Тема 4. Філософія і теологія доби середньовіччя

4.1. Християнська патристика аврелія августина

Аврелій Августин (354-430) народився в м. Тагаста в Алжирі. Риторичну освіту отримав у Карфагені. Становлення його релігійного світогляду відбувалося довго, поки у великодню ніч 387 р. він був хрещений у Римі. У 396 р. Аврелій Августин був посвячений у сан і призначений єпископом Гіппонським у Північній Африці. Написав багато праць, найважливіша серед яких “Про град Божий”.

Процес творіння світу Аврелій Августин розуміє згідно з духом Біблії. Бо сказано: Бог створив усе з ніщо, але не із субстанції Бога, а з матерії, створеної Богом тоді ж, тому що їй, безформній, дав Бог форму відразу ж. Матерія неба і землі різна, різний вид неба і землі; матерію же Бог створив з ніщо; світ з безформної матерії; те й інше створив Бог разом: матерія прийняла форму без всякого уповільнення і перерви.

Адам. Керуючись істинами священного писання, Августин розуміє біблійного Адама як всесвіт, як всесвітнє людство. “Перебуваючи колись на одному місці, він упав, ніби розбившись, заповнивши своїми уламками весь всесвіт. Але милосердя Боже звідусіль зібрало розрізнені уламки, воно розплавило їх у вогні любові, воно відновило їхню розколоту єдність. Така справа, яку може здійснити Творець; нехай ніхто не впадає у відчай в цьому”. Він, коли прийде, то “збере обраних Своїх від чотирьох вітрів”, а значить і з усього всесвіту. “Він буде судити всесвіт по правді і народи по істині Своїй”. Блаженний Августин долю людства бачить у перспективі, коли Бог, рознесеного по всій поверхні землі Адама, збере знову разом і буде судити. Суд цей бачиться Августинові суворим. Багато грішників і безбожники не потраплять у Царство Боже.

Трійця для Августина – це Бог, Отець, начало мудрості нашої, – це Мудрість Божа, від Нього породжена, рівна Йому, споконвічна, – це Син Божий, через Якого створив Бог небо і землю. У “Сповіді” Августин ґрунтовно аналізує Біблію. З того, що Дух носився над водами, вгорі, слідує лише, що Бог не міг говорити про Духа раніш, ніж Він сказав про те, що створив. Адже Дух не носився над Отцем і Сином і тому не можна було згадувати, що Він носився. “А хіба Отець і Син не носилися над водами?”, – задавався питанням Августин. Якщо вважати, що усі вони – суть тіла, то і Дух Святий не міг носитися. Якщо ж думати про незмінну Божественну велич, що перебуває над усім, що змінюється, то і Отець, і Син, і Дух Святий “носилися над водами”.

Любов – одна з центральних категорій богослов'я Августина. У його вченні помітний протест проти псевдохристиянських систем, які часто протиставляли те, що називають християнською любов'ю, вимогам соціальної справедливості. Для Августина любов – це вища соціальна справедливість. Любов – основа всякої справедливості і чесноти. Вчитель дуже спостережливий. “Все, що ми любимо з того, що харчує нас, ми любимо винищуючи і відновлюючи свої сили”. Тому може бути і любов до людей, щоб винищувати їх. Щоб такого не трапилось, потрібна любов прихильна, котра благодіє тим, кого любить. Прихильність не обов'язково зв'язана з матеріальними її атрибутами.

Любов, на думку Августина, у найпростішому і безпосереднім вираженні, повинна виходити з власної внутрішньої вимогливості, яка перевершує всякий зовнішній прояв. “Ми зовсім не повинні прагнути до того, щоб існували нещасливі, які дозволяють нам виконати наші справи милосердя. Ти даєш хліб голодному, але нехай краще ніхто не голодує, і ти б нікому не давав. Ти вдягаєш убогого, але якби всі були одягнені, то не було б і необхідності такої! Ти ховаєш покійного, тож нехай з'явиться життя, де ніхто не вмирає!” Усяке з цих служінь викликано якоюсь необхідністю. Це очевидно. Однак, якщо ми позбудемося від усіх нещасть, то виходить і любов не потрібна, а саме любов заради милосердя? Відповідь для Августина очевидна. Для нього справжня та любов, яку ти приносиш щасливцю, якого ти нічим не можеш облагодіяти, вона тим чистіша, чим більш добровільне добро, яке ти робиш. Тому що якщо ти робиш добро нещасливому, то, може бути, бажаєш піднятися над ним. Тут блаженний Августин зауважує важливу обставину: особлива схильність робити добро біднякам може приховувати в собі іноді волю до влади.

Вічність і час у вченні Августина займають також важливе місце. Часто запитують, що робив Бог до того, як створив небо і землю? Адже якщо Він був у стані спокою, то що це за вічність, у якій народжується бажання, якого раніше не було? Питання такі, зауважує Августин, від ілюзій, пов'язаних з переживанням світу минущого, світу речей, що змінюються. Нехай той, хто запитує, спробує зрозуміти, що у вічності ніщо не переходить, але перебуває як сьогодення у всій повноті. Ми не вправі порушувати питання про діяльність Бога протягом незліченних століть до початку Його творіння. Часу, запевняє Августин, до того як Бог створив небо і землю, не було! Створюючи їх, Він створив і час. Усякий час створив Бог, і до всякого часу був Бог, і не було часу, коли часу зовсім не було, зробив висновок Августин.

Люди часто говорять про довгий час, про короткий час, не розуміючи, про що вони говорять. Августину зрозуміло, що довгим ми можемо називати тільки сьогодення, яке зводиться врешті решт до поточної миті.

Зло і добро. Аврелій Августин багато міркував і над проблемою зла, зла скоріше морального. Бог не відповідає за світове зло, єдиним джерелом якого є зла воля. Утім, вища справедливість віддає усім по заслугах. Зло, на думку Августина, – це негативна ступінь добра. Зло – це відсутність добра і саме по собі зло не існує. Не треба нарікати на зло, треба дякувати Бога за добро, що Він надав у світі.

“Вір, щоб розуміти” – говорив Августин. Віра вище розуму, оскільки вона передує розумінню. Тому для нього найбільш глибоке знання – це наслідок божественного осяяння, а причина осяяння – Бог.