Тези дисертації

І. При дослідженні морфології волі і свідомості злочинця треба виходити з принципу натуралізму, безпосереднім виразом якого є принципи "універсальної конституції" природи: принцип годинника, принцип обміну, принцип стратифікації. Принципи "універсальної конституції" природи лежать в основі натурософії, тобто природної мудрості, котра озброює науку і практику методами, адекватними природі. Згідно з принципами натурософії людська культура в усіх її проявах є не менш природною, ніж фізичні і біологічні явища, а більш природною, бо є вищою формою розвитку природи. Не лише фізичні і біологічні, а й соціальні явища (у тому числі воля і свідомість злочинця) існують у відповідності з принципами "універсальної конституції" природи.

II. Досліджуючи волю і свідомість людини, у тому числі і злочинця, слід застосовувати принцип годинника, котрий може бути сформульований так: будь-яка річ - це устрій, що складається з генератора руху і регулятора руху, які утворюють собою комплекс таким же чином, як пружина і маятник у годиннику. У відповідності з цим принципом в устрої людини як суб'єкта воля відіграє роль генератора поведінки, а свідомість - регулятора.

III. Будь-яка річ (у тому числі будь-яка людина як суб'єкт) існує не інакше, як беручи участь в обміні речовин. Тому у відповідності з принципом обміну волю і свідомість треба розглядати як "продукти" участі людини, у тому числі і злочинця, в обміні речовин в умовах людського суспільства. Яка форма цієї участі, така і форма (морфологія) волі і свідомості. Воля - це людська форма властивого від природи всім речам прагнення брати участь в обміні речовин, щоб пристосуватися до природи. Свідомість - це людська форма властивого від природи всім речам регулювання поведінки, через яку вказане прагнення здійснюється.

IV. Розвиток живих істот відбувається за принципом нашарування (стратифікації), у відповідності з яким у процесі розвитку будь-якої речі її вища форма існування нашаровується на нижчу, співіснуючи з нею таким чином, але не руйнуючи її. Виходячи з цього, соціальне в людині, у тому числі і вчинюваний нею злочин, - це вища форма її існування, що нашаровується на нижчу, біологічну форму існування людини. Соціальне з'являється з появою вищої форми обміну речовин в умовах людського суспільства - економічного обміну, котрий нашаровується на нижчу форму обміну - біологічний обмін. У відповідності з "законом годинника" біологічний обмін речовин передбачає існування фізіологічного фактора, що генерує поведінку живої істоти (це - інстинкт) і психологічного фактора, що регулює поведінку живої істоти (це - неусвідомлене психічне відображення). Виходячи з принципу нашарування, соціальний обмін речовин, - як вища форма обміну, що нашаровується на біологічний обмін, - передбачає існування волі як вищої форми розвитку фізіологічного (інстинкту) і свідомості як вищої форми розвитку психічного (неусвідомленого психічного відображення), котрі генерують і регулюють вищу форму поведінки людини - соціальну. З цього й треба виходити при дослідженні волі і свідомості будь-якої людини, у тому числі і злочинця.

V. У відповідності з "законом годинника" суб'єктивне, тобто устрій людини як суб'єкта, у тому числі і злочинця, не можна зводити до волі, котра відіграє роль генератора поведінки, чи до свідомості, котра відіграє роль регулятора поведінки. Суб'єктивне – це комплекс, що складається з волі як вищої форми розвитку фізіологічного (інстинкту) і свідомості як вищої форми розвитку психічного (неусвідомленого психічного відображення), котрі пов'язані між собою як пружина і маятник у годиннику. Зведення суб'єктивного лише до волі чи лише до свідомості веде до помилкового приписування волі функцій, що властиві свідомості, а свідомості – функцій, що властиві волі.

VI. Викладене дозволяє дати соціопсихологічне визначення осудності, вини, мотиву і цілі злочину. Осудність - це здатність людини проявляти в своїй поведінці волю і свідомість. Вина у злочині - це прояв комплексу сваволі і ілюзій у вигляді злочинного діяння. Мотив злочину - це акт волі, що генерує конкретне злочинне діяння. Ціль злочину - це акт свідомості, що регулює конкретне злочинне діяння.

VII. Пізнати механізм поведінки людини, у тому числі і кримінальної поведінки, – це означає пізнати:

а) морфологію (устрій) волі і свідомості людини;

б) фізіологічну і психологічну індивідуальність людини (котра може бути природженою і набутою).

Щоб зрозуміти, чому людина вчиняє неетичний поступок (злочин), треба знайти відповідь на два різних питання:

1) чому людина вчиняє саме неетичний (кримінальний) поступок (відповідь на це питання можна знайти через пізнання морфології волі і свідомості людини);

2) чому людина вчиняє саме цей неетичний (кримінальний) поступок, а не інший (відповідь на це питання можна знайти через пізнання фізіологічної і психологічної індивідуальності людини).

VIII. Морфологія (вчення про устрій) волі і свідомості людини, у тому числі і злочинця, повинна розглядати:

1) елементи волі і свідомості;

2) зв'язок елементів волі і свідомості;

3) види зв'язку елементів волі і свідомості;

4) механізм утворення видів зв'язку елементів волі і свідомості.

Елементами волі є потреби людини і предмети середовища, що задовольняють ці потреби. Елементами свідомості є емоції, що відображають потреби людини, і мислі (рації), що відображають предмети середовища, котрі задовольняють потреби людини.

Елементи волі і свідомості пов'язані між собою взаємопокладанням: в устрої волі потреби людини покладають існування предметів середовища, що задовольняють потреби і навпаки, ці предмети покладають існування потреб; в устрої свідомості емоції людини покладають існування мислей (рацій) і навпаки, мислі (рації) покладають існування емоцій.

Взаємопокладання елементів в устрої волі і свідомості може бути двох видів:

1) упорядковане світопорядком (тобто існуючим у природі нормальним порядком);

2) не упорядковане світопорядком.

Зв'язок елементів волі і свідомості у вигляді упорядкованого взаємопокладання утворюється у тих, хто бере участь в економічному обміні через підприємництво. Зв'язок елементів волі і свідомості у вигляді неупорядкованого взаємопокладання утворюється у тих, хто не бере участь в економічному обміні через підприємництво (тобто, у непідприємців). Перший вид зв'язку елементів волі і свідомості - це те, що називається комплексом волі і свідомості, упорядкованих світопорядком. При другому виді зв'язку воля, не упорядкована світопорядком - це воля у стані сваволі, а свідомість, не упорядкована світопорядком - це свідомість у стані ілюзій. Тому зв'язок елементів волі і свідомості у вигляді не упорядкованого світопорядком взаємопокладання буде правильним називати комплексом сваволі і ілюзій.

IХ. Дві форми волі і свідомості людини (упорядкована і неупорядкована) формуються відповідно двома формами участі людини в економічному обміні: у формі підприємництва і у формі непідприємництва. Підприємництво - це діяльність по створенню товарів (речей і послуг), здатних задовольняти нормальні потреби людей, для еквівалентного обміну на ринку. Підприємництво у такому визначенні - це канал, через який відбувається узлагодження волі і свідомості людей з законами природи, упорядкування їх, формування безпосередньої етичності людини. Участь в економічному обміні, що не має ознак підприємництва визначається як непідприємництво.

Непідприємництвом є, зокрема, наймана праця. У непідприємців етичність формується опосередковано з допомогою моралі, права, релігії, виховання і т.п. Замаскована під підприємництво діяльність, що не відповідає встановленим природою законам економіки, - це слід визначати як псевдопідприємництво, або квазіпідприємництво. Така діяльність не має властивості упорядковувати волю і свідомість людей. До неї відносяться шахрайство, недобросовісна конкуренція, монополізм, спекуляція, виробництво фальшивих товарів, виробництво речей і послуг, що використовуються для задоволення ненормальних потреб людини - наркотиків, порнографічних матеріалів і т.д.

X. Комплекс сваволі і ілюзій, - спонукаючи людину порушувати закони природи, - і є універсальним злочинником, коренем будь-якого зла, у тому числі і кримінальної поведінки. Зло, - тобто усе, що порушує закони природи і загрожує людині і людству, - є проявом комплексу сваволі і ілюзій.

XI. У відповідності з "універсальною конституцією" природи обмін речовин у суспільстві є джерелом волі людей, а значить і того, що називають свободою волі. Без свободи волі неможливе пристосування людини до природи. У нормі кожна людина для пристосування до природи може і повинна прагнути до підприємництва як форми обміну речовин, що формує в людини упорядковані волю і свідомість, і уникати непідприємництва як форми обміну речовин, що формує у людини комплекс сваволі і ілюзій. Сваволя - це ненормальна форма свободи волі, прояв якої у вигляді кримінальної поведінки забороняється мораллю і правом. Свобода волі - це породжувана участю у соціальному обміні властивість людини пристосовуватись до світопорядку. Вона є передумовою вини, осудності і відповідальності (моральної і правової). Завданням соціопсихологічної інженерії, заснованої на принципі натуралізму, є усунення цієї ненормальної форми свободи волі, але не самої свободи волі, як це здійснюється в інженеріях, заснованих на принципі волюнтаризму.

XII. Злочин, будучи проявом комплексу сваволі і ілюзій, - це бунт людини проти Природи, що має бути покараний владою совісті і держави за законами моралі і права, які діють у людській культурі від імені Природи. Лише поведінка, що порушує Порядок, встановлений Природою у суспільстві, може бути і має бути визнана аморальною і протиправною. У відповідності з цим принципом законодавець якраз і повинен створювати кримінальний кодекс, інакше законодавство буде проявом його сваволі і ілюзій.

ХIII. Якою буде поведінка людини – етичною чи неетичною (кримінальною) - залежить від устрою (морфології) волі і свідомості людини: комплекс волі і свідомості, упорядкованих світопорядком проявляється у формі етичної поведінки; комплекс сваволі і ілюзій проявляється у формі неетичної, у тому числі кримінальної, поведінки. Комплекс сваволі і ілюзій відіграє роль інтегруючого (активного) фактору у механізмі кримінальної поведінки, всі інші фактори (природжена і набута індивідуальність людини, а також умови середовища) є інтегрованими (пасивними).

XIV. Якою буде феноменологія (різновидність) прояву етичної і неетичної, у тому числі кримінальної, поведінки залежить від фізіологічної і психологічної індивідуальності - природженої і набутої - людини (стать, здібності, здоров'я, вік, досвід, виховання, знання, навички, звички і т.п.), а також від умов середовища, сприятливих чи несприятливих для прояву індивідуальності (те, що називається ситуацією). Існує закономірність, у відповідності з якою фізіологічна і психологічна індивідуальність людей у суспільстві і умови середовища для її прояву диференціюється (розподіляється) таким чином, що комплекс сваволі і ілюзій проявляється у певній, а не хаотичній різноманітності. Ця різноманітність визначається організацією того чи іншого суспільства. Комплекс сваволі і ілюзій ніколи і ніде не може проявлятися в одному вигляді, а тільки у певній різноманітності виглядів. Тому лише певна (більша чи менша) частина тих, хто має комплекс сваволі і ілюзій може вчиняти злочини. У решти він повинен проявлятися в некримінальній поведінці: неетичні поступки, міжособові конфлікти, самогубства, невротичні реакції, волюнтаризм, утопізм, окультизм і т.п. У межах властивої для даного суспільства різноманітності феноменологія комплексу сваволі і ілюзій може переливатися з одних видів в інші по закону сполучених посудин в залежності від змін індивідуальності людей і середовища (ситуації).

XV. В осудної людини інстинкти і неусвідомлене психічне відображення не визначають етичність чи неетичність (кримінальність) поведінки, вони лише визначають феноменологію (характер прояву) етичності чи неетичності (кримінальності) в поведінці людини.

XVI. Виходячи з викладеного механізму поведінки людини, інженерію поведінки (тобто дію на її механізм) можна визначити таким чином:

1) для того, щоб перетворити устрій людини, що завдає неетичність (у тому числі кримінальність) поведінці, в устрій, що завдає етичність поведінці, треба змінити морфологію волі і свідомості людини шляхом прилучення її до участі в економічному обміні у вигляді підприємництва;

2) для того, щоб змінити феноменологію як етичної, так і не етичної (у тому числі кримінальної) поведінки, треба змінити фізіологічну індивідуальність людини шляхом зміни її участі у біологічному обміні. Такими є правила соціопсихологічної інженерії поведінки людей.

XVII. Принципи "універсальної конституції" природи вказують межі, в яких можуть здійснюватись відкриття і винаходи, відбуватися людська практика. Вони є також критерієм для розрізнення істини і неістини, добра і зла, ефективності і неефективності. Це відноситься і до соціопсихології, у тому числі кримінальної соціопсихології, що досліджує волю і свідомість злочинця, а також до використання соціопсихологічної інженерії в боротьбі зі злочинністю.

ХVIII. Розвиваючи у відповідності з принципом стратифікації тезу І.М.Сеченова про те, що «якщо і існують сили, властиві виключно рослинному і тваринному організму перед тілами неорганічними, то сили ці діють за такими ж незборимими законами, як і неорганічні», можна зробити наступний висновок. Феномени, притаманні більш високим формам розвитку природи, можуть бути лише більш високою формою розвитку тих феноменів, котрі притаманні більш низьким формам розвитку природи: наприклад, духовні феномени є лише вищою формою розвитку фізіологічних і психологічних феноменів людини. Це ж відноситься і до тих законів, за якими вказані феномени існують. Феномени більш високорозвинених форм природи нашаровуються на феномени більш низькорозвинених форм природи, співіснуючи з ними таким чином, але не руйнуючи їх. Феномени, що не відповідають цьому принципу, не можуть існувати і не можуть бути відкриті науково. З цього треба виходити під час пошуку нових засобів і технологій людської діяльності (у тому числі і в боротьбі зі злочинністю), а також при їх оцінці (зокрема при оцінці так званих нетрадиційних засобів і технологій дії на волю і свідомість людини і на її фізіологію та психолоґію).

XIX. Незвичайні духовні феномени (геніальність, талановитість, особливі здібності і т.п.) - це лише вища форма розвитку незвичайних фізіологічних і психологічних феноменів, котрі можуть бути природженими і набутими. Однак, наявність геніальності, талановитості, здібностей і т.п. чи відсутність таких не визначають морфологію волі і свідомості людини, а значить не створюють етичність чи неетичність (кримінальність) людини. Етичність чи неетичність (кримінальність) самих цих феноменів визначається формою участі в економічному обміні.

XX. Невиконання правил соціопсихологічної інженерії при дії на механізм поведінки людини перетворює цю інженерію у свавільну (волюнтаристську і утопічну). Біологічні, медичні, правові, моральні і тому подібні засоби дії на фізіологію і психологію людини, що змінюють її індивідуальність, можуть змінювати лише феноменологію етичної і неетичної (у тому числі кримінальної) поведінки, але не змінюють морфологію волі і свідомості людини - у цьому межі дії вказаних засобів на механізм поведінки, у тому - числі і кримінальної.

XXI. Комплекс волі і свідомості, - етичний чи неетичний (у тому числі кримінальний) - не можна створити штучно, тобто без посередництва участі суб'єкта у вищій формі обміну речовин в умовах суспільства - в економічному обміні між людьми. Тому спроби створити етичну чи неетичну (кримінальну) особистість з штучними волею і свідомістю нездійсненні.

ХХII. Керувати волею і свідомістю людини, тобто соціальним (етичним) механізмом її поведінки не можна інакше, як через участь людини в економічному обміні речовин. Не можна також керувати фізіологічною і психологічною індивідуальністю людини, тобто біологічним механізмом її поведінки інакше, як через участь людини в біологічному обміні речовин. Тому неможливо керувати механізмами волі і свідомості людини з допомогою біологічно активних засобів (тобто засобів, що викликають фізіологічний і психологічний ефект), а можливо лише соціально активними засобами (тобто засобами, що завдають спосіб участі в економічному обміні). І тому у методиці боротьби зі злочинністю радикальним засобом є сприяння виникненню нових підприємницьких місць у суспільстві і втягненню якомога більше людей у громадянське підприємництво, всі інші засоби (моральні, правові, виховні, біологічні і т.п.) є допоміжними.

ХХШ. Біологічно активними речовинами можна діяти лише на механізми фізіологічної і психологічної індивідуальності людини, котрі визначають феноменологію її поведінки, але не етичність чи неетичність (кримінальність). Тільки в цих межах можна створити "психофізіологічну зброю", що діятиме на поведінку людей. З допомогою біолоґічно активних засобів можна сформувати людину-зомбі з особливою фізіологічною і психологічною індивідуальністю, яка буде задавати поведінці особливу феноменологію, але не можна таким чином змінити волю і свідомість з тим, щоб вони задавали поведінці етичність чи неетичність (кримінальність). Біологічно активними засобами не можна перетворити етичну людину у зомбі-злочинця або злочинця у зомбі-етичну людину.

XXIV. Поняття злочину і особистості злочинця поряд з нормативним визначенням (виміром) мають також соціопсихологічне визначення (вимір). Те, що при нормативному визначенні називають злочином, при соціопсихологічному визначенні є не що інше, як прояв комплексу сваволі і ілюзій у поведінці, що має таку міру суспільної небезпеки, за якою держава визнає цю поведінку злочином. Те, що при нормативному визначенні називають особистістю злочинця, тобто особистістю людини, що порушила норму кримінального права, при соціопсихолоґічному визначенні є не що інше, як особистість людини з комплексом сваволі і ілюзій, котрий проявився у вигляді вчинення діяння, що порушує норму кримінального права. Соціопсихологічне визначення злочину і особистості злочинця співвідноситься з нормативним як явище з його виміром.

ХХV. Нормативність (норми моралі і права) - це похідне від економічного обміну між людьми, а не від психіки, як вважав Л.Й.Петражицький. У психіці (свідомості) нормативність, що викликається до життя участю людей в економічному обміні, лише відображається, стаючи таким чином реґулятором поведінки учасників обміну. Табу, звичаї, мораль і право своєю соціопсихологічною передумовою мають існування комплексу сваволі і ілюзій, котрий формується участю людей в економічному обміні у вигляді непідприємиицтва.

XXVI. Найбільш сміливо об'явлений Ф.Ніцше той факт, що добро і мораль можуть бути шкідливими, з допомогою "універсальної конституції" природи має наступну психологічну інтерпретацію: добро і мораль стають шкідливими у тому випадку, якщо вони поєднуються з волюнтаризмом і утопізмом. Звідси випливає, що невірно вважати будь-яке добро і будь-яку мораль корисними, однак невірно вважати будь-яке добро і будь-яку мораль шкідливими, як це вважав Ф.Ніцше.

XXVII. Злочини, вчинювані навмисно і злочини, вчинювані з необережності, - це різні форми прояву комплексу сваволі і ілюзій. Обережність і відсутність умислу на злодіяння у соціальній поведінці при задоволенні людиною своїх потреб - це властивості, що продукуються комплексом волі і свідомості, упорядкованих світопорядком. Необережність і умисел на злодіяння продукуються комплексом сваволі і ілюзій. Злочин з необережності - це така форма прояву комплексу сваволі і ілюзій, при якій проявляється намір задовольнити свої потреби таким чином, що це небезпечно випадковим нанесенням шкоди життю, здоров'ю чи інтересам інших людей. Злочин по умислу - це такий прояв комплексу сваволі і ілюзій, при якому проявляється намір нанести шкоду життю, здоров'ю чи інтересам інших людей, щоб таким чином задовольнити свої потреби.

ХХVШ. У відповідності з законом кількісної і якісної еволюції знарядь праці, що обумовлює розширення кола підприємців, а також у відповідності з законом кількісної і якісної еволюції потреб людини і її емоцій еволюція комплексу сваволі і ілюзій у суспільстві відбувається таким чином:

1) зменшується число осіб, що мають комплекс сваволі і ілюзій;

2) посилюється інтенсивність прояву комплексу сваволі і ілюзій в тих, у кого він залишається. У випадку соціальних криз (війна, революція, стихійне лихо і т.п.) ця еволюція комплексу сваволі і ілюзій порушується.

XXIX. Існує закон, який можна сформулювати так: розвиток (кількісний і якісний) знарядь праці зумовлює лібералізацію життя людей. Лібералізація життя зумовлює, у свою чергу, дві тенденції: (1) стає більше свободи для проявів комплексу сваволі і ілюзій у формі злочинності; (2) але на протидію цьому стає також більше свободи для зайняття підприємництвом, яке створює імунітет проти ураження людей комплексом сваволі і ілюзій. Виходячи з цього, можна прогнозувати, що злочинність у всьому світі буде зростати, але таким же чином зростатиме і протидія злочинності, створювана підприємництвом, бо це два невіддільні один від одного наслідки лібералізації життя. Очевидно комплекс сваволі і ілюзій, все інтенсивніше проявляючись у вигляді злочинності, справлятиме все більшу загрозу національній безпеці у будь-якому суспільстві. Необхідність протистояння йому змушуватиме суспільства реформуватися відповідним чином, пристосовуючись до законів природи. Зокрема, має підвищуватися роль нерепресивних засобів управління суспільством, що упорядковують волю і свідомість, пов'язаних з удосконаленням участі людей в соціальному обміні. Реформування суспільства має відбуватися у напрямку вдосконалення системи сприяння розвитку підприємництва, котре є природним конкурентом злочинності.

Такими тенденціями визначається динаміка злочинності у суспільстві.