6. Класифікація вищих навчальних закладів в Україні

Вищий навчальний заклад — основний суб'єкт системи вищої освіти в Україні, який безпосередньо здійснює освітню діяльність, спрямовану на задоволення освітніх потреб осо­би, суспільства, держави. До вищих навчальних закладів належать освітні та освітньо-наукові заклади, які засновані і діють, відповідно до законодавства про освіту, реалізують, відповідно до наданих ліцензій, освітньо-професійні програ­ми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечують навчання, вихо­вання та професійну підготовку осіб, відповідно до їх покли­кання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснюють наукову та науково-технічну діяльність.

Основною метою діяльності вищого навчального закладу є забезпечення умов, необхідних для отримання особою рівня вищої освіти, підготовка фахівців для потреб ринку праці України.

Мета діяльності вищого навчального закладу конкрети­зується у наступному:

♦ впровадження освітньої діяльності, що:

• пов'язане з наданням послуг для здобуття вищої освіти з певного напряму підготовки;

• забезпечує підготовку фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів;

• забезпечує відповідність стандартам вищої освіти;

• здійснення творчої, мистецької, культурно-виховної, спортивної та оздоровчої діяльності, а для вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акре­дитації — наукової і науково-технічної діяльності;

• забезпечення виконання державного замовлення та угод на підготовку фахівців з вищою освітою;

• підготовка та атестація наукових і науково-педагогіч­них кадрів, що здійснюється в акредитованих вищих навчальних закладах третього та четвертого рівнів акредитації;

• аналіз ситуації на ринку праці, визначення потреб у фахівцях за напрямами підготовки, сприяння працев­лаштуванню випускників;

• забезпечення культурного і духовного розвитку особис­тості, виховання осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, в дусі українського патріотизму і поваги до Конституції України;

• підвищення освітньо-культурного рівня громадян, перепідготовка та підвищення кваліфікації.

Повноваження, основні напрями та види освітньої діяль­ності окремих вищих навчальних закладів визначаються в їхніх статутах, що розробляються та затверджуються в по­рядку, визначеному законодавством.

Вищі навчальні заклади поділяються таким чином:

- за формами власності:

вищі навчальні заклади державної форми власності, що засновані державою, фінансуються з державного бюджету і підпорядковуються центральному органу виконавчої влади;

вищі навчальні заклади, які перебувають у власності Автономної Республіки Крим, фінансуються з бюдже­ту Автономної Республіки Крим і підпорядковані органам влади Автономної республіки Крим;

вищі навчальні заклади недержавної форми влас­ності, що засновані місцевими органами влади, фінан­суються з місцевого бюджету і підпорядковані місце­вим органам влади або засновані на приватній влас­ності і підпорядковані власнику або власникам;

- за типами:

університети (класичні та профільні) — вищі на­вчальні заклади четвертого рівня акредитації, які проводять освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних, економічних та інших напрямів науки, техніки, культури і мис­тецтв, проводять фундаментальні та прикладні на­укові дослідження, є провідними науково-методични­ми центрами, мають розвинуту інфраструктуру на­вчальних, наукових і науково-виробничих підрозді­лів, відповідний рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення, сприяють поширенню наукових знань та здійснюють культурно-просвіт­ницьку діяльність;

академії — вищі навчальні заклади четвертого рівня акредитації, які проводять освітню діяльність, пов'я­зану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтв, проводять фундаментальні та прикладні на­укові дослідження, є провідними науково-методични­ми центрами у сфері своєї діяльності і мають відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

інститути — вищі навчальні заклади третього або чет­вертого рівня акредитації або структурні підрозділи університетів, академій, які проводять освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводять наукову, на­уково-методичну та науково-виробничу діяльність і мають відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

консерваторії (музичні академії) — вищі навчальні за­клади третього або четвертого рівня акредитації, які проводять освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у галузі культури та мистецтва — музичних виконавців, композиторів, музикознавців, викладачів музичних дисциплін, про­водять наукові дослідження, є провідними центрами у сфері своєї діяльності і мають відповідний рівень кад­рового та матеріально-технічного забезпечення;

коледжі — вищі навчальні заклади другого рівня ак­редитації або структурні підрозділи вищих навчальних закладів третього або четвертого рівня акреди­тації, які проводять освітню діяльність, пов'язану із здобуттям повної вищої освіти та кваліфікації у споріднених напрямах підготовки (якщо є структур­ними підрозділами вищих навчальних закладів тре­тього або четвертого рівня акредитації, або входять до навчальних чи навчально-науково-виробничих ком­плексів) або за кількома спорідненими спеціальностя­ми і мають відповідний рівень кадрового та матеріаль­но-технічного забезпечення;

технікуми (училища) — вищі навчальні заклади пер­шого рівня акредитації або структурні підрозділи ви­щих навчальних закладів третього або четвертого рівня акредитації, які проводять освітню діяльність, пов'язану із здобуттям повної вищої освіти та кваліфі­кації за кількома спорідненими спеціальностями, і мають відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

- за рівнями акредитації:

вищі навчальні заклади першого рівня акредитації, які готують фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста;

вищі навчальні заклади другого рівня акредитації. які готують фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста та за напрямами підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра;

вищі навчальні заклади третього рівня акредитації, які готують фахівців за напрямами освітньо-кваліфі­каційного рівня бакалавра, спеціальностями освіт­ньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, а також за окремими спеціальностями освітньо-кваліфікаційно­го рівня магістра;

вищі навчальні заклади четвертого рівня акредитації, у яких здійснюється підготовка фахівців за напряма­ми освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, магістра.

Особливим видом вищих навчальних закладів є вищі на­вчальні заклади, що мають статус національних. Такий статус надається державним вищим навчальним закладам четвертого рівня акредитації, які досягли найвищих показників у своїй діяльності щодо використання інтелектуального потенціалу нації, реалізації ідеї національного відродження і розвитку Ук­раїни, запровадження української мови і є провідними серед галузевих груп закладів (установ) гуманітарної сфери. Статус національного закладу (установи) України може бути надано одному або декільком закладам (установам), залежно від їх кількості у відповідній групі, але не більше як трьом.

До них належать класичні найстаріші університети Ук­раїни: Київський Національний університет імені Тараса Шевченка (1834), Національний університет «Києво-Могилянська академія» (1615), Львівський Національний універ­ситет імені І. Франка (1817), Харківський Національний університет імені В.Н. Карамзіна (1805), Одеський держав­ний університет імені І.І. Мечнікова (1865), Чернівецький державний університет імені Ю. Федьковича (1875).