Закриті ниркові пошкодження

Існують два типи пошкоджень нирок: відкриті та закриті (підшкірні). Закриті пошкодження частіше зустрічаються у чоловіків, ніж у жінок. Права нирка страждає частіше за ліву, що обумовлюється більш низьким її розташуванням. Травма нирки може збігатися з пошкодженнями інших органів (частіше – органів черевної порожнини).

Закриті пошкодження нирок знаходяться на першому місті серед травм органів черевної порожнини, та позаочеревинного простору. Травматичне пошкодження нирки зустрічається головним чином у хлопчиків шкільного віку. Першим чинником травми є побутовий та спортивний травматизм, а також сильний струс тіла та удар по ділянці нирок. Сильний прямий удар по ділянці нирки, анатомічне розташування цього органу та її фізичні властивості, розвиток м’язів, вираженість підшкіряно-жирової тканини та навколониркової жирової капсули, внутрішньочеревинний тиск під час отримання травми – все це має велике значення у механізмі виникнення пошкодження нирки.

Крім цих, існує інший механізм пошкоджень нирок – гідродинамічний ефект, що призводить до розриву нирки тому, що нирка – орган, який складається з судин різного калібру, заповнених рідиною.

Класифікація:

Закриті пошкодження можуть бути розподілені на 6 груп по характеру та травматичним змінам в нирках та оточуючих їх тканинах.

1. Забій нирки – багато крововиливів у нирковій паренхімі при відсутності макроскопічного розриву паренхіми та гематоми під капсулою нирки;

2. Субкапсулярна гематома та підкапсулярний розрив паренхіми, не проникаючий до ниркової миски та чашечок;

3. Пошкодження капсули – маленькі надриви коркового шару паренхіми з розривами капсули та пошкодженнями жирової навколониркової клітковини з гематомою в ній;

4. Урогематома – розриви фіброзної капсули та паренхіми, переходячи на миску або чашечки;

5. Розчалення нирки – множинні пошкодження паренхіми, капсули та ЧМС;

6. Відрив ниркової ніжки – пошкодження ниркових судин нерідко без пошкодження самої нирки.

Симптоми та клінічний перебіг

Головні ознаки пошкоджень нирки:

1. біль в поперековій ділянці - може з’являтися в результаті пошкодження тканини поперекової області, паранефральної клітковини, розтягнення фіброзної капсули нирки, тиском ретроабдомінальних гематом на паріетальний листок очеревини, обтурацією сечоводу згортком крові.

2. гематурія - найбільш типова ознака пошкодження нирки, характер та подовженість якої залежить від локалізації пошкодження нирки. Гематурія може бути пізньою (вторинною), що виникає в зв’язку із нагниванням гематоми. Взагалі, гематурія продовжується 4-5 діб після травми, а в окремих випадках – 2-3 тижні, або навіть і довше.

3. пухлина в даній анатомічній ділянці пояснюється двома чинниками – гематома, що виникла у підшкірній жировій клітковині, м’язах та міжфасціальних просторах поперекової ділянки, друге – урогематома, коли до вилитої крові приєднується екстравазована сеча.

При незначних пошкодженнях нирки (забій, субкапсулярна гематома, розрив фіброзної капсули) загальний стан хворого задовільний. Діагноз ставиться на підставі анамнезу, при наявності болю у попереку, її іррадіації, підшкірних крововиливів, наявності макро- та мікрогематурії.

При субкапсулярних пошкодженнях нирки клінічні проявлення будуть менш виразними. Пацієнти скаржаться на постійний або приступоподібний біль. У випадку масивної гематурії може спостерігатися тахікардія у зв’язку з падінням артеріального тиску. При цьому типовому пошкодженні можуть спостерігатися симптоми подразнення очеревини, обумовлені прилеглою до паріетальної очеревини урогематомою.

Глибокі пошкодження паренхіми нирки із втягненням у патологічний процес тазової частини сечовивідних шляхів, проявляються тяжким загальним станом хворого, біллю на стороні ураження із іррадіацією в нижню частину живота, падінням АТ, ниткоподібним пульсом, збільшенням урогематоми, яка може розповсюджуватися на ділянку тазу, розтинаючи м’язи передньої черевної стінки. Наявність гематурії з утворенням згортків крові – одна із головних ознак залучення у патологічний процес нирок. Формування маленьких згортків крові відбувається у сечоводі.

Серед пошкоджень нирки ятрогенна травма також має місце; вона можлива в результаті діагностичних та лікувальних маніпуляцій. Ознаки пошкодження під час проведення паранефральної блокади або біопсії нирки проявляються збільшенням розмірів паранефральної гематоми в поперековій ділянці та гематурією.

 Лікування

Пацієнт з пошкодженням нирки повинен бути госпіталізований. Консервативне лікування ізольованого закритого пошкодження нирки проводять у випадках, коли загальний стан хворого задовільний, нема профузної гематурії, симптомів внутрішньої кровотечі, ознак збільшення гематоми та сечової інфільтрації.

Консервативне лікування включає:

1. догляд за хворим,

2. суворий лежачий режим протягом 10-15 діб,

3. прийом знеболюючих і кровозупиняючих препаратів,

4. антибактеріальної терапії.

Показанням до оперативного втручання при травмі нирки є:

1. поєднання з пошкодженням органів черевної порожнини,

2. збільшення ознак внутрішньої кровотечі,

3. збільшення урогематоми,

4. інтенсивна гематурія, що супроводжується погіршенням загального стану пацієнта,

5. поява ознак гострого запального процесу в пошкодженій нирці та паранефрії,

6. виникнення гіперазотемії.

Операція проводиться після виведення пацієнта із стану шоку, а якщо це не можливо, то операція повинна проходити при активному використанні противошокової терапії.

Якщо пошкоджено верхній або нижній сегменти нирки, можна провести резекцію полюса нирки. Дефект закривається швами, під час ушивання краї рани наближаються один до одного, і кровотеча зупиняється.