- •Тема 1. Предмет, методи та завдання дисципліни. Лекція 1 Предмет, методи та завдання дисципліни План
- •2 Питання
- •Економічна теорія
- •Теоретична географія
- •Загальна теорія розміщення
- •3 Питання
- •Тема 2. Закономірності, принципи та фактори розміщення продуктивних сил.
- •1 Питання
- •1 Питання
- •2 Питання
- •2 Питання
- •Тема 6. Населення і трудові ресурси України
- •1 Питання
- •2 Питання
- •3 Питання
- •4 Питання
- •Тема 4. Природно – ресурсний потенціал та його економічна оцінка
- •1 Питання
- •2 Питання
- •3 Питання
- •V. Лісові ресурси.
- •Тема 7. Cутнicть, мета і завдання державної регіональної політики
- •1 Питання
- •2 Питання
- •Тема 8. Механізми реалізації державної регіональної політики.
- •1 Питання
- •2 Питання
- •Тема 3. Регіон в системі територіального поділу праці
- •1 Питання
- •2 Питання
- •3 Питання
- •4 Питання
- •Тема 7. Економічне районування та територіальна організація господарства
- •1 Питання
- •2 Питання
- •3 Питання
- •Тема 1. Господарський комплекс України
- •1 Питання
- •2 Питання
- •3 Питання
- •4 Питання
- •Тема 9. Концепція сталого розвитку продуктивних сил
- •1 Питання
- •2 Питання
- •3 Питання
Тема 3. Регіон в системі територіального поділу праці
План
Поняття про територіальний поділ праці.
Територіальна організація виробництва.
Форми територіальної організації виробництва.
Сутність і структура регіону.
1 Питання
Територіальний поділ праці (ТПП) – об’єктивний процес спеціалізації країн або окремих частин країни на виробництві певних видів товарів чи послуг і обмін ними.
У процесі ТПП формуються функції окремих територій, населених пунктів, підприємств. Об’єктивною передумовою та базою для розвитку ТПП є диференціація географічного середовища (особливості диференціації виступають факторами ТПП): неоднакова наділеність окремих територій природними благами (так, наявність великих родовищ і басейнів паливно-енергетичних, рудних і нерудних ресурсів створює передумови для визначення спеціалізації економічних районів на тих чи інших галузях промисловості), відмінності між людьми за історично сформованими трудовими навичками, відмінність економіко-географічного положення та історія освоєння. З другої половини XX століття ТПП перебуває під впливом науково-технічного прогресу. Напрями впливу включають:
1) зменшення залежності територіального поділу праці від ресурсного потенціалу (це демонструє спеціалізація економіки Японії, Південної Кореї, Тайваня, Сінгапуру, Гонконгу);
2) концентрація зусиль на створені спеціалізованих галузей виробництва. Внаслідок подібних відмінностей виготовлення одного і того же товару на різних територіях буде вимагати різних затрат. Зосередити виробництво продукції слід там, де витрати будуть найменші, відмовившись від виготовлення товарів, виробництво яких ефективніше десь-інде. Це положення базується на “теорії абсолютних переваг”, що її створив Адам Сміт. Згодом англійський економіст Давид Рікардо показав, що навіть у тому випадку, коли країна виготовляє всі товари ефективніше за інших країн, їй вигідно зосередити свої зусилля на виробництві тільки тих товарів, де її переваги особливо великі (де відносні вартості є найменшими). Ця теорія має назву “теорія відносних переваг”. Приклад: за даними на 1990 рік продуктивність праці на японських та німецьких підприємствах склала лише 83% від американських. США мали перевагу у виробництві продуктів харчування, а Японія – у виробництві автомобілів, автообладнання та комплектуючих, побутової електроніки, сталі та металовиробах.
В теоріях класиків політекономії головним фактором, що визначав раціональну структуру виробництва і обміну, були трудові витрати. В 1930-і роки шведські економісти Е. Хекшер та Б. Олін розвили теорію ТПП, в основу якої поклали співвідношення взаємозалежних факторів виробництва. Положення теорії Хекшера-Оліна:
країни (регіони) повинні вивозити продукти інтенсивного використання надлишкових факторів виробництва та ввозити продукти інтенсивного використання дефіцитних для них факторів;
в міжнародній (міжрегіональній) торгівлі за відповідних умов здійснюється вирівнювання факторних цін;
вивіз та ввіз товарів можуть замінюватись переміщенням факторів виробництва.
Територіальний поділ праці має наступні види (класифікація Ю. Саушкіна – радянського економіко-географа):
генеральний – ТПП між країнами та великими економічними районами;
внутрішньорайонний – ТПП між економічними районами внутрі країни або між адміністративними одиницями внутрі району;
ТПП навколо економічного центру (це може бути місто або підприємство, яке має свої філії в інших невеликих населених пунктах). З центрального підприємства до інших територій йдуть комплектуючі, інвестиції тощо. З приміських територій надходить сільськогосподарська продукція в місто;
постадійний ТПП – території спеціалізуються на різних стадіях виробництва;
фазовий ТПП – одна й та сама продукція надходить з різних місць до одного центру протягом року;
епізодичний ТПП – райони або країни обмінюються якимись товарами час від часу, не постійно.
