Власні м’язи грудей

Зовнішні міжребровi м’язu (mm. intercostales externi) заповнюють міжреброві проміжки, але до грудини не доходять, а заміщуються зовнішньою міжребровою перетинкою (рис. 23).

Назва м’язу	Місце початку	Місце прикріплення	Функція
Зовнішні міжреброві м’язи	Горбки ребер. Нижній край розташованого вище ребра (рис. 21, 24).	Верхній край розташованого нижче ребра	Приймають участь головним чином у вдиху і частково у видиху.

Іннервація: міжреброві нерви (ТІ-ТXІІ).

Рис. 24. Перше (справа)

і друге (зліва) ребра:

1-головка ребра;

2-шийка ребра;

3-горбок ребра;

4-тіло ребра;

5-борозна артерії ребра;

6-бугорок переднього

драбинчастого м’язу.

Внутрішні міжреброві м’язи (mm. intercostales interni) розташовані глибше зовнішніх, як і попередні заповнюють міжреброві проміжки. Не дійшовши на 6-7 см до хребтового стовпа, замінюються внутрішньою міжребровою перетинкою.

Назва м’язу	Місце початку	Місце прикріплення	Функція
Внутрішні міжреброві м’язи	Верхній край розташованого нижче ребра (рис. 21, 24).	Нижній край розташованого вище ребра	Приймають участь головним чином у видиху і частково у вдиху.

Іннервація: міжреброві нерви (ТІ-ТXІІ).

Підреброві м’язи (mm. subcostales) розташовані на внутрішній поверхні ребер біля хребтового стовпа. Вони короткі та слабко розвинуті і не завжди спостерігаються в нижніх дорзобічних ділянках внутрішньої поверхні грудної порожнини.

Назва м’язу	Місце початку	Місце прикріплення	Функція
Підреброві м’язи	Внутрішні поверхні розташованих нижче ребер (рис. 21, 24).	Внутрішні поверхні розташованих вище ребер	Приймає участь у видиху і вдиху.

Іннервація: міжреброві нерви (ТX-ТXІІ).

Поперечний м’яз грудей (m. transverses thoracis) розміщується на внутрішній поверхні передньої грудної стінки. У людини розвинутий слабо і є продовженням поперечного м’яза живота.

Назва м’язу	Місце початку	Місце прикріплення	Функція
Поперечний м’яз грудей	Мечоподібний відросток і нижня поверхня тіла грудини (рис. 21).	2-6 ребра в місці переходу кісткової частини в хрящову (рис. 21)	Приймає участь у видиху.

Іннервація: міжреброві нерви (ТІІ-ТVІ).

Діафрагма (diaphragma) представляє собою тонкий м’яз, який побудований з посмугованої скелетної м’язової тканини (рис. 25). Він розташований між грудною та черевною порожнинами, у зв’язку з чим його називають також грудо-черевною перешкодою. За формою цей м’яз нагадує купол, повернутий своєю верхівкою догори, в сторону грудної порожнини.

Діафрагма має сухожилковий центр, який розташований в середній частині, і м’язову периферійну частину. До сухожилкового центру зверху прилягає серце, у зв’язку з чим на куполі є невелике втиснення сідлоподібної форми.

В діафрагмі розрізняють три частини: грудну, реброву і поперекову.

Назва м’язу	Місце початку	Функція
Діафрагма Грудна частина Реброва частина Поперекова частина: права ніжка ліва ніжка.	Мечоподібний відросток грудини (рис. 21) Внутрішня поверхня хрящів нижніх 6 ребер Хребтовий стовп, дугоподібні зв’язки, які йдуть від тіл першого поперекового хребця до його поперечного відростка і від поперечного відростка до вільного кінця 12 ребра (рис. 18). Дугоподібні зв’язки 12 грудний – 3-4- поперекові хребці	Збільшення грудної порожнини, розширення легень. Створення в грудній порожнині від’ємного тиску, що сприяє венозному і лімфатичному відтоку. Діафрагма ніби робить масаж печінки, що сприятливо впливає на її функцію.

Іннервація: діафрагмальний нерв (СІІІ-СV), міжреброві нерви (ТVІІ-ТXІІ) і гілки черевного сплетення.

Найбільш слабим місцем діафрагми є проміжна зона між ніжками.

Діафрагма має отвори, через які проходить цілий ряд життєво важливих утворень. Між внутрішніми пучками лівих ніжок поперекової частини діафрагми знаходиться аортальний отвір, через який з грудної порожнини до черевної проходить аорта, а з черевної порожнини до грудної – грудна протока. Внутрішні пучки ніжок діафрагми попереду і зверху від аортального отвору розходяться, утворюючи стравохідний отвір, через який проходить стравохід разом з правим і лівим блукаючими нервами. Між лівою і правою ніжками знаходяться великі щілини, через які проходять нерви і вени. В правій половині сухожилкового центру є великий отвір нижньої порожнистої вени.

Р ис. 25. Діафрагма

(вид з боку черевної

порожнини):

1-мечоподібний відросток

грудини;

2-грудна частина діафрагми; 1

3-стравохідний отвір; 2

4-реброва частина діафрагми;

5-аортальний отвір; 3

6-попереково-ребровий

трикутник; 4

7-квадратний м’яз попереки; 5

8-малий поперековий м’яз;

9-великий поперековий м’яз; 6

10-поперекова частина 7

діафрагми; 8

11-отвір нижньої порожнистої 9

вени;

12-сухожилковий центр.

Рух діафрагми відбувається через скорочення її м’язової частини, в той час як сухожилковий центр, який побудований з компактної сполучної тканини, пасивно рухається. При скороченні м’язових волокон сухожилковий центр опускається і купол діафрагми сплющується, а при розслабленні, навпаки, сухожилковий центр і купол діафрагми піднімаються. Якщо рух діафрагми вниз відбувається активно, то рух догори, тобто повернення у вихідне положення, пасивно – за рахунок різності внутрішньочеревного і внутрішньогрудного тиску.

По відношенню до черевного пресу діафрагма може бути і синергістам, і антагоністом. Вона працює спільно з цими м’язами, коли потрібно підвищення внутрішньочеревного тиску. Якщо діафрагма виконує звичайні дихальні екскурсії, то вона є антагоністом цих м’язів. Опускання купола діафрагми можливе тільки при умові, якщо м’язи черевного пресу повністю або частково розслаблені. Спостерігаючи на живій людині дихальні рухи, неважко переконатися в тому, що кожний вдих, який виконується за рахунок діафрагми, супроводжується невеликим вип’ячуванням передньої стінки живота. Коли ж вдих виконується головним чином за рахунок руху ребер, цього вип’ячування може не бути.

Положення діафрагми може варіювати в залежності від віку, величини дихальної екскурсії та від положення тіла. У дітей діафрагма розташована вище, ніж у дорослих. При положенні тіла лежачі вона дещо зміщується догори, порівняно з положенням стоячі. Разом з цим і форма живота при різних положеннях тіла неоднакова: в положенні стоячі, коли органи черевної порожнини зміщуються в силу своєї ваги донизу, відбувається деяке вип’ячування передньої стінки живота. Найбільш значні ці зсуви у людей похилого віку, що пов’язано із загальним опусканням (птозом) органів черевної порожнини. При згинанні тулуба грудна клітка і таз зближаються, в результаті чого вертикальний розмір черевної порожнини зменшується, відбувається вип’ячування черевної стінки вперед. Навпаки, при сильному розгинанні тулуба (наприклад, при виконанні вправи “міст”) вертикальний розмір черевної порожнини збільшується, разом з цим спостерігається западання черевної стінки. Купол діафрагми при цьому займає більш високе положення.

При так званому черевному типі дихання діафрагма під час вдиху сплющується, і купол її завдяки скороченню поперекової та ребрової частин опускається. При грудному типі дихання діафрагма може при вдиху навіть дещо підніматися, випливаючи за рухом ребер. При змішаному типі дихання відбувається одночасне сплющення діафрагми і піднімання передньої частини грудної клітки.