Реактивність організму
Зміст
Реактивність, її види та характеристика.
Залежність реактивності від стану ендокринної і нервової системи.
Бар’єрні системи організму.
Імунологічна реактивність.
Алергічна реактивність.
Анафілаксія.
Місцеві прояви алергії.
Прочитайте
1 Налетов Н.А. Патофизиология и патанатомия животных, 34 – 42 с.
2 Мазуркевич А.Й., Тарасевич В.Л., Клугі Дж. Патофізіологія тварин, 67 – 92 с.
Зверніть увагу
Реактивність, її види та характеристика.
Реактивність – це здатність організму відповідати зміною життєдіяльності на дію навколишнього середовища. Під дією реактивності в організмі виробляється резистентність, тобто стійкість до хвороботворних факторів. Реактивність зумовлена взаємозв’язком між цілісним організмом і ушкоджувальними чинниками, стійкістю його проти цих впливів. Реактивність є природжена або набута, специфічна або неспецифічна. Реактивність виявляється у резистентності і витривалості, зумовлених неспецифічними та специфічними чинниками, особливостями реакції цілісного організму, відповідь на дію ушкоджувальних чинників. Є три форми реактивності: фізіологічна, гіперергічна, гіпергічна. Видова реактивність виявляється в здатності організму реагувати на вплив найрізноманітніших чинників і вона є успадкованою, і виявляється у тварин різних видів, порід і віку.
Біологічна (видова) реактивність
Г
рупова
Індивідуальна
Ф
ізіологічна
Патологічна
Неспецифічна Спецефічна
Алергічна Імунологічна
Групова (расова) – характерна для певної групи тварин (вівці алжирської породи не сприйнятливі до захворювання на сибірку).
Індивідуальна – характерна для певного індивідуума і залежить від індивідуальних особливостей організму (спадковості, віку і статі). Вона може бути як фізіологічною так і патологічною.
Патологічна - це змінена реактивність організму внаслідок хвороби.
Фізіологічна і патологічна реактивність виявляється у вигляді неспецифічних і специфічних реакцій, в зв’язку з цим називають їх неспецифічними або специфічними. Неспецифічна реактивність проявляється однотипними змінами на різноманітні чинники навколишнього середовища. До них належать бар’єрні пристосування, фагоцитоз і обмін речовин. Специфічна (фізіологічна) реактивність ґрунтується на механізмі вироблення специфічних антитіл на антигенні подразнення організму і вона підтримує в організмі толерантність імунокомпетентних систем організму до власних антигенів. Специфічна (патологічна) виявляється в умовах захворювання, спричинена збудниками-антигенами внаслідок низької резистентності організму і спрямована на створення активного набутого імунітету.
2. Залежність реактивності організму від стану нервової і ендокринної системи.
Нервова система (кора головного мозку) постійно здійснює зв’язок організму з навколишнім середовищем. При збудженні підвищується реактивність, навіть на слабкі подразнення і часто виникають захворювання шкіри, шлунково-кишкового тракту. Наркоз і сон в декілька разів знижують реакцію організму на дію холоду, електричного струму.
Ендокринні залози: гіпофіз, надниркові і щитовидна при підвищенні їх активності посилюють реакцію організму на подразнення, а при пригніченні реактивність знижується.