- •Львівський інститут менеджменту Кафедра гуманітарних дисциплін «Педагогіка»
- •Навчально-методичний план
- •Тема 1. Загальна характеристика сенсорно-перцептивних процесів
- •Основні характеристики когнітивної сфери особистості.
- •Відчуття і сприймання як різні (за повнотою та глибиною) рівні пізнавальної діяльності індивіда.
- •Основні характеристики сенсорного образу.
- •Модальність (якість) відчуття.
- •Цілісність та структурність сприймання, різні тлумачення їхніх механізмів.
- •Теорії і методи дослідження сприймання.
- •Тема 2. Увага.
- •1. Основні підходи до визначення уваги. Психологічні теорії уваги. Функції уваги.
- •2. Якості уваги. Проблема їх класифікації. Види уваги залежно від її спрямованості та зосередження. Властивості уваги. Експериментальне вивчення уваги.
- •3. Розвиток і формування уваги. Деякі вікові особливості розвитку уваги. Шляхи формування властивостей уваги.
- •1. Психологічна активність і форми її прояву. Усвідомлюване і неусвідомлюване в пізнавальній діяльності. Установка і діяльність. Психічна саморегуляція, довільне і мимовільне в саморегуляції.
- •2. Фізіологічні умови уваги. Уявлення про увагу в класичній та сучасній фізіології.
- •Тема 3 пам'ять
- •1. Загальна характеристика пам’яті. Види пам’яті. Проблема класифікації пам’яті. Образна, словесно-логічна, довільна і мимовільна пам'ять.
- •Оперативна пам'ять. Взаємозв’язок короткочасної та довготривалої пам’яті. Психологічна характеристика властивостей пам’яті.
- •Процеси пам’яті
- •Деякі вікові та індивідуальні особливості пам’яті.
- •1. Психологічні теорії пам’яті; підходи до проблем та вивчення пам’яті.
- •2. Явище ремінісценції.
- •3. Клінічні порушення пам’яті.
- •Тема 4. Мислення
- •1. Загальна характеристика мислення. Функції мислення. Розумові дії.
- •2. Операціональний склад мислення: аналіз – синтез, порівняння, узагальнення – конкретизація, абстрагування – індивідуалізація.
- •3. Словесно-образний підхід у процесі мислення. Фактори вибірковості мисленнєвого процесу. Репродуктивні та продуктивні компоненти мислення. Види мислення.
- •4. Природа індивідуальних відмінностей у мисленні. Поняття «когнітивного стилю». Особистісні типи мислення.
- •1. Основні положення теорій мислення м.Сеченова, л.С.Виготського, с.Л.Рубінштейна, п.Я.Гальперіна, г.С.Костюка.
- •2. Основні положення суб’єктивного підходу до дослідження мислення (л.М.Веккер, о.Ю.Артем’єва та ін.) Фазний характер процесу мислення. Поняття «проблемної ситуації» та «задачі».
- •3. Поняття «мова» та «мовлення». Функції мовлення. Поняття «внутрішнього мовлення». Мова і свідомість. Психолінгвістика.
- •Тема 5. Уява і уявлення у творчій діяльності
- •1. Поняття про уявлення та уяву. Класифікація уяви та уявлення. Види і прийоми уяви.
- •2. Фізіологічні основи уяви. Уява та органічні процеси. Уява та фантазія. Розвиток уяви.
- •3. Поняття про творчість. Творчість як розв’язування творчих задач.
- •1. Творче натхнення. Творчий тренінг.
- •2. Загадки та проблеми свідомості. Поняття про свідоме і підсвідоме.
- •3. Самосвідомість особистості. Психологічні механізми розуміння і усвідомлення. Самоконтроль у сфері психічних явищ.
- •Тема 6. Предмет та завдання психології особисості. Розвиток психіки та становлення особистості. Психологічна структура особистості
- •1. Предмет та основні завдання сучасної психології особистості. Визначення та співвідношення ключових понять: людина, суб’єкт, індивід, індивідуальність, особа, особистість.
- •3. Психологічна природа особистості. Внутрішні суперечності як рушійні сили особистісного зростання. Психологічний зміст понять «розвиток», «розвиток психіки» і «розвиток особистості».
- •4. Соціалізація: поняття, сутність і зміст. Фактори формування особистості.
- •5. Основні моделі вікового розвитку людини. Вікова періодизація розвитку людини. Показники виникнення особистості (за о.Леонтьєвим, б.Ананьєвим та ін.).
- •1. Концепції психосексуального розвитку (з.Фрейд), психосоціального розвитку (е.Еріксон), інтелектуального розвитку (ж.Піаже, л.Виготський тощо).
- •2. Спрямованість особистості: поняття, сутність, зміст, види. Потреби і нужда. Інтереси, особистісні прагнення, настанови.
- •Тема 7. Свідомість, самосвідомість та рефлексивні характеристики особистості. Гармонія та відхилення у розвитку особистості. Методологічні засади сучасних теорій особистості
- •3. Рефлексія в особистісному зростанні.
- •4. Життєвий шлях і життєвий світ особистості. Смислова сфера особистості у різних психологічних концепціях.
- •1. Стать: поняття, сутність, види та психологічна характеристика. Стать біологічна і психологічна. Чоловіча та жіноча особистість.
- •2. Гармонія та відхилення у розвитку особистості. Поняття про особистісну норму. Особистість і агресія.
- •3. Методологічні засади психоаналітичних та неопсихоаналітичних теорій. Аналітична психологія. Індивідуальна психологія. Феноменологічна психологія.
- •Тема 8. Загальна характеристика афективної сфери особистості. Принципи та методи психології емоцій. Емоційні стани і фактори їх регуляції
- •1. Походження та функції емоцій. Емоції та розвиток особистості. Мотивація та емоції. Емоції і свідомість. Емоції та почуття.
- •2. Емоції та тіло людини. Психосоматика.
- •3. Психологічна характеристика, природа та властивості емоцій і почуттів. Онтогенез емоційної сфери людини. Прояви емоцій та почуттів у поведінці людини.
- •4. Поняття емоційного стану в психології. Види емоційних станів та їх характеристики. Методи вивчення емоційних станів та емоційності особистості.
- •5. Стрес та його характеристика. Види та наслідки стресів. Профілактика стресу.
- •1. Принципи та методи психології емоцій. Взаємодії компонентів емоцій. Утворення емоційних комплексів, емоційної комунікації.
- •2. Теорії емоцій. Співвідношення емоцій і поведінки.
- •3. Умови виникнення фрустрації. Реакцій на фрустрацію. Депривація.
- •Тема 9. Теорії волі. Функціональне призначення афективної сфери. Вольові якості особистості
- •3. Склад і структура вольових якостей. Загальні властивості вольових якостей: широта, сила, стійкість. Класифікація вольових якостей.
- •2. Розвиток вольових якостей особистості. Патологія волі. Порушення доцільності дій.
- •Тема 10. Проблеми та методологічні основи структурного аналізу діяльності
- •1. Порівняльний аналіз психологічних теорій діяльності.
- •2. Психологічний аналіз понять-цілей, потреб, мотивів, мотивацій діяльності та поведінки особистості.
- •3. Психологічний аналіз потребнісно-мотиваційної, операційної, інформаційної та регулятивної підсистем діяльності та поведінки особистості.
- •5. Операційна підсистема діяльності та поведінки особистості: поняття і складові. Співвідношення понять «знання», «навички» та «вміння». Формування навичок і вмінь.
- •7. Інформаційна основа діяльності. Поняття про два інформаційні плани. Сутність понять в інформаційній підсистемі.
- •1. Характеристика основних видів діяльності та зумовленість ефективності діяльності особистісними та індивідуально-психічними якостями.
Тема 2. Увага.
ПЛАН
1. Основні підходи до визначення уваги. Психологічні теорії уваги. Функції уваги.
2. Психологічна активність і форми її прояву. Усвідомлюване і неусвідомлюване в пізнавальній діяльності. Установка і діяльність. Психічна саморегуляція, довільне і мимовільне в саморегуляції.
3. Якості уваги. Проблема їх класифікації. Види уваги залежно від її спрямованості та зосередження. Властивості уваги. Експериментальне вивчення уваги.
4. Фізіологічні умови уваги. Уявлення про увагу в класичній та сучасній фізіології.
5. Розвиток і формування уваги. Деякі вікові особливості розвитку уваги. Шляхи формування властивостей уваги.
Основні поняття і ключові слова:
Увага, функції уваги, види уваги за регуляцією, властивості уваги, уважність та неуважність.
Література:
Баскова И.Л. Внимание дошкольника, методы его изучения и развития: Изучение внимания школьников. – М.: Ин-т практ. психологии, Воронеж: НПО «МОДЭК», 1995.
Варій М.Й. Загальна психологія: Навч. посібник / Для студ. психол. і педагог. спеціальностей. – Львів: Край, 2005.
Веккер Л.М. Психические процессы: В 3 т. – Т. 1. – Л.: Изд-во Ленинг. ун-та, 1974.
Вопросы психологии внимания / Под ред. В.И. Страхова. – Саратов: Сарат. гос. пед. ин-т, 1975.
Гоноблин Ф.Н. Внимание и его воспитание. – М.: Педагогика, 1982.
Джемс У. Психология / Пер. с анг. – М.: Педагогика, 1991.
Дормашев Ю.Б., Романов В.Я. Психология внимания. – Л.: Наука, 1985.
Дубровинская Н.В. Нейрофизиологические механизмы внимания. – Л.: Наука, 1985.
Загальна психологія : Підручн. для студ. вищ. навч. закладів / Під заг. ред. акад. С.Д. Максименка. – К.: Форум, 2000.
Загальна психологія: Навч. посіб. / О.В.Скрипченко, Л.В.Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. – К.: А.Г.Н., 2002.
Левитина С.С. Можно ли управлять вниманием школьника? – М.: Знание, 1980.
Лурия А.Р. Внимание и память. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1975.
М’ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. посіб. – 3-є вид., випр. – К.: Вища шк., 2004.
Нейрофизиологические механизмы внимания / Под ред. Е.Д. Хомской. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1979.
Основи психології / Під заг. ред. О.В. Киричука, В.А. Роменця. – К.: Либідь, 1996.
Психология XXI века: Учебник для вузов / Под ред В.Н. Дружинина. – М.: ПЕР СЭ, 2003.
Психологія / Під ред. Г.С. Костюка. – К.: Рад. школа, 1968.
Психологія: Підручник / За ред. Ю.Л. Трофімова. – 3-тє вид. – К.: Либідь, 2001.
1. Основні підходи до визначення уваги. Психологічні теорії уваги. Функції уваги.
Увага – це особлива форма психічної діяльності, яка виявляється у спрямованості і зосередженості свідомості на вагомих для особистості предметах, явищах навколишньої дійсності або власних переживаннях.
Функція уваги – зосередження свідомості на предметі діяльності.
Важливою закономірністю уваги є її вибірковість, яка виявляється в тому, що людина, зосереджуючись на одному, не помічає іншого. Це пояснюється більш вираженою гальмівною дією вагомих для особистості предметів і переживань щодо менш значущих, які в цей час на неї діють.
Увагу зумовлюють не лише зовнішні подразники, а й здатність людини довільно спрямовувати її на ті чи інші об’єкти. Цю здатність називають уважністю.
Недостатній розвиток уважності виявляється в розосередженості та відволіканні, нездатності без зовнішніх спонук спрямовувати й підтримувати свою увагу.
Види уваги - за регуляцією розрізняють мимовільну, довільну та післядовільну уваги.
Мимовільна увага – виникає спонтанно, без зусиль свідомості, під впливом найрізноманітніших подразників, які впливають на той чи інший аналізатор організму.
Мимовільна увага – це зосередження свідомості людини на об’єкті внаслідок його особливостей, як подразника. Особливості подразників, це інтенсивність та контрастність подразника, його новизна, посилення або послаблення подразника, просторові зміни руху, раптова поява об’єкта.
Довільна увага – це свідомо спрямоване зосередження особистості на предметах і явищах навколишньої дійсності, на внутрішній психічній діяльності. Довільна увага своїм головним компонентом має волю.
Головним збуджувачем довільної уваги є усвідомлювані потреби та обов’язки, інтереси людини, мета та засоби діяльності.
Довільна увага – це увага, що свідомо спрямовується і регулюється особистістю. Така увага виникає тоді, коли людина ставить перед собою цілі, що спрямовані не на задоволення безпосередніх потреб, а відносяться до потреб віддалених. Тому довільна увага пов’язана з силою волі та здатністю долати як небажання так і бажання, що породжуються безпосередніми потребами.
Післядовільна увага – виникає в результаті свідомого зосередження на предметах та явищах у процесі довільної уваги; долаючи труднощі під час довільного зосередження, людина звикає до них, сама діяльність зумовлює появу певного інтересу, а часом і захоплює її виконавця, і увага набуває рис мимовільного зосередження.
Післядовільна увага – це увага, яка виникає за наступною схемою. Спочатку людина включає довільну увагу, оскільки об’єкт діяльності не викликає у неї безпосереднього інтересу. Але потім, коли особистість втягується в процес виконання діяльності, вид уваги змінюється з довільної на мимо вільну.
Усі види уваги звязані з усановками людини,з його готовністю, передрозположенністю до визначених дій. Установка підвищує чутливість аналізаторів, рівень усіх психічних процесів. Так ми швидше помітимо появу очікуваного обєкта коли знаємо місце і час його появи.