2 Питання

З закономірностями тісно пов’язані принципи розміщення продуктивних сил.

Принципи розміщення – головні ідеї та вихідні положення, що формують першооснову їх територіальної організації, це правила, яких слід дотримуватись при розміщенні продуктивних сил.

До них відносять наступні:

1. Принцип раціонального розміщення виробництва:

а) наближення трудомістких галузей до районів і центрів зосередження трудових ресурсів;

б) наближення виробництва до природних та людських ресурсів у відповідності з факторами розміщення;

в) ліквідація зустрічних перевезень однотипної продукції;

г) обмеження надмірної концентрації виробництва;

д) охорона природи і науково обґрунтоване природокористування.

2. Принцип комплексного розміщення передбачає:

а) комплексне використання ресурсів і відходів (якщо взяти мінеральні ресурси, які використовує світове співтовариство, то лише 3-5% перетворюється на кінцевий продукт, а решта відходи);

б) встановлення ефективних виробничих зв’язків. При компактному розміщенні економиться 10% території – 20% протяжність комунікацій, на 15-20% капвкладення між підприємствами;

в) створення єдиної інфраструктури для всіх підприємств.

3. Принцип збалансованості та пропорційності.

Передбачає дотримання балансів між різними видами ресурсів та їх використанням, а також встановлення пропорцій в розвитку різних галузей виробництва на даній території у відповідності до зазначених балансів (між виробничою та невиробничою сферою, між різними групами галузей та міжгалузевими комплексами).

4. Принцип врахування внутрідержавного та міжнародного поділу праці.

При плануванні створення виробництва на даній території необхідно проаналізувати існуючу спеціалізацію господарства, яка склалась об’єктивно.

Приклад. В межах колишнього СРСР республіки орієнтувались на випуск певних видів продукції. Відповідно до цього існувала структура господарства. Для України, Балтії, Білорусі була характерна висока питома вага обробної промисловості. Водночас в Казахстані, Узбекистані, закавказьких республіках високу частку займала кольорова металургія. Важке машинобудування зосереджувалось насамперед в Росії та на Україні. Монопольним виробником мікроавтобусів була Латвія, бавовнозбиральних комбайнів – Узбекистан тощо.

5. Принцип збереження екологічної рівноваги.

Передбачає таке розміщення виробництва, за якого природне середовище може зберігати здатність до самовідновлення.

6. Принцип обмеженого централізму.

Цей принцип лежить в основі розробки державної регіональної політики і полягає в органічному поєднанні інтересів держави з інтересами окремих районів, підприємців, населення загалом.

Лекція 3 Фактори розміщення виробництва

План

1. Техніко-економічні особливості виробництва.

2. Фактори розміщення виробництва. Вплив НТР на розміщення.

1 Питання

Утворення ТВК тісно пов’язане з процесом розміщення виробництва, який перебуває під впливом цілої низки факторів.

Фактори розміщення – певні причини, що впливають на розташування виробництва, та визначають його ефективність в територіальному аспекті.

Оцінюючи фактори розміщення, аналізують техніко-економічні особливості різних галузей виробництва. Вони визначають вплив різних факторів на розташування підприємств.

Працемісткість: П_м = ,

де П_м – працемісткість;

П – вироблена продукція;

Р – затрати праці в людино-годинах.

Цей показник можна визначити:

1) шляхом обчислення питомих витрат на зарплату в собівартості (не точний, оскільки співвідношення цін на фактори виробництва різне для різних виробництв);

2) методом натуральних показників (люд.- год);

3) шляхом розрахунку маси продукції, яка припадає на 1 робітника (не точний, оскільки окремі види продукції мають різну ступінь складності, розміри тощо);

4) комбінованим методом, що поєднує 2) і 3) підходи.

Фондомісткість: Ф_м = ,

де Ф – вартість основних фондів;

П – вироблена продукція.

Енергомісткість: Е_м = З_е / П ,

де З_е – затрати енергії (кВт * год);

П – вироблена продукція.

• високоенергомістні виробництва (витрати на електроенергію складають 30-45% собівартості)

• середньоенергомісткі виробництва (15-30%)

• неенергомімткі виробництва (менше 15%)

Водомісткість: В_м = З_в / П,

де З_в - витрати води (л, м³);

П – вироблена продукція.

Матеріаломісткість: М_{м =} З_м / П,

де З_м – витрати матеріалів, що визначаються в грошовому або натуральному вигляді;

П – вироблена продукція.

• висока матеріаломісткість (М_м значно більше 1);

• середня матеріаломісткість (М_м = 1);

• низька матеріаломісткість (М_м  1).

Наукоємність визначається часткою витрат в собівартості продукції, які йдуть на утримання науково-дослідної бази підприємства (лабораторій, проектних інститутів, бібліотеки та ін.) та підготовку кваліфікованих кадрів. Якщо ця частка більша за 20 %, то виробництво вважається наукоємним.

Транспортабельність продукції.

З кількісної точки зору вона визначається за формулою:

Т_п = З_т / П,

де З_т – транспортні витрати на перевезення продукції (гр. од.);

П – вироблена продукція.

З якісної точки зору вона визначається особливостями продукту, який перевозиться (габаритність, хімічна активність, швидкість псування тощо).