Спінальний шок.

У людини вищі відділи ЦНС здійс­нюють контроль за діяльністю спинного мозку. Цей процес називають церебральним домінуванням, і внаслідок цього функції спинного мозку обмежуються, як правило, простими рефлекторними реакціями.

Період пригнічення всіх рефлексів піс­ля травми (перетину) спинного мозку на­зивають спінальним шоком.

Повний перетин або травма спинного мозку у людини спричинює негай­ний двобічний параліч (параплегія) усіх довільних м'язових рухів, керованих сег­ментами спинного мозку, розміщеними нижче перетину.

Чутливість частин тіла, іннервованих від цих сегментів, втрачається (ареф­лексія). Артеріальний тиск у людини у ви­падках спінального шоку впродовж перших днів може знижуватися до 40 мм рт. ст., проте через кілька днів зростає до 70-80 мм рт. ст.

У людини відновлення вегетатив­них рефлексів настає через 1-3 міс, а ру­хових — через 6-12 міс. (за належного лікування і догляду за хворим), але вони стають менш досконалими і гірше коорди­нованими, ніж у нормі.

Проте чутливість і довільний контроль за ділянками тіла, що іннервуються сегментами спинного мозку, розміщеними нижче його розриву, не від­новлюються.

Спиномозкові рефлекси: розтягнення, ритмічні, тонічні, шкірні.

Спинний мозок є місцем розташування центрів усіх моторних і веґетативних рефлексів і знаходиться під постійним контролем вищих відділів головного мозку.

Рефлекторні дуги спинного мозку (дуги безумовних рефлексів)

у залежності від кількості включених у їхню структуру нейронів, називаються:

- моносинаптичними (передача збудження здійснюється через один синапс - рецептор, чутливий нейрон, ефектор—колінний рефлекс),

- полісинаптичними, (у яких передача збудження здійснюється через декілька синапсів - рецептор, аферентний шлях, вставний нейрон, еферентний шлях, ефектор).

У спинному мозку замикається величезна кількість рефлекторних

дуг, за допомогою яких реґулюються як соматичні, так і веґетативні

функції організму.

Складною формою рефлекторної діяльності спинного мозку є рефлекс, що реалізує довільний рух. До складної рефлекторної дуги входять пірамідна кора, екстрапірамідна система, мотонейрони спинного мозку, екстра- і інтрафузальні волокна м’язового веретена.

Вісцеромоторні рефлекси виникають при стимуляції аферентних

нервів внутрішніх органів і характеризуються появою рухових реакцій

м’язів грудної клітини і черевної стінки, м’язів-розгиначів спини.

Рефлекси спинного мозку.

Соматичні рефлекси — це рухові рефлекси кінцівок, тулуба чи його частин.

Згинальний рефлекс можна спостеріга­ти на спінальній жабі, злегка затиснувши пінцетом пальці задньої ланки. Лапка зги­нається і відсмикується від подразника. Для отримання розгинального рефлексу на­тискають на підошву попередньо зігнутої лапки. Вона розгинається і відштовхує по­дразник.

Потиральний (чухальпий) рефлекс ха­рактерний для тварин з волосяним покри­вом шкіри. Це значно складніший за меха­нізмом рефлекс; у його здійсненні беруть участь велика кількість сегментів спинного мозку і м'язів. У результаті задня лапка спінальної жаби прямує саме до подразню­ваної ділянки шкіри і багаторазовими по­тираннями намагається усунути подразник.

Рефлекси розтягання, або пропріоцептивні рефлекси власні міотатичні рефлекси м'язів — це рефлек­си, які ініціюються подразненням пропріо­рецепторів — рецепторів скелетних м'я­зів або їхніх сухожилків— ахіллів, колінний, двоголовий і триголовий м’язи, що мають моносинаптичі дуги.

Однією з найпростіших рухових реакцій у людини є колінний (сухожилковий) реф­лекс. Він виникає, коли сухожилок чоти­риголового м'яза піддають короткочасно­му розтяганню легким ударом нижче наколінка. Подібні рефлекси можна отримати, вдаря­ючи по ахілловому сухожилку, при цьому скорочується литковий м'яз. М'язи пе­редніх кінцівок також реагують на розтя­гання їхніх сухожилків короткочасним ско­роченням.

Внас­лідок своєї простої будови вони погано гальмуються і координуються головним мозком. Тому людина, що стоїть, може впас­ти навіть після незначного удару по п'ятко­вому (ахілловому) сухожилку.