3. Психологічні особливості та внутрішньоособистісний конфлікт при неврозах

Наступною групою дисгармонійного психічного розвитку особистості є неврози.

При всій багатоманітності у визначенні неврозів більшість авторів вважають їх психогенними вегетосоматичними розладами непсихотичного рівня, усвідом­люваними самим суб'єктом.

Дослідженню неврозів як окремого стилю особистісного реагування на ситуації присвячені праці В. Мясищева; як психогенне захворювання особистості нев­роз розглядається В. Карвасарським (1980). У зарубіж­них концепціях неврозу він постає як патологічна форма компенсації невідповідності рівня домагань і досягнень, загальмований процес самореалізації. До­слідження неврозів у дитячому та підлітковому віці відображені в працях О. Захарова (1988), Д. Ісаєва.

О. Захаров пропонує таку схему формування нев­розів у дітей та підлітків (див. схему).

Біологічними особливостями дитини, що збільшу­ють вірогідність формування неврозу, є наявність нев­ропатії, виражена домінанта однієї з півкуль та ін. Якщо обсяг батьківських вимог та вимог мікросоціального оточення (дитсадок, школа) не перевищує реальних можливостей дитини, якщо її сприймають такою, якою вона є, прояви невропатії зникають до 9—10 років. Однак часто батьки не враховують особ­ливостей дитини, в сім'ї переважає нераціональний

Схема формування неврозів

Схильність

(конституціональний фактор)

Преморбідні відмінності

Особистості

Психічна травматизація

Гостра хронічна

Несприятливі життєві

Обставини

Критичне наростання

психічного напруження

Місце найменшого

опору організму

Клініка неврозів

стиль виховання: підвищена емоційність, гіперсоціалізація (несприйняття вікових відмінностей, пустощів дітей), надмірні надії, що покладаються на дитину, гіперопіка, особливо в поєднанні з вимогами само­стійності, завищена тривога в батьків, подружні кон­флікти й суперечності в підходах до виховання.

Дитина несвідомо сприймає норми та ідеали своїх батьків і намагається їм відповідати. Якщо ж це супе­речить особливостям її нервової системи, темперамен­ту, інтелектуальним можливостям, виникає неузгод­ження між бажаними досягненнями та реальним ре­зультатом. У дитини в цій ситуації назріває внутріш­ньоособистісний конфлікт між ззовні нав'язаними батьками цілями та власними потребами й мотивами.

Істеричний невроз у дитячому віці виявляється вель­ми різноманітне. Найчастіше трапляються емоційні порушення, фобії, астенії, іпохондричні прояви, ру­хові розлади. Психологічним механізмом виникнення цього стану є суперечність між загостреною потребою в емоційному визнанні з боку батьків та неможливіс­тю його задоволення. Це викликає острах «бути не тим», бути нелюбим для значущих людей.

Страхи та емоційні реакції у вигляді слізливості, дратівливості завжди тісно пов'язані із ситуацією, роз­раховані на певного «глядача», демонстративні. Стра­хи не мають великої стійкості, їх зміст легко зміню­ється.

До рухових розладів при істеричному неврозі нале­жать судомні припадки, паралічі, порушення ходи та чутливості. Істеричні судомні припадки ситуаційно зумовлені, без «глядачів» трапляються рідко. Дитина падає на підлогу, кричить, плаче, розмахує руками та ногами. Спостерігаються почервоніння обличчя, шиї, посилене потовиділення, іноді спазм гортані з тимча­совим перериванням дихання. Тривалість цього стану може становити від декількох хвилин до двох — трьох годин. До шкільного віку ці припадки часто змінюють свій характер і проявляються у вигляді непритомності або нагадують напади бронхіальної астми.

Трапляється такий прояв, як істеричне блювання, що не пов'язане з прийманням їжі й виникає при значному емоційному напруженні, наприклад уранці перед школою, і не має місця на канікулах та у вихід­ні дні.

Можливі також порушення рухів кінцівок — істе­ричний параліч, спазм при писанні. Іноді, після значної психотравмуючої ситуації, виникає істеричний мутизм — неможливість говорити. При цьому діти охоче пишуть або повідомляють про свої бажання жестами.

Прояви істеричних симптомів пов'язані з прагнен­ням привернення до себе уваги, бажаністю для дити­ни наявності порушення, яке робить можливим по­збавлення її від неприємної ситуації.

Одним із найчастіших проявів неврозу в дитячому віці є фобічний невроз. Він характеризується тривким страхом перед будь-чим, що може зашкодити життю й здоров'ю дитини (страх зараження, гострих предметів, смерті). Іншою формою страхів є страх діяльності в певних обставинах (відповідати біля дошки, спілкуватися з незнайомими людьми та ін.). У дітей страхи вирізняються конкретністю, образністю уявлення відчуттів. При неврозі страху наявна психологічна суперечність між вираженим інстинктом самозбереження і слабкістю захисних механізмів, яка проявляється в страху «бути ніким», не існувати. Такий острах супроводжується почервонінням або збліднінням обличчя, тремтінням, потовиділенням, припиненням діяльності. Виникає він після конкретної психотравмуючої ситуації й чітко усвідомлюється саме дитиною. Емоційна реакція на цей стан виклик «острах страху»; прагнення позбутися його в поєднані з примітивними, символічними формами мислення породжує ритуали.

Ритуали — певні дії, виконувані дитиною з метою уникнути переживань страху. Часто важко зрозуміти яким чином ритуальна дія може вплинути на ситуацію виникнення страху, але вона заспокоює дитину, знижує напруженість фобії.

Так, дівчинка 10 років боялася поганих оцінок щоб «усе в школі було добре», вона стукала по батареях у всіх під'їздах по дорозі до школи. Після цих ритуальних дій вона могла успішно відповідати в школі. Якщо ж дівчинка утримувалась від них, то вона відчувала сильний страх, який заважав відповідати на уроках. Ритуали можуть видозмінюватися і з часом самі ставати джерелом тривоги й побоювань.

Наступну групу неврозів становлять неврози нав'язливих станів. Вони можуть виявлятися у вигляді нав'язливих рухів, дій, іноді думок, лічби, сумнівів.

Суперечність між почуттям і обов'язком, емоційними та раціональними страхами викликає центральний страх зміни, страх «бути не собою» і виявляється вигляді нав'язливих станів, обсесивного неврозу.

Нав'язливі дії та рухи, на відміну від ритуалів, і пов'язані з якимось усвідомлюваним страхом, дитина відчуває неясне напруження, тривогу, яка слабшає після виконання дії й посилюється, якщо певний час утримуватися від неї. Дитина розуміє незвичність цих дій та іноді намагається утримуватися від них або виконувати їх непомітно для оточуючих. Дії можу бути різноманітними: доторкання до предметів, посту­кування, багаторазове вдягання й роздягання та ін.

У молодшому шкільному віці можлива поява на­в'язливих думок та уявлень. Дитина намагається по­збутися їх, «переробити», усвідомити їхні причини.

Нав'язливі думки та дії перешкоджають нормаль­ному розвиткові дитини, звужують коло її інтересів. Усі сили дитини розтрачуються на боротьбу з нав'яз­ливими станами.

Під час патопсихологічного обстеження дітей з не­врозами виявляється виснажуваність психічних проце­сів за гіпостенічним або гіперстенічним типом.

Часто трапляються недостатні обсяг або переключуваність уваги (при неврозі нав'язливих станів). Ме­ханічне й смислове запам'ятовування — у межах нор­ми. Мислення логічне, з відповідним вікові рівнем інтелектуальних досягнень. Часто при обстеженні фіксуються нерівномірність розвитку півкуль і перева­жання функціонування правої півкулі (при істерично­му й фобічному неврозах) або лівої (при ритуалах і нав'язливих станах). Це можна виявити за результата­ми дослідження рівня досягнень при виконанні тестів вербального та невербального інтелекту.

Самооцінка занижена, нерідко виражена впевне­ність у поганій оцінці з боку оточуючих. Спостеріга­ється нестійкість рівня домагань.

У мові часто вживаються вислови «повинно — не повинно», «правильно — неправильно». Під час вико­нання завдань за методикою ТАТ в оповідях дітей нерідко трапляються описи психотравмуючої ситуації та проекція невротичного конфлікту.

Таким чином, ми розглянули особливості дисгар­монійного психічного розвитку. Вияви цього виду відхилень вельми різноманітні, а декотрі діаметрально протилежні. Але першопричина дисгармонійного пси­хічного розвитку загальна, вона полягає в порушеннях функціонування вищої нервової діяльності.

Успішність соціальної адаптації таких дітей багато в чому залежить від дорослих, які живуть разом з ними (батьків та інших родичів), та від тих осіб, що займаються їхнім вихованням професійно: педагогів, психологів, лікарів. Треба зазначити, що учні з дис­гармонійним психічним розвитком є в кожній масовій школі. Тому в завдання шкільного психолога входить спостереження за ними з метою попередження деком­пенсації, а також допомога педагогам у здійсненні ін­дивідуального підходу до цих учнів.

Контрольні запитання

1. Які стани належать до дисгармонійного особистісного розвитку?

2. У чому полягає зв'язок поведінкових проявів та ба­зальних рівнів емоційної регуляції?

3. Які види психопатій проявляються вже в дошкільному віці?

4. Які способи компенсації можливі при кожному виді психопатії?

5. У чому полягають психологічні механізми формування неврозу?

6. Які види неврозів спостерігаються в дитячому та під­літковому віці?

1^1 Задача 1

Олег А., учень 1-го класу. Звернулася вчителька зі скаргою на порушення поведінки: відмовляється виходити з класу на перервах, брати участь у заняттях фізкультурою, іноді не відпо­відає біля дошки. Успішність нерівномірна: добре встигає з математики, читання. При граматично правильному письмі стало незвичний почерк.

Із бесіди з батьками з'ясувалося, що хлопчик на багаторазо­ві спроби віддати його до дитячого садка реагував дуже хвороб­ливо і через це виховувався вдома. Рано навчився розмовляти, охоче спілкується з дорослими, цікавиться астрономією, знає всі сузір'я. До школи ставиться з інтересом, але до цього часу не знає імен жодного зі своїх однокласників. Рухи незграбні, мати досі допомагає йому вдягатися, а іноді й годує.

Під час психологічного дослідження контакт установлюєть­ся не відразу, лише після розмови про астрономію. Але побою­вань, ніяковості досліджуваний не виявляє. Ставлення до завдань нерівномірне — від деяких пасивна відмова, декотрі виконуються з інтересом. Механічне запам'ятовування успіш­не. Працездатність рівномірна. Увага не порушена. «Вилучен­ня» та «узагальнення» іноді виконуються за несуттєвими озна­ками: «Човен, тачка і велосипед схожі — рухаються з допомо­гою людини, а мотоцикл від них відрізняється — йому потріб­ний бензин»; при допомозі—правильні рішення. Описи кар­тин ТАТ емоційно ненасичені, нерідко висуваються 2—3 версії подій. «Неіснуюча тварина» чорного кольору на колесах, але не роботоподібна. Самооцінка (за «сходинками самооцінки») сла­бо диференційована, відсутнє уявлення про ставлення до себе з боку оточуючих, виражене негативне ставлення до однокласни­ків: «Шумлять, чіпляються, штовхаються, взагалі дурні». Шкільна тривожність середня, виникає в ситуаціях відповіді на уроці, занять із фізкультури. Уроки фізкультури викликають відразу й змістом (важко виконувати гімнастичні вправи, ловити м'яча тощо), і тим, що однокласники дивляться на нього; не подо­бається і процес перевдягання. Спостерігається легке побою­вання фізичного контакту.

1. Які можливі причини порушень поведінки?

2. Рекомендовані заходи?

[^т} Задача 2

Роман В., учень 3-го класу. Звернулася мати у зв'язку з незрозумілою для неї поведінкою сина. На канікулах дитина відмовлялася від деяких прогулянок, екскурсій. Одного разу,

коли мати купила йому нову сорочку, він розірвав її на шматки і викинув у вікно. Хлопчик не дозволяє матері прибирати в його кімнаті, перекладати речі. За словами вчительки, Роман дуже акуратний, середніх здібностей, вчиться рівномірно. У класі охоче виконує одне громадське доручення — поливає і вирощує рослини. Іноді бувають малозрозумілі спалахи гніву;

якщо б'ється з дітьми, важко зупиняється. Полюбляє команду­вати більш слабкими і молодшими дітьми.

Під час психологічного обстеження виявляються утруднена впрацьовуваність, інертність психічних процесів. Обсяг та пе-реключуваність уваги дещо недостатні. Механічне й смислове запам'ятовування успішне. Рівень узагальнення — вікова нор­ма. Самооцінка дещо завищена. Шкільна тривожність низька. При зображенні «Неіснуючої тварини» намалював динозавра з великою кількістю шипів та зубів. Досліджуваний визнає свою любов до порядку, дисципліни. Свою поведінку вдома пояснює тим, що мама робить усе швидко, не попереджає його заздале­гідь про прогулянки, покупки та ін. Скаржиться на іноді вини­каючу лють, злопам'ятливість.

1. Психологічний діагноз?

2. Рекомендовані заходи ?

| ? | Задача З

Оленка П., учениця 5-го класу. Звернувся класний керівник зі скаргою на різке зниження успішності та настрою, плакси­вість дівчинки. Із бесіди з мамою з'ясувалося, що дівчинка зростала й розвивалася нормально; приблизно з 7 років почали виявлятися коливання настрою та самопочуття: періоди весело­щів, високої працездатності змінюються спадами активності, скаргами на здоров'я, зниженням настрою. Останнім часом ці коливання стали більш вираженими і тривалими —до 3— 4-х тижнів. При цьому Оленка намагається старанно вчитися, сидить годинами за уроками, нерідко плаче, скаржиться, що стала «тупою», «нездібною». Тяжко переживає двійки та трійки, що з'явилися з деяких предметів.

Під час патопсихологічного обстеження спостерігаються легке зниження працездатності, повільний темп сенсомоторних реакцій. Обсяг і концентрація уваги не порушені, але при­вернути увагу до виконання завдань досить складно. Механічне запам'ятовування успішне. Рівень узагальнення не знижений, викривлень мислення не помічено. При описуванні картин ТАТ — проекція ідей самозвинувачення. За «шкалою диферен­ційованих емоцій» переважають емоції туги, остраху, вини. Самооцінка різко занижена, але дівчинка вважає, що оточуючі ставляться до неї краще, ніж вона на це заслуговує.

1. Психологічний діагноз?

2. Рекомендовані заходи?

І ? 1 Задача 4

Тоня С., учениця 3-го класу. Звернулася за консультацією мати дівчинки. На початку нового навчального року Тоня пе­рейшла до нової школи, батьки поміняли квартиру. Дівчинка важко переживала переїзд, з острахом очікувала початку на­вчального року. Із середини вересня з'явилися незрозумілі дії:

дівчинка стала постукувати по столу під час приготування уро­ків, писати тільки однією й тією самою ручкою. Останнім часом скаржиться на головний біль, біль у серці та животі. За характером, на думку мами, дівчинка спокійна, дещо боязка. З дитинства вирізняється великою охайністю, завжди тримає в абсолютному порядку свої речі, іграшки, підручники. Пережи­ває, якщо хтось із близьких пізно приходить додому. В школі ретельна, сумлінна, вчиться на «4» та «5», важко переживає випадкові «З». З дітьми спілкується, але близьких подруг нема.

Під час патопсихологічного обстеження виявляється рівно­мірно низький темп сенсомоторики. Працездатність не зниже­на. Механічне та смислове запам'ятовування успішне. Пере-ключуваність та розподілення уваги дещо недостатні. Рівень узагальнення відповідає віковій нормі, але іноді є 2—3 варіанти рішення з сумнівами в їхній правильності. Описи картин ТАТ відбивають тривогу за стан здоров'я домашніх. Спостерігається висока шкільна тривожність. Самооцінка адекватна, диферен­ційована, з деякими ускладненнями у сприйнятті думки ото­чуючих. Свою поведінку дівчинка пояснює сильним острахом, що виникає під час приготування уроків: «Постукую завжди З рази по дереву, щоб не отримати двійку». Намагається позбу­тися цього стану, хоче стати більш упевненою.

1. Психологічний діагноз?

2. Рекомендовані заходи?

І ? | Задача 5

Юля В., учениця 4-го класу. Звернулася мама з ініціативи класного керівника у зв'язку з порушеннями поведінки. Педа­гога непокоїть те, що дівчинка намагається звернути на себе увагу, розповідає дивні фантастичні історії, в яких сама є го­ловною героїнею: то її викрадали інопланетяни, то нападають бандити та шпигуни тощо. Вчиться дитина нерівномірно, за­лежно від інтересу до предмета й до конкретної теми. Мама Юлі також помічає схильність дочки до фантазування, але скаржиться й на те, що з перших років життя дівчинка була нетерпима до вимог та заборон. Домагаючися свого, падає на підлогу, кричить, розмахує ногами й руками. Такі реакції збереглися і в шкільному віці. Нерідко на будь-які вимоги реагує голосним плачем. Любить привертати до себе увагу гостей, співає, танцює, розповідає про свої успіхи в школі.

Під час патопсихологічного обстеження виявляється швид­кий темп сенсомоторики. Висока працездатність поєднується з явищами перенасичувано сті. Обсяг, переключення та розподі­лення уваги — висока норма, довільна концентрація дещо утруднена. Механічна пам'ять — у межах норми. «Вилучення» й «узагальнення» виконуються на підставі суттєвих ознак, але є суб'єктивно-значущі рішення. Самооцінка завищена, але вира­жена невпевненість у ставленні до себе з боку вчителів та однокласників. Спостерігається високий, нестійкий рівень до­магань.

1. Психологічний діагноз?

2. Рекомендовані заходи?

Г⁹"! Задача 6

Ян 3., учень 2-го класу. Звернувся батько з ініціативи вчительки у зв'язку з порушеннями поведінки сина. Дитина успішно вчиться, легко справляється з програмою, але раптові спалахи гніву, бійки перешкоджають перебуванню в школі. За останній час Ян встиг побити двох однокласників (один з них потрапив у лікарню), пошматував щоденник, кілька разів ішов з уроку. Вдома поведінка не краща, за найменшої протидії батьків хлопчик розлючується, кричить, кидає на підлогу посуд, рве книги. Після цього засмучується, обіцяє виправити­ся. Такі особливості характеру почали виявлятися приблизно з 3-х років, до цього дитина росла й розвивалася нормально;

ходити, розмовляти почав своєчасно. В дитячому садку також були постійні скарги на порушення поведінки: бійки, ризико­вані вчинки (ходив по даху дитсадка та ін.).

Під час психологічного обстеження дитина швидко вступає в контакт, ставлення до завдань дещо вибіркове. Виражена перенасичуваність. Темп сенсомоторики прискорений. Обсяг, переключуваність уваги —висока норма. Механічне запам'я­товування успішне, мислення логічне, зі спиранням на суттєві ознаки. При дослідженні особистості виявляється диференці­йована самооцінка, досліджуваний відзначає в себе дратівли­вість, запальність. Скаржиться на те, що не може стриматися під час спалаху гніву.

1. Психологічний діагноз?

2. Рекомендовані заходи?

|Т1 Задача?

Зоя Л., учениця 3-го класу. Звернулася мама зі скаргою на нав'язливі рухи в дочки, прагнення висмикувати волосся. Навчається дівчинка успішно, в школі поведінка зразкова. За словами мами, дитина народилася недоношеною, протягом першого року життя перебувала на обліку в невропатолога.

Зростала дещо млявою, однак усі навички засвоювала своєчас­но. Важко переживала влаштування до дитячого садка, повіль­но звикала. З дітьми товариська, але легко ображається, трива­лий час не може замиритися після сварки. До школи пішла своєчасно, вчиться добре, прагне до лідерства, але певні упо-вільненість та образливість перешкоджають досягненню бажа­ного становища в класі. Останнім часом у дівчинки з'явилися дивні форми поведінки: висмикування волосся, яке посилю­ється під час перегляду телепередач, при тривогах.

При патопсихологічному обстеженні виявляються зниження працездатності, повільний темп сенсомоторики, виснажува-ність за гіпостенічним типом. Обсяг уваги та переключуваність дещо недостатні. Механічне запам'ятовування —у межах нор­ми. Мислення логічне, послідовне. Спостерігається певна інер­тність емоційних станів. Самооцінка адекватна. Виявлено внут-рішньоособистісний конфлікт між високим рівнем домагань та страхом бути неуспішною.

1. Психологічний діагноз?

2. Рекомендовані заходи?