6.2. Переваги та недоліки лазерної локації

6.2.1. Технологічна простота, короткий технологічний цикл

При реалізації лазерно-локаційних технологій ціла низка практично значущих матеріалів з’являється всього через декілька днів або навіть годин після завершення аерознімальної частини робіт. Мається на увазі такі матеріали, як сукупності (хмари) лазерних точок, які розділені за їх морфологічною приналежністю (земля, рослинність, поверхні водоймищ, дахи будівель, дроти ЛЕП та ін.), цифрові моделі рельєфу, а також багато контурних об’єктів і моделі географічних об’єктів у тривимірному представленні. Важливо відзначити, що всі згадані матеріали вже на момент виникнення повністю зкоординовані, тобто визначені в деякій наперед заданій системі геодезичних або географічних координат і в подальшому принципово не потрібно проведення ніяких додаткових дій по координатній корекції або перетворенню.

6.2.2. Гарантії точності

У більшості випадків точність методу проголошується на рівні 15 см за планарними і висотними координатами, при цьому вказується, що мова іде про абсолютну геодезичну точність. Хоча це твердження в основному вірне, проте ситуація дещо складніше і буде розглянути та пізніше.

Щодо згаданої геодезичної точності в 15 см, то, природно, треба визнати, що така точність не є самою високою з можливих. Наприклад, більша точність (за певних умов) може досягатися навіть при аерофотозніманні, не кажучи вже про наземні методи. Проте, по-перше, такий рівень точності є, безумовно, достатнім для більшості застосувань, зокрема для створення топографічних планів, аж до масштабу 1:1000 включно. І, по-друге, порівняння різних методів знімання лише за одним критерієм, точності було б некоректним без врахування інших параметрів, таких, наприклад, як продуктивність.

6.2.3. Відсутність наземних геодезичних робот по планово-висотному обогрунтуванню при виконанні повітряного лазерно-локаційного знімання

При проведенні повітряного лазерно-локаційного знімання принципово відсутній той вид наземних геодезичних робот, який в традиційній аерофототопографії має назву планово-висотного обгрунтування. Для правильної інтерпретації і забезпечення координатами даних знімання немає необхідності виділяти опізнавальні знаки та визначати їх координати.

Геодезична підтримка лазерно-локаційного знімання здійснюється мережею наземних базових (референтних) GPS станцій, які розташовані рівномірно в районі проведення аерознімальних робот. Кожна базова станція обслуговує територію в колі з радіусом 30-50 км і центром в точці стояння даної станції. Роль базових станцій абсолютно традиційна для всіх наземних і повітряних методів диференціальних GPS знімань. Базові станції встановлюються не безпосередньо на території об’єкта знімання, а в будь якому зручному місці.

Отже геодезичне забезпечення лазерно-локаційного знімання зводиться до таких задач:

• вибір місць встановлення базових GPS станцій з врахуванням топології об’єкта знімання;

• забезпечення всіх базових станцій просторовими геодезичними координатами у вибраній системі координат.