10.3. Соціально-економічні чинники глобалізації

Нині стало популярним звертатись до теми глобалізму або глоба-лізації. Інтерес цей предметний, адже тема стосується не лише проблем сьогодення, а й проблем минулого і майбутнього буття людства. Вирішувати проблеми майбутнього доведеться саме тим молодим людям, які сьогодні вступають в життя.

До всеохоплюючих людство проблем сучасності слід віднести реальні економічні відносини, зруйновану природу, демографічну ситуацію, міжконфесійні проблеми, стан охорони здоров’я (СНІД, а сьогодні вже і нетипова пневмонія!, туберкульоз, дитяча смертність, серцево-судинні хвороби, рак тощо), ядерну загрозу, неграмотність, голод, проблему енергоресурсів. Все перераховане впадає в око будь-кому з людей, які звикли спостерігати за процесами у світі.

Ще в 1991 р. визначились щонайменше десять взаємопов’язаних проблем, які постали перед людством:

• озброєння і збройні конфлікти;

• ганебний економічний розрив між Північчю і Півднем;

• зростання народонаселення і нестача продуктів харчування;

• деградація оточуючого середовища і парниковий ефект;

• тенденція створення міст-гігантів, особливо в країнах, що розвиваються;

• колапс соціалізму в СРСР та невирішені етнічні і локальні проблеми;

• економічна напруга і культурні розбіжності в групі США-Японія-Європа;

• широке поширення емоційної бідності;

• численні нові проблеми інформаційного суспільства;

• загальна проблема керованості суспільством на різних рівнях.

Звідси витікають приоритетні дії, до яких повинні вдатись всі країни світу, а насамперед індустріально розвинені країни: конверсія військового виробництва у цивільне; нова політика по захисту оточуючого середовища (глобальна ефективність енергії); ініціативи по розвитку Півдня (регулювання народжуваності, увага до сільських районів); орієнтація на консенсус у вирішенні світових проблем; систематична інформаційно-прос-вітницька робота в засобах масової комунікації.

Отже, невідворотність глобальних змін у суспільстві, з якими сьогодні зіткнулось усе людство стала очевидною. Реакція на процеси глобалізації з боку різних політичних, релігійних, етнічних, економічних і культуротворчих сил виявилась неоднозначною, а часом і агресивною.

Отже, людство очікує подальший розвиток по трьох можливих напрямках: або утворення єдиної світової наддержави з єдиним центром влади, або утворення декількох великих державних і наддержавних утворень, або подальша диференціація за територіально-етнічним принципом.

Отже, сучасне людство зіткнулось з комплексом глобальних проблем, які слід розглядати у тісному поєднанні глобальної економіки, глобальних технологічних новацій, глобальної демографічної ситуації, глобальної екологічної ситуації.

Глобалізація визначається як процес, який охоплює переважну частину країн світової спільноти. Слід зазначити, що глобалізація – це об’єктивна тенденція світового розвитку. Але вона так не сприймається, бо людська спільнота звикла до переважаючих нині у світі націй-держав. Вважається, що так завжди і було. Існуючі стереотипи заважають побачити пронизуючу всі сфери буття глобалізацію-універсалізацію, а то й уніфікацію. Історія людства свідчить про численні наддержави-імперії, які існували тривалий час. З історії відомо також не один приклад, коли властолюбні диктатори намагались створити світові імперії. Навіть у ХХ столітті були такі намагання.

Нинішня глобалізація також сприяє зіткненню різних напрямків модернізації, відбираючи найбільш перспективні. Важко сказати, якими шляхами розвиватиметься нинішня світова спільнота, але навряд чи формування мегасуспільства йтиме звичними шляхами, які втілені в попередній практиці людства.

Саме соціально-економічні фактори, як фактори сугубо внутрішні, насамперед підпорядковують усі інші процеси розвитку суспільства. Інформаційна революція, про яку сьогодні багато говорять, також визначає саме масштабні соціальні зміни, наслідки яких важко передбачити. Нині ніби не існує очевидного революційного класу, який би був надмірно пригноблений, немає глобальної революційної ідеї, яку б поділяли великі верстви населення. На тлі науково-технічного прогресу, плодами якого користуються все ширші маси людей, ніби немає багато бажаючих повалення несправедливого суспільного ладу. Але відчутний і невідворотний процес диверсифікації, на думку О.Тоффлера, все більше свідчить про демасифікацію соціуму. Ця демасифікація простежується як в поширенні індивідуального і дрібносерійного виробництва, призначеного все більше задовольнити індивідуальні запити людей, так і в радикальних змінах у свідомості індивідів, в їх поведінці, у мотивації їх діяльності. Космобіологічна ситуація нині формує специфічний емоційно-чуттєвий стан людей. У свідомості багатьох активних індивідів-суб’єктів вже сьогодні розвиваються прагнення, формуються нові цінності, які стають у протиріччя до пануючої економічної парадигми. В індустріально розвинених країнах важливим стає вже не стільки намагання будь що примножити матеріальне багатство, а бажання індивіда розкрити свій потенціал і отримати суспільне визнання. Можливо, це найважливіший чинник тих змін, що грянуть як грім з ясного неба.

Глобалізація знаходить своє відображення і в інтелектуально-інформаційному прогресі. На думку В.Л.Іноземцева, навіть знані творці глибоких і оригінальних історичних теорій не могли передбачити, що господарське значення приватної власності може бути подолане глобальною і всебічною індивідуалізацією його. Розвиток нових технологій відбувається у тому напрямку, де засадничими факторами виробництва стали здібності і знання робітників – невідчужувані якості кожної людини. До того ж прогрес техніки забезпечив реальну можливість особистого володіння засобами створення сучасних інформаційних продуктів. Тому власники гігантських виробництв, які зовсім недавно безумовно домінували на олімпі бізнесу, сьогодні все більше починають залежати від власників інформації і знань. Щоправда, жадана незалежність інтелектуальних працівників стала фактом лише в західних індустріально розвинених країнах. Конкуренція знань нині стає не менш жорсткою ніж конкуренція власності.

Нинішня глобалізація демонструє очевидну межу між статусом робітників інтелектуальної праці, які отримали доступ до засобів виробництва і здатні протистояти власникам великих концернів, і пролетарями, які як і раніше мають можливість лише продавати підприємцям свою робочу силу. Так у Німеччині за період 1980-1990 років валовий внутрішній продукт зріс на 20%, прибуток з капіталу – вдвоє, а реальна заробітна платня залишилась незмінною. В США за 1977-1988 роки доля національного багатства у 1% найбагатших зросла з 19% до 39%, а нині близько 13% американців живуть у злиднях. Як незадовільне визнають те, що вперше в історії західних суспільств на фоні зростаючої кількості багатих людей загальний добробут не зростав. Саме в цьому факті, можливо, і вкорінені витоки зростаючої хвилі антиглобалізму.

Важливою рисою сучасного етапу глобалізації можна вважати і деструкцію приватної власності. Так, В.Л. Іноземцев зазначає: а) число власників акцій-робітників зменшується і сьогодні незначне (в Німеччині – 1,5%); б) становлення інтелекту і інформації як головних ресурсів виробничого процесу приводить до все більшої автономізації робітників. До 1995 року в США створено 20,7 млн. full-time home-based businesses; в) усунення домінуючого впливу приватної власності внаслідок неможливості відділити капітал від праці, і поєднання інформаційної і аналітичної діяльності з засобами виробництва, які знаходяться у власності самого працівника.

Важливою обставиною також стає рівень освіти, бо кожна людина може і повинна взяти на себе відповідальність за своє майбутнє, використовуючи свої здібності, силу волі, силу уяви і творчий підхід. Цікава динаміка зміни статусу працівників відповідно їх рівня знань в інформаційній економіці. У США реальні прибутки зросли на 20% за 1968-1977 роки незалежно від рівня освіти. У 1978-1987 роках очевидна диференціація прибутків: спеціалісти з вищою освітою отримали на 48% вище, спеціалісти з шкільним атестатом – на 4% менше, а ті, хто не мав і середньої освіти – на 18% менше. Об’єктивна оцінка праці інтелек-туальних робітників, які не визнають над собою контролю, які вельми мобільні, а корпорації в них зацікавлені, – ускладнена. Звідси винагорода може перевищувати середню заробітну платню в сотні і тисячі разів. Саме творці нових технологій отримують основний прибуток. Високоосвічена частина суспільства сьогодні може у свою власність придбати значні засоби виробництва. Можливо тому і список найбагатших людей світу очолює власник інформаційно-комп’ютерного концерну Білл Гейтс.

Нинішня соціально-економічна ситуація підтверджує відому окультну тезу: «Той, хто має багато, матиме ще більше; той хто має мало – втратить і останнє». Зростають прибутки 200 найбагатших людей світу: за 1995-1998 роки вони зросли вдвічі. Нині активи трьох найбагатших мільярдерів перевищують сукупний прибуток 48 слаборозвинених країн з населенням 600 млн. людей. Однак теза спрацьовує і стосовно самих мільярдерів: в 2002 році їх кількість у світі зменшилась на 13 осіб (в Росії ж навпаки: їх стало на 10 більше). Найбагатші країни світу отримують і найбільші інвестиції в свою економіку.

Процес зростання нерівності у розподілі суспільного багатства в кінці ХХ ст. став незворотним. Він стосується не тільки внутрішнього розподілу в індустріально розвинених країнах. Глобальна економічна стихія жорстко розвела людство по рівням доходів. В 2000 році один мільярд людей, які проживають в найбагатших країнах світу, мав 80% всього світового прибутку. Там отримували в середньому 70$ на одну людину на добу. І це в той час, коли менше ніж на один долар на добу жило 1 млрд. 200 млн. людей. Від голоду страждають більше 800 млн. людей у світі. До того ж процес глобалізації і лібералізації світової торгівлі досить явно сприяє руйнуванню економік слаборозвинених країн.

Говорячи про інформаційну складову сучасного глобалізму, слід нагадати, що за останні 50 років вартість міжнародних телефонних розмов скоротилась в 700 раз. Вартість комп’ютерів, зокрема, 1МБ вінчестера з 1983 по 1996 рік – в 2100 раз. Нині 1МБ вінчестера вартує усього 0,000003$. Вартість 1 МБ оперативної пам’яті в 1970 році дорівнювала 5.257$, а сьогодні – 0,049$, тобто в 107.000 раз менше. 1 МГц процесора в 1970 коштував 7.601$, а сьогодні – 0,03$, тобто в 253.000 раз менше.

На відміну від попередніх епох, коли зародки майбутнього суспільного ладу ставали очевидними задовго до руйнування існуючого, про майбутнє суспільство соціологи, політики і науковці нічого сказати не можуть. Зважаючи на динамічні зміни в суспільстві, незрозуміло які соціальні проблеми несуть в собі найбільшу небезпеку, бо зростає напруга в міжетнічних, міжконфесійних, міждержавних відносинах. Не можна не прийняти до уваги, що наряду з досягненням нового рівня технологічного і інформаційного прогресу, можуть виникнути конфлікти нового періоду.