2. Патогенез пухлин.

Пухлини утворюються з нормальних клітин і утворення їх проходить в три етапи. Перший етап (латентний) – перетворення нормальної клітини в передпухлину під дією канцерогенних факторів, нормальна клітина безмежно розмножується і це передається дочірніми клітинами. Таке розмноження відбувається під дією канцерогенних факторів, що впливають на хромосомний апарат нормальної клітини.

Другий етап – перетворення передпухлинної клітини в пухлину. В латентний період передпухлинна клітина під дією різних факторів активізується, посилено розмножується і утворює відокремлений пухлинний вузлик.

Третій етап – безмежний ріст пухлини коли вона виходить з під контролю організму, пухлинна тканина безмежно збільшується, а клітини набувають самостійності (автономності) і втрачають диференціацію (різницю).

3. Вплив нервової і ендокринної регуляції на пухлинний процес.

На виникнення, ріст і розвиток пухлин впливає стан нервової системи. При виведенні її з рівноваги значно посилюється ріст пухлин у собак, виникнення яких відбувається під дією канцерогенних факторів. Видалення у голубів півкуль головного мозку сприяє щепленню їм курячої саркоми. На розвиток пухлин впливає адреналін. Кількість клітин в організмі підтримується нервовою системою. Через те їх більше ділиться в організмі, чим більше виробляється гормонів, що стримують це ділення, пов’язане з адреналіном. В пухлинних тканинах цей механізм регуляції ділення клітин порушується. Так як діяльність нервової системи тісно пов’язана з ендокринною, порушення її може призвести до зміни гормональної регуляції, що супроводжується розвитком пухлин, тоді гормони виступають самі в ролі канцерогенів. Інсулін гальмує ріст пухлин, недостатність гормону росту гіпофізу посилюється при недостатності щитовидної залози і статевих гормонів. При довготривалому введенні естрогенів розвивається рак молочної залози, матки.

4. Класифікація пухлин.

В класифікацію пухлин положено клінічний прояв і гістологічний принцип з врахуванням морфологічного виду паренхім них клітин, ступеня їх зрілості і локалізації. За клінічним проявом пухлини умовно поділяють на доброякісні (зрілі) і злоякісні (незрілі).

Доброякісні пухлини складаються із зрілих клітин подібних на клітини тканин з яких вони ростуть, володіють експансивним ростом після хірургічного видалення не дають метастазів. Доброякісні пухлини можуть перетворитися в злоякісні.

Злоякісні пухлини складаються з мало або не диференційованих клітин, що втратили подібність з материнською тканиною, володіють інфільтративним ростом, дають рецидиви, відновлюються після операції і метастазують.

Назву пухлин складають з грецької або латинської назви тканини з якої вони походять і додають закінчення “ома”. Наприклад, пухлину жирової тканини називають ліпома (з грец. ліпос – жир). Але є деякі виключення, так як пухлини із незрілої сполучної тканини називають саркомами, а із епітеліальної – карциноми.

Зовнішній вигляд і будова пухлин. Він різноманітний і маже мати вузлувату, сосочкову, грибоподібну, деревоподібну форму; гладеньку, бугристу, шороховату поверхню. Пухлини розташовуються в середині органу, дещо виступають над його поверхнею або звисають на короткій або довгій ніжці. Пухлини бувають одинокими і множинними (від одного вузлика або до декілька десятків) і досягають різних розмірів і ваги.

Колір пухлини залежить від фарбування органу з якого вона виникла і ступені розвитку судин. За кольором вони бувають сіро-білі, жовтуваті, темно-коричневі (меланоми) і червоні (ангіома). Консистенція пухлин буває щільна (фіброма), тістувата (міксома), тверда (остеома). Малюнок пухлини на розрізі залежить від характеру пухлинної тканини і розростання строми. Пухлина побудована з паренхіми і строми. Паренхіма являє собою різні ступені зрілості клітин того або іншого виду. Строма утворена сполучною тканиною, в ній проходять кровоносні, лімфатичні судини і нерви.