3. Розлад внутрішнього дихання.

Асфіксія – стан, що характеризується недостатністю в тканинах кисню і надлишком вуглекислоти. Причини: спазми або закупорка верхніх дихальних шляхів, набряк легень, отруєння. Протікає у три фази. Перша фаза – захисно-компенсаторна, прискорення і збільшення глибини дихання і серцевих скорочень з підвищенням кров’яного тиску. Друга фаза – пригнічення, пониження збудливості дихального центру із-за накопичення вуглекислоти, при якій артеріальний тиск знижується, серцеві скорочення сповільнюються. Третя фаза – термінальне дихання, зменшується амплітуда і частота дихання, артеріальний тиск падає, серцеві скорочення рідкі, настає параліч дихального центру.

Гіпоксія (кисневе голодування тканин) – недостатнє надходження кисню в тканини. Види гіпоксії: гіпоксична – при нестачі кисню в навколишньому середовищі, враженні верхніх дихальних шляхів, легень; анемічна – низький вміст гемоглобіну в еритроцитах; застійна – при порушенні кровообігу в судинах, при серцевої слабкості, підвищеному вмісті вуглекислоти в крові; тканинна – тканини втратили властивість засвоювати кисень, що поступає з кров’ю до них при отруєнні фосфором, ціанідами, які блокують тканинні ферменти.

4. Запальні захворювання легень.

4.1. Катаральна бронхопневмонія характеризується катаральним бронхітом з серозним запаленням респіраторної тканини. Причини: сап коней, грип поросят, сальмонельоз, застуда. Патологоанатомічна картина: різко виражені пневмонічні вогнища, які відповідають межам легеневих дольок; синюшно-червоне забарвлення (застійна гіперемія) вражених ділянок легень; ущільнення запальних ділянок до консистенції селезінки (сплеєнізація) або підшлункової залози внаслідок заповнення альвеол серозним ексудатом; поверхня розрізу волога, вкрита кров’янисто-слизовою рідиною, нерідко помітні ацінуси у вигляді вогнищ сіро-білого кольору з неправильними межами; із перерізаних бронхів виділяється мутна слизова маса. При гострому перебігу ексудат частково видаляється, розсмоктується і структура легень відновлюється. При хронічному перебігу в стінках альвеол і навколо бронхів розростається сполучна тканина, знижується дихальна функція вражених ділянок легень.

За характером ексудату вона є серозно-катаральною, накопичується рідкий серозно-катаральний ексудат; слизово-катаральною, наявність густої тягучої маси на поверхні розрізу; гнійно-катаральною, накопичується гнійний ексудат в бронхах; а при потраплянні в легені гнійної мікрофлори по бронхіальному дереві розвивається абсцедуюча пневмонія, утворюються гнійники в легенях, що заповнені гнійним ексудатом.

4.2. Крупозна пневмонія характеризується накопиченням в легеневих альвеолах фібринозного ексудату, що випотіває з кровоносних капілярів легень. Причини: пневмококи, збудники інфекційних хвороб, пастерельоз, плевропневмонія ВРХ. Розвивається в чотири стадії:

Стадія гіперемії – переповнення легеневих судин кров’ю, пневмонічні ділянки синюшно-червоні, м’якої консистенції.

Стадія червоної гепатизації – заповнення просвіту альвеол фібрином і еритроцитами, що емігрують з судин, пневмонічні ділянки темно-червоного кольору, по щільності нагадують печінку.

Стадія сірої гепатизації – накопичення фібрину в альвеолах, капіляри стискуються, гіперемія змінюється анемією, запальні ділянки мають сіре забарвлення, щільні, в просвіт альвеол емігрують лейкоцити.

Закінчення має три форми. Перехід в жовту гепатизацію – очищення альвеол від фібрину, який розсмоктується і видаляється, запальна ділянка набуває жовтого кольору. Перехід в карнифікацію – проростання фібрину сполучною тканиною і судинами, пневмонічні ділянки по кольору і консистенції нагадують м’ясо. Перехід в секвестрацію – змертвіння запальних ділянок і відділення їх від навколишньої тканини, нерідко розвивається сполучнотканинна капсула.

Ознаки: обширність пневмонічних ділянок (лобарність), ущільнення до консистенції печінки, мармуровість, сухість поверхні розрізу.

Фібринозний плеврит характеризується набряканням, гіперемією плеври і нашаруванням фібрину. Причини: крупозна пневмонія, пневмококи, пошесне запалення легень ВРХ, пастерельоз. В плевральній порожнині накопичується серозно-фібринозний ексудат. Крупозна пневмонія з фібринозним плевритом називається перипневмонією. Бронхіальні і середостінні лімфовузли збільшені, на розрізі соковиті, гіперемійовані, селезінка збільшена, розм’якшена, паренхіматозні органи в стані зернистого переродження.