Відкриті пошкодження нирки

До таких пошкоджень приводять вогнепальні поранення, в мирних умовах – колоті та різані рани. Вогнепальні рани розподіляються на ізольовані та комбіновані (при пошкодженні органів черевної порожнини, грудної клітини або пораненням хребта, великих судин та інше).

Симптоми і клінічні періоди

Загальний стан хворого з відкритою раною нирки в більшості випадків важкий, з клінічними ознаками шоку. При пораненнях органів черевної порожнини чи хребта симптоми з боку цих органів (очеревинні симптоми, гемоторакс, параліч) можуть маскувати пошкодження нирки.

Головними симптомами пошкодження нирки є гематурія чи наявність сечі в рані, гематурія зустрічається в 80-90% випадків.

Присутність сечі в рані є основною ознакою пошкодження нирки, але цей симптом зустрічається рідше за гематурію і з’являється пізніше. Присутність сечі в рані при відкритому пошкодженні нирки можливо підтвердити внутрішньовенним введенням індигокарміну. При нормальній функції пошкодженої нирки ранні порції сечі будуть голубого кольору. Проте відсутність зафарбування в рані ще не означає відсутності пошкодження нирки.

Ознаки відкритого пошкодження нирки:

1. наявність рани в поперековій ділянці,

2. напрямок ранового каналу,

3. гематурія,

4. поява сечі в рані

Діагноз ставиться на підставі спеціальних методів обстеження, таких, як ЕУГ та УЗД нирок, ретроградна уротеропієлографія і ниркова артеріо- і венографія.

 

Лікування: люба відкрита травма нирки вимагає термінового хірургічного втручання, котре розпочинається з ревізії рани. Якщо пошкоджені судини, проводять видалення нирки – нефректомію. У випадку ізольованого пошкодження сегменту нирки здійснюють резекцію відповідного сегменту нирки.

 

Травма надниркової залози

Цікаво!!! Ізольована травма надниркової залози зустрічається дуже рідко. За останні 7 років на 16 100 травм в травматологічних лікарнях не було ізольованих травм надниркової залози. В 1990 році проаналізовано ятрогенні травми. При пересадці нирки та при витягуванні плоду в акушерстві можливий крововилив в мозкову речовину надниркової залози. Проте останнє буває рідко, так на 28000 роділь з тазовим розташуванням плоду крововиливу не спостерігалося. Двостороння надниркова травма в акушерстві – рідке явище, тим більше, що останнім часом в акушерстві існує тенденція до проведення кесаревого розтину у вагітних із стійким тазовим розташування плоду.

 

Травми уретри

Пошкодження уретри за частотою зустрічаємості стоять на першому місті серед усіх травм сечостатевих органів і часто поєднуються з переломами кісток тазу. Частіше у чоловіків, ніж у жінок. З анатомічної точки зору пошкодження уретри ділять на відкриті та закриті.

Закриті пошкодження.  При цих травмах інші тканини не руйнуються. У виникненні цих травм здебільшого має значення зовнішній тиск на уретру або травма уретри, що виникає у зв’язку із переломом кісток тазу. При переломі кісток тазу пошкоджується pars prostatica i pars membranacea.

На основі характеру пошкодження виділяють 2 типи – проникаючі і непроникаючі, коли пошкоджуються не всі шари уретри.

При пораненнях, що супроводжують перелом кісток тазу, пошкоджуються навколишні тканини і сечовий міхур. Сеча може проникнути в клітковину малого тазу, передміхурового і за очеревинного простору. Швидке приєднання інфекції обумовлює тяжкий стан хворого, флегмони тканин малого тазу та уросепсис.

Особлива група пошкоджень уретри – ендоуретральні інструментальні поранення, створені забрудненими металевими катетерами, ділятаторами цистоскопу з утворенням несправжнього ходу, що формується при механічному пошкодженні стінки уретри, яке надалі може привести до утворення нориці уретри (сполучення уретрального каналу з поверхнею шкіри промежини). При пошкодженні уретри під час катетеризації спочатку приєднується інфекція з екстравазацією – сечовий заплив, який приводить до появи парауретрального абсцесу.

Симптоми і клінічні періоди

Найбільш раннім і типовим симптомом пошкодження уретри є уретроррагія, припинення сечовипускання і гематома. Важкість екскреції сечі, що наближується до гострої затримки сечі, залежить, в першу чергу, від характеру пошкодження сечовипускного каналу.

Затримка сечі може бути повною чи частковою. Важкість екскреції сечі, що наближується до гострої затримки сечі, може бути і при непроникаючій травмі уретри, коли прохід сечі не має перешкод.

Діагноз

Наявність травми в анамнезі, її специфічний характер та зміни сечовипускання, уретрографія, утворення гематоми парауретральних тканин допомагає поставити діагноз. При ректальному пальцьовому дослідженні виявлення набряку парапростатичних тканин, нерівність кордонів передміхурової залози, біль при цій маніпуляції, виділення крові із зовнішнього отвору уретри після дослідження – типові ознаки пошкодження простатичної частини уретри. Основним методом діагностики пошкоджень сечовипускного каналу є ретроградна уретрографія, яка демонструє вихід контрастної речовини в парауретральні тканини.

Лікування

При закритих пошкодженнях уретри можливо використати консервативний метод лікування, що включає суворий ліжковий режим, місцеву гіпотермію пошкодженої ділянки, антибактеріальну терапію і в випадку затримки сечі постійне дренування сечового міхура за допомогою катетера. При складному пораненні та обриві уретри з розходженням кінців використають різноманітні пластичні операції з метою відновлення просвіту уретри.