2 Питання

Регіональна економіка досліджує соціально-економічні процеси, що відбуваються в межах певної території, враховуючи вплив численних факторів на її господарський розвиток. Не дивлячись на практичну спрямованість дана наука тісно пов’язана з наступними блоками дисциплін.

1. Загальна економічна теорія (політекономія, мікро- та макроекономіка).

2. Конкретно-економічні науки (економіка галузей, економіка підприємства, економіка країн).

3. Економіка особливих економічних форм та організацій (фінанси, кредит, маркетинг, економіка природокористування).

4. Історико-економічні науки (історія економічної думки, економічна історія).

5. Інформаційно-аналітичні науки (економічна статистика, економетрія, аналіз господарської діяльності).

6. Географічні науки (географія господарства, географія природних умов і ресурсів, географія населення).

Зв’язок включає.

1.Використання спільної теоретичної бази.

Економічна теорія

Теоретична географія

Загальна теорія розміщення

Регіональна економіка + РПС

Схема 1. Теоретичні витоки регіональної економіки

2.Взаємне збагачення накопиченою інформацією.

3.Використання спільного методологічного апарату (набору категорій, методів досліджень).

Для вивчення певного об’єкту, вирішення тієї чи іншої проблеми з певною метою є якийсь оптимальний набір методів дослідження. Сукупність методів утворює методику. Сам метод розглядається як певна послідовність підходів та операцій, котрі треба виконати для досягнення поставленої мети при вивченні явища та процесу. Наука, що займається розробкою принципів та методів дослідження, отримала назву методології.

Наука РЕ використовує як загальні, так і спеціальні методи. До загальних відносять системний аналіз та синтез, наукову систематизацію, історичний, діалектичний методи (табл. 1.1).

Останній включає наступні елементи. По-перше, найпростішим елементом діалектичного методу виступає абстракція. Це означає відмову від несуттєвих сторін явища з метою розкриття його істотних внутрішніх зв’язків. Розглянемо приклад. Нас цікавить спеціалізація району або районів. Для цього нам не варто розглядати всі підприємства, які є на території, ми звертаємо увагу на показники спеціалізованих галузей. Досліджуючи особливості формування територіально – виробничих комплексів на певній території, нам необов’язково вивчати всі природні об’єкти. Вони цікавлять лише в тій мірі, в якій вони виступають ресурсом або умовою для виробництва в складі ТВК.

По-друге, складовою вище згаданого методу є сходження від абстрактного до конкретного.

По-третє, діалектичний метод включає принцип суперечності. Він передбачає знаходження суперечностей в кожному явищі та процесі, подолання цих суперечностей є джерелом їх еволюції. За ступенем спільності можна виділити три групи суперечностей в розміщенні продуктивних сил.

1. Найзагальніші. Вони безпосередньо відбивають між природою, суспільством, територією. До найзагальніших суперечностей відносяться суперечності між природою і суспільством та між галузями господарства і простором (територією). Перша визначається постійно зростаючою потребою суспільного виробництва у природних ресурсах і прогресуючим погіршенням умов життєдіяльності людини. Друга полягає в тому, що діалектика взаємодії галузей і території є внутрішнім джерелом функціонування та розвитку різних типів регіональних утворень, в т.ч. економічних районів, що відрізняються певною спільністю, цілісністю, а також природним, соціальним, демографічним, економічним потенціалом.

2. Загальні – пов’язані з незбіганням функцій, інтересів елементів всередині кожної складової (суспільство, природа, територія).

3. Специфічні внутрішні – відбуваються і відтворюються в межах конкретного регіону, будь-якої територіально-економічної системи, в складовій будь-якого процесу. До них відносять суперечність між рівнем продуктивних сил і конкретними формами виробничих відносин, суперечність між територією і галуззю, суперечність між містом і селом, суперечність між територіальною концентрацією і територіальною дилатацією (повномірним розміщенням), суперечність між територіальною спеціалізацією і комплексністю, суперечність між територіальним кооперуванням і комбінуванням, суперечність між територіальною диференціацією і інтеграцією, суперечність між центральним управлінням та регіональним регулюванням, суперечність між суспільними класами, соціальними верствами і групами населення, суперечність між інтернаціональними і національними, колективними та індивідуальними інтересами.

Оскільки динаміка розміщення продуктивних сил – це єдиний процес, ці групи суперечностей тісно взаємопов’язані і взаємозалежні.

До спеціальних методів, якими користується наука “Регіональна економіка”, слід віднести наступні групи:

1. економіко-статистичні ;

2. балансові;

3. методи техніко-економічних розрахунків ефективності;

4. методи районного планування;

5. метод економіко-математичного моделювання;

6. картографічний метод.

Суть деяких методів подана в таблиці 1.1

Таблиця 1.1

Методи науки РЕ

Назва методу	Зміст методу
Системний аналіз	Всі об’єкти матеріального світу і соціально-економічні утворення розглядаються у вигляді систем, досліджуються їх складові, а потім знання про окреме органічно об’єднується в знання про ціле. Застосовують у програмуванні, терито-ріальному плануванні, проектуванні і реконструкції міст, окремих районів.
Наукова систематизація	На основі проведеного аналізу досліджені об’єкти групують за певними ознаками (однією або кількома). Дає можливість простежити в явищах певний порядок, підсумувати знання про їх подібність і відмінності. Основними видами систематизації є класифікація, типологія і групування.
Історичний метод	Вивчення всіх складових регіональної економічної системи в різних історичних періодах, дослідження факторів, що вплинули на їх виникнення та функціонування в минулому.
Балансовий метод	Аналіз відповідності між запасами та вико-ристанням природних, трудових, фінансових ресурсів в розрізі окремих районів, цілих держав на основі складання матриці та коефіцієнту прямих витрат.
Економіко-математичне моделювання	Здійснення математичного опису економічного процесу або об’єкта за допомогою системи рівнянь з метою їх дослідження та управління. Моделі бувають балансові та оптимізаційні. Приклад: , де n- кількість видів виробів, a - нормативи витрат по кожному виробу; x - кількість виробів кожного виду; і =1,…,n.
Картографічний метод	Фіксація соціально-економічних об’єктів і передача просторових та часових процесів за допомогою картографічних засобів. В поєднанні з іншими методами дає можливість здійснювати регіональний та локальний аналіз.
Економіко-статистичні методи	Аналіз територіальної організації господарства за допомогою статистичної інформації шляхом обчислення індексів (спеціалізації), середніх величин, коефіцієнтів кореляції тощо.
Метод техніко-еконо-мічних розрахунків	Застосовується на проектній стадії обґрунтування розміщення підприємств шляхом порівняння поточних або одноразових витрат на створення та функціонування виробництва. Основні показники вартості: валова і товарна продукція, вартість ос-новних фондів, капвкладення, матеріальні витрати.