3. Психологічна характеристика, природа та властивості емоцій і почуттів. Онтогенез емоційної сфери людини. Прояви емоцій та почуттів у поведінці людини.

Емоції і почуття, які є формами переживання людиною свого ставлення до дійсності, формами прояву (актуалізації) емоційних процесів, органічно пов’язані між собою. Але за своїм змістом і формою переживання вони не тотожні. В житті людини велике значення мають не тільки безпосередньо емоції, а й такий їх специфічний прояв як почуття. Обидва явища хоч і існують в єдності, все ж мають суттєві відмінності:

ЕМОЦІЇ	ПОЧУТТЯ
Емоції – це реакції, які викликаються певними чуттєвими впливами або внутрішніми станами організму(реакції на почуття)	Почуття – це стале несвідоме психічне ставлення до різних сторін оточуючої дійсності та внутрішніх станів.
Емоції – це прояви переживань, пов’язаних з задоволенням або незадоволенням органічних потреб.	Почуття пов’язані з несвідомими потребами , чи передчуттями, інтуїцією.
Емоції – пов’язані з несвідомим самопочуттям,інтуїцією і другою сигнальною системою.	Почуття пов’язані з першою і другою сигнальними системами.

Таким чином почуття більш складні афективні утворення, ніж емоції.

Емоція – це особливий клас психічних явищ, що відображає у формі безпосереднього, швидкоплинного переживання важливість для життєдіяльності індивіда певних явищ і ситуацій, що діють на нього.

Розрізняють прості та складні емоції. Переживання задоволення від їжі, бадьорості, втоми, болю – це прості емоції. Вони властиві і людям, і тваринам. Прості емоції в людському житті перетворилися на складні емоції і почуття. Характерною ознакою складних емоцій є те, що вони – результат усвідомлення об’єкта, що зумовив їх появу, розуміння їхнього життєвого значення, наприклад, переживання задоволення при сприйманні музики, пейзажу.

Почуття – вищий рівень розвитку емоцій, специфічно людські, узагальнені, стійкі переживання ставлення до предметів, явищ та потреб, що мають мотиваційну, напрямну значимість.

У залежності від спрямованості виділяють такі види почуттів:

• моральні – переживання людиною її ставлення до інших людей і до суспільства в цілому;

• інтелектуальні – виражають ставлення особистості до процесу пізнання;

• естетичні – почуття краси, що виявляються при сприйнятті творів мистецтва, явищ дійсності;

• практичні – переживання людиною її ставлення до трудової, навчальної й інших видів діяльності.

Емоційність є вродженою, але почуття розвиваються протягом життя людини, у процесі розвитку її особистості.

Емоційні явища відрізняються між собою за багатьма параметрами: за якістю, інтенсивністю, тривалістю, усвідомленістю, глибиною, генетичним походженням, складністю, умовами виникнення, функціями, дією на організм. На цій основі формуються психічні стани людини.

Емоції й почуття характеризуються: якістю та полярністю, активністю та інтенсивністю. Емоціям і почуттям властива полярність. Вона виявляється в тому, що як емоція, так і почуття за різних обставин можуть мати протилежний вияв: радість – горе, любов – ненависть, симпатія – антипатія, задоволення – незадоволення. Полярні переживання мають яскраво виражений позитивний або негативний відтінок. Умови життя викликають почуття різного рівня активності. Розрізняють стенічні емоції і почуття – це ті, що посилюють активність, спонукають до діяльності, та астенічні – ті, що пригнічують людину, послаблюють її активність, демобілізують. Залежно від індивідуальних особливостей особистості, її стану і ставлення до ситуації та об’єктів, що викликають переживання, емоції і почуття виявляються більш або менш інтенсивно, бувають довготривалими або короткочасними.

Фізіологічні механізми емоцій та почуттів. Емоції та почуття являють собою складну реакцію організму, у якій беруть участь майже всі відділи нервової системи. Емоції і почуття, як і всі інші психічні процеси, мають рефлекторне походження. Фізіологічним механізмом емоцій є діяльність підкіркових нервових центрів. Але кора великих півкуль головного мозку відіграє провідну роль у виявах емоцій і почуттів, здійснюючи регулювальну функцію стосовно підкіркових процесів, спрямовуючи їхню діяльність відповідно до усвідомлення людиною своїх переживань. Підкірка має позитивний вплив на кору великих півкуль (І. Павлов):

• Виконує провідну роль в емоціях і особливо в почуттях

• Регулює перебіг й вираження емоцій

• Особливо великі переживання людини пов’язані із руйнуванням динамічного стереотипу

Між корою та підкірковими центрами нервової системи постійно відбувається взаємодія. Підкірка тонізує кору мозку, надсилаючи до неї потужні потоки подразнень. Кора регулює збудження, що йдуть з підкірки, і під її впливом одні з цих збуджень реалізуються в діяльності та поведінці, а інші гальмуються залежно від обставин і станів особистості. Підтримка або порушення стійкості нервових зв’язків зумовлюють виникання різноманітних емоцій і почуттів. Включення підкірки в емоційний процес може створювати великий резерв нервової енергії, яку людина й використовує у своїх діях та поведінці. Позитивний емоційний стан знижує стомлюваність. Навіть дуже стомлена людина під час сильних позитивних емоційних переживань здатна енергійно й позитивно діяти. Позитивні емоційні переживання завжди пов’язаніз помітним піднесенням життєвого тонусу всього організму в цілому, і тому вони підвищують працездатність і загальне самопочуття людини. Негативні емоційні переживання пов’язані з такими змінами в організмі, які знижують психічну активність людини, помітно погіршують її діяльність, знижують працездатність.

Один із фізіологічних механізмів почуттів – динамічні стереотипи, тобто утворені протягом життя системи тимчасових нервових зв’язків. Тут виникають почуття важкості й легкості, бадьорості та втоми, задоволення і прикрості, радості, торжества, відчаю тощо.