знак жалоби і на похорон народився з забобонів. Люди вважали, що при цьому дух померлого не може завдати їм шкоди. Аналогічно, вуаль на обличчі була покликана збентежити демонів і не дозволити їм потягти в пекло ще одну душу.

Чорний як колір смерті прийнятий далеко не всюди. Деякі примітивні народи розфарбовували свої обличчя білою фарбою, щоб покійний думав, що вони — не живі істоти, а самі духи. Цигани надягають на похорон червоне, що символізує земне життя і енергію. У Бірмі кольором скорботи є жовтий, у Туреччині — фіолетовый; в Ефіопії одягали сіро-коричневе — кольори землі, у яку покійний повертається. У південних морях острівчани надягають одяг, розфарбований чорними і білими смугами, що означає, що надія і скорбота, світло і пітьма, життя і смерть чергуються і ніколи не перериваються. У Вірменії синій колір означає, що померлий пішов на небеса. Білий колір, що найчастіше використовують у Китаї, символізує щастя і процвітання, що чекають покійного в іншому світі.

Оплакуючі в Старовинному Римі теж надягали біле; те ж саме зробив англійський король Генріх VIII після того, як його друга дружина, Ганна Болейн, була обезголовлена в 1536 році. До слова, вона була одягнена в жовте, коли оплакувала свою попередницю, Катерину Арагонску (деякі стверджували, що від захвату).

У книзі Як це почалося? Браш наводить приклад, до яких наслідків може привести розходження культур. У деяких областях Китаю кольором скорботи є пурпурний. "Коштувало тільки одному американському виробнику жувальної гумки змінити колір обгортки з зеленого на пурпурний, її експорт різко упав. Пізніше виявилося, що китайці рахували, що цією жувальною гумкою треба користатися тільки на похорон!"

Звичай надягати чорну пов'язку на лівий рукав у знак скорботи, розповсюджений у деяких англомовних країнах, сходить до лицарських часів, коли дама серця надягала пов'язку на руку лицаря в знак того, що він служить їй. Пізніше пов'язка стала знаком вірності по дружині, що пішла, з якою він був зв'язаний, навіть коли вона була в могилі.

Хороших людей можна відрізнити по тому, що вони завжди одягаються в чорний. А зовсім хороші – ви, мабуть, помітили – одягають чорне зверху до низу, до рукавичок та краватки, іноді навіть у них чорна сорочка під піджаком. Середньо хороші дозволяють собі світлі брюки на вихідних, і деякі заходять так далеко, що одягаються в кольорові жилети. З іншого боку люди котрі не задумуються про майбутнє, ходять повсюди у світлих костюмах; закоренілих негідників люди обходить стороною, побачивши їхні білі капелюхи. Але про такий рід публіки не говорять в пристойному суспільстві, і можливо, мені не слід їх тут взагалі згадувати.

Джером К. Джером, “Дозвільні думки дозвільної людини”

рожевий — це колір любовної інтрижки, і один друг говорив мені, що тільки дівчина в рожевому платті обов'язково буде запрошена на кожен танець.

Альфред Карл Хоттес

Факти і вигадки в саду. Рожевий діє на осіб чоловічого роду, що переситилися, як червоний на бика.

Укллыш Е. Ричардсон, цитується по Нью-Йорк Таймі, 30 серпня 1953 року

Цей колір повсюдно використовується для попередження про небезпеку і як сигнал "Стоп". У міжнародному футболі (а в лігах англійського футболу із сезону 1992 — 1993 року) червона картка означає видалення гравця з поля. Слова "червона картка" вживаються також і в більш широкому тлумаченні. Коли капітан збірної Англії і команди "Арсенал" Тоні Адамі був присуджений до чотирьохмісячного тюремного ув'язнення в грудні 1990 року, голова "Кампанії проти пияцтва за кермом" сказав: "Нам потрібно було, щоб хто-небудь відомий відправився за ґрати. Нехай це буде "червоною карткою" усім п'яним водіям під час Різдва".

Червоний позначає також сором і безчестя. Марко Твен писав, що людина— це "єдина істота, що червоніє чи принаймні повинна червоніти". У пуританській Новій Англії в 17 —18 століттях жінки, викриті в незаконному зв'язку, повинні були носити на одязі червону букву "А"; цей колір позначав повію, нагадуючи про те, що Іоанн у "Одкровенні" бачив "блудницю" у "багряному"..."сидячу на звірі багряному, сповненими іменами богохульними... напоєну кров'ю святих" (Одкровення від Іоанна, 17:1-6). Район, де знаходяться публічні будинки, називається іноді районом "червоних ліхтарів", оскільки саме такі ліхтарі раніше висіли перед подібними закладами. У завершення нагадаємо, що ірландський поет И.Б. Йетц писав, що "червоний — це колір магії майже у всіх країнах. Капелюхи фей завжди червоні".

У геральдичній мові червоний позначається як гюльз (скорочено — gu); при чорно-білому зображенні його указують вертикальними лініями.

Рожевий скоріше близький до білого, чим до червоного. Цей тілесний колір, колір чуттєвості, і відповідно до авторитетів харчової промисловості — один із кольорів, що викликають найбільший апетит. Під час другої світової війни гомосексуалістів в окупованих нацистами країнах зобов'язували носити пов'язку з рожевим трикутником. Рожевий, а іноді — рожевий трикутник, з тих часів використовується такими рухами, як, приміром, "Гордість "блакитних".

Білий символізує чистоту, цнотливість, світ, невинність, світло, мудрість, а оскільки він "не ховає іншого кольору", безвинність і правду. Біла магія — це магія, що використовує свою силу для добра, часто — для лікування, чи проти зла і чорної магії. Білий колір найчастіше асоціюється з побожністю і релігійними обрядами. Священні коні в Греції, Римі, у кельтів і германців були білими. У деяких областях південно-східної Азії вважаються священними білі слони (головним чином через те, що вони дуже рідкі). Вираз "білий слон" відноситься до великих і значних, але марним придбанням і походить із древнього Сіаму. Щоб позбутися від неугодний придворного, король Сіаму дарував йому білого слона. Вартість прокорму слона швидко розоряла придворного. Біла лілія (lilium candidum) позначає чистоту і є символом Діви Марії; звідси одне з її імен — "Мадонна лілія". Біла троянда також символізує невинність. У Древньому Римі весталки, що давали обітницю зберігати невинність і служили в храмах богині домашнього вогнища і вогню, що горів у ньому, носили білий одяг. Жерці Озириса в Древньому Єгипті, служителі храмів Зевса і друїди носили білі одіяння, що зараз роблять і служителі самих різних релігій. У християнській церкві білий одяг надівається на церемонію освячення церков. У середні століття під час "Великого посту" білі покривала лежали на вівтарі і кафедрі; білий символізував помірність. Папа Пій V (перебував на своїй посаді в 1566 —1572 роках) наказав для повсякденного убрання папи білий колір, що позначає як правду, так і чистоту. У Біблії й іншій релігійній літературі в білого існує безліч метафоричних значень; у Экклезіасті, приміром, білий одяг є кольором радості; у книзі пророка Ісаї білий символізує очищення від гріхів. Це — колір водохрещення і причастя, свят Різдва, Великодня і Піднесення, а також свят на честь святих, котрі не є мучениками. У східній церкві білий використовується у всіх богослужіннях від Великодня до дня Трійці, навіть на похорон.

Білий прапор означає сліпоту, перемир'я, а в більш широкому значенні — мир і добру волю. Цей звичай, як думають, йде з найдавніших часів, коли, щоб продемонструвати мирні наміри й у такий спосіб уникнути нападу, несли білий сувій і його символічне представлення — білу матерію на тичині.

Також білий означає сліпоту й абсолютну тишу. Разом з червоним він може символізувати смерть; навіть у наші дні в персоналу лікарень існує марновірство, що білі і червоні квіти, принесені в лікарняні , приносять нещастя, оскільки червоний означає кров, а білий — саван. У деяких країнах, таких, як чи Китай Японія, білий — це колір скорботи. Примари, безтілесні істоти звичайно зображуються білими. Цей колір також означає боягузтво. Вираз "печінка кольору лілії" відбулося з переконання, що існувало в древніх, що в печінці боягузів немає крові. У воєнний час, зокрема, у першу світову війну, людям без військової форми, тобто які уникали військової служби, іноді давали чи посилали білі пера. Цей символ відбувся від півнячих боїв - було помічено, що самими бойовими є півні з червоним і чорним фарбуванням; вони видирали пера з хвостів більш боягузливих білих родичів, і ці пера стали уособлювати боягузтво. Таким чином, вираження "показати біле перо" стало синонімом прояву боягузтва — як у півнів, так і людей.

У геральдиці срібло, назване арджент ; (аrg), зображується на чорно-білих зображеннях білим.

Червоний — найбільш агресивний колір, що символізує кров, гнів, вогонь, почуття, рани, війну, кровопролиття, небезпеку, погрозу, революцію, силу, анархію, смерть, мужність, а також здоров'я і змужнілість. Червоний — це колір життя. Відповідно до Словника символів Дж.Е. Сирлота, доісторична людина кропила будь-який об'єкт, що хотіла повернути до життя, кров'ю. У римлян червоний визначав божественність. Коли римські полководці здобували перемогу, вони фарбували обличчя червоною фарбою на честь свого бога війни Марса. І найближчу до землі планету, що має червоний колір, вони назвали Марсом. Древні вавілонці називали цю планету "Неграл", на честь свого бога смерті.

Як колір, що символізує кров, червоний часто використовувався для військових цілей протягом багатьох сторіч. У Британському військово-морському флоті червоний прапор "виклику на бій" існує з 17 століття, коли він означав "вступаю в бій із супротивником". Також протягом останніх двох сторіч червоний був кольором анархії. Прихильники італійського національного лідера Джузеппе Гарібальді (1807— 1882) називалися "червоносорочниками" за червоні сорочки, що носили в знак непокори існуючим порядкам. Відповідно до англійського вексиллологісту (учений, що вивчає прапори) Вільямові Крамптону, червоний прапор був піднятий у Парижі під час Французької революції, щоб оголосити воєнний стан; юрба просто привласнила цей прапор собі, щоб продемонструвати, що її влада — вище законної. Прапор використовувався комунарами в часи Паризької комуни 1871 року, у Росії під час повстання 1905 року і Жовтневої революції 1917 року, а також в інших країнах, де ідеї комунізму знайшли підтримку (звідси термін "червоні"). Червоний прапор є прапором міжнародного соціалізму і лівого крила в політику в цілому. Соціалістична пісня "Червоний прапор" була написана ірландцем Джеймсом Коннеллем під час 15-хвилинної поїздки від лондонської станції "Чаринг-Кросс" до "Нью-Крос". Опублікована в соціалістичній газеті Справедливість 21 грудня 1889 року, вона вперше була виконана перед публікою в Ліверпулі і Глазго декількома днями пізніше. Лейбористська партія Великобританії з 1920-х років стала виконувати на своїх щорічних конференціях цю пісню як гімн. З 1986 року, оскільки партія вирішила придбати новий, менш агресивний, імідж, ця пісня більше не виповнюється.

Новий же імідж лейбористів включає червону троянду, що звичайно вважається символом людської любові. Концепція червоного як кольору любові сходить до вогню, що несе тепло; символ із серцем можна бачити на гральних картах, вітальних поштових картках (приміром, тих, котрі використовуються на день святого Валентина, 14 лютого) і в гаслах типу "Я люблю Нью-Йорк", де заміняють слово "любов", причому 1 серце зображується червоним кольором (екологічні організації зображують серце зеленим у гаслах типу "Я люблю природу, не забруднену свинцем").

У середньовічному християнському мистецтві червоний є як кольором милосердя, так і любові, зокрема, божественній любові. Серафіми, що в ієрархії ангелів займають вище положення, розташовуються до бога ближче всіх і "перебувають у божественному жарі", звичайно зображуються червоним кольором. Червоний служить кольором богослужінь під час "Жагучого тижня", "Вербного воскресіння" і в "День святого хреста" (14 вересня), у який відзначається явище Хреста Костянтинові. У день Святої Трійці цей колір служить уособленням Святого духу, що спустився з небес подібно мовам полум'я. Також він нагадує про мучеників, що пролили кров за свою віру. Вираз "червоний день календаря" походить від звичаю позначати дні святих і інші церковні дати червоним чорнилом. Вираз "червоним" тобто "у дебет", нагадує про прийнятий у минулому в банківських службовців звичаї записувати збитки червоним чорнилом, а слова "червона нитка" зберегли пам'ять про правило 17 століття використовувати червону стрічечку для того, щоб зв'язувати разом офіційні юридичні чи урядові папери.

Червоний позначає гнів, звідси вираз "побачити червону ганчірку"; червоне волосся часто зв'язують з гарячим темпераментом.

Рудий. Морган ле Фай відносилася до нього з разючою ненавистю, і її серце ніколи б не зм'якшилося. І це — незважаючи на. те, що він зробив свій злочин не навмисно. Він просто сказав, що в неї — руде волосся. Так, це так; але про це можна було і не згадувати. Коли власники рудого волосся здобувають визначний соціальний статус, вони стають блондинами.

Марк Твен. "Янки з Коннектикуту при дворі короля Артура"

Не знаю чому, але, коли я думаю про медсестру, вона завжди представляється мені з рудим волоссям. Руді сестри викликають у чоловіків бажання видужати швидше, щоб самим встати на ноги, а їх — повалити з ніг.

Гручо Маркс, лист сину Артурові, літо 1940-го

Символ життя.

Червоний цінують високо як колір життя, але щирий колір життя - зовсім не червоний. Червоний — це колір насильства, життя розірваної, відредагованої і виданої.

Аліса Мейнелл, "Колір життя"

Червоний — це колір Англії; я не можу виносити його виду.

Наполеон Бонапарт

Синій, як колір ясного неба і моря, представляє і висоту, і глибину; також постійність, відданість, правосуддя, досконалість, також міркування і світ. Древні єгиптяни використовували синій для позначення правди; цей колір супроводжував Зевса (Юпітерова) і Гері (Юноні) — грецьким і римським божествам небес, що, як вірили, живуть вище хмар. Голубий символізує доблість і перевагу. Широку темно-синю стрічку має орден Підв'язки, вищий лицарський орден, яким удостоює Британська корона (він був заснований у 1348 році Едвардом ІІІ) Відповідно "Блакитна стрічка" дається за видатні досягнення в самих різних областях на стрибках Дербі, приміром, присуджується 'Блакитна стрічка скачок"; "Блакитною стрічкою Атлантиці" удостоюється пасажирський лайнер, що швидше всього перетнув океан в обох напрямках (належав "Куін Мері" у 1935 — 1952 роках, з 1952 року належить "Юнайтед Стейтс"). Аналогічно "соrdon bleu" ("блакитна стрічка") колись була вищою лицарською нагородою у Франції, стародавнім орденом St Esprit ( "Святого духу").

Також синій колір асоціюється з королівською владою і шляхетністю походження; епітет "блакитна кров" для людей високого походження відбулася з переконання, що вени в іспанських аристократів "більш сині", чим у тих, хто відбувся від "змішаних" шлюбів. Аналогічно "істинно голубий" колір підкреслює відданість, можливо, виходячи з того, що щиру відданість може виявити тільки людина аристократичного походження. Вираз "синя панчоха" стосовно ученої дами сходить до 15 століття, коли у Венеції збиралося суспільство чоловіків і жінок, що займалися вивченням наук, сині панчохи були їх відмітним атрибутом одягу. Паризькі інтелектуали запозичили цей звичай у 1590-х роках. Термін виник в Англії в 1750-х, що коли прагне удосконалити себе джентльмен по імені Бенджамин Стиллінгфліт став відвідувати вечора письменниці і суспільного діяча місіс Елізабет Монтегю (яку доктор Джонсон охрестив "Королевою синіх"), облачаючи в сині панчохи замість модних тоді шовкових чорних. Синій також символізує сумнів і депресію. Такі вирази, як "почувати синій" і, більш архаїчне, "мати синього диявола", з'явилися з мови робітників, що фарбували тканини в індиго і були особливо піддані меланхолії (хоча невідомо точно, що їх так гнітило — синій колір чи монотонність процесу). "Блюз" (blues, від англ. blue, "синій") — меланхолійна музика повільного темпу - з'явився на американському Півдні в кінці 19 століття; найпершим опублікованим блюзом є виданий у 1905 році "Джеллі Ролл Блюз" піаніста Джеллі Ролл Мортана. У Британії синій є традиційним кольором консервативної партії, але чому — точно невідомо. Без сумніву, це був улюблений колір колишнього прем'єр-міністра від консерваторів Маргарет Тетчер; один її колега в парламенті помітив: "Коли вона вдягає синє, уся нація припадає до телевізорів, щоб подивитися на гарний прочухан".

У християнському мистецтві синій символізує побожність, щирість, розсудливість; спочатку цей колір був зазначений для богослужінь, але в даний час, коли колір не є обов'язковим, він використовується час від часу в Іспанії на месах і деяких інших релігійних службах. Як колір, що позначає сталість і відданість, він асоціюється з Дівою Марією, царицею небесною. Синій є присутнім на весіллях як колір вірності, а також як знак заступництва Діви Марії. В ангельській ієрархії херувим, оскільки він завжди занурений у благочестиві міркування, представлений синім кольором. У Результаті синій, як колір безхмарного неба, символізує одкровення. Відповідно до книги Числа, ізраїльтянам було велено мати синю облямівку на краях одягу, яка б нагадувала їм про Бога. У книзі Динамічний дисонанс Луї Данз пише, що синій є найбільше виразним кольором для арабів, це "колір матеріальних небес, що і підтримують зірки на своїх місцях".

У геральдиці синій називається "лазур" (від арабського лазура, ляпіс-лазурі). Іноді цей колір позначають як "аz" чи позначають горизонтальними лініями.

Коли їй сказали, що вона — біла, а один з слуг — чорний, вона

зрозуміла, що колір визначає рід занять; і коли я запитала її про колір шкіри когось, про професію якого вона не знала, вона, здавалося, розгубилася і, нарешті, вимовила: "Синій".

Цитується по "Історії мого життя" Хелен Келлер — уривок з доповіді Енн Сулліван від 1887 року, присвяченого її першому року викладання в школі для сліпоглухонімих дітей.

Жовтий — колір Сонця і літа; в алхімії золото вважалося застиглим сонячним світлом. У зв'язку з "сонячними" асоціаціями (світло, тепло, міць) і як колір, найбільш близький до золота, самому шанованому металу, жовтий часто символізує славу і божественну владу. У грецькій міфології жовтий є атрибутом Аполлона, сонячного бога, а також священним кольором Зевса, правителя Землі і Небес. У Китаї жовтий є кольором імператора; у часи династії Цин, останньої правлячий династії (1644 — 1911), тільки імператор мав право носити одяг жовтого кольору. В Індії молода покриває свої руки жовтим для того, щоб позначити те щастя і єдність, що вона очікує.

Але жовтий має і протилежне трактування, як колір зрадництва, ревнощів, боягузтва і неправди. В Франції це був колір рогоносців; подекуди в середньовічній Європі до 16 століття дверей будинків карних злочинців і зрадників вимазували жовтою фарбою; у церковному мистецтві Каїн і Іуда Іскаріот звичайно зображувалися з жовтими бородами. У деяких християнських країнах євреїв зображували в жовтому одязі, оскільки вони "зрадили Ісуса"; під час другої світової війни в країнах, окупованих нацистами, євреям пропонувалося носити пов'язки з жовтою зіркою, "пов'язки ганьби". Єретики, засуджені іспанською інквізицією, спалювалися убраними в жовтий одяг, що символізувало їхню зраду Богу. Боягузів називали "жовтопузі" чи "з жовтою печінкою", оскільки вважалося, що печінка боягуза позбавлена крові і має жовтий колір (чи білий).

Жовтий також — колір хвороби. Жовтий прапор, чи "Іеллоу Джек", означав, що на борті є інфекційні хворі, чи карантин. У "Міжнародній системі сигналів" жовтий означає букву Q; після прибуття в порт закордонної держави цей прапор піднімають, щоб передати повідомлення: "На судні усі здорові, і я прошу звільнити мене від карантину" (карантин передбачається міжнародними правилами охорони здоров'я).

Жовтий також є міжнародно визнаним кольором, використовуваним для міри безпеки (хоча затверджують, що від нього стають неспокійними коні), — у жовтий фарблуються рятувальні вертольоти, а в деяких країнах — пожежне устаткування, колись червоне. Разом з коричневим жовтий, як думають, є самим безпечним кольором на дорозі (відповідно до дослідження, проведеному Міністерством транспорту Великобританії в 1991 році, білі і чорні машини попадають в аварії найчастіше; слідом за ними йдуть червоні, сині, сірі, золотаві і сріблисті). У правилах дорожнього руху жовтий є попереджувальним сигналом, у футболі жовта картка також позначає "попередження".

Термін "жовта преса" і "жовтий журналіст" стосовно тих, хто поставляє перекручену інформацію і сенсації для збільшення тиражів, сходить у кінцевому рахунку до часів, коли друковані видання тільки почали переходити на кольорову печатку, щоб залучити читачів, і в американському виданні Нью-Йорк Уорлд 1895 року з'явився персонаж коміксів "Жовте маля", хлопчик у жовтому платті. Також у кінці 19 століття деякі газети лякали читачів "жовтою небезпекою", що загрожує світу в зв'язку з ростом населення Китаю і Японії. До слова, у Китаї "жовтою літературою" і "жовтими фільмами" називається порнографічна продукція; з іншого боку, відповідно до Книги китайських символів, "жінкою жовтого кольору" називається зберігаюча невинність.

У геральдиці жовтим кольором позначається золото, що зветься ор, на чорно-білих зображеннях його відзначають крапками.

“Усе здається жовтим ревнивому оку”. Олександр Поуп ”Есе про критика".

Зелений — самий земний символ земного життя Христа. Колір весни, дозрівання, нового росту, родючості, природи, волі, радості, надії (оскільки цей колір символізує настання весни і відновлення життя), відродження. Зелений часто символізує безперервність і навіть безсмертя, коли, приміром, ми говоримо "вічнозелений". Представляючий собою суміш жовтого і синього, зелений є містичним кольором, зв'язок між природним і надприродним. Зелений означає надлишок, процвітання, стабільність; багато народів вибрали для своїх грошей зелений колір. Паперові гроші, що стали випускатися урядом Сполучених Штатів у 1862 році, одержали назву "greenback” ("зелений зворотний бік") тому, що зеленим був видрукувана тільки зворотний бік. З іншого боку, зелений колір позначає недолік грошей: у деяких європейських країнах банкрутів зобов'язували носити капелюх зеленого кольору. У море зелений прапор позначав аварію корабля. На землі цей сигнал частіше позначає "Проїжджай уперед", "Продовжуй рух"; як залізничний сигнал зелений позначає "Шлях вільний", жовтий чи бурштиновий говорить: "Увага!", а червоний — "Стій!" Таке призначення кольорів було стандартизовано в Британії в 1893 році, а в США двадцятьма роками пізніше. До цього зелений служив для застереження, білий дозволяв рухатися, а червоний забороняв.

Зелений — знак розкладання і цвілі. Озирис, бог умираючої природи, що воскресає, заступник і суддя мертвих, зображувався зеленим. У фольклорі це колір ельфів, звідси — колір неслухняності і витівок. Також він символізує заздрість і ревнощі; в Отелло Шекспіра Яго називає ревнощі "зеленооким монстром". Як символ молодості, зелений означає незрілість, неповноліття, недосвідченість, наївність; в Антонії і Клеопатрі Клеопатра говорить: "Моя недосвідчена юність, коли в мене були зовсім зелені судження". У християнських церквах зелений пропонувався для богослужінь у період між Водохрещенням і Трійцею. Зелений є священним кольором в ісламі. Ірландію називають "смарагдовим островом"; "одягання в зелене", за словами популярної ірландської пісні, виражає проірландскі симпатії. На національних прапорах зелений звичайно поміщають, щоб підкреслити роль сільського господарства чи достаток лісів. У недавні часи цей колір став популярним в екологічному русі; часто захисники природи називають себе "зеленими".

У геральдиці зелений називається верт (скорочення "vt"); при чорно-білому зображенні герба він позначається діагональними лініями з лівого верха до правого низу.

Пурпуровий означає владу, достоїнство, славу, пошану, велич, королівську владу, міць. Як комбінація червоного і синього, символізує союз любові і правдивості. Оскільки пурпурова фарба була самою дорогою, вона представляла золото. У древніх римлян і греків пурпурові тоги носили тільки імператори, царі, полководці, судді. З тих пір пурпуровий асоціюється з троном і владою. У книзі Занепад і крах Римської імперії історик Едвард Гібон скористається терміном "імперський пурпур" чи "пурпур" для позначення римської державності. Вираз "породжений у пурпурі" стосовно усіх, хто належить до вищого класу, сходить до часів Візантійської імперії, де існувало правило, що майбутній імператор повинен народжуватися тільки в кімнаті з пурпурними покривалами на стінах. Коли священик римсько-католицької церкви ставав кардиналом, про нього говорили: "він піднявся до пурпуру" (хоча його одіяння було червоним). Літературний вираз "пурпурна проза" застосовується стосовно писань, які надто мудрі і вигадливі; цей вираз першим застосував римський поет Горацій у Науці поезії, написаної приблизно в 20 році до н.е. Пурпурний може також виражати гріх, занепад і скритність.

У християнських церквах пурпур позначає відпущення гріхів, покаяння, скорботу й оплакування; його надягають під час "великого посту", для церемоній, пов'язаних з "хресними муками", і в "Эмбер дейз" ("Эмбер дейз" — дні посади і молитви в англіканській церкві — по три дні чотири рази в рік ), особливі дні посту і помірності. У геральдиці пурпурний колір, називаний "пурпур", позначається на чорно-білих зображеннях діагональними лініями від верхнього правого краю до нижнього лівого.

Фіолетовий колір. Фіолетові промені містять більше всього сильних електрохімічних променів.

Електромагнітна хвиля дорівнює 400 нм.

Фіолетовий колір дає відчуття холоду на фізичному рівні.Йому відповідає нота сі, квітка - фіалка.ФІзиологічно сприймається як холодне повітря.Тяжкий, холодний, похмурий, далекий,жорсткий, концентруючий,відступаючий, потребує хорошого освітлення.

В похилому віці око стає малочутливим до синіх та фіолетових тонів. Це має чисто фізичну причину: кришталик фарбується в жовтий та коричневий кольри, поглинаючи короткі світлові хвилі.

Фіолетовий колір є одним з відтінків синього - це колір неба, моря. Він символізує мир, спокій, свободу, чистоту, свіжість, простір.

Поєднується з усіма кольорами, він самий нетральний і самий роз- слабляючий із семи кольорів спектра.

У фіолетовому кольорі є щось меланхолічне, депресивне, діюче на душу.Тому поети і “одягали меланхолію у фіолетове вбрання"(Сетчи)

Фіолетовий та сині кольори І.В.Гете порівнював з кінцем світу, царством пітьми, темряви, тінню, печалью, скорботою, меланхолією, слабкістю, пасивністю, холодом, вологістю.А також вважав фіолетовий дряхлою алегорією , віджившої старості. На свята цей колір І.В. Гете не настраював. На Сході пов'язаний з почуттям огидності синій колір, за допомогою цього кольору передавали відштовхуючі емоції (в театральних виставах, мініатюрах, в обрядових танцях і т.д.)

Геймендаль описував фіолетовий як " невирішений конфлікт":"В нем объединяются хмель и забытье , он излучает меланхолию.Он своевольний и экстравагантный, цвет компромиса и меры,благора -

зумия и рассудительности. Он хранит тайну, которую человек чувствует бессознательно, она заставляет нас задуматься и обратится к истокам".

В основу християнської символіки були вкладені три етапи людської діяльності: задум - реалізація - результат. В першому випадку домінували червоний і білий кольори (жовтий і рожевий), потім - синій (інтелект, мова), третій - зелений (життя). Значення змішаних кольорів виходило із символіки домінуючого тут кольору: пурпурний - червоно-синій - любов до правди, гіацинтовий - синювато-червоний - правдиву любов, темно-зелений - безрозсудливість та моральне падіння.

В католичній літургії фіолетовий колір є символом каяття, жертвування, страждання. В церкві він пов'язаний з літургіями. Під час страсної неділі хрест покривають фіолетовим покривалом. Вище духовенство одягається у фіолетові і пурпурні мантії.

Фіолетовий є кольором блага, примирення, міри. Таємничий норовистий, екстровагантний колір, символізує віддалення від повсякденного життя в церкву або в монастир.

Фіолетовий змішаний з рівних частин червоного і синього, стикаються протиріччя: спокій та активність, ідеальне й афективне, земне та божественне. Генріх Фрілінг не асоціював фіолетовий ни з областю мислення, ни з сферою почуттів, а пов'язував його з медитацією.

Асоціюється зі святом та трауром. Фіолетовий особливо благородний колір, викликаючий журбу.