Розділ III. Систематизація кольорів.

« Кольорова динаміка», тобто спрямоване пофарбування приміщення в кольори є тільки частинкою практичної кольoропсихології, одним з джерел якої є вчення Гете про колір. Якщо фізик цікавиться кольорами спектру, який він пов’язує з визначеною довжиною світлових хвиль, то практик – кольором різноманітних тіл.

На практиці колір тіл оцінюється наступним чином:

1. Основні кольори – це жовтий, синій, червоний, тобто ті, з яких теоретично можуть бути складені всі інші кольори. Змішування цих трьох основних кольорів в деяких співвідношеннях завжди дасть безкольорність, тобто сірий колір.

2. Складові кольори першого ступеня – кольори, отримані змішуванням двох основних кольорів першого ступеня. Це, наприклад : оранжевий, що ми отримаємо з суміші жовтого і червоного; фіолетовий -- , отримаємо з суміші червоного і синього.

3. Складові кольори другого ступеня – кольори, що створені шляхом змішування складових кольорів першого ступеня. Це, наприклад : червоно-бурий, що отримуємо з суміші оранжевого і фіолетового; сіро-синій – це суміш фіолетового з зеленим; колір охри – це суміш зеленого з оранжевим т.д.

« Природнє кольорове коло» Гете будується на вершинах рівностороннього трикутника, на яких знаходяться основні кольори – жовтий, синій і червоний. В побудоване на цих вершинах коло, вписується такий же рівносторонній , але перевернутий трикутник. На вершинах другого трикутника знаходяться складові кольори першого ступеню. Обидва трикутники, разом, створюють вписаний шестикутник.

На такому колі, на протилежних його сторонах, з’єднаних на малюнку тонкими потрійними діаметрами, будуть, взаємно протистояти два кольори, один з яких – основний, інший – складовий першого ступеня. Ці кольори ми називаємо протилежними, або додатковими кольорами. Кожна кольорова пара протилежних складається завжди з трьох основних кольорів. Таким чином в кожній кольоровій парі представлене все кольорове коло.

Розділ IV. Кольорове коло і кольорова послідовність.

Кожне кольорове коло представляє собою замикаючу послідовність кольорів. Наскільки велика може бути кількість кольорів в кольоровому колі, принципово байдуже; важливіше те як скласти коло з найменшої кількості фарб. Та як із звичайного вживання трьох основних фарб (як, наприклад, в друкарській справі) червоний, жовтий і синій не одну із них не можна отримати змішуванням двох інших, то мова тут іде про найменшу кількість основних фарб. Якщо взяти результат змішування цих основних кольорів:

червоний + жовтий = помаранчевий,

жовтий + синій = зелений,

синій + червоний = фіолетовий,

то отримані три кольори також, в свою чергу, представляють як основні. Тепер можна ці отримані повторно кольори – помаранчевий, зелений і фіолетовий також змішати між собою. Отримаємо знову первинні, правда не завжди чистого тону:

помаранчевий + зелений = жовтий;

помаранчевий + фіолетовий = червоний;

фіолетовий = зелений = синій.

Така можливість представляється тільки при змішуванні кольорових променів, але не пігментів.

Первинні і вторинні кольори утворюють шість основних кольорів, як це видно з кольорового кола Гете. Між ними можна уявити собі перехідні рівні, так що в колі, поділеному на 24 різних кольори, кожен з шести головних кольорів відділений від іншого трьома проміжними. Саме трьома так як вони повинні стояти один від одного на однакову кількість кольорів.

Кольорове коло вміщає 24 кольорові рівні, які пронумеровані від 1 (жовтий колір) до 24 (жовто-зелений), номера 1 і 13, 7 і 19, 9 і 21 і т.д. розташовані в цьому крузі один проти одного. Це не точно ті самі протилежні кольори, із яких складається кольорове коло Гете, так як Гете отримував свої протилежні кольори спостереженням крайніх кольорів в дослідах з призмами, при яких протилежні кольори взаємно гаснуть на обертаючому колі, перетворюючись в білий або сірий колір. Якщо схематично на кольоровому колі розташувати недостатні чорний, білий і сірий кольори серед ненасичених тонів, то кольорове коло буде недостатнім. Тоді приходиться вдатися за допомогою об’ємного тіла (кольоровий куб Хікетьє, подвійний конус Оствальда, “неправильне кольорове тіло” Манселла і т.д.).¹

Кольори, розміщені в невідомому порядку, створюють кольоровий ряд. Так ахроматичні кольори створюють по єдиній притаманній їм ознаці – світлоті – тільки один неперервний ряд, в якому білі і чорні кольори лежать в діаметрально-протилежних кінцях, а між ними – сірі всіх рівнів. Кількість рядів, побудованих з хроматичних кольорів, може бути дуже великою. можна почати побудову ряду з будь-якого кольорового тона і закінчити будь-яким тоном, притримуючись розміщення кольорів і переходів від одного до іншого по кольоровому колу.

Ряди бувають повні та неповні. Перші включають в себе всі тони, другі, зазвичай приміняються на практиці, - тільки частина повного ряду. Критерієм для побудови ряду служить будь-який із трьох властивостей кольору – кольоровий тон, світлість і насиченість.

Бувають також ряди чисті та змішані. чисті – це ті ряди, в яких змінюється тільки одна властивість і складаються вони:

по світлоті – із кольорів різної світлоти, однакового кольорового тона і насиченості;

по кольоровому тону – із кольорів різних кольорових тонів,але однаковій світлоті і насиченості;

по насиченості – із кольорів різної насиченості, але однакової світлоти і кольорового тону.

Змішаними називають такі ряди, в яких не додержане правило розміщення кольорів по колу, а окремі члени ряду відрізняються один від одного двома властивостями :в рядах по світлоті – неоднаковий кольоровий тоні насиченість; в рядах по кольровому тону – неоднакові світлота і насиченість; в рядах по насиченості – неоднакові світлота і кольоровий тон.

Кольоровий тон являється одним із основних властивостей, визначаючий на ряду з світлотою і насиченістю його характер, відтінок. Ряди, як чисті, так і змішані бувають рівноступеневі, коли у них ступені переходу від першого члена ряду до другого, і так до кінця, рівні і нерівноступеневі. Властивості кольору вимірюють тільки по рівноступеневим рядам.

Ряд кольорів, використаних при створюванні того чи іншого твору, називають кольоровою гамою. Продумана система поєднання кольорів, яка має для художнього твору велике значення, називається колоритом.

Крім рядів, розпізнають також групи кольорів. Вони представляють сукупність кольорів у яких одна чи дві основні властивості мають однакову або майже однакову величину. В групі , на відміну від ряду, кольори можуть розташовуватись без дотримання якого-небудь порядку. Основний, незмінний і позбавлений кольорових відтінків колір, називається локальним.

Існує технічне змішування фарб і оптичне змішування кольорів – поняття, яке необхідно розрізняти між собою. Поняття технічного змішування фарб не потребує пояснення. Оптичне змішування кольорів виникає в наслідок одночасного збудження ока різними кольорами, тобто випромінювання з різними довжинами хвиль. Оптичне змішування кольорів, при якому кольорові промені, які йдуть із різних джерел, якби складаються, називається складовим або адетивним. Технічне змішування фарб або змішування кольорів скла, при якому виникає послідовне відділення із білого кольору освітлення тих променів, які поглинаються змішаними фарбами або кольоровим склом, називається від’ємним або субтрактним.