- •Лекція №1 Основні поняття з теорії механізмів і машин (тмм)
- •1.1 Вступ
- •1.2 Основні поняття тмм
- •Лекція №2 класифікація кінематичних пар
- •2.1 Класифікація кінематичних пар за характером з’єднання ланок
- •2.2 Класифікація кінематичних пар за числом накладених в’язів
- •Лекція 3 Структура механізмів
- •3.1 Кінематичні ланцюги та їх класифікація
- •3.2 Структурні формули кінематичних ланцюгів
- •3.3 Види механізмів
- •Лекція 4 структурний аналіз механізмів
- •4.1 Класифікація плоских важільних механізмів
- •4.2 Структура механізмів та її дефекти
- •4.3 Основний принцип утворення механізмів
- •Кінематичне дослідження важільних механізмів
- •5.2 Графо-аналитичний метод кінематичного дослідження механізмів (метод планів положень, швидкостей та прискорень)
- •1) З точки а до ав,
- •2) З полюса р – до вс.
- •5.3 Аналітичний метод кінематичного дослідження
- •Лекція 2.1 Основні терміни та поняттяз розділу “Деталі мшин” План лекції
- •2.1.1 Вступ.
- •2.1.1 Вступ Сучасне суспільство відрізняється від первісного використанням машин. Життя людей немислиме без різних механічних пристроїв і пристосувань (греч. "механа" – хитрість).
- •2.1.2 Основні поняття й визначення курсу
- •2.1.3 Класифікація деталей машин
- •2.1.4 Основні принципи розробки машин
- •Лекція 2.2 Механічні передачі обертового руху План лекції
- •2.2.1 Конструкції на основі типових складових частин машин. Типові механічні передачі.
- •2.2.2 Вали, осі й підшипники.
- •2.2.3 Редуктори, призначення й класифікація. Мотор-редуктори як мехатронний модуль.
- •2.3.1 Питання проектування електромеха-нічного приводу в цілому. Вибір і визначення основних параметрів електродвигуна
- •2.3.2 Розрахунок редукторної зубчастої передачі
- •Перевірковий розрахунок зубчастої редукторної передачі
- •Лекція 2.4 міцністні розрахунки деталей План лекції
- •2.4.1 Загальні принципи міцністних розрахунків
- •2.4.2 Залежність міцності деталі від її конфігурації
1) З точки а до ав,
2) З полюса р – до вс.
На їх перетині знаходиться точка b.
Швидкості
Кутові швидкості шатуна 2 і коромисла 3 можна визначити з виразів
Для визначення швидкостей центрів мас шатуна S2 і коромисла S3 (рисунок 3.5, а) використовуємо теорему подібності. На прямій ab відкладаємо відрізок
а на прямій pb - відрізок
Точку s2 сполучаємо з полюсом р .
Швидкості точок S2 і S3 відповідно дорівнюватимуть:
Кутові швидкості шатуна 2 і коромисла 3 визначаємо із залежностей
де
відстані між відповідними точками.
Визначимо
напрями кутових швидкостей шатуна 2
і коромисла 3. Виділяємо ланку 2 (рисунок
5.6, а). Точка В разом з ланкою 2 рухається
навколо нерухомої у відносному русі
точки А в напрямі швидкості
. Тоді для даного положення шатун 2
обертається за стрілкою годинника з
кутовою швидкістю 2
.
Рисунок 5.6 – Визначення напряму кутових швидкостей і кутових прискорень шатуна 2 і коромисла 3
Виділяємо
ланку 3 (рисунок 5.6,б). Точка В разом з
ланкою 3 рухається навколо нерухомої
точки С у напрямі швидкості
. У цьому випадку коромисло 3 повертається
за стрілкою годинника з кутовою швидкістю
3
.
Таким чином, побудований план швидкостей. Переходимо до побудови плану прискорень.
При наближених розрахунках приймається, що кривошип обертається рівномірно. У цьому випадку прискорення точки А кривошипу дорівнює її нормальному прискоренню, тобто
Масштаб прискорень
де а, мм – відрізок на плані, що зображає прискорення точки А кривошипу. Його довжина вибирається за таким же принципом, що і довжина відрізка ра на плані швидкостей.
Побудова плану прискорень
1)
На площині вибираємо полюс
, від
якого відкладаємо відрізок
паралельно
до ОА у напрямі від А до О (рисунок 3.5,
в). Оскільки прискорення точок О, С, S1
дорівнюють
нулю, то відповідні точки о, с, s1
співпадають
з полюсом
.
2) Прискорення точки В визначається у відповідності до системи векторних рівнянь:
(
АВ
,
АВ,
ВС,
ВС),
де , та , нормальні і тангенціальні прискорення точки В відносно точок А та С;
або ці рівняння можуть бути написані у відрізках плану так:
Нормальні прискорення
зображуються на плані прискорень відрізками
які будуємо на плані прискорень так:
від
точки а
відкладаємо в напрямі від В до А
відрізок
,
а
від полюса
у напрямі від В до С
відрізок
(рисунок 5.5, в);
з точки n2 проводимо перпендикуляр до АВ;
з точки n3 проводимо перпендикуляр до ВС. На їх перетині знаходимо точку b.
Прискорення
Кутові прискорення ланок 2 і 3 визначаються, якщо прискорення а цих ланок поділити на їх довжину, тобто:
Визначимо напрями кутових прискорень. Виділимо ланку 2 (рисунок 5.6,а). Точку В разом із шатуном 2 рухаємо уявно навколо нерухомої у відносному русі точки А в напрямі тангенціального прискорення . Ланка 2 буде повертатись для цього положення проти руху стрілки годинника. Одержаний таким чином уявний напрям обертання співпадає з напрямом 2 .
Виділимо
ланку 3 (рисунок 5.6, б). Для визначення
напряму 3
точку В разом із коромислом 3 повертаємо
уявно навколо нерухомої точки С у
напрямі
.
Тоді
ланка 3 буде повертатись уявно
за рухом стрілки годинника, що є напрямом
3
.
Прискорення центрів мас шатуна S2 і коромисла S3 (рисунок 5.5, а) визначаємо за теоремою подібності.
На прямій аb відкладаємо відрізок
а на прямій b відрізок
Точку s2 сполучаємо з полюсом .
Прискорення центра мас шатуна 2 і коромисла 3 мають значення:
