3. Основні характеристики сенсорного образу.

Відчуття - це найпростіша пізнавальна діяльність, через яку і тварина, і людина отримують елементарні відомості про зовнішнє середовище і стани свого організму. Це відчуття світла, кольору, запаху, смаку, дотику, шуму, вібрації, рівності або шорсткості, вологи, тепла чи холоду, болю, розташування тіла в просторі тощо. Це елементарний чуттєвий (сенсорний) образ. Але це й ґрунт, на якому будується образ світу, чуттєва тканина свідомості індивіда. Втрата здатності відчувати – це втрата каналів зв’язку людини зі світом, про що переконливо свідчать випадки сліпоглухонімоти, та експерименти, в яких людина ізолюється від зовнішніх стимулів середовища.

Отже, відчуття – основа пізнавальної діяльності, умова психічного розвитку, джерело побудови адекватного образу світу.

Питання для самостійного вивчення:

4. Модальність (якість) відчуття.

5. Цілісність та структурність сприймання, різні тлумачення їхніх механізмів.

6. Теорії і методи дослідження сприймання.

Глосарій

Агнозія – захворювання, що призводять до неможливості пізнання чогось.

Адаптація – це зміна рівня чутливості аналізатора до інтенсивності подразника.

Аналізатори (analyzers) – це складний нервовий апарат, який здійснює функцію аналізу і синтезу подразників, що зумовлено впливом внутрішнього та зовнішнього середовищ на людину.

Апперцепція – це властивість сприймання, яка відображає залежність змісту і спрямованості сприйняття від минулого досвіду людини, її інтересів, ставлення до життя, установок, багатства знань, від загального змісту психічної діяльності та індивідуальних особливостей особистості; існує на рівні свідомості та характеризує особистісний рівень сприймання.

Безумовний рефлекс (unconditional reflex) – відносно постійні успадковано закріплені реакції організму на певні впливи зовнішнього середовища, що відбуваються за допомогою нервової системи.

Відчуття (feeling, sensation) – психічний процес, що полягає у відображенні мозком окремих властивостей та якостей предметів і явищ об'єктивного світу, а також станів організму при безпосередньому впливі подразників на відповідні органи чуттів.

Верхній абсолютний поріг чутливості – максимальна величина подразника, при якій ще зберігається відчуття.

Відчуття – це пізнавальний психічний процес безпосереднього чуттєвого відображення (пізнання) окремих властивостей явищ та предметів об’єктивного світу, що виникає при їх безпосередньому впливі на органи чуття i збудженні нервових центрів кори головного мозку.

Гештальтпсихологія (gestalt psychology) – напрям у західноєвропейській психології, що виник у 20 – 30-х рр. ХХ ст. Г. п. вважає первинними й основними елементами психіки цілісні образи – гештальти. Г.п. висунула програму вивчення психіки з точки зору цілісних структур, яка ґрунтується на ідеї, що внутрішня, системна організація цілого визначає властивості та функції його частин. Г. п. основну увагу приділяє вивченню сприймання та мислення.

Гуманістична психологічна теорія (humanistic psychological theory) – (від лат. нumanuс – людяний) – напрям в сучасній психології (виник в 50-ті роки ХХ ст.). Теорія названа гуманістичною, тому що визнає своїм предметом особистість як унікальну цілісну систему, яка являє собою не щось задане, а відкриту можливість самоактуалізації, яка базується на вірі і можливості розквіту кожної людини, якщо дати їй можливість вибирати свою долю і направляти її.

Загальна психологія (general psychology) – вивчає ґрунтовні психологічні закономірності, формулює теоретичні засади та принципи психологічної науки, її понятійний і категоріальний апарати, систематизує і узагальнює емпіричний матеріал психологічних досліджень.

Закон Фехнера – основний психофізичний закон, згідно якого відчуття зростають в алгебраїчній послідовності, в той час як інтенсивність подразників змінюється в геометричній прогресії, тобто сила відчуття знаходиться в прямо пропорційній залежності від логарифма інтенсивності фізичного подразника.

Закон Бугера-Вебера – один з основних законів психофізики і характеризує поріг розрізнення, згідно якого при зміні інтенсивності подразника на певну постійну величину з’являється ледь помітна зміна у відчуттях.

Когнітивна психологія (соgnitive psychology) (англ. соgnition – знання, пізнання) – психологічний напрям, представники якого досліджують внутрішню організацію пізнавальних психічних процесів: сприймання, пам’яті, уваги, мислення.

Ілюзія – неадекватне (викривлене, помилкове) відображення предмета чи явища, що сприймається зі спотворенням окремих його властивостей.

Модальність – одна з основних властивостей відчуттів, їхня якісна характеристика (колір – у зорі, тон і тембр – у слуху, характер запаху – у нюху тощо).

Нижній абсолютний поріг чутливості – мінімальна величина подразника, при якій виникає ледь помітне відчуття.

Об’єктивність (objectivity) – неупередженість наукового осягнення дійсності, відображення об’єкта таким, яким він є сам по собі, у його різноманітних проявах і розвитку. Об’єктивне – це дійсність, яка існує незалежно від свідомості суб’єкта й поза нею.

Органи чуття (рецептори) (reseptors) – спеціалізовані периферійні утворення, якіздійснюють прийом зовнішніх подразників, що діють на організм.

Пізнавальний процес психіки особистості (cognitive process of personality psychology) –психічний процес, за допомогою якого людина пізнає світ. Формами П. п. п. о. є: відчуття, сприймання, пам’ять, мислення, увага, уява, мова і мовлення.

Поріг розрізнення – найменша зміна в силі подразника, яка може бути відображена цим аналізатором.

Предмет психології (subject of psychology) – дослідження закономірностей, проявів та механізмів психіки.

Психіка (psychology) – 1) душа; 2) внутрішній світ людини; 3) сукупність психічних процесів як свідомих, так і несвідомих; 4) здатність мозку відображати об’єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб’єктивних образів об'єктивного світу (свідомість).

Психічні процеси (psychical processes) – різні форми єдиного, цілісного відображення суб’єктом об’єктивної дійсності. Розрізняють такі основні види П. п.: відчуття, сприймання, пам’ять, уявлення, уява, мислення, мовлення, емоції, почуття, увага, воля. З давніх часів ці П. п. поділяють на: пізнавальні, емоційні та вольові.

Психологія (psychology) (з грецьк. psyche – душа, logos – слово, знання, вчення) – система знань (наука) про об’єктивні закономірності, прояви та механізми психіки.

Рецептор – периферійний відділ аналізатора, що реагує на певний вид фізичної енергії і переробляє її в певне нервове збудження (нервовий імпульс).

Сенсибілізація – це явище підвищення чутливості в результаті взаємодії аналізаторів, а також систематичних вправ (тренування).

Сенсорний (sensual) – чуттєвий, пов’язаний з відображенням дійсності за допомогою відчуттів і сприймань.

Синестезія (одночасне відчуття) – додаткове відчуття, яке виникає під впливом подразника, наприклад, кольоровий слух, коли звук викликає не тільки слухові відчуття, а й кольорові.

Соціальна перцепція – сприймання людини людиною або її дій, рухів, вчинків, діяльності.

Сприймання (perception) – це пізнавальний психічний процес, що проявляється у цілісному відображенні предметів, ситуацій і явищ, в сукупності всіх їх якостей і властивостей, при безпосередньому впливі подразників на рецепторні поверхні органів відчуттів (органи чуттів); сукупність відчуттів.

Сприйняття, його особливості: предметність, цілісність, структурність, константність, апперцепція, осмисленість, вибірковість, ілюзія.

Тактильний (touching) – той, що належить до дотикових відчуттів, сприймається дотиком.

Умовний рефлекс (conditioned reflex) – один із двох основних типів рефлексів, відкритий і всебічно досліджений рос. фізіологом І.П.Павловим. Різноманітні види У.р. утворюються за певних умов у процесі життєдіяльності організму на базі вроджених, безумовних рефлексів. У.р. виникає в результаті кількаразового поєднання дії безумовного подразника (зокрема, харчового) з дією будь-якого чинника. У.р. - це акт утворення зв’язку між новим і раніше відомим.

Чутливість – це здатність аналізатора реагувати на дію адекватного подразника, відчувати його.