Хроматичний Ахроматичний

Барвниковий тон Насиченість Світлота (яскравість)

Світлота (яскравість)

Природний порядок кольорів

Уважні спостереження каміння, рослин і тварин підводять до абсолютно певних законів, які не залишають місця для випадковостей.

Подумаємо над явищами неживої природи! Здається, немає кінця різноманітності фарб, але проте тут царює твердий порядок. Кристал є світло, що втілилося в об'єм. Під час переходу чистого вуглецю з кристалічного вигляду, яким є алмаз, в некристалічний графіт, фарби виступають тільки як швидкоплинний перехід між білим і чорним кольором, світлом і мороком.

Забарвлення мінералів ніколи не буває постійним, а змінюється із зміною їх стану. В результаті природа скоює чудо — ставлячи всі кольори в певний ряд. Так, наприклад, золото зовсім не завжди “золотого” кольору : у вигляді якнайтоншого листа — воно зелено-синього кольору; в колоїдному розчині — рубіново червоне. Сірка має жовтий колір тільки при кімнатній температурі. На холоді вона біла, при нагріванні стає жовтою, потім — оранжево-коричневою нарешті, в аморфному стані — чорною. Цей перехід кольорів скоюється як би по півколу кольорового кола від білого до темного. Полум'я сірки має фіолетово-синій колір, і цей колір протиставлений жовтому кольору — «нормальному кольору» сірки.

Кольоровий ряд можна спостерігати в природі всюди. Як з'єднання між «динамічними кольорами» , виявляються кольори: зелений, пурпурний і сірий («статичні кольори» ).

Глинозем — сірий. З цього основного кольору виділяється жовтий (жовтий корунд), синій (сапфір) і червоний (рубін); в турмаліні знаходяться поряд зелений і пурпурні кольори.

Звернувшися до атомних терезів, ми знову знайдемо (наприклад, у оксидів 1-й групи періодичної системи) колірний ряд. І в колірному забарвленні рослин виявляється певний колірний закон.

З сірої землі показується білий паросток. На світлі він здобуває жовтий відтінок, потім стає зеленим. Коли рослина починає квітнути, в його бутонах показується жовтизна — перші весняні фарби цвітіння. Протягом року ці кольори переходять в червоний, який в переважній більшості з'являється тільки весною. В червоному кольорі сама рослина згорає, оскільки цвітіння і плодоношення означає також кінець вегетативного періоду. Потім зелений колір стає жовтим або червоним і поглинається знову сірою землею.

Всі фрукти, достигаючи, міняють кольори: зелений — жовтий — оранжевий — червоний — фіолетовий — синій — чорний. Одні фрукти «проходять» через весь колірний ряд, інші після жовтого забарвлення стають білими (сніжноягідник), а такі, як лимони, залишаються жовтими.

В тваринному світі теж існує закономірність зміни кольорів. У межах чорного і білого (в зонах пігментації) виникають кольори, так само як між світлом і тьмою на межі призми. У крилатих і риб є фарби, схожі на фарби кольорів, але більш чистих тонів.

Ми сприймаємо фарби оточуючої нас природи як явище саме собою розуміюче. Але на місяці, в космічному просторі існує тільки яскраве біле сонце яке створює жорстку холодну чорну тінь. Там немає ні голубого неба, ні пурпурового золотого сонця, тому що «атмосферні фарби» відсутні там, де немає ні атмосфери, ні дихання життя. Атмосфера, без якої немає життя і яка обгортає нас, як рятівна оболонка, є носієм кольорів. Кольори символізують життя.