міжнародний статус донора важко собі уявити ситуацію, коли він особисто займатиметься реалізацією міжнародної технічної допомо­ги на території України. Тому в більшості випадків процес надання міжнародної технічної допомоги здійснюється за посередництвом спеціального виконавця. Зазвичай це організація, однак не виклю­чена можливість, що виконавцем програми може бути і фізична осо­ба, яка наділена відповідними повноваженнями. Але при цьому слід брати до уваги весь спектр правових ознак, властивих міжнародній технічній допомозі як об’єкту правового регулювання. Інакше до міжнародної технічної допомоги можна помилково зарахувати інші види відносин. Так, приз у вигляді комп’ютера, отриманий вчителем англійської мови школи №53 м. Львова ГІ-ко О. Я. як регіональним переможцем міжурядової програми “Українсько-американські премії за досягнення у викладанні”, був прирівняний до міжнародної технічної допомоги, про що свідчить відповідь централізованої бухгалтерії шкіл Шевченківського району м. Львова на запит від 13.06.2001 №336 депар­таменту гуманітарної та соціальної політики Львівської міської ради.

З огляду на ці факти та враховуючи раніше зроблені зауваження можна запропонувати таке визначення міжнародної технічної допомо­ги. Міжнародна технічна допомога - це обладнання, матеріали, права інтелектуальної власності, інформація, грошові кошти, роботи (по­слуги) та інше майно, що надається на підставі договору між донором (уповноваженою донором особою) та реципієнтом на безоплатній, безповоротній основі з метою забезпечення виконання соціально- економічних проектів (програм), які зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

§2. Державна реєстрація та моніторинг проектів (програм) з надання міжнародної технічної допомоги

Для ефективного залучення міжнародної технічної допомоги з ме­тою економічного та соціального розвитку України необхідне стале та якісне законодавство, мають надаватися відповідні пільги, привілеї, імунітети та інші заохочення. А це натомість призведе до заохочен­ня бажання донорів вкладати свій капітал у розбудову та в розвиток економіки нашої держави.

Ефективне залучення та належне використання міжнародної технічної допомоги потребує державного контролю, який може здійснюватися лише за наявності державної реєстрації проектів (про­грам) міжнародної технічної допомоги та акредитації виконавців. В Україні порядок державної реєстрації проектів (програм) міжнародної технічної допомоги здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року №153 “Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги”.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року №153 “Про створення єдиної системи залучення, викори­стання та моніторингу міжнародної технічної допомоги” під проектом мають на увазі документ, яким визначаються спільні дії учасників про­екту (донорів, виконавців, бенефіціарів, реципієнтів), а також ресурси, необхідні для досягнення цілей надання міжнародної технічної допо­моги протягом установлених термінів.

Міністерство економіки України вивчає запропоновані донором про­екти та аналізує їх на відповідність пріорітетним напрямам, визначеним у Державній програмі економічного і соціального розвитку України на поточний рік і програмам розвитку відповідних галузей та сфер діяльності. Після цього на основі поданих пропозицій бенефіціарами або потенційними реципієнтами Міністерство узгоджує з донорами стратегічні програми. Виходячи з узгоджених з донорами стратегічних програм Міністерство формує щорічні програми з урахування чинних проектів (програм) і на підставі запитів, поданих бенефіціарами та реципієнтами. Проекти та програми, які зацікавили бенефіціарів та реципієнтів і які відповідають пріоритетним напрямкам, визначеним у Державній програмі економічного і соціального розвитку України, вклю­чаються до щорічних програм та підлягають державній реєстрації.

Реєстрація проектів (програм) проводиться Міністерством економіки України. Для того, щоб відповідний проект (програма) був зареєстрований, реципієнт та донор або уповноважена ним особа подає в Міністерство економіки України пакет документів, який містить:

1. клопотання про державну реєстрацію проекту (програми), яке містить відомості про: донора (назва, юридична адреса, адреса в Україні уповноваженого донором органу, ім’я, прізвище, посада коор­динатора робіт); виконавця (назва, юридична адреса, адреса в Україні, ім’я, прізвище, посада координатора робіт і за наявності - код згідно

з ЄДРПОУ (Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України) або ДРФО (Державний реєстр фізичних осіб); реципієнта (назва, юридична адреса, ім’я, прізвище, посада відповідальної особи і за наявності - код згідно з ЄДРПОУ або ДРФО); бенефіціара (назва, юридична адреса, ім’я, прізвище, посада відповідальної особи). До клопотання обов’язково вноситься номер проекту (програми), визна­чений донором;

2. засвідчену донором копію контракту, укладеного між донором і виконавцем, або його частини, в якій визначено цілі, завдання про­екту (програми), види та обсяги міжнародної технічної допомоги, яка надається для цілей проекту (програми), кошторисну вартість, термін та етапи реалізації проекту (програми);

3. документ (технічне завдання, меморандум, протокол про наміри, план діяльності тощо), який підтверджує узгодження цілей, завдань, діяльності за проектом (програмою) між донором або виконавцем і реципієнтом (бснефіціаром) та містить перелік майна, робіт і послуг, прав інтелектуальної власності, інших ресурсів, що придбаваються, на­даються в рамках проекту (програми). Окремо виділяються запланована проектом (програмою) діяльність, очікувані результати та критерії їх досягнення;

4. лист-погодження Головдержслужби у разі, коли проектом (програ­мою) передбачено підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації державних службовців України.

Лист-погодження видається Головдержслужбою на підставі поданих Головдержслужбі реципієнтом та донором або уповноваженою ним особою копій клопотання і документа (технічного завдання, меморан­думу, протоколу про наміри, плану діяльності тощо), підготовлених згідно з вимогами, передбаченими постановою. У разі відповідності проекту (програми) потребі та пріоритетним напрямам підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців, керівників державних підприємств, установ та організацій за раху­нок міжнародної технічної допомоги та інших форм міжнародного співробітництва, інформація про які щороку надсилається органами виконавчої влади Головдержслужбі відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1996 року №252 (з подаль­шими змінами).

Усі документи, необхідні для проведення державної реєстрації проектів (програм), подаються мовою їх оригіналів з обов’язковим пере­кладом українською мовою, засвідченим в установленому порядку.

У разі, коли реципієнти утворюються як юридичні особи або виз­начаються на конкурсній основі під час реалізації проекту (програми), звернення про реєстрацію подається бенефіціаром і донором, про що робиться відмітка в реєстраційній картці.

Подані документи розглядаються Міністерством економіки України протягом 20 робочих днів від дня надходження документів, після чого приймається рішення щодо проведення державної реєстрації проекту (програми).

Законодавством передбачені випадки в разі наявності яких у державній реєстрації проекту (програми) може бути відмовлено, а саме:

!) у разі невідповідності поданого заявником пакету документів для реєстрації;

2. невідповідності проекту (програми) узгодженій з донором стратегії або щорічній програмі;

3. виявлення в поданих документах недостовірної інформації.

Державна реєстрація проекту (програми) підтверджується

реєстраційною карткою проекту (програми), яка підписується упо­вноваженою особою Міністерства економіки України, засвідчується печаткою Міністерства та видається заявникові. Одночасно з вида­чею реєстраційної картки проекту (програми) робиться відповідний запис у Державному реєстрі проектів (програм), що зберігається в Міністерстві економіки. У Державному реєстрі проектів (програм) зазначаються номер і дата державної реєстрації проекту (програми), назва, цілі та вартість проекту (програми), терміни його виконання, назва донора, номер контракту між донором і виконавцем, викона­вець (назва, юридична адреса, адреса в Україні), реципієнт (назва, юридична адреса), відповідальна особа та інші відомості. Відомості про державну реєстрацію (перереєстрацію або анулювання рішення про реєстрацію) проектів (програм) міжнародної технічної допомо­ги подаються Міністерством економіки щокварталу Держкомстату, Держмитслужбі та Державній податковій адміністрації.

У разі втрати (знищення) реєстраційної картки проекту (програми) видається її дублікат, для одержання якого заявник або уповноважена ним особа подає до Міністерства економіки відповідне звернення. У разі зміни донора, виконавців, реципієнтів, назви, цілей, змісту, кошторисної вартості, термінів виконання проекту (програми) проекти (програ­ми) підлягають перереєстрації в тому ж порядку, що і проводиться реєстрація.

Законодавство також передбачає випадки, в яких Міністерство економіки може анулювати рішення про державну реєстрацію проекту (програми). А саме у разі: відмови донорів, виконавців або реципієнтів від його (її) реалізації; наявності інших підстав, передбачених законо­давством.

Однак і на сьогодні невнзначеним у законодавстві залишається питання, коли слід починати підготовку до реєстрації проекту в якості технічної допомоги - до чи під час виконання проекту (програми) міжнародної технічної допомоги. Як показує практика, проекти з на­дання міжнародної технічної допомоги реєструються або під час їх виконання, або після їх завершення. Є на сьогодні і такі проекти, які завершилися і не були зареєстрованими. Звідси постає ряд запитань щодо надання пільг, привілеїв, імунітетів, виявлення порушень законо­давства, міжнародних договорів, нецільового використання міжнародної технічної допомоги, незадовільного результату моніторингу тощо. Отже, якщо проаналізувати законодавство з надання міжнародної технічної допомоги, ми можемо дійти таких висновків, що:

1. якщо проект (програма ) не буде зареєстрований то виконавці не будуть мати підстави для їх акредитації;

2. у разі відсутності реєстрації Міністерство економіки не подасть відомості про реєстрацію проектів та акредитацію виконавців до органів МЗС, МВС, ДПА, які в свою чергу контролюють їх діяльність, надають певні пільги та привілеї тощо.

Все цс призведе до обкладення податками, митом та до відповідальності виконавців за реалізацію незареєстрованих проектів щодо надання міжнародної технічної допомоги, незадовільного впро­вадження проекту міжнародної технічної допомоги тощо.

Викликає цікавість т акож досвід Російської Федерації щодо порядку надання міжнародної технічної допомоги. На відміну від законодавства України, в якому лише єдиний акт - постанова Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року №153 “Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомо­ги” - регулює питання державної реєстрації проектів (програм) надання міжнародної технічної допомоги, в законодавстві Російської Федерації питання державної реєстрації проектів (програм) надання міжнародної технічної допомоги регулюється аж чотирма нормативно-правовими актами, а саме: Законом РФ від 4 травня 1999 року №95 “Про безпо­воротну допомогу (сприяння) Російській Федерації і внесення змін і

доповнень в окремі законодавчі акти Російської Федерації про податки і про встановлення пільг по платежам в державні позабюджетні фонди у зв’язку зі здійсненням безоплатної допомоги (сприяння) Російській Федерації”, Постановою Уряду Російської Федерації від 17 вересня 1999 року №1046 “Про затвердження порядку реєстрації проектів програм технічної допомоги (сприяння), видачі посвідчень, які підтверджують приналежність засобів, товарів, робіт і послуг до технічної допомоги (сприяння), а також здійснення контролю за її цільовим використанням”, Постановою Уряду Російської Федерації від 5 березня 2001 року № 165 “Про затвердження переліку міжнародних та іноземних організацій, які отримуються платниками податків, гранти (безоплатна допомога) яких, надані для підтримки науки, освіти, культури та мистецтва в Російській Федерації, не підлягають оподаткуванню”, Постанова Уряду Російської Федерації від 15 вересня 2000 року №688 “Про затвердження Правил відшкодування податку на додану вартість, сплаченого за матеріальними ресурсами (виконаними роботами, наданими послугами) виробничого призначення, які використовуються у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), що реалізується в рамках безоплатної допомоги (сприяння) Російської Федерації” звідси вбачається, що це питання врегульоване як слід.

Відповідно до законодавства Російської Федерації процедура реєстрації проектів та програм технічної допомоги введена для до­сягнення таких цілей:

1. Забезпечення державного контролю за діяльністю російських некомерційних організацій, які функціонують за рахунок іноземних донорів (“встановлення відповідності заявлених проектів і програм технічної допомоги національним пріоритетам”).

2. Надання податкових пільг лише тим отримувачам допомоги, які, на думку реєструючого органу, здійснюють корисну діяльність (“про­екти, які відповідають національним пріоритетам”).

З цим пов’язане надання для реєстрації проекту, з-поміж інших документів, зобов’язання органу місцевого самоврядування чи ор­гану виконавчої влади суб’єкта Російської Федерації контролювати цільове використання гранту. Без реєстрації проектів, які викону­ються за рахунок гранту, як проекти технічної допомоги, податкові пільги некомерційним організаціям не передбачені. Іншими словами, некомерційні організації поставлені в таке становище, коли реєстрація необхідна насамперед їм самим. Після реєстрації організацією програм і проектів надання технічної допомоги вона користується пільгами з

подат ку на прибуток, податку на додану вартість, податку на майно підприємства, податку на користувачів автомобільних доріг, податку з власників транспортних засобів, сплаті митних платежів.

Реєстрація проектів міжнародної технічної допомоги здійснюється Комісією з питань міжнародної технічної допомоги, яка створена при Уряді Російської Федерації. Реєстрацію проектів і програм міжнародної технічної допомоги можуть здійснювати як самі донори (грантодавці), так і отримувачі безповоротної технічної допомоги.

У зв’язку з цим слід розглянути три ситуації.

Перша ситуація - коли донор сам реєструє програму чи проект технічної допомоги в усіх своїх грантоотримувачів
Дії донора	Дії некомерцїйної організації
Донор, який надав грант, знає про те, які проекти та програми безповоротної допомоги слід реєструвати. Більше того, на момент подачі в Комісію заяви про реєстрацію своєї програми він вже знає всіх своїх грантоотримувачів, і включив у свою заяву прохання видати цим організаціям посвідчення отримувачів технічної допомоги.	Нєкомерційній організації взагалі не доводиться вживати будь- яких заходів для реєстрації свого проекту в Мінекономіки. їм слід дочекатися, коли їхні організації вишлють посвідчення; прийняти його протягом трьох місяців з дати видачі на баланс (зареєструвати на спеціальному балансовому рахунку); надіслати в податкову інспекцію, яка контролює фінансову діяльність організації повідомлення про отримання посвідчення, що буде слугувати основою для надання організації всіх податкових пільг.
Друга ситуація - донор на момент подачі заявки не знає хто є отримувачем технічної допомоги
Дії донора	Дії некомерцїйної організації
Донор зареєстрував свою програму технічної допомоги у єдиному реєстрі, який веде Мінекономіки Російської Федерації. Але на момент подачі заяви він не знав ще, хто є отримувачем його "технічної допомоги", або з якихось інших причин не вказав цього у своїй заяві на ім'я голови Комісії.	Некомерційній організації доведеться самій звертатися в Мінекономіки із заявою про видачу їй посвідчення отримувача технічної допомоги. Але спочатку слід дізнатися у донора реєстраційний номер і точне найменування проекту чи програми, в рамках якої організація отримала грант, а також зібрати повний пакет документів, які необхідні для реєстрації.

Третя ситуація - програму реєструє сам грантоодержувач
Дії донора	Дії некомерційної організації
Донор взагалі не зареєстрував свою програму технічної допомоги в реєстрі Мінекономіки Російської Федерації.	У цьому разі організації доведеться зібрати всі необхідні документи для реєстрації. До того ж, заява на ім'я Голови Комісії має містити два прохання одночасно: про реєстрацію програми; про видачу посвідчення. Але, якщо в період з 12 травня 1999 року до сьогодні організація отримала декілька грантів від одного і того ж донора, краще в одній заяві просити зареєструвати одразу всі програми, які були профінансовані цим донором за вказаний період. На кожний проект організації буде видане окреме посвідчення технічної допомоги.

Для реєстрації проекту слід донорам або реципієнтам подати до­кументи в Комісію з питань міжнародної технічної допомоги при Уряді Російської Федерації. До таких документів належать:

1. заява від організації-грантоотримувача на ім’я Голови Комісії з питань технічної допомоги про видачу посвідчення, в якому ма­ють бути вказані: донор технічної допомоги; форма, обсяг, вага, номенклатура допомоги, її вартість, мета поставки, отримувач; реєстраційний номер і назва проекту чи програми технічної до­помоги в єдиному реєстрі проектів і програм технічної допомо­ги. У заяві також слід передбачити, що допомога є безоплатною, вказати, що отримувач технічної допомоги зобов’язується не передавати її третім особам, не продавати і не здавати в оренду, перерахувати всіх співвиконавців проекту;

2. зобов’язання органу місцевого самоврядування, на території яко­го знаходиться ваша організація, чи зобов’язання відповідного федерального органу виконавчої влади контролювати цільове використання технічної допомоги;

3. копія договору, угоди, меморандуму, протоколу чи іншого до­кумента, відповідно до якого донор надає технічну допомогу організації;

4. підтвердження державного органу влади країни-донора, міжнародної організації-донора (її керівництва) чи інших

представників у Російській Федерації про те, що надання засобів, товарів, робіт чи послуг здійснюється в рамках безоплатної технічної допомоги;

5. копії установчих документів і свідоцтво про державну реєстрацію отримувача технічної допомоги, завірені нотаріусом;

6. у разі, якщо технічна допомога надається у вигляді устаткування чи інших товарів - специфікація на постачання засобів і товарів у двох екземплярах, завірена на кожній сторінці підписом керівника і печаткою організації-отримувача технічної допомоги.

Також слід зазначити, що всі документи мають подаватися російською мовою. Якщо оригінал документа складений іноземною мовою, то крім нього до Комісії надається його переклад, завірений нотаріусом. У разі коли в організації отримувача є штатний перекла­дач і переклад зроблено ним, то такий переклад може бути завірений підписом керівника і печаткою цієї організації. Подача заяви та розгляд її Комісією і видача посвідчення не обкладається ніяким митом

Розгляд заяви та прийняття рішення Комісією відбуваються в такій послідовності:

1. документи протягом трьох тижнів проходять експертизу, резуль­тати якої обговорюються на найближчому засіданні Комісії, яке відбувається один раз на два тижні;

2. за результатами засідання приймається рішення щодо видачі заявнику чи про відмову у видачі посвідчення отримувача технічної допомоги;

3. у разі прийняття позитивного рішення організація- грантоотримувач повинна протягом трьох місяців з дати видачі посвідчення вчинити такі дії: прийняти на баланс технічну допомогу і зареєструвати на спеціальному балансовому ра­хунку; направити в податкову інспекцію, яка здійснює кон­троль її фінансової діяльності, повідомлення про отримання посвідчення.

4. у разі отримання відмови у виданні організації посвідчення отримувача технічної допомоги організація може виправити виявлені Комісією недоліки поданих документів і знову подати їх на розгляд в Комісію або ж оскаржити це рішення в суді.

Отже, зважаючи на строки, протягом яких здійснюється процеду­ра видачі посвідчення, можна стверджувати, що організація отримає

посвідчення не менш як через два місяці з моменту подачі документів для її реєстрації.

В Республіці Білорусь реєстрація проектів програм міжнародної технічної допомоги здійснюється відповідно до Постанови міністерства економіки Республіки Білорусь від 19 грудня 2003 року №246 “Про затвердження Положення про порядок реєстрації проектів (про­грам) міжнародної технічної допомоги в Республіці Білорусь, а та­кож контролю за її реалізацією”. Погодження проекту міжнародної технічної допомоги здійснює Комісія з питань міжнародного технічного співробітництва при Раді міністрів Республіки Білорусь. Але таке по­годження ще не означає надання митних та податкових пільг отриму­вачу допомоги. Для того, щоб такі пільги отримати, слід зареєструвати проект (програму) міжнародної технічної допомоги в Мінекономіки Республіки Білорусь.

Для реєстрації проекта (програми) міжнародної технічної допо­моги в Мінекономіки РБ отримувач міжнародної технічної допомоги повинен подати:

1. заяву. Форма заяви затверджена Постановою №246;

2. оригінал чи завірену копію проекту (програми). Якщо оригінал проекту (програми) складений іноземною мовою, надається також його переклад, завірений підписом та печаткою отриму­вача;

3. Мінекономіки РБ має право витребовувати від отримувача у письмовій формі додаткову інформацію і документацію, які пов’язані із затвердженням чи погодженням проекту (програ­ми), їх співфінансування, а також завірені отримувачем копії установчих документів і свідоцтва про державну реєстрацію отримувача. Термін для розгляду документів Мінекономіки передбачений у п’ять днів з моменту отримання документів. За необхідності надання додаткової інформації і документації Мінекономіки має право продовжит и строк розгляду заяви. За­конодавством додатковий строк, на який можна продовжити розгляд заяви не передбачений.

Відповідно до Постанови №246 РБ проекти (програми) реєструються на термін їх реалізації. У разі відсутності такого терміну за основу береться термін, зазначений в документах отримувачем. Реєстрація оформлюється управлінням із співробітництва з міжнародними

організаціями і координації технічної допомоги департаменту зовнішньоекономічних відносин Мінекономіки РБ шляхом запису в єдиному реєстрі і видачі отримувачу оригіналу чи копії, завіреної у встановленому порядку, проекту (програми) шляхом відбитку штампа на першому листку із зазначенням дати і номера реєстрації. Крім цього, на кожній сторінці проекту проставляється штамп цього управління Мінекономіки. Також цією Постановою передбачено можливість вне­сення змін у вже погоджений та зареєстрований проект (програму). Якщо такі зміни відбулися, то отримувач в 10-денний термін з моменту внесення змін в уже зареєстрований проект звертається в Мінекономіки із заявою про реєстрацію таких змін. Така реєстрація відбувається в такому ж порядку, що й реєстрація проекту (програми).

Отже, з огляду на неоднозначний підхід до процедури реєстрації проекту (програми) міжнародної технічної допомоги в різних державах, вважаємо за доцільне таку процедуру уніфікувати шляхом прийняття міжнародного договору з цих питань, що полегшить роботу та усуне суперечності у правовому регулюванні.

Державна реєстрація проектів (програм) міжнародної технічної до­помоги також передбачена проектом Закону України “Про міжнародну' технічну допомогу". Так, відповідно до ст. 5 проекту закону проекти (програми) міжнародної технічної допомоги, яку отримує Україна, підлягають обов’язковій державній реєстрації уповноваженим орга­ном у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Державна реєстрація проектів (програм) міжнародної технічної допомоги, яку отримує Україна, є підставою для акредитації виконавців, а також на­дання підтвердження щодо наявності відповідних пільг, привілеїв та імунітетів, передбачених законодавством і міжнародними договорами України, які набули чинності в установленому порядку.

Відповідно до пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року №153 “Про створення єдиної системи за­лучення, використання та моніторингу міжнародної технічної до­помоги” державна реєстрація проектів (програм) є підставою для акредитації їх виконавців, а також надання підтверджень щодо наявності відповідних пільг, привілеїв, імунітетів, передбачених законодавством та міжнародними договорами України.

Відповідно до законодавства виконавцем може бути будь-яка осо­ба (резидент або нерезидент), що має письмову угоду з донором або уповноваженою донором особою та забезпечує реалізацію проекту

(програми). Відповідно постанова Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року №153 “Про створення єдиної системи залучен­ня, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги” передбачає лише порядок акредитації виконавців (юридичних осіб - нерезидентів), щодо виконавців (фізичних осіб - нерезидентів), то в постанові зазначено, що вони підлягають акредитації в установленому законодавством порядку, якого і до сьогодні ще не розроблено. Також певні питання можуть виникати і щодо виконавців-резидентів. Зако­нодавство взагалі не передбачає положень щодо їх акредитації. Тому вбачається за доцільне законодавчо закріпити норму, яка б зазначала, що акредитацію проходять як виконавці юридичні особи, так і фізичні особи, як резиденти, так і нерезиденти, та закріпити єдий підхід до порядку акредитації таких виконавців з огляду на їх індивідуальні особливості як суб’єкта права.

Після реєстрації проекту (програми) надання міжнародної технічної допомоги законодавством передбачено систему спостереження за станом реалізації цього проекту. Така система спостереження в законодавстві дістала назву “моніторинг проектів (програм) з надання міжнародної технічної допомоги”. Проведення моніторингу проектів передбачається пунктами 24-29 постанови Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року №153 “Про створення єдиної системи залучення, викори­стання та моніторингу міжнародної технічної допомоги”. Відповідно до цієї постанови моніторинг проводиться Міністерством економіки України разом із уповноваженими представниками донора (за зго­дою) та бенефіціара. Відповідно до законодавства виділяють два види моніторингу: поточний та заключний. У разі проведення моніторингу під час реалізації проекту (програми) такий моніторинг дістав назву “поточний моніторинг”. І коли моніторинг проводиться на заключному етапі реалізації, він називається “заключний моніторинг”.

Для забезпечення поточного моніторингу реципієнт або у випад­ку, передбаченому законодавством, бенефіціар подає до Міністерства економіки України:

• один раз на півроку картку піврічного моніторингу проекту (програми), завізовану відповідальною особою та підписану керівником реципієнта;

-- копії протоколів засідань наглядових рад та експертних груп, що утворюються для супроводження діяльності за проектом (програмою), якщо це передбачено проектом (програмою);