Розділ І

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ

Глава 1 Поняття і правовий режим здійснення іноземних Інвестицій

§1. Загальна характеристика іноземних інвестицій

Світовий досвід свідчить, що найкоротшим шляхом піднесення на якісно новий рівень розвитку продуктивних сил є оптимальне вико­ристання інвестицій у різноманітних організаційно-правових формах. Основу сучасної ринкової економіки становлять відносини, пов'язані з інвестуванням у виробництво матеріальних благ. У врегулюванні цих відносин важлива роль належить правовим засобам. При цьому об’єктом регулювання є інвестиція як елемент матеріальних відносин. Тому слід з’ясувати суть “інвестицій” і, зокрема, “іноземних інвестицій”.

Завдання ускладнюється тим, що в економічній та юридичній літературі немає єдиної думки щодо природи інвестицій. Понят­тям “інвестиції” не охоплюються комерційні угоди, зокрема продаж товарів або аналогічні торгові операції. На практиці під інвестиціями розуміють традиційні інвестиції у формі капітальних вкладень, внески у спільні підприємства або позики, а також інші види інвестування, які здійснюються на основі контрактів з розподілом одержаного прибутку між учасниками.

Так, М. М. Богуславський іноземними інвестиціями вважає матеріальні і нематеріальні цінності юридичних і фізичних осіб однієї

держави, які вивозяться з цієї держави на територію іншої держави з метою одержання прибутку¹.

На думку О. М. Вінник, іноземне інвестування характеризується спеціальними вимогами до суб’єкта (ним має бути іноземний інвестор), інвестицій (зазвичай кошти, майно іноземного походження), порядком інвестування, гарантіями захисту прав та законних інтересів іноземного інвестора, а у випадках, визначених законом, - обмеженнями на захист інтересів національної економіки².

Натомість Д. Кейнс пропонує визначати інвестиції як “приріст цінності капітального майна в результаті виробничої діяльності за певний період”³.

На думку Є. Черевик, “інвестиція - капітал, нагромаджений і не використаний для споживання за певний період виробничої діяльності та знову вкладений у виробництво”⁴.

Термін “інвестиція” переважно вживається в розумінні “капітальні вкладення”. Як вважає Н. Кузнецова, поняття “інвестиції” та “капітальні вкладення” співвідносяться як категорії загального й окремого: інвестиція у відтворення основних фондів і на приріст матеріально- виробничих запасів здійснюється у формі капіт альних вкладень³.

Аналогічний погляд має А. Богатирьов, який вважає, що інвестиції

• це насамперед продуктивні витрати, тобто витрати, спрямовані на відтворення життя, матеріальних і духовних благ як необхідних умов існування людини в суспільстві. Це нормальні з погляду функціонування виробництва витрати на його розширення або модернізацію⁶.

На думку І. Комарова, під інвестиціями слід розуміти вкладення фінансових і матеріально-технічних засобів з метою одержання бажано­го соціально-економічного ефекту. Зазначений автор поділяє інвестиції на фінансові та реальні. До фінансових зараховує вкладення коштів для придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів, цільові вклади, банківські депозити. До реальних інвестицій - капітальні вкладення в нове будівництво, розширення, реконструкцію, технічне переоснащення

¹ Богуславский М. М. Международное частное право. - М.: Юристь, 2005. С. 228.

² Вінник О. М. Інвестиційне право. К.: Юридична думка, 2005. С.321.

³ Кейнс Д. Общая теория занятости, процента и денег. М., 1978. С. ! 17.

■' Черевик Е. Инвестиционный процесс в развивающихся странах. М., 1988. - С. 9.

⁵ Кузнецова Н. Подрядные договоры в инвестиционной деятельности в строительстве. К.: Наук, думка, 1993. - С. 6.

⁶ Богатырев А. Инвестиционное право. М.: Российское право. 1992. С. 17.