Нексуси. Нексуси, або щільні контакти( або сполучні плями),

ха­рактеризуються майже повним злиттям зовнішніх шарів мембран контактуючіх клітин і значним стоншенням спільної ділян­ки мембрани обох клітин. Нексусам власти­вий низький опір і висока двобічна проник­ність для йонів. Вони здійснюють міжклітинну передачу збудження в серцевому м'язі та гладкій мускулатурі . Ймовірно, що нексуси є попередниками електричних синапсів, які здійснюють передачу сигналів у ЦНС.

Електричні синапси.

У електричних (безпухирцевих) синапсах зовнішні шари мембрани кон­тактуючих клітин розділені простором зав­ширшки 2 нм , вони функ­ціонують за рахунок йонного струму.

Морфологічною умовою електричної передачі збудження є те, що між мембранами контактуючих клітин щілина дуже вузька і має низький електричний опір, що дає змогу ПД без перешкод поширюватися на постсинаптичну мембрану й у зворотньому напрямку.

В електричних синапсах крізь синаптичну щілину проходять містки з білкових часточок, своєрідні канали завширшки 1- 1.5нм , які пронизують пре- і постсинаптичну мембрани синапсу. Через ці канали з клітини у клітину можуть переходити неорганічні йони і навіть невеликі молекули.

Здатність до одно- чи двостороннього проведення збудження визначається співвідношенням розмірів пре- і постсинаптичної клітин.

Двостороннє проведення збудженння можливе лише в разі однакових розмірів обох клітин. Коли ж клітини має неоднаковий розмір, проведення відбу­ться лише в одному напрямку від більшої клітини до меншої ( інакше на постсинаптичній мембрані більшої клітини різко падає густина пресинаптичного струму і збудження не виникає).

Електричні синапси вмикаються насамперед тоді, коли потрібна дуже швидка передача збудження, оскільки в них практично немає синаптичної затримки або вона дуже мала.

Особливості будови спинного мозку

До центральної нервової системи (ЦНС) належать спинний і головний мозок.

Спинний мозок є нижчим і філогенетично найбільш давнім відділом ЦНС.

Він розташований у кістковому каналі хребетного стовпа, має сеґментну будову, що відбиває сеґментарний характер хребта:

- шийний відділ (8 сеґментів),

- грудний відділ (12 сеґментів),

- поперековий відділ (5 сеґментів),

- крижовий відділ (5 сеґментів) і

- куприковий(1 сеґмент).

Корінці поперекових і крижових сеґментів, проходячи майже прямовисно, утворюють кінський хвіст (cauda equina).

Закінчується спинний мозок кінцевою (термінальною) ниткою (filum terminale), що фіксується до задньої поверхні тіла другого куприкового хребця.

По довжині спинного мозку є 2 стовщення:

- шийне і попереково-крижове — місця виходу великої кількості нервових волокон .

Спинний мо­зок складається з сірої і білої мозкової речовини.

Сіра речовина спинного мозку.

Нейрони спинного мозку утворюють сіру речовину у вигляді метелика.

Сіра речовина спинного мозку па по­перечному перетині має вигляд метелика або літери "Н". Розрізняють передні, задні і бічні роги сірої речовини спинного мозку, з'єднані широкою перетинкою сірої речовини — центральною проміжною центральною драглистою речовиною, че­рез яку проходить центральний канал( який є порожниною спинного мозку.

Передні роги сірої речовини утворені скупченням тіл переважно рухових нейро­нів, які утворюють у поздовжньому напрям­ку передні стовпи різної товщини. Мотонейрони, які дають свої аксони до м’язів. Усі нисхідні шляхи центральної нервової системи, що викликають рухові реакції, закінчуються на нейронах передніх рогів.

У задніх рогах (стовпах) сірої речовини містяться нейрони, які передають сигнали від чутливих нейронів.. Задні роги виконують головним чином сенсорні функції і передають сигнали у вищі центри, у симетричні структури протилежного боку або до передніх рогів спинного мозку.

У бічних рогах (стовпах) містяться центри вегетативної нервової системи.

У середній зоні сірої речовини (між заднім і переднім рогами) і на верхівці заднього рога спинного мозку утворюється так звана драглиста речовина (желатинозна субстанція Роланда), що виконує функції ретикулярної формації спинного мозку.

Спинний мозок людини містить майже 13 млн. нейронів, з них

3 % — мотонейрони, а 97 % — вставні.

Функціонально нейрони спинного мозку можна поділити на 5 основних груп:

1) мотонейрони, або рухові, — клітини передніх рогів, аксони яких утворюють передні корінці і передають сигнали м’язовим волокнам;

2) вставні нейрони спинного мозку ;

3) проекційні інтернейрони, які формують висхідні шляхи спинного мозку.

4) симпатичні, парасимпатичні нейрони розташовані переважнов бічних рогах.

5) асоціативні клітини — нейрони власного апарату спинного мозку, що встановлюють зв’язки всередині і між сеґментами.

Біла речовина представлена мієліновими і безмієліновими аксонами нейронів провідних шляхів у вигляді 3-х пар канатиків (передніх, бічних, задніх).

Деякі з цих волокон не виходять за межі спинного мозку, інші, довші волокла з'єднують спинний мозок з головним.

Між передньою серединною щілиною і сірою речовиною є прошарок білої речовини, який називається білою спайкою ( туту волокна передніх канатиків переходять з одного боку на інший і відбувається їх перехрест)

Групи волокон, які виконують певну функ­цію, утворюють нервові провідні шляхи.