2. Фізіологічні основи уяви. Уява та органічні процеси. Уява та фантазія. Розвиток уяви.

Уява - особлива форма психіки, яка може бути тільки у людини. Воно безперервно пов'язане з людською здатністю змінювати світ, перетворювати дійсність і творити нове. Володіючи багатим уявою, людина може жити по-різному часу, що не може собі дозволити жодна інша жива істота у світі. Минуле зафіксовано в образах пам'яті, а майбутнє представлено в мріях і фантазіях.

Уява - це і створення нових образів, і перетворення минулого досвіду, і те, що таке перетворення відбувається при органічній єдності чуттєвого і раціонального.

Фізіологічною основою уяви є утворення тимчасових нервових зв'язків, їх дисоціація (розпад на окремі елементи) і об'єднання в нові системи.

Уява пов'язана з емоціями, з діяльністю підкіркових утворень головного мозку, які регулюють органічні процеси. Такими глибинними відділами мозку, що беруть участь разом з корою великих півкуль, у формуванні образів та їх включення в процеси діяльності є гіпоталамо-лімбічна система (гіпоталамус в його зв'язках з давньою корою і підкірковими областями, створюючими лімб, або кордон, навколо передньої частини стовбура мозку біля входу в півкулі мозку).

Уява, як і всі психічні процеси, заснована на аналітико-синтетичної діяльності мозку. Вичленовуючи окремі елементи дійсності для створення уявного образу, людина здійснює аналітичну діяльність, а об'єднуючи їх у нових образах - синтетичну діяльність.

Уява за своєю природою є активною. Вона стимулюється життєвими потребами і мотивами і здійснюється за допомогою особливих психічних дій, званих прийомами створення образів. До них відносяться: аглютинація, аналогія, акцентування, типізація, додача і переміщення.

3. Поняття про творчість. Творчість як розв’язування творчих задач.

Творча уява – супроводжує творчу діяльність і допомагає людині створювати нові оригінальні образи.

Продуктивна, творча уява передбачає перетворення реальних образів дійсності і створення на їх основі нових, оригінальних суб'єктивних продуктів.

Творча уява являє собою такий вид уяви, в ході якого людина самостійно створює нові образи, мають особисту або суспільну цінність. Основним у процесі творчої уяви виступають модифікація і трансформація образів, створення нових синтетичних композицій.

Індивідуальні типи уяви.

Радянським психологом О.І. Никифоровою зазначено, що уява у різних людей розвинена не в однаковій мірі (відмінність у навчанні, життєвому досвіді, індивідуальних особливостях). Нею виділено чотири типи відтворює уяви.

Перший - найбільш слабка уява. При читанні опису пейзажу у таких досліджуваних зовсім не пробуджувалася діяльність уяви, у них не виникли наочні уявлення про пейзаж, вони могли переказати зміст прочитаного тільки в загальній формі.

Другий. У піддослідних можуть виникати подання, але вони в тій чи іншій мірі не відповідають тексту. Складний процес відтворення художнього образу підміняється процесом конкретизації їх особистого, індивідуального спогади, більш-менш схожого з образом опису.

Третій. У цих випадках відзначалося насамперед прагнення точніше уявити собі образ пейзажу з його опису. Піддослідні могли відтворити в уяві образ пейзажу з його опису навіть у випадку, якщо вони раніше ніколи не бачили в житті такого або подібного пейзажу.

Четвертий. Повне пристосування уяви до своєрідності художніх описів і повне підпорядкування образних процесів глибокому і точному аналізу тексту.

Залежно від змісту діяльності уява поділяється на технічну, наукову, художню.

Технічна уява – створення образів просторових співвідношень у вигляді геометричних фігур і побудов, їх легке дисоціювання та об’єднання в нові поєднання, уявне перенесення їх в різні ситуації. Образи технічної уяви частіше об’єднуються у кресленнях, схемах, на підставі яких потім створюються нові машини, предмети.

Наукова уява – находить свій вияв під час створення гіпотез, проведення експериментів, узагальнень для створення понять.

Вона має велике значення для плідної творчої діяльності вченого. Без уяви його праця може перетворитися на накопичення наукових фактів, акумулювання своїх і чужих думок, а не на реальний поступ до нових винаходів, ідей, створення принципово нового в науці.

Художня уява – має переважно чуттєві (зорові, слухові, дотикові та ін.) образи – надзвичайно яскраві та детальні.

Всі прийоми уяви працюють як єдина система. Тому при створенні одного образу можуть використовуватися декілька з них. У більшості випадків прийоми створення образів погано усвідомлюються суб'єктом.

Особливою формою уяви є мрія. Мрія - це образ (або процес створення людиною образів) бажаного майбутнього. На відміну від мрій, уява завжди активна.

Мрія – необхідна умова втілення творчих задумів, коли образи уяви не можуть бути реалізовані негайно з об’єктивних або суб’єктивних причин. За таких обставин мрія стає реальною спонукою, мотивом діяльності, завдяки чому стає можливим завершення розпочатої справи.

Мрія є елементом наукового передбачення, прогнозу та планування діяльності. Ця функція переконливо виявляється в художній, творчій діяльності, державотворенні, розвитку суспільства.

Мрії можуть бути реальними, дієвими та нереальними, безплідними. Дієвість мрії – потрібна умова втілення задумів людини, спрямованих на реальне перетворення дійсності. Такі мрії в певному розумінні є рушійною силою дій та вчинків людини, надають їй більшої цілеспрямованості в житті, допомагають боротися з труднощами, протистояти несприятливим впливам.

Мрії можуть бути пустопорожніми, безплідними, “маніловськими”. Тоді вони дезорієнтують людину, позбавляють її бачення реальних життєвих перспектив, штовхають на шлях примарного задоволення своїх мрійницьких уподобань, роблять нездатною протистояти негараздам реального буття. Позитивний вплив на життя людини чинить лише активна, творча мрія, яка збагачує життя людини, робить його яскравішим і цікавішим.

Питання для самостійного вивчення: