5. Аутичні розлади

Аутичні розлади належать до викривленого розвит­ку психіки. При викривленому розвитку спостеріга­ється поєднання загального недорозвитку, затримки, ушкодження з прискоренням розвитку окремих функ­цій. На передній план висувається виражена асинхронія психічного розвитку. Викривлений розвиток трап­ляється при процесуальних, спадково зумовлених за­хворюваннях.

До викривленого психічного розвитку належить і ранній дитячий аутизм. Це нерівномірний розвиток психіки з порушенням переважно соціального міжосо-бистісного сприйняття і функції спілкування.

Прояви РДА можуть бути помічені в дитини у віці до 1-го року: в неї пізно виникає «комплекс пожвав­лення», вона не фіксує погляд на обличчях, звертаючи більшу увагу на предмети; можлива негативна реакція на позу під час годування. Моторний розвиток також вирізняється своєрідністю: дитина на руках у матері може бути або млявою, або занадто напруженою. Формування навичок ходіння затримується. Нерідко спостерігаються порушення ходи: ходіння на пальцях, розмахування руками, підстрибування. Подальший розвиток дитини залежить від характеру емоційного адаптування.

Причинами виникнення РДА може бути спадкова обтяженість: у багатьох випадках батьки або інші родичі дитини хворіють на шизофренію, мають невро тичні розлади. На думку Б. Беттельхейма, аутизм виникає як реакція на пригнічування дитини з боку матері, її емоційну холодність. В дослідженнях В. Кагана обговорюється можливість органічного ураження мозку (переважно лівої півкулі, зокрема мовних зон).

Психологічні механізми розвитку дитини з РДА відображені в працях спеціальної експериментальн групи, що діяла при НДІ дефектології АПН СРСР. результати досліджень, які провадилися В. Лебединським, О. Нікольською, Є. Баєнською, М. Лібінич та ін., були визначені чотири групи дітей з аутизмом залежно від інтенсивності ураження базальної афективної сфери.

Перша група РДА — найтяжчий ступінь ураження. Спостерігається польова поведінка: дитина переміщується в просторі кімнати, може залазити на меблі стрибати зі стільців. Емоційний контакт із дорослим відсутній, реакція на зовнішні та внутрішні подразники (навіть голод, холод, біль) слабка. Обличчя звичайно зберігає вираз глибокого спокою. Мовлення відсутнє, хоча розуміння мови оточуючих може й не бути порушене. Діти уникають навіть звичайних подразників (шуму, яскравого світла, гучної мови, дотиків), які можуть викликати в них переляк. Виражені явища перенасичуваності. Такий тип емоційної регуляції орієнтований на захист себе від впливу зовнішньої світу й прагнення емоційного комфорту.

Друга група РДА вирізняється більшою активністю. Дитина сильніше реагує на фізичні відчуття (голод, холод, біль). Діти активно вимагають збереження стабільності в навколишньому середовищі: однакової їжі, постійних маршрутів прогулянки, вони важко переживають перестановку меблів, зміну одягу. При цьому діти відмовляються від їжі, можуть позбутися навичок самообслуговування. Прояви такого стану помітні з 2 —3-х років.

Як правило, для дітей цієї групи характерні стереотипні дії, спрямовані на стимуляцію органів чуттів:

надавлювання на очні яблука, обертання предметів перед очима, шурхотіння папером, прослуховування одних і тих самих платівок. Вестибулярний апарат стимулюється стрибками, розгойдуванням униз голо­вою і т. ін. Мова переважно складається з однотипних мовних штампів — команд, що адресуються будь-кому з присутніх. Можливе й виконання нескладних прохань матері. Характерним є надмірний зв'язок із матір'ю, неможливість відійти від неї навіть на нетри­валий час. Іноді спостерігається поєднання байдужос­ті, нечутливості до емоцій інших людей з підвищеною чутливістю до стану матері.

Третя група РДА характеризується наявністю мов­лення у вигляді емоційно забарвленого монологу; ди­тина здатна до вияву своїх потреб. Спостерігається суперечливість спонукань: прагнення досягти мети при швидкій перенасичуваності; лякливість, тривож­ність і потреба пережити вдруге травмуюче враження. Часто трапляються агресивні дії. Дитина полюбляє страхітливі сюжети малюнків зображення пожеж, бандитів і т. ін.).

Четверта група РДА є найменш тяжким видом порушень. Діти здатні до спілкування, в них збережені інтелектуальні функції. Однак у їхній мові трапляють­ся аграматизми, невідповідне вживання займенників. У дітей з РДА четвертої групи також дуже яскраво виражена потреба в захисті, підбадьоренні, емоційній підтримці з боку матері. Дитині цієї групи не вистачає гнучкості, різноманітності поведінки, часто вини­кають ритуальні форми поведінки як захист від страхів. Коло спілкування обмежене тільки близьки­ми, добре знайомими людьми. В ході розвитку дитини можливе як поліпшення засвоєння навичок спілку­вання, поступова адаптація, так і регрес, втрата рані­ше набутих навичок.

•Діти з аутизмом потребують лікування, психолого-педагогічної корекції порушень, і насамперед пра­вильної виховної роботи в сім'ї. Для дітей з РДА вкрай небажаним є розрив з матір'ю, звичним родин­ним оточенням. У зв'язку з цим рекомендується проведення обстеження в присутності матері, а в деяких випадках навіть удома в дитини. Категорично протипоказане направлення цих дітей у психіатрич­ний стаціонар.

Під час патопсихологічного обстеження дітей з РДА бажано додержуватися таких рекомендацій:

надати можливість дитині обстежити приміщення, попередньо сховавши гострі предмети та предмети, що можуть розбитися;

уникати зорового й дотичного контакту з дитиною в перші хвилини обстеження;

протягом усього обстеження розмовляти тихим голосом, не робити рвучких рухів, не використовувати великих, яскравих, з різкими звуками іграшок;

пропонувати дитині не більш як 2—3 однотипних завдання й відразу припиняти діяльність, якщо настає перенасичення.

Діти першої й другої груп практично недосяжні для продуктивного контакту, нездатні до виконання зав­дань звичайних патопсихологічних методик. Під час обстеження дітей третьої — четвертої груп удається визначити рівень досягнень у навчальній діяльності, рівень розвитку інтелекту. В ході обстеження вияв­ляються особливості мислення у вигляді різнорівневості, різноплановості суджень.

При виконанні графічних проб часто спостерігаєть­ся збіднення малюнку, наявність стереотипів. У дея­ких випадках малюнки відбивають страхи, агресивні нахили. В багатьох дітей з РДА трапляються своєрідні творчі здібності до малювання, музики, літературної творчості.

Важливим завданням патопсихолога й лікаря є ди­ференціювання РДА й інших порушень розвитку: олі­гофренії, алалії, шизофренії та ін. При цьому слід звернути увагу на наявність таких характерних ознак, як-от: відсутність жестикуляційного спілкування при аутизмі й наявність його при алалії; наявність емоцій­ної відгукуваності при олігофренії й відсутність її при РДА. Діагностика РДА провадиться з 3—4-х років, хоча первинні ознаки помітні ще до року.

Реалізація розробленої В. Лебединським, О. Нікольською та іншими вченими програми поступової реабілітації, навчання й виховання дітей з аутизмом приводить до значного прогресу в їхньому розвитку, корекції страхів й агресивної поведінки. Становить інтерес і досвід Б. Кравцова, який застосовує активну арттерапію для розвитку дітей з РДА.

Одним із головних напрямів роботи психолога щодо подолання аутизму дитини є робота з батьками. Важливо навчити батьків такої дитини навичок спіл­кування з нею, розповісти про особливості сприйнят­тя дитиною емоцій, мотивації при аутизмі. Основні зусилля батьків мають бути спрямовані на створення емоційного та психологічного комфорту, почуття впев­неності та захищеності, а згодом на поступове обе­режне введення нових навичок, форм поведінки.

Під час ретельного спостереження й аналізу пове­дінки дитини можна виявити, які із зовнішніх стиму­лів є привабливими, а які відразливими. Якщо дитина поринає в гру-маніпуляцію з предметами, треба по­ступово прагнути до надання їй змісту (викладання рядів з кубиків—«будуємо потяг», розкидання шма­точків паперу —«влаштували салют» і т. ін.).

При багаторазовому програванні або зображенні різноманітних сюжетів можливе навчання правильно­го сприйняття й вираження емоцій, розуміння влас­них почуттів і прагнень.

При своєчасному (у віці 3—5 років) початку ціле­спрямованого навчання й медикаментозній корекції можливе значне зменшення проявів аутизму до 7-го року, аж до можливості навчання в масовій школі.

При аутизмі першої та другої групи, наявності агресії й порушень потягів, а також для дітей третьої групи бажане навчання вдома. Їм необхідна постійна психологічна корекція.

Контрольні запитання

1. Які існують типи ушкодженого психічного розвитку?

2. У чому причини виникнення ушкодженого психічного розвитку?

3. Назвіть критерії первинної діагностики порушень мовлення, читання, писання.

4. Які психологічні зміни можуть статися у хворих на епілепсію? Чому необхідні динамічне спостереження й раннє виявлення?

5. Які психологічні механізми лежать в основі раннього дитячого аутизму?

6. У чому полягає значущість роботи з родиною дитини з РДА?

Задача 1

Вася А., 10 років. Звернулися мати і вчителька зі скаргою на низьку й нерівномірну успішність дитини. Із розмови з матір'ю стало відомо, що вагітність проходила із загрозою зриву, пологи були стрімкими, дитина народилася в асфіксії. Протягом першого року життя дитина перебувала на обліку в невропатолога, однак усі навички засвоювала своєчасно. Дити­на відвідувала дитячий садок й успішно справлялася з програ­мою, до школи пішла підготовленою. Останнім часом Вася навчається в загальноосвітній школі й відвідує музичні заняття. "дома він нерідко скаржиться на головний біль, важко засинає. ^у школі успішність нерівномірна: іноді «забуває» добре відомі йому речі, а іноді успішно справляється зі складним завданням.

При патопсихологічному дослідженні хлопчик охоче йде на ^нтакт, прагне досягнень. Працездатність низька, виражена ^снажуваність за гіпостенічним типом.

Тип сенсомоторики повільний, утруднене формування динамічного стереотипу.

Обсяг уваги —низька норма, переключання і розподілення недостатні.

Механічне запам'ятовування — в межах норми, стереотип­не відтворення недостатнє.

Рівень інтелекту відповідає віковій нормі, порушень мис­лення не виявлено.

При виконанні графічних проб спостерігаються недостат­ність точної координації рухів, утрата окремих деталей зобра­ження, порушення пропорцій фігур.

Самооцінка адекватна. Відзначається виражена шкільна тривожність. Рівень домагань дещо занижений, але реакція на успіх і невдачу адекватна.

1. Який тип порушень має місце?

2. Необхідні заходи?

Задача 2

Оля П., 8 років. Звернулася вчителька зі скаргою на неус­пішність та порушення поведінки на уроках. Дівчинка важко засвоює навички читання, писання, лічби, на уроках іноді підводиться з-за парти, вигукує, б'ється на перервах з дітьми.

Із бесіди з матір'ю вдалося з'ясувати, що дівчинка наро­дилася, зростала й розвивалася нормально до 5 років. У 5-річ­ному віці перенесла важку форму кору з явищами менінгіту. Після цього стала дратівливою, рухово розгальмованою. Перед вступом до школи Оля впала з гойдалки й декілька днів прове­ла в лікарні зі струсом мозку. Тепер дівчинка з труднощами готує домашні завдання, негативно ставиться до них, непоси­дюща.

Під час патопсихологічного дослідження виявлена виснажуваність за гіпостенічним типом. Обсяг і довільна концен­трація уваги недостатні.

Механічне запам'ятовування утруднене, осмислювання, асоціативне запам'ятовування значно кращі. Інтелект — нижня межа вікової норми. При дослідженні функцій мислення зафік­совано окремі рішення у «вилученнях» і «класифікації», що ґрунтуються на конкретних наочних ознаках. При звертанні уваги на помилки можлива самостійна корекція.

Емоції лабільні. Самооцінка дещо завищена, але є точне уявлення про ставлення до себе з боку оточуючих.

Нейропсихологічне дослідження показало, що зоровий і слуховий гнозис не порушені, сомато-сенсорний гнозис — із окремими помилками. Рішення конструктивних завдань—у повільному темпі. Фонематичний слух без порушень. Імпре-сивне мовлення порушене, особливо розуміння складних лек­сико-граматичних конструкцій. Слухова пам'ять недостатня.

Таким чином, виявлено локальні ураження кори головного мозку, переважно тім'яних відділів.

1. Яка причина порушень?

2. Як може бути вирішене питання про навчання?

[? | Задача З

Андрій М., 9 років. Звернулася вчителька зі скаргою, що учень не засвоює навичок читання і писання, дублює програму 3-го класу. Поведінка на уроках та перервах без порушень. Успішність із математики та інших дисциплін — середня.

Із бесіди з матір'ю з'ясувалося, що дитина народилася, зростала й розвивалася нормально. Розвиток мовлення дещо затримувався: вимовляти окремі слова Андрій почав близько 1,5 років, фразове мовлення розвинулося близько 4-го року життя. Були порушення у вимові окремих звуків, дитина відві­дувала логопеда в поліклініці протягом 3-х місяців. Після цього мати припинила заняття, вважаючи їх неефективними. Андрій відвідував дитячий садок, але на момент вступу до школи знав тільки окремі літери, читати не вмів. Весь період навчання в школі мати регулярно займається з дитиною вдома, прочитує йому всі завдання вголос.

Під час патопсихологічного обстеження хлопчик охоче йде на контакт, справляється із запропонованими завданнями.

Спостерігається певна виснажуваність психічних процесів за гіпостенічним типом. Обсяг, концентрація та переключуваність уваги не порушені.

Слухо-мовна пам'ять недостатня, висока норма запам'я­товування невербалізованих фігур. Під час дослідження інте­лекту виявляється нерівномірність його розвитку: виконання невербальних тестів — висока норма, вербальних — нижча межа норми. Утруднені фонематичний аналіз та синтез слова, обстежуваний плутає окремі фонеми: «ш», «с», «ц»; під час фонематичного аналізу до цього додається пропускання голос­них. Такого типу помилки трапляються і на письмі.

Самооцінка занижена, дитина вважає себе «дурнем», «нездібним». Рівень вимог, зокрема при виконанні вербальних тестів, низький. Спостерігається виражена шкільна тривож­ність.

1. Яка можлива причина неуспішності?

2. Які порушення первинні, які вторинні?

3. Консультація якого фахівця є обов'язковою?

Задача 4

Надя П., 8 років. Дівчинка направлена на психолого-медично-педагогічну консультацію з метою вирішення питання про місце навчання. Вона навчається в першому класі, дублює про­граму. Навички читання й писання не засвоїла; усна лічба — в нормі: розв'язання задач, виконання письмових прикладів — значно гірше.

Із бесіди з матір'ю відомо, що пологи були патологічними, з потиличним передлежанням. Протягом першого року життя дівчинка росла й розвивалася нормально. Розвиток мовлення своєчасний. Відвідувала дитячий садок з трьох років. У дитячо­му садку були труднощі під час малювання, аплікації, довгий час не могла вивчити літери, цифри. Пише їх іноді дзеркально.

При патопсихологічному дослідженні дівчинка охоче йде на контакт, із цікавістю ставиться до завдань, прагне досягнень. Працездатність рівномірна.

Обсяг і концентрація уваги не порушені, переключуваність дещо утруднена.

Механічне запам'ятовування успішне: б, 7, 10. Виконання вербальних завдань успішне: доступні «вилучен­ня», «узагальнення», «визначення понять», «аналогії».

При виконанні «кубиків Кооса» спостерігається виражене порушення зорового аналізу та синтезу, може виконати завдан­ня не більш як із 4-х кубиків за умови надання організуючої допомоги. Під час виконання графічних проб — різке пору­шення пропорцій і наявність прозорості в малюнку.

При читанні й писанні Надя плутає літери, схожі в напи­санні: «ш», «щ», «й», «н». Утруднене розпізнавання цифр, плу­тає «б» та «8». Не засвоєні правила написання двозначних та тризначних чисел. Утруднене розуміння складних лексико-граматичних конструкцій, що відбивають стосунки між суб'єк­тами: конструкції «мати сестри» та «материна сестра» не розріз­няються.

Самооцінка висока, рівень вимог високий, але несталий. Шкільна тривожність помірна. Помітне негативне ставлення до процесу читання й писання.

1. Яка можлива причина неуспішності?

2. За якою програмою бажане навчання?

3. Консультація якого фахівця необхідна?

[^і Задача 5

Галя В., 13 років. Звернулася вчителька зі скаргою на від­волікання уваги, порушення поведінки (раптові втечі зі школи). Успішність середня.

Із розмови з мамою з'ясувалося, що дівчинка росла й розвивалася нормально. Спадковість обтяжена — батько хворіє на епілепсію. Протягом останнього року дівчинка перенесла скарлатину, пневмонію. Влітку після перегрівання на сонці стався судомний припадок із втратою свідомості. Тепер дівчин­ка іноді відволікається, не завжди відповідає на запитання.

Двічі залишала школу й опинялася в незнайомій місцевості. Дівчинка скаржиться на періодичні «відключення», яких сама не помічає, знає про них зі слів оточуючих.

При патопсихологічному дослідженні контакт не поруше­ний.

Утруднена працездатність.

Обсяг і переключення уваги недостатні. Трапляються ко­роткочасні, тривалістю до 10 секунд, епізоди запаморочення свідомості. В момент нападу дівчинка застигає, очі відкриті, не чує зверненої мови, не відповідає. Після приступу спокійно повертається до перерваної діяльності.

Механічне запам'ятовування успішне: 8, 10. Інтелект—у межах норми. Виконує завдання «вилучення», «узагальнення», «визначення понять». Зоровий аналіз та синтез не порушені.

При дослідженні особистості виявляється висока самооцін­ка; високий рівень домагань, слабо залежний від успішності. Спостерігаються такі риси характеру, як запальність, злопам'ятливість.

1. З яким порушенням психічного розвитку може бути по­в'язаний стан дівчинки?

2. Консультації яких фахівців обов'язкові?

| ? | Задача 6

Андрій М., 10 років. Направлений на психолого-медично-педагогічну консультацію з метою вирішення питання про місце й форму навчання. Навчається в 3-му класі загальної школи, програму не засвоює, спостерігаються часті бійки з однолітками й молодшими за віком дітьми.

Із розмови з матір'ю відомо, що хлопчик народився в асфіксії, протягом першого року життя перебував на обліку в невропатолога. Після цього з трьох років з'явилися судомні приступи під час простудних захворювань, якщо температура була вища за 37,5 °С.

Навички ходіння, мовлення дитина засвоювала своєчасно. З чотирьох років відвідував дитячий садок. З п'яти років почали­ся сильні судомні напади з втратою свідомості, прикушуванням язика, мимовільним сечовипусканням. Після нападу настає сон. Частота нападів —1 раз на 2—3 міс. За порадою дідуся й бабусі мати до лікарів не зверталася, дитина лікувалась у «народних цілителів». До школи дитина пішла підготовленою (вміла читати, писати, лічити в межах 10), але поступово успішність знизилася, з'явилися відхилення в поведінці.

При патопсихологічному дослідженні контакт установ­люється поступово, для розуміння інструкції потрібне її багато­разове повільне повторення.

Виражена інертність психічних процесів, утруднена праце­здатність, повільний темп сенсомоторики.

Обсяг і переключення уваги недостатні. Механічне запа­м'ятовування утруднене: 2, 3, 5, 5, 6, б при називанні одних і тих самих цифр.

Вилучення й узагальнення проводяться переважно за кон­кретно-наочними ознаками. Аналогії непосильні.

Порушений зоровий синтез фігур «кубиків Кооса». Під час виконання графічних проб спостерігаються зменшення розміру малюнка, деталізація.

1. Який тип порушення психічного розвитку ймовірний?

Задача 7

Денис М., 6 років. Звернулася мати на консультацію зі скаргою на затримку у формуванні мовлення та дивну пове­дінку.

За словами матері, дитина народилася вчасно, з нормаль­ною вагою і зростом. Відмовлялася брати грудь, довгий час не формувався «комплекс пожвавлення». Незважаючи на це, ран­ній розвиток відповідав нормі, перші слова з'явилися в 9 міс., навички ходіння —в 1 рік і 2 міс. Дитячий садок дитина не відвідує, виховується вдома. В даний час у дитини наявне фра­зове мовлення з аграматизмами: плутаються займенники, себе зве «ти» або «Денис», матір може назвати «я». З усіх запитань вживається тільки «де?», та й те вкрай рідко. Мова являє собою коментар усіх подій, що відбуваються з дитиною, його дій та бажань. Часто трапляються неологізми, іноді незрозумілі для оточуючих: «чурляка», «небияк» і т. ін. Нові, подібні за звучан­ням слова дитина може повторювати протягом декількох днів, не цікавлячися їхнім змістом.

Моторика розвинута слабко, дії часто стереотипні: розгой­дування, переступання з ноги на ногу; малює одночасно правою та лівою рукою, інколи двома відразу. Олівець утримує в кулаці.

Себе дитина обслуговує: самостійно їсть, одягається. Вира­жена вибірковість у їжі, страх перед новими стравами. Крім цього, Денис боїться собак, гучних звуків, уникає спілкування з дітьми. Матір турбують такі особливості дитини. Вона хотіла б вирішити питання про форму та місце навчання. Дитина вміє читати, рахувати в межах 100, легко читає тризначні числа.

При патопсихологічному обстеженні контакт із дитиною вдається встановити тільки в процесі спільного малювання. До того Денис ходить по кабінету, торкається предметів та меблів, обстежує їх. Іграшки іноді лиже. На присутність у кімнаті психолога ніяк не реагує. У ході сумісного малювання називає тему свого малюнка: «Денис малювати їжаків» і малює підряд на п'яти аркушах однакових їжаків. Можливе малювання на прохання експериментатора. Інші завдання не виконуються, помітна реакція пасивного протесту. Можливе виконання не­складних інструкцій: «Дай м'яча», «Поклади олівець». Зорового контакту із психологом немає, на дотик реакція уникнення.

Невдалі, з точки зору дитини, малюнки вона відразу рве й кидає обривки в куток кабінету; вдалі — вирізує і намагається наклеїти на стіну кабінету. По допомогу не звертається ні до психолога, ні до матері.

1. Який тип порушення психічного розвитку можливий у даному випадку?

2. Консультація якого фахівця обов'язкова?

3. Чи можливе навчання в масовій школі?

| ? | Задача 8

Данило К., 8 років. Звертання до психолога за ініціативою матері та вчительки. Закінчує 1-й клас. Учительку непокоїть дивна поведінка дитини, нерівномірна успішність.

Зі слів мами відомо, що дитина народилася шляхом кесаре­вого розтину. Протягом першого року життя була пасивною, часто розгойдувалась у ліжку, гратися не намагалася, водила руками перед очима. Ходити почав у 15 міс., перші слова —в 1,5 року. Фразове мовлення сформувалося до чотирьох років, у цьому віці він рахував до 20, знав багато віршів та казок, але не переказував їх на прохання. У 5 років вільно читав. Вживання слова «я» з'явилось у 6 років, до цього звав себе «він». У 6 років уперше почав самостійно їсти і вдягатися. З дітьми не спілкується, на догляд матері не реагує. У 7 років пішов до школи, тривалий час не міг звикнути до дисципліни: губив ранець, схоплювався з місця, ходив по класу, міг мовчки піти серед уроку. Не може засвоїти правил розміщення завдань у зошиті, чергує їх з малюнками. При цьому пише грамотно, рахує без помилок. При переказі важко відтворює послідов­ність подій. Дітей уникає, на перервах залишається в класі.

Під час патопсихологічного дослідження контакт лишається формальним, ставлення до завдань байдуже. Довільна концен­трація уваги дещо утруднена. Механічне запам'ятовування успішне: 8, 10. Вербальний інтелект—118 балів, невербальний—80 (за методикою Векслера). Встановлення зв'язків і послідовності подій утруднене. При виконанні завдань на «вилучення» помітна орієнтація на слабкі ознаки.

Самооцінка суперечлива, немає уявлень про ставлення до себе з боку оточуючих, не сформоване ставлення до них.

Реакція на заохочування відсутня, в разі надання допо­моги — остаточне припинення діяльності. Емоції виявляються слабко.

1. Який тип порушень психічного розвитку вірогідний ?

І ? І Задача 9

Альоша С., 4 роки. Звертання за ініціативою вихователя дитячого садка у зв'язку з недорозвитком мовлення. Із бесіди з мамою відомо, що батько та його брат почали розмовляти у віці 4—5 років. Вагітність у матері проходила з токсикозом, пологи нормальні. Сидіти, ходити хлопчик почав своєчасно. Розуміє звернену мову, виконує прохання дорослих, але сам відтворює тільки окремі звуки, спілкується за допомогою жестів.

Із трьох років відвідує дитячий садок. Швидко адаптувався там, охоче грає з 2—3 хлопчиками, намагається розмовляти з ними, але здебільшого спілкується жестикуляційне. Якщо його не розуміють —плаче і б'ється. Гра відповідає вікові.

При патопсихологічному обстеженні виявлена хороша не-вербальна пам'ять, здатність до встановлення зв'язку й послі­довності подій, нескладних узагальнень. Самооцінка занижена. Виражені емоційна реакція та потреба в заохоченні. Для спіл­кування дитина використовує жести, міміку, окремі звукоспо­лучення. Пасивний словниковий запас набагато перевищує активний.

1. Який тип порушення розвитку маємо в даному випадку?

2. Консультація якого фахівця обов'язкова?

3. У дошкільному закладі якого типу дитина має навчатися?