Хід роботи

 З окремих проб досліджуваного розчину виявляють ферум(II)-катіони і ферум(III)-катіони у присутності всіх інших катіонів четвертої аналітичної групи: ферум(II)-катіон за допомогою калій гексаціаноферату(III), ферум(III)-катіон  калій гексаціаноферату(II).

 Якщо катіони четвертої аналітичної групи в досліджуваному розчині містяться у вигляді осаду гідроксидів, то його розчиняють у хлоридній кислоті, доводять рН до 6, а потім додають п'ятикратний об'єм дистильованої води. У присутності солей бісмуту й стибію випадає осад їх основних солей (SbOCl і BiOCl), який відділяють центрифугуванням і обробляють винною кислотою.

 Основні солі і стибій гідроксид розчиняються у винній кислоті. У виннокислому розчині виявляють стибій(3+)-іони за допомогою характерних реакцій.

 Осад, що містить основну сіль бісмуту, розчиняють у концентрованій хлоридній кислоті і відкривають бісмут(III)-катіон cтанум(II) хлоридом у лужному розчині.

 Центрифугат, що містить ферум(II)-, ферум(III)-, манган(II)- і магній-катіони, обробляють розчином їдкого лугу, додають гідроген пероксид , нагрівають.

 Осад, що містить ферум(III) гідроксид, манган діоксид, магній гідроксид, відокремлюють центрифугуванням і обробляють для розчинення магній гідроксиду амоній хлоридом. Магній-катіони виявляють у центрифугаті за допомогою динатрій гідрогенфосфату.

 Осад суміші ферум(III) гідроксиду й манган діоксиду обробляють розведеною нітратною кислотою для розчинення Fe(OH)₃, ферум(3+)-іони виявляють характерними реакціями в добутому розчині.

 Осад манган діоксиду розчиняють у хлоридній або сульфатній кислоті і виявляють манган-катіон реакцією окиснення його до аніона MnO₄^-.

Якісний аналіз аніонів

Аналіз аніонів відрізняється від аналізу катіонів. У більшості випадків аніони виявляють дрібним методом, тобто за допомогою окремих реакцій. Аніони розділяють тільки тоді, коли виявленню одного заважає інший.

Аніони поділяють на аналітичні групи. Групові реактиви використовують не для відокремлення групи аніонів, а для того, щоб зробити висновок: чи варто далі проводити реакції для виявлення кожного з іонів даної групи.

В основу класифікації аніонів покладена різна розчинність солей барію та аргентуму. Усі аніони можна поділити на три аналітичні групи.

Таблиця 6

Класифікація аніонів

Група	Аніони	Груповий реактив	Характеристика групи
1	SO42-, SO32-, CO32-, SiO32-,PO43-, AsO43-, S2O32-, BO2-, CrO42-	BaCl2 у нейтральному або слабко лужному розчині	Солі барію нерозчинні у воді
2	Cl-, Br-, I-, S2-	AgNO3 у присутності HNO3	Солі аргентуму нерозчинні у воді і розведеній нітратній кислоті
3	NO3-, NO2-, CH3COO-	немає	Солі барію й аргентуму розчинні у воді

До першої аналітичної групи належать аніони, які з барій-катіонами утворюють практично нерозчинні у воді солі. Це такі аніони: SO₄^2-, SO₃^2-, PO₄^3-, CO₃^2-, SiO₃^2-, BO₂^-, AsO₄^3-, AsO₂^-, S₂O₃^2-, CrO₄^2-, Cr₂O₇^2-, MnO₄^-.

До другої аналітичної групи належать аніони, які з аргентум-катіонами утворюють солі, що погано розчиняються у воді і в розведеній нітратній кислоті. Це такі аніони: S^2-, Cl^-, Br^-, I^-, SCN^-.

До третьої аналітичної групи належать аніони, які не утворюють важкорозчинних солей з барій- та аргентум- катіонами. Сюди відносять аніони, які виявляють окисні властивості: NO₃^-, NO₂^-, ClO₃^-, CH₃COO^-.

Третя аналітична група не має групового реактиву. Щоб прискорити процес виявлення аніонів третьої аналітичної групи, до невеликого об'єму досліджуваного розчину добавляють краплями розчин дифеніламіну в концентрованій сульфатній кислоті. У присутності аніонів окисників у досліджуваному розчині з'являється інтенсивне забарвлення. Якщо такого забарвлення немає, то за відсутністю хромат-іонів можна зробити висновок, що всі аніони третьої аналітичної групи, крім етаноат-аніонів, відсутні.

Якщо досліджуваному розчині присутні хромат-іони, то перед дослідом із дифеніламіном їх треба відокремити (барій хлоридом).

Систематичний аналіз аніонів I-III аналітичних груп

Під час аналізу суміші аніонів використовують не систематичний хід аналізу, а розподіл їх на аналітичні групи, щоб зробити висновок про наявність тієї чи іншої групи аніонів. Після цього за допомогою окремих реакцій виявляють всі аніони. Крім групових реактивів, є ряд проб, за допомогою яких можна зробити висновок про відсутність або наявність тих чи інших аніонів. Отже, спочатку проводять попередні дослідження.