4 Питання

Одиницею районування виступає економічний район (соціально-економічний, суспільний район).

Економічний район – це територія, що вирізняється всередині країни спеціалізацією та структурою виробництва, природними та людськими ресурсами, а також економіко-географічним положенням.

Районоутворення – об’єктивний процес формування і розвитку районів як інтегральних виробничо-територіальних систем, що проходить незалежно від його пізнання.

Процес районоутворення відбувається під впливом багатьох факторів.

1. Територіальний поділ праці і сформовані на його основі територіально-виробничі комплекси.

2. Виробнича матеріально-технічна база. Основні фонди підтримують існуючу спеціалізацію району навіть тоді, коли вичерпано умови, що визначили будівництво великих промислових об’єктів. Діючі підприємства продовжують працювати, закріплюючи створену спеціалізацію.

3. Вплив великих міст. Кожне місто як великий економічний центр вливає на навколишню тяжіючи до нього місцевість, а найбільше місто об’єднує своєю зоною районоформуючого впливу всі менші міста. Так забезпечується зв’язок ядра і периферії економічного району.

4. Економіко-географічне положення. Воно визначає спеціалізацію господарства, можливості для встановлення міжнародних економічних зв’язків, обумовлює особливості територіальної структури продуктивних сил. Так, наприклад, вихід Причорноморського економічного району до берегів Чорного моря обумовив значний розвиток морського транспорту, портово-промислових центрів, суднобудування і судноремонту, риболов-ства, рибопереробки. При цьому формується фронтально-приморський тип територіальної структури продуктивних сил.

Економічні райони бувають двох типів (див. схему 1)

1) галузеві (спеціальні),

2) інтегральні (загальні).

Вони формуються під впливом різних чинників (дивись схему 1).

Районний господарський комплекс складається з наступних груп галузей:

1. спеціалізовані. Вони посідають велику частку в господарстві району, міжрайонному обміні продукції. Ними можуть бути галузі промисловості та сільського господарства;

2. допоміжні. Формуються як супутні до спеціалізованих. Забезпечують профілюючі виробництва необхідними матеріалами, устаткуванням; зайняті переробкою відходів основних виробництв, будівництвом і ремонтом.

3. обслуговуючі. Задовольняють місцеве населення промисловими та продовольчими товарами.

Схема 1. Типологія економічних районів

промислові

При визначенні спеціалізації господарства використовують ряд показників:

1. Коефіцієнт спеціалізації

К_с= ·100%, де

i – вартість товарної продукції і –тої галузі господарства n –го району;

І – вартість товарної продукції господарства n –го району

Замість вартості товарної продукції в якості критерію можна використовувати:

а) частку основних та оборотних фондів;

б) частку зайнятих працівників.

2. Коефіцієнт локалізації галузі на території району

= : , де - частка і –тої галузі в господарстві n –го району;

- частка і –тої галузі в господарстві країни

Галузь вважається спеціалізованою, якщо >1

3. Коефіцієнт міжрайонної товарності

ʆ_іⁿ= - , де - вивіз продукції і –тої галузі із n –го району;

- ввіз продукції і –тої галузі в n-ний район;

- обсяги виробництва і –тої галузі в n –ному районі.

4. Коефіцієнт виробництва на душу населення

= : , де - населення в n-ному районі;

Н – населення в країні.