Тема 2. Студентське самоврядування як невід’ємна складова демократизації вищої школи

1. Студентські організації: історія розвитку та напрями діяльності

2. Особливості студентського самоврядування в ДонНУЕТ

1. Студентські організації: історія розвитку та напрями діяльності

Однією із форм колективного управління у вищому на­вчальному закладі є студентське самоврядування, яке здійснюється, відповідно до ст. 38 Закону України «Про ви­щу освіту». Метою його функціонування є сприяння гар­монійному розвитку особистості студентів, формуванню у них навичок майбутніх організаторів, керівників.

Органи студентського самоврядування у своїй діяльності керуються законодавством, правовими актами Міністерства освіти і науки України та відповідного центрального органу виконавчої влади, в підпорядкуванні якого знаходиться вищий навчальний заклад, статутом вищого на­вчального закладу.

Рішення органів студентського самоврядування мають дорадчий характер.

Основними завданнями органів студентського самовряду­вання є:

• забезпечення і захист прав та інтересів студентів, зокре­ма стосовно організації навчального процесу;

• забезпечення виконання студентами своїх обов'язків;

• сприяння навчальній, науковій та творчій діяльності студентів;

• сприяння створенню відповідних умов для проживання і відпочинку студентів;

• сприяння діяльності студентських гуртків, товариств, об'єднань, клубів за інтересами;

• організація співробітництва зі студентами інших ви­щих навчальних закладів і молодіжними організаціями;

• сприяння працевлаштуванню випускників;

• участь у вирішенні питань міжнародного обміну студентами.

Студентське самоврядування здійснюється на рівні:

• сту­дентської групи,

• факультету,

• гуртожитку вищого навчаль­ного закладу.

Залежно від контингенту студентів, типу та специфіки вищого навчального закладу, студентське само­врядування може здійснюватися на рівні:

• курсу,

• спеціаль­ності,

• студентського містечка,

• структурних підрозділів ви­щого навчального закладу.

Вищим органом студентського самоврядування є загальні збори (конференція) студентів вищого навчального закладу, які:

• ухвалюють Положення про студентське самоврядування;

• обирають виконавчі органи студентського самовряду­вання та заслуховують їх звіти;

• визначають структуру, повноваження та порядок обрання виконавчих органів студентського самоврядування.

Органи студентського самоврядування можуть мати різно­манітні форми:

• сенат,

• парламент,

• старостат,

• студентська на­вчальна (наукова) частина,

• студентські деканати,

• студентські ради.

Серед першочергових проблем життєдіяльності сучасного сту­дентства вирізняються такі:

• проблема працевлаштування,

• орієнтація в сучасних політичних процесах,

• організація здорового способу життя і дозвілля,

• освоєння культурних цінностей тощо.

Це повсякденні проблеми, але, на жаль, в студентському середовищі знаходить поширення і наркоманія, розбійницт­во, алкоголізм та інші асоціальні явища.

Пересічному студентові з цими проблемами справитись самотужки дуже складно. І тут допомога має прийти від стар­ших. Вона має бути організована як на державному, так і на громадському рівнях.

Вихідною ланкою гуманітарної інфраструктури вузу є ор­ган студентського самоврядування — старостат, а також ка­федра, яка курирує відповідним курсом.

Із числа викладачів кафедри для кожної групи призначається куратор (тьютор).

На рівні деканату роботу організовує заступник декана з виховної ро­боти.

На рівні ректорату — проректор з гуманітарної освіти та виховання.

Ідеологію, зміст і основні організаційні принципи роботи вузу визначає рада кафедр гуманітарних дисциплін. Така інфраструктура ефективно функціонує в ряді провідних вузів країни.

Основне навантаження самоорганізації студентської групи покладається на старостат і куратора курсу, які призначаються директором інституту / деканом факультету і кафедрою, яка курирує певним курсом. Вони вирішують всі організаційні питання життєдіяль­ності студентської групи і курсу.

Причому в сферу відповідальності старост входять питан­ня організаційно-побутові, а на куратора — завдання інфор­маційного плану щодо прав та обов'язків студента, специфіка майбутньої професії і навчальних курсів, які потрібно освоїти в процесі навчання, викладацького складу, пропозицій тощо.

В перші місяці навчання організуються екскурсії до му­зеїв, зустрічі з двома-трьома випускниками, відомими ор­ганізаторами і фахівцями галузі, вченими чи діячами куль­тури. Не менш важливим є вечори знайомств та відпочинку, культурологічні бесіди, мистецькі вечори, дискусії про май­бутню професію, життєві проблеми та суперечності, засоби їх вирішення і роль студентів в суспільно-політичному житті міста, регіону, держави і суспільства.

Важливо, щоб всі заходи, їх тематика узгоджувались з ба­жанням студентів їх внутрішніми запитами, а не нав'язува­лись.

В студентській аудиторії загальний перелом уже відбувся і Національна культура, Держава, Народ, Конституція, Воля для переважної більшості студентів стали святим і священ­ним; більшість вузівських колективів знайшли і запровадили цікаві і ефективні форми виховання патріотичних якостей молоді; духовно-практичне середовище більшості вузів дер­жави наповнюється українською мовою, піснею, народними культурними традиціями.

Отже, освіта виконує потужну соціальну функцію в суспільстві і державна політика в галузі освіти має бути спрямована на забезпечення права кожного громадянина на­шої країни на якісну освіту. Неодмінною умовою досягнення цього має бути створення адекватної організаційної структу­ри управління освітою на нових демократичних засадах, на­укового залучення різних верств населення до актуальних проблем формування системи освіти на принципах ко­легіальності та колективності управління.