2. Особливості фахової підготовки зі спеціальності «Облік і аудит»

Глобалізація економіки, впровадження нових технологій в збір і обробку облікової інформації, зміна функціональних зобов'язань і статусу бухгалтерів вимагають, звичайно, і нових підходів до вибору оптимальної системи їх підготовки. Реформуючи її, бажано враховувати все те передове, що накопичено не лише в звітності, але і в зарубіжній практиці.

Первинна освіта

Процес подовження первинної освіти всього населення аж до включення в неї стадії вищої освіти розпочався в країнах-лідерах світу демократії в останній чверті XX століття, поступово охоплюючи дедалі більше держав світу. Як ілюстрацію цієї тенденції, наведемо таблицю з даними щодо очікуваної середньої тривалості первинної освіти громадян кількох розвинених країн (обчислено для дитини, що мала вік 5 років у 1996 р.) (табл. 2).

Таблиця 2

Очікувана середня тривалість первинної освіти громадян розвинених країн

Країна	Середня тривалість первинної освіти, років
Данія	17,1
Іспанія	16,7
Бельгія	16,6
Німеччина	16,5
Франція	16,5
Нідерланди	16,5
Канада	15,1
США	14,8
Англія	14,2
Греція	14,0

На жаль, Україна з її майже десятирічною школою (середня тривалість навчання до отримання атестата - 10,4 року) і недостатнім охопленням дітей дошкільною підготовкою й молоді - вищою освітою, не може претендувати на чільні місця у світі щодо загальної тривалості первинної освіти нових поколінь.

Університетська освіта

Перетворення вищої освіти з виняткового явища і події, яка ще в середині XX століття стосувалася кількох осіб на сотню (у країнах третього світу - на тисячі), на практично обов'язкову стадію соціумізації та підготовки до життя та діяльності в інформаційному і демократичному суспільстві має безліч важливих наслідків, стимулює зміни та інновації.

Радикальні зміни в глобальній економіці за останні три десятиліття підкреслили величезну важливість університетського викладання і досліджень як рухомої сили інновацій в економіці.

Сучасна багаторівнева система вищої освіти, звичайно, взаємопов'язана з особливостями функціонуючих на сьогодні соціально-економічних структур. Вона має основні моделі: англо-американську та західноєвропейську.

Проблема, що стоїть перед університетами, зводиться до їх зміни в такому плані, який дозволив би академічним інститутам робити свій внесок у розвиток економіки, зберігаючи в той же час традиційну відданість духові університетської свободи і незалежного пошуку.

XX століття стало свідком постійно зростаючого попиту на невідчутний капітал у вигляді освіти і досліджень.

Міжнародні нормативи бухгалтерської освіти

У фінансовому світі за останні роки різко активізувались процеси, пов'язані не лише з переходом країн на Міжнародні стандарти обліку та звітності, - паралельно зріс інтерес і до питань міжнародної стандартизації бухгалтерської освіти. Ці питання активно обговорювались на XV Всесоюзному конгресі бухгалтерів (Париж, 1997 р.), на ХХІ конгресі (з’їзді) бухгалтерів Європи (Антверпен, 1998 р.) на різних міжнародних семінарах (в т. ч. що проходив в грудні 1998 р. в Парижі - він повністю був присвячений проблемам підготовки бухгалтерів в країнах з перехідною економікою). І, нарешті, 17-19 лютого 1999 р. в Женеві відбулась значна для бухгалтерів подія. ООН, її Рада по торгівлі і розвитку, Комісія по інвестиціям, технології і суміжних фінансових, питаннях провели сесію Міжурядової робочої групи експертів по міжнародним стандартам обліку і звітності (МСОЗ). Це була вже 16-та сесія даної групи.

Вважається, що ця Міжнародна кваліфікаційна організація для професійних бухгалтерів (МКО) "буде проводити акредитацію національних і регіональних екзаменаційних органів у сфері бухгалтерського обліку, які дотримують встановлені ними стандарти в області освіти, проведення іспитів, кваліфікаційних вимог і професійного досвіду. Дипломи, що будуть видаватись акредитованими органами, матимуть сертифікований знак МКО та свідчитимуть про відповідність глобально визнаним кваліфікаційним вимогам до професійного бухгалтера".

В якості кваліфікаційних вимог виступають:

• загальні знання та навички;

• детальний учбовий план професійної (технічної) освіти;

• кваліфікаційні іспити;

• практичний досвід;

• система безперервної професійної освіти;

• система сертифікації.

На думку експертів, необхідне набуття навичок за чотирма основними профілями:

• інтелектуальна праця;

• робота з людьми;

• робота з інформацією;

• використання інформаційних технологій.

За кордоном розроблені національні і міжнародні стандарти щодо обсягу знань, якими повинен володіти бухгалтер з вищою освітою.

Міжнародні стандарти фінансової звітності і нормативи бухгалтерської освіти та етики розроблені міжнародними професійними організаціями - відповідно Комітетом з міжнародних стандартів обліку і Комітетами з освіти і етики Міжнародної федерації бухгалтерів.

В п. 6 Міжнародного нормативу бухгалтерської освіти № 9, що був прийнятий у липні 1991 р., зокрема, вказано, що професійні бухгалтери зараз виконують обов'язки в складній соціальній, економічній та юридичній сфері, і саме тому розширюється перелік знань, якими вони повинні володіти.

Міжнародні нормативи бухгалтерської освіти охоплюють різноманітні сторони і ступені системи бухгалтерської освіти.

Нормативи передбачають, що за спеціальністю "Бухгалтерський облік" в коледжі або університеті необхідне засвоєння наступних основних дисциплін:

• фінансовий облік;

• управлінський облік;

• інформаційні технології;

• аудит;

• оподаткування;

• фінанси підприємств.

Для підготовки кваліфікованого спеціаліста в сфері бухгалтерського обліку у навчальному плані відповідно до міжнародних нормативів має також бути передбачено вивчення в якості додаткових дисциплін, таких як економіка, право, математика і статистика, етика, управління.

Навчання за спеціальністю "Бухгалтерський облік" завершується тестуванням на професійну компетентність.

В Міжнародному нормативі бухгалтерської освіти № 9 (п. 15) вказано, що програми навчання обліку повинні розвивати у студента розуміння суті і ролі обліку, а це потребує знання історичної і етичної перспектив розвитку бухгалтерської професії, а також теоретичних основ обліку.

В останні 15-20 років XX ст. країни-лідери ставили перед собою завдання вивести на рівень вищої освіти практично всіх представників нових поколінь. Єдиним прийнятним засобом для цього стало поглиблення процесу професіоналізації післясередньої освіти, зокрема, створення нових видів закладів, що неминуче опинилися на межі між школою і традиційними ("високоякісними") закладами вищої освіти.

Наслідком вказаних процесів стала необхідність удосконалення міжнародної стандартної класифікації освітніх рівнів (МСКО) (рис. 1).

Новий поділ системи освіти на стадії краще пристосований до сучасного стану навчання й підготовки, що молодь отримує після завершення програм середньої освіти.

Чи не найбільше нововведення - визнання високої суспільної цінності професіоналізованих програм вищої освіти бакалаврсько-магістерського рівня. Формально вища освіта варіантів 5А (академічна) і 5В (професійно орієнтовна) вважається "однаково вищою".

6	Другий етап вищої освіти (післямагістерський рівень)
5	Перший етап вищої освіти 5А - теоретичні програми, що готуються до наукової чи еквівалентної праці 5В - професіоналізовані програми вищої освіти
4	Післясередня, невища освіта
3	(Другий етап) середня освіта
2	Перший етап середньої освіти чи 2-й етап базової освіти
1	Початкова освіта 1-й етап базової освіти
0	Освіта, що передує 1-му рівню

Рис. 1. Версія "Міжнародної стандартної класифікації освіти - МСКО"

Також потрібно відмітити, що для детальнішого порівняння, оцінювання і визначення зарубіжних "освітніх класифікацій" (порівняно недавній міжнародний термін, що охоплює всі види офіційних документів про виконання навчальних програм) для рівня 5 ЮНЕСКО використовуватиме два додаткові параметри:

• сукупна тривалість навчання;

• національний ступінь і структура кваліфікації;

Слід звернути увагу на те, що у новій класифікації рівень (чи "ступінь") 6 перевищує магістерські програми і передбачає проведення оригінальних наукових досліджень чи конструкторських робіт, які дають змогу отримати згодом докторський ступінь ("доктор філософії" чи еквівалент).

Хто і як повинен навчати бухгалтерській справі

Якщо розглядати бухгалтерський облік як наукову дисципліну, то підготовка облікових працівників повинна здійснюватись в навчальних закладах середнього і вищого рівня. Світова практика свідчить, що за останнє десятиріччя XX ст. бухгалтерська освіта все більше перейшла в престижні університети і вищі навчальні заклади Англії, Німеччини, США, Франції. В багатьох країнах з розвинутою ринковою інфраструктурою дипломовані бухгалтери проходять 2-3 тижневе підвищення кваліфікації в престижних навчальних закладах і провідних аудиторських фірмах. Для всіх розвинених країн світу в XX ст. характерна наступна тенденція в бухгалтерському обліку - обов'язковість знання бухгалтерського обліку для всіх осіб, які хочуть займатися підприємництвом, менеджментом, які вже мають інженерну, медичну, сільськогосподарську, юридичну або іншу освіту.

Це питання є важливим, оскільки отримання базової освіти і поява внаслідок цього можливості професійно працювати бухгалтером є початковим етапом в освоєнні бухгалтерської професії. Питання підготовки і перепідготовки бухгалтерів повинні знаходитися сьогодні у підпорядкуванні і під контролем держави.

На сьогодні зберігся старий підхід до підготовки бухгалтерів та їх навчання: викладення матеріалу на лекціях і подальше його обговорення на семінарських заняттях. Таке навчання є не зовсім правильним, адже теоретичне освоєння матеріалу більшою мірою повинно відбуватися самостійно, шляхом вивчення підручників, посібників. Лекції необхідно читати з проблемних питань. Щоб підготувати бухгалтера, потрібно дати йому практичні навички роботи. Це досягається як через тестування його знань по темах, проблемах, вирішення ситуаційних практичних завдань, так і, звичайно ж, через практичну роботу в бухгалтерії.

Бухгалтерський облік легко перетворити на рутину і схоластику як при навчанні, так і на практиці. Тому сучасний навчальний процес підготовки облікових кадрів повинен розкрити студенту логічність і послідовність бухгалтерського обліку, його методику, творчі можливості професії. Вони поширюються не тільки на безперервний розвиток та удосконалення системи бухгалтерського обліку як науки і практики, його прийомів і методів, але й на постійне дослідження тих глибинних економічних і соціальних процесів, які формуються і узагальнюються в обліковій інформації.

Зміни підходу до навчання пов'язані також з приходом до вузів нових спеціалістів. Без утримання працюючих і залучення нових висококласних спеціалістів нереально забезпечити підготовку бухгалтерів, адекватну ринковій економіці.

Підготовка бухгалтерів в деяких країнах світу

Підготовка бухгалтерських кадрів в колишньому СРСР

До революції 1917 р. бухгалтерська професія в Росії тільки починала розвиватись. На деяких курсах з вивчення економіки почали викладати ази бухгалтерської справи. Навчання облікових працівників велося переважно в комерційних училищах та на комерційних курсах і носило загальну назву комерційної освіти.

Жовтнева революція 1917 р. докорінно змінила зміст бухгалтерського обліку. Вимагалося, використовуючи те позитивне, що було в комерційній освіті дореволюційної Росії, знайти нові форми навчання облікових працівників, які б відповідали новому змісту їх діяльності.

На декілька років, після перехідного періоду 1918-1921 років, бухгалтерська справа в Росії взагалі зникла з виробничо-суспільного життя . В країні в цей час робилися спроби взагалі відмовитись від використання грошей. Однак, внаслідок цього й були введені різні форми облікового контролю, і ті спеціалісти, які отримали будь-яку бухгалтерську підготовку в дореволюційний період, були направлені до інших країн для оволодіння сучасними методиками бухгалтерської справи. В країні почали перекладати літературу з цієї тематики, особливу увагу приділяючи працям німецьких вчених, передусім Е. Шмаленбаха.

Ректором першого МДУ, одним із засновників радянської освітньої системи, організатором та ректором одного з перших вищих навчальних закладів країни - Московського фінансово-економічного інституту Наркомфіну РРСФР, відкритого у березні 1919 р., був Дмитро Петрович Боголепов (1885-1941).

В 20-х роках XX ст. професійна спілка радянських торгових службовців почала створювати в великих торговельно-промислових і адміністративно-культурних центрах масові державні курси підготовки облікових працівників. Своєю зразковою роботою вони сприяли швидкій ліквідації приватних курсів, які розповсюдилися на той період, заклали фундамент масовій підготовці облікових працівників, державних контролерів, здатних перетворити бухгалтерський облік на засіб покращання економіки підприємств.

Оскільки підготовка облікових кадрів не була прямою функцією професійної спілки радторгслужбовців, курси невдовзі були передані особливій громадській організації - Об'єднанню працівників обліку - ОПО, що виникло невдовзі. її діяльність скеровувалася по державній лінії - Народним комісаріатом робітничо-селянської інспекції, а по суспільній - ВЦРПС (Всесоюзна Центральна Рада професійних спілок).

До 1930 р. ОПО мало курси майже у всіх великих містах, було підготовлено для народного господарства сотні тисяч облікових працівників.

Почали відкриватись курси підготовки та підвищення кваліфікації облікових працівників Оргбуду, перетворені потім на Всесоюзне об'єднання "Союзоргучет". В 1926-1930 роках у багатьох містах ці організації проводили курси з вивчення копіробліку, який для того часу був передовим методом.

З 1930 р. в системі "Союзоргучет" (пізніше - Управління підготовки кадрів облікових працівників ЦСУ СРСР) (далі - УПК), були створені навчально-курсові комбінати для підготовки рахівників та бухгалтерів.

Незважаючи на позитивні наслідки наукової та практичної інтеграції із західною обліковою думкою в 20-х роках XX ст., після того, як в 1931 р. спеціально призначений судовий орган засудив О.М. Ґалаґана за "застосування шкідливих буржуазних бухгалтерських теорій і практичних підходів", зв'язок із західними колегами було розірвано. Таким чином, в обліковій сфері було встановлено "залізну завісу".

В Радянському Союзі облікові кадри готували в вузах і технікумах.

Значна робота з підготовки облікових кадрів проводилась після Вітчизняної війни. Обліково-економічні факультети були створені у Ростовському, Казанському, Іркутському, Київському і Ташкентському фінансово-економічних інститутах, а також в Одеському кредитно-економічному інституті. Поширювалась заочна підготовка бухгалтерів-економістів, яку вели Всесоюзний заочний фінансово-економічний інститут, Всесоюзний заочний інститут радянської торгівлі та Московський заочний статистичний інститут.

З 1950 р. навчальна мережа УПК почала масову підготовку кадрів механізованого обліку. Було підготовлено: 7,5 тис. операторів по експлуатації клавішно-облікових та перфораційно-облікових машин; 3,6 тис. інструкторів-операторів, організаторів машинорахівних бюро та станцій, 5 тис. механіків з ремонту клавішно-облікових та перфораційно-облікових машин. Крім того, в навчальній мережі підвищили свою кваліфікацію 5 тис. працівників механізованого обліку.

В 1954/55 навчальному році тільки на денних факультетах та відділеннях на спеціальності "Бухгалтерський облік" навчалися 4,7 тис. студентів та було випущено понад 1,3 тис. молодих спеціалістів. У ряді вузів були створені вечірні відділення для підготовки бухгалтерів-економістів без відриву від виробництва. У заочних вузах займалося в цьому році понад 10,4 тис. студентів, а на вечірніх відділеннях - 0,8 тис.

На 1957 р. мережа УПК складалася з 48 навчальних закладів, організаційно керуючих курсами облікових працівників на території окремих республік, країв, областей або ряду областей (міжобласні навчальні комбінати), у всіх республіканських, крайових та обласних центрах. Комбінатам підпорядкувались 70 рахівничо-бухгалтерських шкіл, 60 навчальних філій та 99 навчальних пунктів.

Міжвідомчі курси УПК ЦСУ СРСР готували рахівників, бухгалтерів, старших бухгалтерів (в обмеженому масштабі) і кадри механізованого обліку для промисловості, будівництва та сільського господарства, здійснювали підвищення кваліфікації облікових працівників всіх категорій та механізаторів обліку.

Торгівля та залізничний транспорт мали свою розгалужену курсову мережу і системою УПК ЦСУ СРСР майже не обслуговувалися.

Після прийняття в 1965 р. Плану економічних реформ, в якому відновлювались критерії прибутку, все ширше і наполегливіше поширювались думки щодо необхідності підвищення кваліфікації облікових працівників.

Можна сказати, що у перші два післявоєнні десятиріччя найголовнішим було підвищення методичної роботи, вдосконалення якості викладання, покращання якості навчальної літератури, посилення творчої співдружності кафедр бухгалтерського обліку з підприємствами.

В ці роки успішно функціонувала державна система підготовки облікових працівників нижчої та середньої ланки. Саме ці категорії спеціалістів готувалися в технікумах, де вивчалися ази бухгалтерії, прийоми та способи обліку, техніка обліково-обчислювальної роботи. Значне місце в підготовці бухгалтерів відводилося заочній формі, яка дозволяла забезпечити зростаючі потреби народного господарства в бухгалтерських кадрах. Розвиток бухгалтерської професії в радянський післявоєнний період пов'язаний з подальшою уніфікацією та стандартизацією навчальних програм, створення мережі перепідготовки через ЦСУ СРСР.

В 1960 р. в складі кафедр бухгалтерського обліку працювало 12 професорів та докторів наук, 135 доцентів та кандидатів наук. В 1970 р. їх кількість відповідно збільшилась до 30 та 330.

Підготовкою облікових працівників вищої кваліфікації в 1972 р. займались 106 вузів (16 університетів, 30 економічних, 11 технічних та 49 сільськогосподарських вузів).

Зміни в економіці після 1985 р. потребували від спеціалістів додаткових знань. Знань тільки з бухгалтерського обліку стало недостатньо для грамотного ведення бухгалтерії. Оподаткування, фінансовий контроль, право та багато іншого стали предметом вивчення та використання в практичній діяльності. У зв'язку із розширенням меж професійної діяльності виникла гостра потреба отримання додаткових знань. Питання підготовки та перепідготовки бухгалтерів виступають нагальною потребою.

Країни Східної Європи

Стан справ в сфері викладання обліку у Східній Європі служить дзеркальним відображенням стану бухгалтерських справ в цілому. При плановій економіці існувала добре розвинена і відносно ефективна система навчання бухгалтерів, необхідних для обслуговування державної системи управління. На університетських факультетах бухгалтерський облік і суміжні предмети, такі як статистика і прикладна економіка, викладалися невеликій кількості студентів, яких по закінченню навчання направляли працювати бухгалтерами в державні установи і на державні підприємства. Більша частина бухгалтерів готувалася в професійно-технічних училищах, де наголос робився на вміння складати бухгалтерські та статистичні звіти, потрібні центральним органам управління. Була широко розповсюджена практика навчання на робочому місці: більшість з тих, хто працював головним бухгалтером на державних підприємствах, починали свій шлях з молодших посад. Ця система втратила свою актуальність, оскільки ефективність її результатів виявилася сумнівною в усіх країнах.

На сьогодні викладачів бухгалтерської справи достатньо, але вони, на жаль, володіють знаннями і досвідом викладання бухгалтерського обліку у тому вигляді, в якому він застосовувався в умовах планової системи. Той, хто володіє знаннями обліку, в умовах ринкової економіки, частіше за все прагне використати свої знання не на викладацькій посаді, а на роботі, яка приносить більші доходи. Становище ускладнюється хронічним дефіцитом коштів, що виділяються для фінансування університетів у Східній Європі.

Підготовку кадрів здійснюють, головним чином, західні бухгалтерські фірми при підтримці уряду.

Найактивнішими учасниками тут є Великобританія і Франція, за якими йдуть Німеччина і Нідерланди. Одним з основних інструментів в цій суперечці за право насаджувати власну облікову систему в інших країнах є організація навчання, яке надається безкоштовно або значною мірою фінансується державою. Заняття досить рідко проходять місцевою мовою.

Підготовка кадрів, що здійснюється західними фірмами в Східній Європі, характеризується впровадженням багатьох недоліків обліку Західної Європи. Зокрема, увага акцентується на короткостроковій перспективі і наголос робиться на використанні конкретних правил за рахунок вивчення загальних принципів.

Компоненти, яких не вистачає у навчанні бухгалтерів, повинні доповнювати університети. Проте університети Східної Європи відчувають проблеми, характерні для економіки Східної Європи в цілому, найсерйознішими з яких є нестача кваліфікованих кадрів, досить низький рівень окладів і хронічний брак грошових та інших ресурсів.

Країни Західної Європи

Підготовка бухгалтерів в країнах Західної Європи характеризується певною неоднорідністю. До бухгалтерської справи існують принаймні чотири різних підходи:

• Англійська модель

основою її є сильна і відносно незалежна організація бухгалтерської справи, де кожний бухгалтер звик користуватися своїми професійними знаннями і "здоровим глуздом" при вирішенні складних питань, переслідуючи кінцеву мету надання "правильної і актуальної картини" стану підприємства

• Французька модель

заснована на централізованому управлінні відносно залежними і поступливими бухгалтерами (наприклад, порівняно з Великобританією). Однією з основних рис є обов'язкове використання національного плану рахунків як в промисловості, так і в торговій справі

• Німецька модель

в основу її покладено діяльність не чисельних, але високоосвічених бухгалтерів, яким притаманне провадження в життя і тлумачення принципів обліку, закріплених законодавством

• Голландська модель

частково аналогічна до німецької (в її основу покладена діяльність небагатьох високоосвічених бухгалтерів), однак джерелами облікових принципів для голландських бухгалтерів виступає не законодавство, а підприємницька економіка

Існує більше 20 структур бухгалтерської справи, в кожній країні є свій власний професійний орган.

Відсутність централізованої організації бухгалтерської справи має два основні наслідки, які впливають на навчання бухгалтерів: відсутність координації і акцент на специфіці країни, коли в більшості країн Західної Європи в рамках навчання бухгалтерів наголос робиться на закони і практику конкретної держави. В програмах іспитів основна увага приділяється національним: законам та стандартам в сфері обліку, податковому законодавству і практиці, правилам проведення ревізії тощо.

Основною метою кваліфікаційних іспитів в кожній країні є видача кваліфікаційних свідоцтв, які дають право працювати бухгалтером в цій країні. Кваліфікаційні свідоцтва підтверджують знання бухгалтерів в сфері обліку, ревізійної діяльності, податкового законодавства і законодавства про компанії, що діють в країні.

Атестаційні іспити присвячені перевірці рівня знань кандидатів. Кількість правил (положень, законів, стандартів в області бухгалтерського обліку) в останні роки значно зросла, що викликано зростаючою складністю ділового життя (включаючи міжнародний аспект); зусиллями з гармонізації в рамках ЄС; заходами, що вживаються регулюючими органами у зв'язку з використанням нетрадиційних методів обліку.

У Директиві ЄС № 8 визначаються мінімальні вимоги до кваліфікації осіб, які мають право проводити ревізію компанії. Ці вимоги охоплюють такі питання, як предмет перевірки, практичний досвід і незалежність. Наприклад, дається такий основний принцип: "Право проводити ревізію може надаватися тільки тим фізичним особам, які мають повну середню освіту, закінчили курс теоретичного навчання, пройшли практичну підготовку і склали іспит на професійну компетентність, що відповідає рівню випускних екзаменів у вищому навчальному закладі, і який організується або визнається державою". В статті 6 перераховується мінімум дисциплін, які підлягають вивченню. Він налічує 19 дисциплін.

При розгляді системи підготовки бухгалтерів в Західній Європі слід розглянути три ситуації.

1. Особи, які одержують кваліфікаційні посвідчення, не мають університетської освіти. У багатьох західноєвропейських країнах, (Бельгія, Великобританія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Франція і Швейцарія), можна одержати кваліфікаційне посвідчення бухгалтера, не маючи університетського диплому. Разом з тим кількість тих, хто одержує кваліфікаційні посвідчення, але не має університетської освіти, в останні роки помітно знизилась.

2. Особи, які одержують кваліфікаційні посвідчення, мають вчені ступені, однак в галузях, не пов'язаних з бухгалтерським обліком, наприклад, з історії або природничих наук (Великобританія, Ірландія).

3. Особи, які одержують кваліфікаційні посвідчення, мають вчені ступені у пов'язаних з бухгалтерським обліком галузях, таких як бізнес або економіка, які, як правило, включають: бухгалтерський облік, ревізійну діяльність, питання, пов'язані з оподаткуванням (Німеччина, країни Скандинавії).

Університети традиційно покликані забезпечити задоволення потреб суспільства в цілому, а не тієї чи іншої групи виробників; підготувати студентів до життя взагалі, а не лише до початку їх трудової діяльності; навчити всебічно розбиратися в проблемах, не обмежених вузькими рамками.

В цілому університети є консервативними установами, в яких процес реформ може тривати не один десяток років і навіть не одне покоління. Однак, окремі навчальні заклади доклали досить енергійних зусиль до того, щоб забезпечити підготовку бухгалтерів, які б відповідали умовам їх країни, що змінилися.

Університети є національними навчальними закладами, навчання в яких ведеться за навчальними програмами, орієнтованими на національну специфіку. Міжнародний аспект додається до програм не у всіх закладах і не для всіх студентів. Основні принципи, що застосовуються в рамках навчання обліковим дисциплінам, як правило, є принципами, розробленими тим або іншим видатним теоретиком, ідеї якого переважають в теорії бухгалтерського обліку в даній країні (наприклад, Е. Шмаленбаха в Німеччині, Дж. Дзаппи в Італії, Т. Лімперга в Нідерландах).

В сфері університетської освіти основний імпульс для змін забезпечує Європейське Співтовариство, яке вже здійснює ряд програм в сфері вищої освіти, найважливішою з яких є програма дій ЄС по забезпеченню мобільності студентів університетів - "Еразмус" - на честь видатного європейського вченого XVI ст.

В кінці 90-х років XX ст. було прийнято рішення про надання бухгалтерам, які одержали кваліфікаційне посвідчення в одній з держав-членів ЄС, право працювати в іншій державі-члені ЄС після складання спеціального іспиту з права і мови цієї держави.

ЄС швидко відреагувало на розвал соціалістичного табору, розробивши ряд програм для допомоги країнам Східної Європи. Відповідною програмою серед університетів є Трансєвропейська програма мобільності для студентів університетів "Темпус". По суті вона є продовженням програми "Еразмус".

Метою програми "Темпус" є сприяння розвитку системи вищої освіти і професійної підготовки в країнах Центральної і Східної Європи. В 1992 р. програма охоплювала Албанію, Болгарію, Угорщину, Латвію, Литву, Польщу, Румунію, Словаччину, Хорватію, Чехію, Естонію.

Греція

В Греції професія бухгалтера розвивалась не так, як в інших країнах Європи. Звання "кваліфікований бухгалтер-аудитор", яке в буквальному перекладі з грецької звучить як "бухгалтер, який поклявся", стосується членів ООБ - Офіційної організації бухгалтерів, що є єдиною уповноваженою організацією, якій дозволено проведення аудиторських перевірок (хоча на сьогодні уряд і переглядає її монополістичний стан). Заснована в 1955 р., вона одночасно є і професійним органом, і бухгалтерською фірмою, в якій нараховується близько 6000 членів і співробітників. Комітет з управління ООБ призначається урядом Греції. Кожен член ООБ діє як окрема фірма, яка має повну незалежність при проведенні аудиторських операцій.

Данія

Після прийняття в 1909 р. закону про надання аудиторам відповідних повноважень в Данії почали існувати два типи кваліфікації облікових працівників: державний контролер та зареєстрований контролер.

Кваліфікація державного контролера в Данії відповідає рівню «Професійний Бухгалтер» в США і присвоюється після отримання претендентом ступеня магістра у відповідних теоретичних науках, наступної трьохрічної професійної практики та складання випускного іспиту в Міністерстві торгівлі, і дозволяє проводити аудит будь-яких компаній. Державні контролери здебільшого добровільно вступають до провідної професійної Організації державних контролерів (ОДК), яка є впливовим органом. Старші члени цієї організації все частіше стають членами урядових комітетів, що займаються переглядом законів про бухгалтерію та аудит.

Зареєстрований контролер входить до професійної Організації зареєстрованих бухгалтерів-аудиторів (ОЗБА). Ця кваліфікація надається після отримання ступеня бакалавра і трьохрічної практики. Цим спеціалістам, на відміну від державних контролерів, не дозволяється проводити аудит багатоструктурних компаній.

Італія

Найближчим часом Італію очікує реформа в структурі бухгалтерських професій. Але поки що особи лише двох професійних звань мають право займатися бухгалтерським обліком - бухгалтери та доктори комерції, відмінності між якими носять більше історичний, ніж змістовний характер. Порядок отримання цих звань наступний (рис. 2).

Диплом про закінчення школи бізнесу; 3 роки відповідної практики; Складання іспитів	Бухгалтер і комерційний оцінщик	Офіційна реєстрація в державних органах	Отримання прав на ведення професійної практики	Однакові права та обов’язки
Тривале навчання, яке закінчується спеціальним чотирирічним курсом з випускними іспитами університетського рівня	Доктор комерції

Рис. 2. Порядок отримання бухгалтерських звань в Італії

Бухгалтери і доктори комерції об'єднані в різні професійні організації. Так, бухгалтери об'єднуються в місцеві Колегії, яких в Італії функціонує близько 100 і які призначені для здійснення контролю за діяльністю своїх членів.

Докторів комерції об'єднує Орден докторів комерції, входження до якого не вимагає від її учасників практичної підготовки, який є місцевою організацією і яких в Італії також близько 100.

Варто зауважити, що в Італії обліковці зазвичай не входять до штату компаній, а здійснюють свою діяльність як незалежні експерти, що несуть особисту відповідальність за результати своєї роботи. Практикуючі бухгалтери не мають права займатися іншими видами діяльності, а аудитори не можуть займатися бухгалтерською практикою. В країні існують 2 самостійні професії - бухгалтера і аудитора, і італійським економістам доводиться обирати між діяльністю незалежного бухгалтера і роботою у великих аудиторських фірмах.

Канада

Канадські університети позитивно відзиваються на дослідницькі проблеми. Вища школа Канади може пишатися високою якістю університетської освіти, яка зберігається навіть в умовах жорстких обмежень в фінансуванні поточної і дослідницької діяльності: професорський склад канадських університетів за останні десятиліття XX ст. значно збільшив інтенсивність публікацій, частіше заявляє про нові відкриття і розширює партнерську діяльність з приватним сектором.

Не можна обійти увагою явно недостатнє фінансування дослідницької діяльності в сфері гуманітарних і суспільних наук, але ж такі дослідження набувають важливого значення для реалізації переваг економіки знань.

Скорочення державного фінансування на університети в Канаді має й інші негативні наслідки - зокрема підвищення плати за навчання. В Онтаріо плата за навчання у співвідношенні з витратами на поточну діяльність університетів зростає з кожним роком.

Адміністрація провінцій і університети домовились про необхідність реалізації програми видачі кредитів студентам за умови, що повернення кредитів буде співвіднесене з рівнем доходів випускників після закінчення ними навчального закладу.

Китай

Китай - країна, освітня система якої має двотисячолітню історію (перший імператорський коледж був створений в 124 р. до н.е.), пов'язану із вченням знаменитого філософа Конфуція. Лише в 1862 р. були проведені перші реформи вищої освіти, що порушили старі традиції і повинні були сприяти розвитку науки та економіки. З'явилися перші технічні коледжі, які спочатку призначалися тільки для навчання військових.

Підготовка бухгалтерів здійснюється у вищих та середніх навчальних закладах, контингент студентів постійно зростає, ведеться підготовка аспірантів з отриманням ступеню магістра і доктора. Для підвищення якості підготовки спеціалістів звертається увага на вдосконалення послідовності вивчення спеціальних дисциплін і нагромадження практичного досвіду. У ВНЗ країни спостерігається два підходи до вивчення спеціальних дисциплін з обліку. По-перше, продовжується викладання дисциплін, запозичених з досвіду колишнього СРСР ще в 50-х рр., з деякими змінами їх змісту. Крім того, введено нові дисципліни: використання ЕОМ в бухгалтерському обліку; фінансовий облік в західних країнах; облік собівартості; управлінський облік; бухгалтерський облік в компаніях зі змішаним капіталом. Другий підхід до вивчення спеціальних дисциплін має на меті суттєву зміну змісту основних навчальних курсів і обмеження введення нових навчальних дисциплін.

На першому курсі коледжу студенти за спеціальністю "Бухгалтерський облік" вивчають загальноосвітні дисципліни, а з другого курсу – профілюючі. Багато дисциплін вивчають протягом 20-22 тижнів. Зміст початкових курсів бухгалтерського обліку аналогічний до таких же в західних університетах. На сьогодні в деяких вузах навчальний рік складається з двох основних семестрів і третього додаткового, коротшого, спеціально виділеного для факультативних дисциплін, адже з другого курсу всі дисципліни поділяються на обов'язкові і факультативні.

Зараз у викладанні використовується евристичний метод, при якому лектор викладає основні, найскладніші питання теми з тим, щоб виховувати у студентів здатність до самостійної роботи.

В 1983 р. Міністерство фінансів Китаю провело нараду з проблем перебудови викладання бухгалтерського обліку, де було вирішено замість декількох дисциплін встановити одну спеціальність "Бухгалтерський облік" та готувати спеціалістів широкого профілю, збільшити кількість факультативних дисциплін і продовжувати роботу з удосконалення змісту спеціальних дисциплін. Змінена пропорція між годинами, що відводяться на лекції і на самостійну роботу: раніше вона була 1:1, тепер 1:2, скорочена кількість обов'язкових і збільшено число факультативних дисциплін.

Куба

Підготовку бухгалтерів в республіці Куба проводить ряд університетів. Протягом 1982-1983 навчального року вища школа Куби перейшла на новий навчальний план, який орієнтувався на підготовку спеціалістів широкого профілю. Зокрема, економістів для народного господарства почали готувати за двома напрямками: "Бухгалтерський облік", за спеціалізацією "Бухгалтерський облік і фінанси" та "Економіка", за спеціалізацією "Планування матеріального виробництва" і "Планування сервісу". Перелік дисциплін в новому навчальному плані збільшився з 29 до 37. Було поглиблено підготовку з бухгалтерського обліку, зокрема, введено ускладнений курс бухгалтерського обліку, а також вивчення актуальних проблем його організації.

На Кубі після навчання студентів запроваджено проходження практики на підприємствах. Крім того, передбачено заключну практику, програма якої включає вивчення організації обліку окремих видів господарських засобів, витрат на виробництво і калькулювання продукції та послуг, аналіз господарської діяльності тощо.

Після закінчення навчання студенти пишуть дипломні роботи, орієнтовані на вирішення як теоретичних, так і практичних питань організації бухгалтерського обліку і фінансів. Частину робіт студенти виконують на замовлення підприємств і організацій.

Люксембург

В 1984 р. було встановлено кваліфікацію Ревізора підприємства, що відповідає посаді кваліфікованого аудитора в інших країнах. Для того, щоб обійняти посаду, необхідно закінчити університет, пройти трьохрічний курс практичної підготовки і скласти певні іспити. Кваліфіковані аудитори з інших країн ЄС також можуть бути допущені до роботи в країні після перевірки їх знань з законодавства, податків і стандартів, що діють в Люксембурзі. Після отримання дозволу в Міністерстві юстиції кожен аудитор стає членом Інституту ревізорів підприємств (ІРП) - професійної організації, до функцій якої входить здійснення контролю за діяльністю аудиторів.

Німеччина

В 1931 р. Уряд Німеччини змусив німецькі компанії проводити аудиторські перевірки, здійснювати які можуть лише кваліфіковані аудитори. Так, в Німеччині з'явилась нова професія - кваліфікований аудитор.

Отримати звання кваліфікованого аудитора в Німеччині дуже важко. Передусім необхідно мати відповідну освіту (близько 75 % претендентів на отримання звання кваліфікованого аудитора мають науковий ступінь в бізнесі і бухгалтерській справі та 5 років професійної практичної підготовки). Після цього потрібно скласти 7 письмових іспитів, на кожен з яких відводиться від 4 до 6 годин; скласти двохгодинний усний іспит комісії з 8 університетських професорів.

Кваліфіковані аудитори мають свої професійні організації. В 1932 р. вони самостійно об'єднались в професійну організацію, так званий Інститут кваліфікованих аудиторів (ІКА). З 1961 р. під керівництвом Міністерства економіки діє Орган господарюючих контролерів (ОГК) - офіційний орган для контролю за діяльністю аудиторів, який займається реєстрацією всіх аудиторів країни. Крім того, існує добровільна Асоціація кваліфікованих аудиторів (АКА).

Сьогодні в Німеччині діють також 41 тис. професійних податкових консультантів. Після 3 років практичної підготовки для отримання посади професійного податкового консультанта необхідно скласти менш серйозні іспити, ніж для отримання звання КА.

Португалія

В Португалії існує чітке розмежування між бухгалтерською і аудиторською професіями. Працівники бухгалтерської сфери, відомі як технічні спеціалісти з бухгалтерії, повинні мати вищу юридичну і економічну освіту і пройти реєстрацію в Міністерстві фінансів. Аудитори, відомі як офіційні ревізори, реєструються в Міністерстві юстиції.

Представників бухгалтерської професії об'єднують різні професійні організації: Асоціація технічних спеціалістів з бухгалтерії Португалії, Португальське товариство бухгалтерів, яке є найстарішим в країні (було утворено в 1930 р.), і Португальська асоціація бухгалтерських працівників.

Росія

Влада Російської Федерації постановою від 12 серпня 1994 р. № 940 "Про затвердження державного загальноосвітнього стандарту вищої професійної освіти" затвердила державний освітній стандарт вищої професійної освіти. Основна вимога стандарту - три етапи вищої освіти, кожний з яких передбачає навчання протягом двох років (чотири семестри). Загальний термін навчання складає шість років (дванадцять семестрів).

Система підготовки облікових кадрів в Росії має три рівні (рис. 3).

1 . Курси бухгалтерів		Базова підготовка рахівників і молодших бухгалтерів
2. Технікуми		Підготовка бухгалтерів і старших бухгалтерів
3. ВНЗ		Підготовка головних бухгалтерів і бухгалтерів-аналітиків
		Ліценціат (2 роки)	Має чисто професійну підготовку, що дозволяє йому виконувати всю необхідну облікову роботу на різних підприємствах
		Бакалавр (2 роки)	Отримує підготовку, що дає йому можливість обіймати посади, які потребують високої кваліфікації в галузі обліку, контролю і аналізу
		Магістр (2 роки)	Отримує підготовку, що дає можливість працювати на всіх посадах аудиторської фірми. Цей ступінь дає можливість звільнення від атестації на право займатись аудиторською діяльністю.
4. Підготовка дипломованих бухгалтерів-аудиторів

Рис. 3. Рівні та етапи підготовки фахівців з обліку в Росії

Сертифікація бухгалтерських кадрів в Росії класифікується чотирма рівнями:

І - бухгалтер-рахівник;

II - технік-бухгалтер;

III - бухгалтер-економіст;

IV - професійні бухгалтери-аудитори.

Навчальні плани бухгалтерів-економістів містять 28% предметів загальної освіти, 32% - економічних предметів та 40% - бухгалтерських предметів.

Багаторівнева система освіти - нова проблема для Росії, що виникла в кінці 80-90-х років XX ст. Початок ринкових перетворень в цій країні, розвиток відносин із зарубіжними партнерами, можливість виїзду за кордон, в тому числі для отримання освіти або отримання роботи - все це, разом узяте, надало можливість ознайомитися із новими формами освіти, зокрема з системою бакалавріату та магістратури, аналогам якої до цього часу не було.

Одночасно з цим почався процес формування приватних навчальних закладів різних рівнів, в тому числі і таких, що дають диплом бакалавра та магістра спеціалістам різних професій, і, передусім - економістам. Головною особливістю таких закладів є їх орієнтація на зарубіжні навчальні програми з різних рівнів.

До початку 90-х років XX ст. виникли проблеми як з працевлаштуванням випускників вузів, так і з організацією навчальної практики. Особливо гостро постає проблема цінності дипломів, отриманих у сучасній освітній системі.

Сутність не в формальному включенні нових навчальних дисциплін та програм, і головне - високому професійному рівні професорів та викладачів. В будь-якій країні світу навчальні заклади мають різний якісний склад - від визнано високої якості (елітарні навчальні заклади) та достатньо доброго до менш якісного.

Одним з історичних попередників Фінансової академії при Уряді РФ був Московський кредитно-економічний інститут Держбанку СРСР.

Аспірантура в цьому вузі включала трьохрічний курс. Протягом першого курсу вивчалася політична економія (за "Капіталом" К. Маркса та працями В.І. Леніна; філософія, яка тоді включала два розділи - історичний матеріалізм та діалектичний матеріалізм; вища математика та іноземна мова на вибір).

В роки Великої Вітчизняної війни МКЕІ був евакуйований. Потім він об'єднався із Московським фінансово-економічним інститутом та став називатися Московським фінансовим інститутом (МФІ), який і став попередником Фінансової академії.

У вересні 1946 р. було створено Московський фінансовий інститут (МФІ), директором якого став М.М. Ровинський.

В новому інституті було сформовано чотири факультети: фінансово-економічний, обліково-економічний, кредитно-економічний та міжнародних фінансових відносин. Кафедрами завідували вчені з великим досвідом педагогічної та практичної роботи в установах фінансово-банківської системи СРСР. У першому післявоєнному році серед викладачів налічувалося 19 професорів та 46 доцентів. Для керівництва аспірантами було залучено двох крупних економістів - академіків С.Г. Струміліна та І.А. Трахтенберга. Велика праця була вкладена в написання підручників та навчальних посібників, монографій та наукових статей. Ця робота дивує своєю масштабністю. Тільки за перші роки становлення МФГ (1947-1950) вчені інституту опублікували 68 монографій та підручників, 175 наукових статей. З 1951 р. почали виходити "Научные записки МФИ".

У 1954-1955 роках кафедра бухгалтерського обліку займалася впровадженням пропозицій І.О. Шоломовича "Оборотные средства в хозяйстве: связи и пути улучшения их использования". Планово-фінансове управління Міністерства зв'язку СРСР застосовувало запропоновану цим вченим методологію нормування оборотних засобів та систему розробки завдань по зниженню собівартості продукції у госпрозрахункових підприємствах зв'язку. Є.І. Глейх був на той час доцентом кафедри бухгалтерського обліку. Його дослідження "Калькуляция себестоимости в условиях многономенклатурного производства (по материалам завода "Калибр")" було впроваджено в практику роботи заводу.

В цей же період було рекомендовано до впровадження ряд цінних пропозицій вчених МФІ, зокрема А.М. Савкіна та О.О. Додонова.

До наукової роботи широко залучалися студенти - через наукове студентське товариство, роботу наукових гуртків, виробничу практику, підготовку дипломних робіт. Деякі студенти, після 3-4 років в цих гуртках потім вступали до аспірантури. У 50-х на поч. 60-х років XX ст. регулярно видавалися наукові записки студентів, де публікувалися найкращі доповіді.

В сучасній Росії прийнято нові стандарти підготовки облікових кадрів. Передусім внесені суттєві зміни до розподілу навчального часу студентів між блоками (циклами) навчальних дисциплін на користь профілюючих предметів. В проекті нового стандарту питому вагу окремих циклів дисциплін складають: гуманітарні і соціальні - 10% (18,3%); математичні і загальні природничо-наукові - 9% (14,6%); загальнопрофесійні - 21% (17,3%); спеціальні - 55% (39,2%); додаткові види підготовки - 0% (6,5%); факультативи - 5% (4,1%).

Паралельно був переглянутий і перелік обов'язкових для вивчення студентами навчальних дисциплін з кожного циклу. Запропоновано виключити із них 12 навчальних предметів (історія, культурологія, соціологія, психологія і педагогіка, фізична культура, концепції сучасного природознавства, економічна географія і регіоналістика, природокористування, ціноутворення, світова економіка, основи документального забезпечення управління, додаткові види підготовки). Частина цих дисциплін включена до складу курсів за вибором студентів. В той же час до складу обов'язкових навчальних дисциплін рекомендовані 11 нових предметів: міжнародні стандарти обліку, міжнародні стандарти аудиту, фінансовий менеджмент, ділове адміністрування в бухгалтерському обліку, аналіз фінансової звітності, лабораторний практикум з бухгалтерського обліку (наскрізна задача з фінансового і управлінського обліку), бухгалтерська справа (інтегрований курс з профілюючих дисциплін), основи ділового спілкування, державний устрій, екологія, економіка фірми.

Впровадження в практику вищих навчальних закладів Росії подібних перетворень надасть можливість поставити підготовку студентів, що навчаються за спеціальністю "Бухгалтерський облік і аудит", на рівень міжнародних вимог до професіоналізму й майстерності.

США

На сьогодні професія бухгалтера та аудитора в США є престижною і добре оплачуваною. Вона має більш ніж двохсотрічну історію, міцні традиції та стійку високу репутацію в світі, проте, самостійним видом діяльності, подібним до юридичної, медичної, інженерної та архітектурної справи, облік став лише у 1990 р., коли отримав статус професії.

У США особа, яка закінчила коледж або університет за обліковим фахом, після двох років практики, як правило, складає іспити до Американського інституту присяжних бухгалтерів (АІПБ) для одержання диплому (сертифікату) присяжного бухгалтера (ПБ). Але спеціалістом-бухгалтером вищої кваліфікації з усіма перевагами та перспективами, які звідси випливають, може вважатися тільки володар звання "Присяжний бухгалтер", яке присвоюється Національною асоціацією незалежних бухгалтерів (НАНБ). Ця кваліфікація існує з 1896 р. і надається лише за умови виконання спеціальних вимог щодо ПБ-кваліфікації штату, в якому мешкає претендент, які в різних штатах майже однакові. Вони включають: облікову вищу освіту, знання професійної етики, стаж не менше 1-5-ти років роботи за фахом, успішне складання іспитів на професійну кваліфікацію в НАНБ.

На іспит з кожного предмету відводиться один день. Складання іспиту здійснюється тільки в письмовій формі і триває 6 годин. Він є комплексним і включає: "Теорію (основи) бухгалтерського обліку", "Основний курс бухгалтерського обліку (включаючи фінансовий та управлінський облік)", "Аудит", "Комерційне право" та "Оподаткування".

Більшість завдань вимагають вміння в рамках наскрізного прикладу дати відповідь на декілька взаємопов'язаних питань із суміжних тем. Про ступінь складності такого іспиту говорить той факт, що з першої спроби весь комплексний іспит, складають в середньому лише 20-25 % учасників. Високі вимоги є гарантією якості спеціаліста і захисту професії від малокомпетентних та випадкових осіб.

Підготовка кваліфікованих бухгалтерів вищої категорії завершується в одній із 54 рад з бухгалтерського обліку штату, повноваження яких розповсюджуються на всі 50 штатів країни і на чотири особливі території.

Фахівець із дипломом ПБ має право підписувати аудиторські звіти та бухгалтерську звітність, а отже, може працювати як бухгалтером, так і аудитором (на відміну від українських колег).

Окрім підготовки ПБ в США існує цілий ряд фірм, які здійснюють підготовку кваліфікованих спеціалістів. Одним із світових лідерів у сфері підготовки бухгалтерів міжнародного рівня і провідною американською фірмою на ринку таких послуг з навчання обліку, аудиту, права, оподаткування і управління є фірма "Беккер Ревю", яка має розгалужену мережу регіональних відділень, що охоплює майже всі штати і більше 140 міст США. Щорічно близько 80% її випускників з успіхом складають іспити, входячи при цьому до трійки призерів. Випускники працюють бухгалтерами, аудиторами та керівниками великих компаній всього світу. Спроби узгодження в сфері навчання кваліфікованих спеціалістів спостерігаються і на національному рівні. Без перебільшення можна сказати, що ця фірма є одним із світових лідерів в сфері підготовки бухгалтерів міжнародного рівня.

Для того, щоб отримати право та можливість зайняти бухгалтерську вакансію або відкрити приватну бухгалтерську справу, претендент повинен задовольняти цілому ряду досить жорстких освітніх, кваліфікаційних та етичних вимог."

Подібно до лікарів та інженерів, юристів і архітекторів, фахівці з обліку (включаючи ПБ) можуть мати власну практику, працювати на підприємствах, в державних установах.

Вимоги до бухгалтерів, які працюють у різних видах компаній, також відрізняються між собою. Так, працюючи бухгалтером в індивідуальному секторі, не обов'язково мати сертифікат професійного бухгалтера. Як правило, у промисловості ніхто з керівництва не зобов'язує бухгалтера одержувати сертифікат ПБ, хоча його наявність сприяє підвищенню по службі.

На відміну від промисловості, в громадській практиці постійно "тиснуть" на бухгалтерів, щоб вони одержували кваліфікацію ПБ. Це зумовлено переліком робіт, що виконуються бухгалтерами великих національних, малих регіональних і бухгалтерських фірм, до якого належать: 1) ведення рахунків клієнтів (найпростіші види обліку); 2) бухгалтерський облік; 3) аудит; 4) консультаційні послуги з оподаткування і планування бізнесу; 5) підготовка податкових декларацій; 6) послуги з удосконалення управління підприємством.

Бухгалтери в США, які прагнуть зробити кар'єру у сфері своєї діяльності, складають для цього професійні іспити на присвоєння кваліфікації дипломованого менеджера-рахівника (ДМР).

Розглянемо основні посади в такій системі на підприємствах США (рис. 4).

Посади		Основні функції
Віце-президент з фінансів		Найвища посада в управлінській структурі будь-якого підприємства в США, до функціональних обов'язків якої, поряд із загальним керівництвом економікою підприємства, відноситься також забезпечення ефективної роботи облікової служби
Внутрішній аудитор (ревізор)		Основним функціональним завданням внутрішнього аудитора є забезпечення дійсного контролю за методологічною правильністю ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. Він повинен мати виключно високу кваліфікацію в галузі обліку, аналізу, права, фінансів, податків
Контролер		Здійснює безпосереднє управління бухгалтерською службою. В підпорядкуванні контролера знаходиться штат безпосередніх виконавців-бухгалтерів і допоміжного персоналу. Для отримання посту контролера претенденту необхідно мати від 5 до 20 років стажу роботи на низових бухгалтерських або аудиторських посадах
Головний бухгалтер		Безпосередньо підпорядковується контролеру. На нього покладаються певні функції з організації обліку і ведення певних бухгалтерських записів. Просування по посаді головного бухгалтера займає в середньому від 3-х до 5-ти років

Рис. 4. Ієрархія бухгалтерської служби на американських підприємствах

Загальну схему кар'єрного зростання бухгалтера в США наведено на рис. 5.

Старший партнер	Обіймаючи цю посаду, керівник повинен бути не тільки відмінним фахівцем в галузі практики та теорії обліку, але й відмінним організатором, адже йому потрібно скеровувати роботу до п'ятнадцяти тисяч фахівців. Посада старшого партнера (навіть у невеликій місцевій фірмі) із часткою власності в статутному капіталі фірми передбачає велику відповідальність і є дуже престижною. На відміну від України, в США відповідальність старшого партнера за зобов'язаннями фірми є повною
Партнер	Зазвичай управляє своїм напрямком бізнесу: аудиторські, податково-юридичні, консалтингові послуги тощо. Це також високо престижні позиції з пільгами від участі в партнерстві та власності фірми. Критерієм для відбору є вимога, щоб партнери були сертифіковані як ПБ і пропрацювали у фірмі від 5-ти до 15-ти років. Інші партнери, що не мають такої класифікації, іноді працюють як молодші партнери, керуючи роботою різних департаментів, що надають бізнес-послуги клієнтам, або ведуть групу клієнтів у індивідуальних офісах
Менеджер	Ця посада є найвищою, якої може домогтися професійний бухгалтер, що не вступив до партнерства. Підвищенню до позиції менеджера звичайно передує робота в бухгалтерській фірмі від 5-ти до 9-ти років. Іноді фірми мають посаду, наступну за менеджером, - старший менеджер. Як правило, для досягнення цієї посади необхідно пропрацювати у фірмі від 8-ми до 10-ти років
Старший бухгалтер	Ця посада вимагає величезної відповідальності і здійснення великого обсягу роботи, пов'язаного з управлінням роботою молодших бухгалтерів. Для досягнення такої посади необхідний досвід роботи в бухгалтерській справі від 2-х до 5-ти років та диплом ПБ
Бухгалтер	Посада, з якої починається робота випускника коледжу в бухгалтерській фірмі. Отримати її в престижній бухгалтерській фірмі є справжнім досягненням фахівця, тому що вони можуть собі дозволити вибирати серед багатьох фахівців

Рис. 5. Кар'єрне зростання бухгалтера в США (загальна схема)

Однак, кар'єрне зростання бухгалтера може змінювати свою структуру залежно від роду фірми, в якій працює бухгалтер, та сфери його діяльності.

Досить часто обліковці складають також професійні іспити на присвоєння кваліфікації дипломованого менеджера-рахівника (СМА).

Більшість дипломованих бухгалтерів працюють в одній з наступних сфер: громадського (незалежного) обліку, виробничого обліку, федерального або місцевого державного обліку.

Професійна реалізація фахівців зі спеціальності «Облік і аудит» в США

У 1990 році в США облік отримав статус професії, ставши, подібно до юридичної, медичної, інженерної та архітектурної справи самостійним видом діяльності. Облік як професія потребує ліцензії, дотримання кодексу професійної етики, обов'язкового мінімуму кваліфікації та освіти. Щоб займатися практи­кою обліку, треба отримати ліцензію дипломованого бухгалтера-експерта (СРА — Certified РubІіс Ассоuntant). Ця кваліфікація існує з 1896 року. Вона надається тільки за умови виконання спеціальних вимог штату, в якому ви мешкаєте. Вимоги до СРА-кваліфікації в різних штатах майже однакові. Вони включають: вищу освіту (облік), добрий характер, не менш ніж один — п'ять років роботи за професією, успішне складання іспитів на професійну кваліфікацію. Складання іспитів на кваліфікацію СРА відбувається одночасно у всіх штатах кожні півроку. Ці іспити організовуються Американським інститутом дипломованих бухгалтерів-експертів і включають питання з теорії і практики обліку, аудиту та законодавства з питань підприємництва.

Подібно до лікарів, інженерів, юристів та архітекторів, фахівці з обліку (включаючи СРА) можуть мати власну практику чи працювати на підпри­ємствах або в державних установах. Досить часто багато обліковців складають також професійні іспити на кваліфікацію дипломованого менеджера-обліков­ця (СМА — Certified Menegement Accountant).